Рішення

від 13.11.2018 по справі 607/16200/15-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2018 Справа №607/16200/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Зубко О.Я., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом товариства власників Колос в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з участю третіх осіб ОСОБА_5, Настасівської сільської ради, Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами та визнання права власності на спірний будинок, -

в с т а н о в и в:

Позивач товариство власників Колос в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 у вересні 2015 року звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_6, треті особи-ОСОБА_19 Настасівська сільська рада, Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1укладеного 23.11.1992 року між колгоспом Колос та ОСОБА_6 та визнання права власності на вказаний будинок за позивачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_6 перебував у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_5 та проживав разом із нею у АДРЕСА_1 з 1991 року. В період з 01.10.1991 року по 27.04.2001 року ОСОБА_5 працювала у колгоспі Колос с. Настасів на посаді доярки на молочно-товарній фермі. Відповідач працював у колгоспі Колос за сумісництвом близько трьох місяців на посаді заступника голови по виготовленню та реалізації товарів народних промислів, однак ніколи не був членом колгоспу та не міг бути взятий на облік потребуючих поліпшення житлових умов і не мав права на отримання житла поза чергою. Оскільки ОСОБА_5 працювала у колгоспі та потребувала поліпшення житлових умов, на зборах уповноважених зборів колгоспників 05.06.1992 року було прийнято рішення відчужити їй незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1. 23.11.1992 року між колгоспом Колос Тернопільського району Тернопіль області в особі ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_6 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку, готовністю 89%, що розташований в АДРЕСА_1. При цьому відповідач знаючи, що вказаний будинок був фактично проданий ОСОБА_5, користуючись підробленим протоколом №3 обманним шляхом уклав оспорюваний договір купівлі-продажу. ОСОБА_6 ввів позивача в оману та не повідомив, що на той час він не перебував у шлюбних стосунках із ОСОБА_5, а був одружений із іншою жінкою. Товариство власників Колос уклало договір купівлі-продажу із відповідачем, вважаючи, що останній є чоловіком ОСОБА_5 і вказаний будинок буде належати їм як сім ї і ОСОБА_5, як дружина та працівниця колгоспу, буде мати частку у цьому майні. На даний час всі правовстановлюючі документи оформлені на відповідача, а ОСОБА_5 не має жодного права на проданий колгоспом житловий будинок, оскільки шлюб, який був укладений між нею та відповідачем у 1999 році розірвано. Крім цього, договір купівлі-продажу від 23.11.1992 року був підписаний від імені колгоспу Колос уповноваженим представником ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреності, що не була нотаріально посвідчена і у ній не було зазначено перелік документів, які остання уповноважена була підписувати, а також не вказано стосовно якого будинку ОСОБА_7 мала право укладати договір купівлі-продажу. Вважає, що із врахуванням наведених підстав у відповідності до вимог ст.48 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1укладений 23.11.1992 року між колгоспом Колос та ОСОБА_6 підлягає визнанню недійсним.

17.07.2017 року у зв язку зі смертю відповідача ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, видане виконкомом Голівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області) до участі в справі було залучено його правонаступника -ОСОБА_4

У судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала із підстав, викладених у позовній заяві та просить їх задовольнити. Вказала, що позовні вимоги також доводяться висновком технічної експертизи документів №532/16-22 від 27.10.2016 року з якої вбачається, що у рукописний текст протоколу засідання №3 загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу Колос від 05.06.1992 року вносилися зміни і первинно у даному тексті було вказано, що слухали заяву про продажу будинку ОСОБА_5, а не ОСОБА_6

