Рішення

від 09.01.2019 по справі 330/2203/18

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/2203/18

2/330/56/2019

"09" січня 2019 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - Гусарової В.В., при секретарі - Колєдаєвої Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_2, місце проживання АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2,адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 до Приватного підприємства Айза , місцезнаходження 72563 смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області вул.. Приморський бульвар ( колишня назва - Калинина) буд. 220 код ЄРДПОУ 24909910, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області , місцезнаходження смт. Кирилівка Запорізької області вул. Приморський бульвар б. 1, код ЄРДПОУ 25489968, тел. 0613169138,061369911, адреса електронної пошти: kirillovka-rada@i.ua про зобов"язання вчинити дії (встановлення сервітуту)

встановив :

09.10.2018 р. до Якимівського районного суду надійшла вищевказана позовна заява.

1.Вимоги та обґрунтування сторони позивача

1.1.Відповідно до позову, 05.12.2017 року ОСОБА_1, набув право власності на земельну ділянку площею 0,0166 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою площею 0,2712 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, колишня назва -вулиця Калініна, цільове призначення - для розміщення туристично-готельного комплексу, підстава набуття права користування -договір оренди земельної ділянки, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та приватним підприємством Айза , строк оренди - 49 років.

Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою площею 0,0065 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), надалі - Земельна ділянка 3, підстава набуття права власності -договір купівлі-продажу земельної ділянки, власник - ОСОБА_4.

Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою площею 0,1024 га, кадастровий номер НОМЕР_6. яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення -для будівництва і обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, підстава набуття права власності - договір оренди земельної ділянки, орендар -ОСОБА_4.

Позивач не має можливості вільно використовувати своє право власності на земельну ділянку оскільки відповідач чинить перешкоди у допуску до дороги загального користування, фактично позивач позбавлений можливості вільно заходити/заїжджати на належну йому земельну ділянку, позбавлений можливості потрапити із своєї земельної ділянки на дорогу загального користування,

1.2.Третя особа- Кирилівська селищна рада, при переданні у користування відповідачу земельної ділянки не врахувала, що позивач не має вільного виходу до шляхів загального користування, потрапити на дорогу загального користування можливо лише через земельну ділянку відповідача.

Інших під'їзних шляхів (дороги), крім існуючої до земельної ділянки позивача немає, що підтверджується Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється права сервітуту, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка. вул.. Приморський бульвар (вул.. Калініна. 146а/3),. виготовленою Товариством з обмеженою відповідальністю Геоінформаційна компанія Кадастр .

Враховуючи вищевикладене, попередні власники земельної ділянки позивача, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у яких позивач придбав земельну ділянку , звернулися до Кирилівської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

14 вересня 2017 року Кирилівська селищна рада рішенням № 40 надала дозвіл ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту (право проходу та проїзду), площею 0,0374 га та знаходиться в АДРЕСА_4 та перебуває у користуванні ПП Айза , в оренді на 49 років.

У зв'язку із зміною власника земельної ділянки позивача Кирилівська селищна рада внесла рішенням № 29 від 15.02.2018 відповідні зміни, надавши позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту (право проходу та проїзду), площею 0,0374 га та знаходиться в смт. Кирилівка, вул.

Приморський бульвар та перебуває у користуванні ПП Айза , в оренді на 49 років.

На виконання рішення Кирилівської селищної ради № 29 від 15.02.2018 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Геоінформаційна компанія Кадастр для розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту (право проходу та проїзду) знаходиться в АДРЕСА_4 та перебуває у користуванні відповідача.

Товариством з обмеженою відповідальністю Геоінформаційна компанія Кадастр розроблено технічну документацію та визначено частину земельної ділянки відповідача , право користування якою надається в межах сервітуту, позивачем складено договір про встановлення земельного сервітуту, надалі - Договір, у трьох примірниках й направлена Відповідачу цінним листом із описом вкладення, докази направлення та копія договору, додаються.

Відповідно до пунктів 1.1.. 1.2., 1.3., 1.4., 2.Г., 3.1., З.2., 4.1. Договору:

1.1. Сторона 2 має намір встановити земельні сервітути, вказані у п. 3.1, цього Договору (далі - сервітути) на земельну ділянку що знаходиться в строковому платному користуванні сторони 1, зазначену у пункті 1.4. цього договору.

1.2.Сервітути встановлюються для забезпечення можливості Стороні здійснювати

прохід та проїзд на земельну ділянку розміром 0.0166 га (кадастровий номер

НОМЕР_3), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 яка перебуває у власності Сторони 2 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.12.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом

Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстрованого в реєстрі

за № 624 (далі земельна ділянка сторони 2). Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

1.3.Частина земельної ділянки сторони 1, право користування якою надається в

межах сервітутів, встановлених цим договором, визначена у додатку до цього договору.

1.4.Земельна ділянка площею 0,2712 га (кадастровий номер НОМЕР_4)

Сторони 1 розташована за адресою: АДРЕСА_4 (колишня назва - Калініна) (далі- земельна ділянка Сторони 1), перебуває у користуванні Сторони 1 за договором оренди, укладеним між Кирилівською селищною радою та Стороною 1 10 травня 2007 року за № 0407264001192. Цільове призначення - для розміщення туристично-готельного комплексу.

2.1. Термін дії сервітуту - до закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки Сторони 1.

3.1.Протягом терміну, вказаного у пункті 2.1. цього Договору, Сторона 1 падає

Стороні 2 наступні сервітути:

3.1.1.право проходу по частині земельної ділянки Сторони 1, визначеної у додатку 1 до цього договору;

3.1.2.право проїзду по частині земельної ділянки Сторони 1, визначеної у додатку 1 до цього Договору.

3.2.Режим користування Стороною 2 сервітутами письмово погоджується сторонами і визначає:

-час: протягом календарного дня Сторона 2 може користуватись сервітутами;

*дотримання Стороною 2 при користуванні сервітутами вимог щодо охорони земельної ділянки Сторони 1;

*користування Стороною 2 сервітутами поза межами режиму такого користування,узгодженого сторонами, забороняється.

4.1. За встановлення сервітутів плата не здійснюється, сервітут надається безкоштовно .

Таким чином, договором, за думкою сторони позивача, було визначено всі істотні умови для встановлення сервітутів, про намір позивача укласти договір та існування відповідних рішень третьої особи з приводу встановлення сервітутів відповідачу відомо, проте він ухиляється від укладання договору та не отримав цінний лист, відповідно до інформації розмішеної на офіційному сайті Укрпошти у мережі інтернет , відправлення не вручене під час доставки: інші причини.

1.3.Неодноразові звернення позивача до відповідача результатів не дали, сторонами не досягнуто згоди з приводу встановлення сервітуту. Позивач не має змоги виконати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 40 від 14.09.2017 та № 29 від 15.02.2018, а саме: Представити на затвердження технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на яку поширюється сервітут зазначений в п. 1 на затвердження в Кирилівську селищну раду в термін не пізніше одного року , у зв'язку із відмовою Відповідача підписати договір про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки відповідача, що стало причиною звернення позивача до суду.

1.4. Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевою самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктом 1 статті 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельного ділянкою (ділянками).

Відповідно до положень статті 401 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Пунктом 22-2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено про те, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби у інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка викладена у справі № 740/737/15 від 30.01.2018 року, згідно із частиною першою статгі 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно частини першої статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Положення статті 401 ЦК України відображає право власника сусідньої земельної ділянки використовувати земельну ділянку іншого власника для власної вигоди. Право власності не є абсолютним, може бути обмежено, але таке обмеження має бути здійснено на підставі закону та з урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Щодо дотримання принципу законності , Земельним та Цивільним кодексами України передбачено можливість встановлення права користування чужим майном -сервітут. Позивачем отримано дозвіл Кирилівської селищної ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту (право проходу та проїзду) знаходиться в АДРЕСА_4 та перебуває у користуванні відповідача. На думку позивача принцип законності дотримано.

Щодо дотримання принципу втручання у право власності, якщо воно переслідує суспільний , публічний інтерес , підставою встановлення сервітуту є відсутність у Позивача можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту. На думку Позивача принцип дотримано.

Щодо дотримання принципу пропорційності , позивач не має можливості використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку, не мас до неї доступу та не має можливості користуватися дорогою загального користування, оскільки доступ обмежений земельною ділянкою, що використовується Відповідачем на праві оренди. На думку Позивача принцип дотримано.