Представник відповідача ОСОБА_4-адвокат ОСОБА_20. позов не визнав та просить у його задоволенні відмовити. Вказав, що незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1був проданий ОСОБА_6 за його особистою заявою. На зборах уповноважених колгоспників Колос було вирішено продати вказаний будинок ОСОБА_6, що відображено у рішенні від 05.06.1992 року. Рішенням виконкому Настасівської сільської ради №34 від 09.06.1992 року надано дозвіл колгоспу Колос продати вказаний будинок саме ОСОБА_6 На той момент останній не був одружений із ОСОБА_5, а перебував у шлюбі із іншою жінкою та придбав будинок за власні кошти. ОСОБА_5 була зареєстрована у даному будинку лише у 1999 році після укладення шлюбу із ОСОБА_6 Із рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.12.2014 року, яке набрало законної сили, вбачається, що факту спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у період з 1992 по 1999 рік не встановлено. В цей час ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_2 а її донька відвідувала шкоду у сусідньому с. Краснопілля. Доводи позивача про те, що колгосп Колос помилково продав спірний будинок ОСОБА_6, а насправді мав намір відчужити його ОСОБА_5 не підтверджені будь-якими документальними доказами. Той факт, що ОСОБА_5 тривалий час працювала у колгоспі дояркою та потребувала покращення житлових умов не є підставою для визнання вказаного договору недійсним. З матеріалів справи вбачається, що із заявою про продаж будинку звертався ОСОБА_6, рішенням зборів уповноважених колгоспників вирішено продати будинок йому, виконкомом сільської ради надав дозвіл на продажу будинку ОСОБА_6, який і оплатив його вартість. Колгосп Колос протягом свого існування укладений із ОСОБА_6 договір купівлі-продажу від 23.11.1992 року не оспорював та мав можливість з ясувати необхідні відомості в тому числі і сімейний стан ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Будь-яких доказів того, що товариство власників Колос є правонаступником колгоспу Колос , а також доказів, що спірний договір порушує права позивача суду не представлено. Твердження позивача про те, що ОСОБА_6 підробив протокол загальних зборів уповноважених колгоспників №3 є надуманими та безпідставними. На вказаних зборах присутніми були 485 членів колгоспу жоден із яких не висловив заперечень щодо того, що договір купівлі-продажу будинку повинен бути укладений із ОСОБА_5 Посилання позивача на те, що договір підписаний не уповноваженим представником колгоспу Колос не відповідають дійсності, оскільки зі змісту довіреності від 23.11.19923 року вбачається, що вона згідно чинної на той час ст.66 ЦК УРСР завірена підписом голови колгоспу та скріплена печаткою колгоспу. У спірному договорі чи іншому документі немає жодного посилання на те, що вказаний будинок реалізовувався ОСОБА_5. та ОСОБА_5 як сім'ї, тому такі твердження позивача є необгрунтованими. Крім цього вказав, що позивач звернувся до суду із порушення строків позовної давності.

Представник третьої особи ОСОБА_5-адвокат ОСОБА_3 позов підтримав та просить його задовольнити.