1.5. В позові позивач просив винести рішення та встановити земельні сервітути на право проходу та проїзду по частині земельній ділянки відповідача (встановленою технічною документацією) безстроково та безоплатно.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, просив його задовольнити та додатково пояснив судові, що проект договору про встановлення сервітуту направлявся на юридичну адресу відповідача ( при цьому договір з додатком був направлений у повному обсязі в 3х екземплярах та в переліку направлених документів був записаний 1 так як позивач вважав це одним пакетом документів) і хоча він не був отриманий відповідачем, представник відповідача вважає, що вимоги щодо досудового врегулювання спору були дотримані. Крім того, позивач неодноразово звертався в усному порядку до відповідача по вказаному питанню, однак погодити договір відповідач не погоджувався.

Дійсно, на теперішній час позивач потрапляє на свою земельну ділянку дорогою, що вимощена плитами та проходить по іншим земельним ділянкам, однак вказаний шлях є більш довшим чим через земельну ділянку відповідача. Окрім того власники земельних ділянок, де проходить теперішній шлях проти цього заперечують та з урахуванням рішення Кирилівської селищної ради ( яка є власником земельної ділянки) про надання згоди на розроблення проектної документації, сторона позивача вважає, що позов обґрунтований у повному обсязі.

2. Позиція сторони відповідача

Сторона відповідача повністю заперечувала проти задоволення позову та вказала наступне :

2.1 В позовній заяві позивач в обґрунтування необхідності встановлення земельного сервітуту посилається на те, що:

* позивач не має можливості вільно використовувати своє право власності на належну йому земельну ділянку, оскільки ПП "АЙЗА", як користувач суміжної земельної ділянки, начебто чинить перешкоди у допуску до дороги загального користування;

*позивач начебто позбавлений можливості вільно заходити/заїжджати на належну йому земельну ділянку з дороги загального користування.

Це не відповідає дійсності та спростовується наступним:

Приватне підприємство Айза користується земельною ділянкою площею 0.2712 га з кадастровим номером НОМЕР_4 на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.05.2007 року (додано до позову), укладеного з Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області строком на 49 років. Земельна ділянка передана за актом приймання-передачі від 10.05.2007р. Відповідно з цієї дати ПП "АЙЗА" набуло право на користування орендованою земельною ділянкою.

Позивач набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.12.2017р. (додано до позову). Підписуючи цей договір позивач особисто засвідчив, що оглянувши цю земельну ділянку покупець (позивач) не виявив будь-яких недоліків, що перешкоджали б її використанню за цільовим

призначенням. Покупець (позивач) прийняв земельну ділянку у стані придатному для використання за цільовим призначенням (п. 7.5 Договору).

Таким чином, на момент підписання цього договору купівлі-продажу відповідач користувався своєю земельною ділянкою вже більше 10 років і при цьому позивач придбаваючи свою земельну ділянку офіційно підтвердив відсутність будь-яких перешкод, що унеможливлювали вільно використовувати ним своє право власності на цю земельну ділянку.

2.2. На підтвердження відсутності інших під'їзних шляхів (доріг) до земельної ділянки позивача

до позовної заяви було додано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж

частини земельної ділянки, на яку поширюється права сервітуту.

Однак, у вказаній технічній документації відсутнє вичерпне обґрунтування необхідності встановлення сервітуту. В матеріалах цієї технічної документації наявне тільки графічне зображення земельної ділянки підприємства відповідача без прив'язки до інших об'єктів - земельних ділянок (в т.ч. і позивача), наявних доріг та під'їзних шляхів. В цій технічній документації та інших додатках до позовної заяви відсутня детальна схема розташування об'єкту для обслуговування якого позивач вимагає встановлення сервітуту (земельна ділянки позивача) в масштабі МІ: 500.

Таким чином, ця технічна документація не є належним доказом в обґрунтування заявлених позовних вимог, адже вона жодним чином не підтверджує відсутність інших під'їзних шляхів (дороги) до земельної ділянки позивача.

Крім того, зі змісту цієї технічної документації вбачається, що для обчислення площі земельної ділянки, на яку поширюється права сервітуту, ТОВ Геоінформаційна компанія Кадастр було виконано половий абрис кадастрового знімання безпосередньо на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді ПП АЙЗА .Однак, з відповідачем проведення вказаних робіт погоджено не було, вони не надавали доступ на земельну ділянку відповідача інженеру-геодезисту для проведення вказаних робіт. Тому, відомості та обчислення наведені у цій технічній документації є безпідставними та протиправними.

2.3. Позивач безпідставно зазначає у позові, що Кирилівська селищна рада Якимівського району

Запорізької області при переданні у користування нашому підприємству земельної ділянки не

врахувала, що позивач, як власник земельної ділянки не має вільного виходу до шляхів загального

користування. Однак, на момент передання нашому підприємству земельної ділянки в оренду - земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 взагалі не існувало, адже вона була сформована пізніше шляхом поділу іншої земельної ділянки.

Саме в технічній документації на підставі якої були сформовані межі земельної ділянки позивача мали бути запроектовані під'їзні шляхи до неї.

2.4. З доданого до позову копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.12.2017р.

вбачається, що цільовим призначенням земельної ділянки позивача є будівництво та

обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (п. 1.1.). В п. 7.3. зазначено,

що земельна ділянка позивача вільна від будь-яких будівель.

Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 була надана в користування відповідачу для розміщення туристично-готельного комплексу. Ця земельна ділянка фактично використовується відповідачем за її цільовим призначенням - на ній розміщено та експлуатується база відпочинку.

Враховуючи вищенаведені обставини у випадку встановлення земельного сервітуту по значній частині земельної ділянки, на якій розміщено базу відпочинку, в будь-який час (протягом календарного дня, як заначено в проекті договору сервітуту) зможе здійснюватися прохід будівельної техніки, вантажних транспортних засобів, здійснюватися вивіз сміття, твердих та рідких побутових відходів. Це не припустимо для території бази відпочинку та протирічить цільовому призначенню цієї земельної ділянки.

В доданому до позову проекті договору про встановлення сервітуту будь-яких обмежень з з цього питання не встановлено.

Таким чином, встановлення вказаного сервітуту зробить неможливим використання земельної ділянки нашого підприємства за її цільовим призначенням, що є порушенням вимог п.п. б п.2 ст. 102 ЗК У країни.

2.5. В доданому до позові проекті договору про встановлення сервітуту зазначено, що частина

земельної ділянки відповідача (ПП Айза ), право користування якою надається в межах сервітуту,

встановлених цим Договором, визначена в додатку до цього договору (п. 1.3). Однак, відповідною

додатку до цього договору не додано до позову. З технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється права сервітуту, вбачається, що площа частини земельної ділянки відповідача, право користування якою надається в межах сервітуту складає 0,0374 га.

Ця площа є необґрунтовано завищеною. З графічних матеріалів цієї технічної документації вбачається, що сервітут безпідставно встановлюється для доступу до земельної ділянки позивача по всій її довженні, а не в межах окремої її частини достатньої для забезпечення проходу та проїзду на вказану земельну ділянку.

Площа земельної ділянки позивача складає всього 0,0166 га. Тобто, для доступу позивача на свою земельну ділянку наше підприємство необґрунтовано має надати позивачу в користування земельну ділянку площею в 2 рази більше його земельної ділянки.

Це суперечить вимогам п.4 ст. 98 ЗК України щодо встановлення земельного сервітуту способом, найменш обтяжливим для власника (користувача) земельної ділянки.

Обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача.

2.6. Чинне законодавство визначає, що обов'язковою умовою встановлення земельного

сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає його встановлення, в інший

спосіб. Факт наявності іншого проїзду з твердим (бетонним) покриттям до земельної ділянки позивача, який в даний час позивач фактично використовує, підтверджується доданим топографічним планом в масштабі М1:500, викопіюванням з топографічного плану смт. Кирилівка в М 1:2000, план-схемою розміщення меж земельних ділянок за кадастровим поділом, які були підготовлені сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7 .

З доданої план-схеми вбачається, що земельна ділянка позивача фактично межує земельними ділянками з наступними кадастровими номерами:

НОМЕР_4;

НОМЕР_7;

НОМЕР_8;

НОМЕР_9.

З зазначеними у позові земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_6 земельна ділянка позивача взагалі не межує.

На даний час, з метою доступу на власну земельну ділянку з дороги загального користування (Приморський бульвар смт. Кирилівка) позивач використовує існуючий проїзд з твердим бетонним покриттям, який прокладений по суміжній земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_7.

З метою додаткового підтвердження вказаних обставин до відзиву на позов додана відповідні фотознімки земельної ділянки позивача та існуючого проїзду до неї з бетонним покриттям.