Представники третіх осіб Настасівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, Першої тернопільської державної нотаріальної контри у судове засідання не з явились, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що у 1991 році вона працювала зоотехніком і завідуючою фермою у с. Настасів Тернопільського району та була членом правління колгоспу Колос . Вказала, що обставини проведення зборів уповноважених членів колгоспу, які відбулися у червні 1992 року вона вже не пам ятає. Пояснила, що ОСОБА_9 працювала у колгоспі Колос дояркою і вона пам ятає, що було рішення колгоспу виділити житло тваринникам і механізаторам і тоді було вирішено продати ОСОБА_9 незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 у колгоспі працював незначний період часу на посаді заступника голови колгоспу. Рішення про продаж йому будинку не приймалося, оскільки житло виділяли тільки тваринникам і механізаторам. Вказала, що вона не знає хто вносив оплату за проданий колгоспом будинок, а також їй нічого невідомо про довіреність, яку колгосп видав на продаж будинку.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що їй відомо, що рішенням колгоспу Колос у 1992 році було надано дозвіл на продаж ОСОБА_9 незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Садова,3 у с. Настасів Тернопільського району, однак якимось чином вказаний будинок був проданий на ім я ОСОБА_6 Вказала, що вона була присутня на загальних зборах колгоспників колгоспу Колос , де вирішувалось питання про продаж будинку, однак за плином часу не пригадує, коли точно вони відбувались. Протокол зборів вела ОСОБА_11, однак із даним протоколом вона не ознайомлювалась. Вказала, що їй також відомо про те, що кошти за проданий колгоспом будинок сплатив ОСОБА_6 Зазначила, що їй невідомо хто підписував договір купівлі-продажу будинку від імені колгоспу та чи був даний договір посвідчений нотаріально. Пояснила, що вона була присутня на загальних зборах колгоспників і пам ятає, що там оголошували заяву ОСОБА_9 про продаж їй будинку. ОСОБА_6 на вказаних зборах присутній не був і чому договір купівлі-продажу будинку був укладений саме із ним, а не із ОСОБА_9 їй невідомо.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила пояснила, що у 1990 році вона працювала у колгоспі Колос диспетчером, а ОСОБА_9 працювала у цьому колгоспі дояркою, а ОСОБА_6 працював в колгоспі заступником голови. На той час колгосп побудував п ять будинків. ОСОБА_9 написала заяву щоб їй надали житло. 05.06.1992 року відбулися збори членів колгоспу Колос і вона вела протокол цих зборів. У колгоспі усі вважали ОСОБА_6 та ОСОБА_9 подружжям, а тому у протоколі зборів вона вказала, що розглядалась заява ОСОБА_5 про продаж будинку. ОСОБА_6 взяв виписку із протоколу зборів, а потім прийшов до неї із квитанцією згідно якої гроші за будинок по АДРЕСА_1 в касу колгоспу сплатив особисто він, сказав, що він діє за дорученням від ОСОБА_5 і попросив внести виправлення у протокол зборів, а тому вона без сумніву внесла відповідні виправлення згідно яких читалось, що відбувся розгляд заяви ОСОБА_6 про продаж будинку . Зазначила, що вона як і всі інші члени колгоспу думала, що на момент продажу будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_9 були одружені, однак це питання не з ясовувала. Вказала, що їй невідомо коли ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_1 та з якого часу остання була зареєстрована у будинку по АДРЕСА_1 Також свідок пояснила, що їй невідомо хто підписував договір купівлі-продажу спірного будинку від імені колгоспу. Вказала, що вона не може пояснити чому у виписці із протоколу загальних зборів від 05.06.1992 року вказано про розгляд заяви ОСОБА_6, оскільки підпис у даній виписці належить не їй, а іншій особі. Згідно наданої ОСОБА_6 квитанції гроші за будинок сплатив особисто він. Також вказала, що їй невідомо чому протокол загальних зборів не був підписаний головою зборів ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_5 працювала у колгоспі Колос з 1984 року на фермі та жила у її матері на квартирі. Вона пам ятає, що у 1991-1992 році були загальні збори членів колгоспу на яких було вирішено продати ОСОБА_5 незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 Вона була присутня на цих зборах і пам ятає, що було вирішено продати будинок саме ОСОБА_5. ОСОБА_6 в колгоспі Колос практично не працював, вони жили із ОСОБА_5 як одна сім я і можливо так сталося, що він заплатив гроші за цей будинок, але всі знали, що це будинок ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона є донькою ОСОБА_5 Вказала, що її мати у 1992 році працювала у колгоспі Колос с. Настасів Тернопільського району дояркою та жила разом із ОСОБА_6, з яким перебувала у громадянському шлюбі. ОСОБА_6 ніякого відношення до колгоспу Колос не мав. На загальних зборах членів колгоспу 05.06.1992 року було вирішено продати її матері незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1, однак ОСОБА_6 оформив усі документи на вказаний будинок на своє ім я. Пояснила, що на час оформлення договору купівлі-продажу від 23.11.1992 року ОСОБА_6 не працював, вони тримали домашнє господарство і гроші на будинок заробила її мати. На час продажу будинку її мати носила дошлюбне прізвище ОСОБА_6, а шлюб із ОСОБА_6 уклала у 1999 році та змінила прізвище на ОСОБА_1 . Про те, що всі документи на будинок були оформлені на ОСОБА_6 її матері стало відомо лише в кінці 2012 року. Вказала, що на момент продажу спірного будинку у колгоспі ніхто не знав про те, що її матір та ОСОБА_6 носили різні прізвища та не були офіційно одружені.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що ОСОБА_9 приїхала у с. Настасів Тернопільського району разом із ОСОБА_6 якого представляла своїм чоловіком. ОСОБА_9 на протязі 11 років працювала дояркою у колгоспі Колос . ОСОБА_6 теж працював у колгоспі на посаді заступника голови, обіцяв відкрити свій цех, зарекомендував себе як спеціаліст, однак потім був звільнений з роботи і жив за рахунок ОСОБА_9 Вони із ОСОБА_9 називали себе подружжям. На той час колгосп будував будинки для спеціалістів і на загальних зборах членів колгоспу 05.06.1992 року було прийнято рішення продати незвершений будівництвом житловий будинок ОСОБА_9. Протокол вказаних зборів вела диспетчер,а потім хтось вніс виправлення в цей протокол та вказав, що було прийнято рішення продати будинок ОСОБА_6 Вказала, що гроші за продаж будинку в касу колгоспу вніс ОСОБА_6 Доручення про укладення договору купівлі-продажу із ОСОБА_6 вона видала на прохання ОСОБА_9 та не думала, що ОСОБА_6 оформить вказаний будинок на себе. Про те, що ОСОБА_6 зареєстрував право власності на спірний будинок за собою та порушив права своєї дружини ОСОБА_5 вони дізнались 6 років тому, однак раніше не оскаржували договір купівлі-продажу від 23.11.1992 року, оскільки сподівались, що сторони врегулюють це питання мирним шляхом.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 05.06.1992 року відбулись загальні збори уповноважених колгоспників Колос Тернопільського району Тернопільської області на яких за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 було ухвалено рішення продати останньому незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 Наведене підтверджується копією виписки з протоколу №3 загальних зборів колгоспників колгоспу Колос Тернопільського району Тернопільської області від 05.06.1992 року.