Таким чином, потреби позивача у даному випадку можуть бути задоволені іншим способом -проходом та проїздом до належної йому земельної ділянки по існуючому проїзду з твердим покриттям, а не по ділянці відповідача. Це відповідно до положень ст. 401 ЦК України виключає встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у вічдповідача.

Вказані обставини мають істотне значення, оскільки за наявності альтернативних варіантів використання землі без встановлення сервітуту суд повинен відмовити в задоволенні позову.

2.7. Відповідно до ч. 3 ст. 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом

за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в разі недосягнення домовленості про

встановлення сервітуту та його умов. Таким чином, обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки.

Позивач у позовній заяві стверджує, шо він начебто звертався до нашого підприємства з пропозицією про встановлення земельного сервітуту шляхом направлення поштою цінним листом з описом вкладення на адресу нашого підприємства договору на встановлення земельного сервітуту.

Однак, з доданого позову опису вкладення в поштову кореспонденцію вбачається, що 02.08.2018р. на ім'я - ПП АЙЗА невідомою особою без будь-якого супровідного листа було направлено тільки договір про встановлення земельного сервітуту.

Як зазначено вище, в доданому до позову проекті договору про встановлення сервітуту зазначено, що частина земельної ділянки ПП Айза , право користування якою надається в межах сервітуту, встановлених цим Договором, визначена в додатку до цього договору (п. 1.3).

Однак, зміст вказаного поштового опису свідчить, що позивачем цей додаток до договору до ПП АЙЗА взагалі не направлявся .

Крім того, в доданому до позову проекті договору про встановлення сервітуту не вказана дата його укладання. Це свідчить про неналежне оформлення пропозиції укласти договір.

З технічною документацією, якою було б визначено на місцевості межі дії земельного сервітуту ПП АЙЗА також не було ознайомлено (ці документи не направлялись).

Таким чином, позивач намагаючись узгодити з ПП Айза питання укладання договору земельного сервітуту, взагалі не повідомив про частину земельної ділянки, на яку пропонується поширити право земельного сервітуту, договір було направлено не оформленим належним чином (без додатків та без зазначення дати).

Крім того, документи були направлені на неіснуючу адресу: АДРЕСА_4,

Так, ПП АЙЗА було зареєстровано за адресою; АДРЕСА_4. Після проведення упорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна в смт. Кирилівка вказана адреса була змінена на: АДРЕСА_4 (копія довідки від 17.08.2016р. № 1236 додається). Після проведення перейменування вулиць в смт. Кирилівка вказана адреса була змінена на: АДРЕСА_4 (копія довідки від 08.09.2017р. № 440 додається).

У зв'язку з невірним зазначенням адреси вказане поштове відправлення взагалі не могло бути отримано ПП АЙЗА .

Враховуючи, що позивач до звернення до суду не вчинив всіх необхідних дій стосовно досудового врегулювання відносин з укладення договору сервітуту (не звертався належним чином до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту з наданням відповідного пакету документів з додатками, які визначають предмет договору), у позивача на даний час відсутнє право вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

2.8. Позивач без будь-якого мотивування вимагає у позові встановлення безоплатного сервітуту.

Однак, при цьому позивач протиправне не враховує, що ПП АЙЗА використовує земельну

ділянку на платних договірних засадах. Так, згідно умов укладеного договору оренди ПП АЙЗА за 2018 рік має сплатити орендну плату у розмірі 28114,17 грн. Річна сума орендної плати за частину земельної ділянки, на якій планується встановити земельний сервітут (0,0374 га), дорівнює 3877,10 грн.

Таким чином, отримавши право користування чужою земельної ділянкою, позивач має приймати участь у відповідних витратах відповідача. Інакше, безпідставне вставлення за рішенням суду безоплатного сервітуту свідчить про порушення балансу інтересів позивача і користувача суміжної земельної ділянки - ПП АЙЗА .

2.9. В доданому до позову проекті договору про встановлення сервітуту зазначено, що термін дії сервітуту - до закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки ПП АЙЗА . Однак, в

позові безпідставно вимагається встановлення вже безстрокового сервітуту.

Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що використання своєї земельної ділянки, неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Порушуючи вказані вимоги позивачем не були надані до суду належні та достатні докази того, що використання земельної ділянки, яка йому належить, неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки ПП АЙЗА , та того, що встановлення сервітуту у визначеному позивачем розмірі є найменш обтяжливим для користувача/володільця суміжної земельної ділянки (ПП АЙЗА ).

3. Фактичні обставини, що були встановлені судом при розгляді справи та зміст спірних правовідносин :

3.1. Щодо місця розташування земельної ділянки позивача та під'їзду до земельної ділянки позивача :

05.12.2017 року ОСОБА_1, набув право власності на земельну ділянку площею 0,0166 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору; ( а.с.8)

Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою площею 0,2712 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення - для розміщення туристично-готельного комплексу, підстава набуття права користування -договір оренди земельної ділянки, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, та Приватним підприємством Айза , строк оренди - 49 років. (земельна ділянка відповідача) ( а.с.34-36,125,82 )

В позовній заяві позивач вказує, що земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою площею 0,0065 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, власник - ОСОБА_4, однак відповідно план-схем розміщення земельних ділянок, наданих суду сторонами: на одній схемі ( а.с.82) вона не межує із земельною ділянкою позивача, на іншій ( а.с.125) вказана земельна ділянка не зазначена, тому суд не може встановити вказану обставину достеменно.

В позовній заяві, позивач стверджував, що земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою площею 0,1024 га, кадастровий номер НОМЕР_6. яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, орендар -ОСОБА_4. Однак вказана обставина також достеменно не встановлена судом, бо інформація, надана сторонами ( а.с.82,125) вказує протилежні відомості.

3.2. З наданих судові документів ( враховуючи, що сторонами не заявлялось клопотання про проведення землевпорядної експертизи) судом достеменно встановлено, що земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою відповідача. А також із земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_6 або НОМЕР_7 і саме по цій земельній ділянці проходить замощення плитами, по якому на теперішній час позивач потрапляє на свою земельну ділянку ( а.с. 81,82,125,85-87)

Дійсно, найкоротшій шлях із земельної ділянки позивача до виїзду на бульвар Приморський смт. Кирилівка проходить через земельну ділянку відповідача.

На підтвердження обставини, що пересування позивачем по існуючому замощеному плитами шляху заперечуються іншими землекористувачами (землевласниками) суду не було позивачем представлено належних та допустимих доказів.

При цьому судом було встановлено, що вказаний шлях не проходить по пляжу, бо відповідна земельна ділянка має кадастровий номер.

3.3. Щодо площі земельної ділянки відповідача, на яку пропонує позивач встановити право сервітуту, то судом встановлено, що вона складає 0,0374 га ( а.с.18), при цьому вона проходить практично по всій межі між земельними ділянками позивача та відповідача. Це зумовлено тим, що практично половину межі вказаних земельних ділянок займає будова ( нерухомість), яка розташована на земельній ділянці позивача та, за поясненнями представника позивача, позивачу не належить. Площа земельної ділянки позивача складає 0,0166 га, що в 2,25 рази менше земельної ділянки, на якій просять встановити сервітут. ( а.с.9)

3.4. Щодо досудового врегулювання спору, судом було встановлено договір позивачем був направлений за старою адресою відповідача, яка змінена рішенням селищної ради, договір стороною відповідача отриманий не був . (44,45, 88об.) За поясненнями представника позивача, з вказаним питанням позивач безпосередньо звертався до відповідача. За поясненнями відповідача, позивач звертався до нього з пропозицією знести будівлю на його ділянці для звільнення проїзду, на що він не погодився, проект договору щодо сервітуту йому для ознайомлення безпосередньо не надавали. Таким чином, суду не було надано беззаперечних доказів того, що позивач безпосередньо звертався до відповідача з питанням укладання договору сервітуту. На цих підставах, суд вважає недоцільним аналізувати аргументи відповідача щодо відсутності додатку в договорі, яким був направлений відповідачу поштою.

3.5. Щодо строку дії рішення Кирилівської селищної ради щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, то суд вважає, що з урахуванням рішення Кирилівської селищної ради № 29 від 15.02.2018 р. Щодо внесення змін в рішення селищної ради за № 40 від 14.09.2017 р. , суд вважає, що вказаний строк закінчується 15.02.2019 р., тобто він позивачем не пропущений. ( а.с.26,27,207)

3.6 Щодо дотримання законодавства при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, судом було встановлено, що вказана документація не була погоджена із відповідачем всупереч вимогам ст. 186 ч.11 ЗК України ( а.с. 21)

3.7.Щодо посилання позивача про недотримання законодавства при виготовленні технічної документації щодо відведення земельної ділянки відповідачу та не оформлення, за думкою сторони позивача, належним чином право власності на будівлі відповідача, суд не вважає необхідним перевіряти вказані доводи, бо вони не стосуються меж судового розгляду, так як договір оренди земельно ділянки відповідача є дійсним на теперішній час.