Рішенням виконкому Настасівської сільської ради № 34 від 09.06.1992 року надано дозвіл колгоспу "Колос" продати незакінчений житловий будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_6

23.11.1992 року колгосп "Колос" Тернопільського району та ОСОБА_6 уклали договір купівлі - продажу незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1

Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори. Продаж вчинено за 38529,35 крб., які покупець ОСОБА_6 вніс в касу колгоспу згідно ордера № 829 до підписання договору.

У відповідності до довідки №971, виданої виконкомом Настасівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 27.08.2015 року вбачається, що згідно погосподарської книги №17 за 1991-1995 роки ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_6 проживали разом в господарстві ОСОБА_16 до лютого 1992 року в АДРЕСА_1. В лютому 1992 року ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_6 переселилися в житловий будинок по АДРЕСА_1

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 16.10.1999 року ОСОБА_6 16.10.1999 року уклав шлюб із та ОСОБА_9, яка після одруження змінила дошлюбне прізвище на ОСОБА_1 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.02.2012 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розірвано.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.12.2014 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 31.03.2015 року, відмовлено у задоволені позову товариства власників Колос до ОСОБА_6, за участю третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_14, Настасівської сільської ради, Першої тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.11.1992 року, укладеного між колгоспом Колос Тернопільського району та ОСОБА_6 незавершеного житлового будинку АДРЕСА_1, посвідченого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою за реєстром №3-6955 та визнання права власності на цей будинок за товариством власників Колос за недоведеністю.

Вказаним рішенням встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 представник колгоспу Колос ОСОБА_7 діяла на підставі виданої на її ім я довіреності від 23.11.1992 року, яка у відповідності до чинної на той час ст. 66 ЦК УРСР 1963 року була завірена підписом голови колгоспу ОСОБА_12 та скріплена печаткою господарства правління колгоспу "Колос".

У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не підлягає доказуванню в ході розгляду даної справи той факт, що договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 23.11.1992 року між колгоспом Колос та ОСОБА_6 підписаний зі сторони колгоспу Колос уповноваженим представником.