3.8.Суд відкидає аргументи позивача ( п.1.2 рішення) про те, що при передачі в оренду земельної ділянки відповідача, Кирилівська селищна рада не врахувала відсутність під'їзних шляхів до ділянки позивача, бо ділянка відповідачу в оренду передавалась у 2007 р. ( а.с.34), а у продавців земельної ділянки, яка продали земельну ділянку позивачу право власності виникало у серпні 2017 р. ( а.с.30-31)

3.9. Судом було встановлено, що відповідач, відповідно до укладеного договору оренди щорічно сплачує орендну плату, що складає 3 % від грошової нормативної оцінки землі ( а.с.33об.,34,89-90)

4. Норми права, які застосовує суд та мотиви їх застосування

4.1.У відповідності до ч.2 ст. 98 ЗК України Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу.

Всупереч цієї норми позивач просив встановити сервітут бестроко ( у судовому засіданні було встановлено, що право користування відповідача на земельну ділянку було встановлено стррком на 49 років ( п. 3.1 рішення)

4.2. У відповідності до ч.4 ст. 98 ЗК України Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Судом було встановлено, що позивач просить встановити сервітут на земельну ділянку, що в 2,5 рази більша ніж площа земельної ділянки позивача, при цьому це наслідком серед іншого розташування на земельній ділянці позивача нерухомості, що йому на праві власності не належить ( п.3.3 рішення)

4.3. Відповідно до ч.3 ст. 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом у разі недосягнення домовленості про його встановлення. Якщо особа, яка вимагає встановлення сервітуту, не зверталась до власника ( користувача) земельної ділянки з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, в неї відсутня підстава для звернення до суду (ухвала Верховного Суду України від 04.02.2009 р. по справі № 6-5967сво8)

При розгляді справи сторона позивача не надала беззаперечних доказів безпосереднього звернення до відповідача для укладання договору сервітуту в добровільному порядку ( п.3.4 рішення)

4.4 У відповідності до ст. 401 ЦК України Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Аналогічні підстави щодо задоволення позову про встановлення земельного сервітуту містить п.22-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , п.2.34 Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин

Натомість судом було встановлено наявність іншого шляху до земельної ділянки позивача, відсутність доказів заперечень власників ( користувачів) земельної ділянки, по якій проходить шлях ( п. 3.2. рішення)

4.5. У відповідності до ст. 403 ч.3 ЦК України Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до п.2.37 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин при визначенні умов сервітуту необхідно врахувати витрати власника ( володільця) земельної ділянки щодо сплати орендної плати, земельного податку і т.ін. в частині тієї площі, на якій встановлений земельний сервітут.

В позові позивач просить встановити сервітут безкоштовно, натомість судом встановлено, що відповідач сплачує щорічно орендну плату за земельну ділянку, яка повинна бути розрахована відповідно до Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284( п.3.8. рішення)

4.6. На вищевказаних підставах ( п.4.1,4.2,4.4.) суд відхиляє аргументи позивача з посиланням на положення ст. 401,404 ЦК, п.22-2Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р., ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини ( п.1.4 рішення)

Тому ( п.4.2,4.3.,4.4.), суд дійшов висновку необхідності відмови в задоволенні позову. Щодо судових витрат сторони відповідача, суд з урахуванням пояснень представника відповідача у судовому засіданні про подання відповідних доказів після винесення рішення, не вдається до обговорення вказаного питання.

Керуючись ст.ст.98-102 ЗК України, ст. 395,401-406 ЦК України , Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_2, місце проживання АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2,адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 до Приватного підприємства Айза , місцезнаходження 72563 смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області вул. Приморський бульвар ( колишня назва - Калинина) буд. 220 код ЄРДПОУ 24909910, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області , місцезнаходження смт. Кирилівка Запорізької області вул. Приморський бульвар б. 1, код ЄРДПОУ 25489968, тел. 0613169138,061369911, адреса електронної пошти: kirillovka-rada@i.ua про зобов"язання вчинити дії (встановлення сервітуту)-відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Якимівський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Гусарова В.В.