Як зазначено в ухвалі апеляційного суду Тернопільської області від 31.03.2015 року власником незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.10.2013 року є ОСОБА_6 Вказаний будинок розміщений на земельній ділянці пл. 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка надана у власність ОСОБА_6 згідно рішення сесії Настасівської сільської ради № 98 від 21.07.2011 р. та державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_3 від 14.08.2012 року.

У відповідності до відмітки у паспорті громадянина України серії МС 639229, виданого Тернопільським РВ УМВСУ в Тернопільській області 23.03.2002 року ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 29.10.2008 року.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 від 23.11.1992 року укладено внаслідок помилки та обману зі сторони ОСОБА_6, який знаючи про те, що спірний будинок фактично продано ОСОБА_5, на підставі підробленого протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу Колос №3 від 05.06.1992 року уклав нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу на своє ім я.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.48 ЦК Української РСР 1963 року(надалі-ЦК УРСР), чинної на момент укладення договору купівлі -продажу від 23.11.1992 року, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 56 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Статтею 57 ЦК УРСР встановлено, що угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд з'ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Правочин, вчинений під впливом помилки, належить до оспорюваних. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

Таким чином, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як встановлено судом, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 був зареєстрований 16.10.1999 року.

В період з 05.02.1967 року по 19.05.1999 року ОСОБА_6 був одружений із ОСОБА_17, що підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.12.2014 року.

Таким чином, на момент придбання незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 не перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5, яка на той час носила дошлюбне прізвище ОСОБА_6, а був одружений із ОСОБА_17

Той факт, що згідно довідки виконкому Настасівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №971 від 27.08.2015 року на момент укладення договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 від 23.11.1992 року ОСОБА_6 проживав разом із ОСОБА_9 не є безумовною підставою для віднесення вказаного майна до категорії спільної сумісної власності, оскільки визначальним в даному випадку є не сам факт набуття майна під час спільного проживання, а його придбання за рахунок спільних коштів чи спільної праці осіб, які перебували у фактичних шлюбних стосунках.

Разом з тим, будь-яких доказів того, що спірний будинок був набутий ОСОБА_6 за рахунок спільних коштів із ОСОБА_9 чи за її особисті грошові заощадження позивачем не надано та судом не здобуто.

Як вбачається із протоколу №3 загальних зборів колгоспників колгоспу Колос Тернопільського району Тернопільської області від 05.06.1992 року на зборах відбувся розгляд заяви ОСОБА_6 про продаж житлового будинку. Присутніми на вказаних зборах були 485 колгоспників. Жодних зауважень та заперечень щодо продажу незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_6, а не ОСОБА_9 члени колгоспу не висловлювали.

Виконком Настасівської сільської ради своїм рішенням № 34 від 09.06.1992 року надав дозвіл колгоспу "Колос" продати незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 саме ОСОБА_6, а не ОСОБА_9

23.11.1992 року у Першій тернопільській державній нотаріальній конторі був укладений та посвідчений договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 між ОСОБА_6, який діяв від власного імені та колгоспом Колос від імені якого діяла уповноважений представник ОСОБА_7

Як зазначено у договорі купівлі-продажу від 23.11.1992 року, кошти за придбання спірного будинку у сумі 38529,35 крб., були внесені в касу колгоспу ОСОБА_6 згідно ордера № 829 до підписання вказаного договору. Всі витрати за оформлення та складання вказаного договору сплачені покупцем ОСОБА_6

При укладенні договору нотаріусом було перевірено право та дієздатність сторін, обсяг їх повноважень та належність колгоспу Колос незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1. Жодних заперечень щодо укладення та підписання вказаного договору із ОСОБА_6, а не ОСОБА_9 довірена особа колгоспу Колос не висловлювала.

Не висловлювала будь-яких заперечень щодо укладеного договору і сама ОСОБА_5, яка з 1999 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_6, однак була зареєстрована у спірному будинку лише у 2008 році.

Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили той факт, що кошти в касу колгоспу за продаж незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 були внесені ОСОБА_6

Доводи позивача про те, що колгосп "Колос" продав спірний будинок ОСОБА_6 вважаючи, що останній був одружений із ОСОБА_5 не є належною та достатньою підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.11.1992 року, як і та обставина, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 23.11.1992 року ОСОБА_5 працювала у колгоспі Колос дояркою та потребувала покращення житлових умов.

Колгосп Колос Тернопільського району протягом свого існування укладений із ОСОБА_6 договір купівлі-продажу від 23.11.1992 року не оспорював, не маючи при цьому будь-яких перешкод для з ясування сімейного статусу ОСОБА_6

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_6 на момент укладення договору купівлі-продажу від 23.11.1992 року умисно ввів в оману колгосп Колос та приховав чи повідомив неправдиву інформацію про свій сімейний статус та перебування у шлюбі із ОСОБА_9 чи подав недостовірні(підроблені) документи суду не надано.

Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_5 у 1992 році зверталась до колгоспу Колос із заявою про продаж їй житлового будинку. Із досліджених судом доказів не вбачається наміру у колгоспу Колос забезпечити житлом ОСОБА_5, на виконання якого ОСОБА_6 було продано спірний житловий будинок.

Таким чином, позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 від 23.11.1992 року укладений колгоспом Колос внаслідок помилки щодо обставин, які мали істотне значення для укладення договору.

Твердження позивача про придбання ОСОБА_6 спірного будинку із використанням підробленого протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу Колос Тернопільського району Тернопільської області №3 від 05.06.1992 року також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

Із висновку проведеної за ухвалою суду технічної експертизи документів №532/16-22 від 27.10.2016 року вбачається, що у рукописний текст у третьому рядку знизу на 118-му аркуші книги протоколів засідання правління колгоспу і загальних зборів уповноважених колгоспників за 1992 рік колгоспу Колос с. Настасів Тернопільського району(протокол засідання №3 загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу Колос від 05.06.1992 року) вносилися зміни. Первинний запис у цьому рядку читався: Слухали: заяву ОСОБА_21..про продаж . Цей запис змінено на той, що читається у даний час(тобто, на Слухали: заяву ОСОБА_6 про продаж ) шляхом дописування штрихів до існуючих букв. Імовірно, на місці ініціальної букви І первинною була буква К . Ініціальна буква О змінам не піддавалася. Встановити, була вона виконана разом з первинним текстом чи дописана пізніше, не видається можливим.

Отже, із вказаного висновку слідує, що внесені до вказаного протоколу виправлення стосувалися заміни первинно зазначеного прізвища ОСОБА_21 на ОСОБА_1 .

Будь-яких доказів того, що у протоколі №3 загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу Колос від 05.06.1992 року відбулася заміна прізвища ОСОБА_6 на ОСОБА_1 , а також, що вказані виправлення були внесені до протоколу загальних зборів уповноважених колгоспників саме ОСОБА_6 позивачем суду не надано.

Із показів свідка ОСОБА_11 у судовому засіданні вбачається, що вона вела протокол загальних зборів колгоспників колгоспу Колос Тернопільського району Тернопільської області №3 від 05.06.1992 року та зазначила про розгляд заяви ОСОБА_5 про продаж будинку, вважаючи, що остання перебуває у шлюбі із ОСОБА_6, однак після того як ОСОБА_6 було надано квитанцію відповідно до якої кошти за незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 були сплачені ним особисто, вона внесла відповідні виправлення до протоколу загальних зборів №3 та у графі Слухали заяву: вказала прізвище та ініціали ОСОБА_6

Таким чином, наявні у протоколі загальних зборів колгоспників колгоспу Колос Тернопільського району Тернопільської області №3 від 05.06.1992 року незастережені виправлення стосувалися допущеної помилки при зазначенні прізвища заявника та були внесені відповідальною особою колгоспу Колос , а не ОСОБА_6

Зазначеними доказами повністю спростовуються доводи позивача про укладення договору купівлі-продажу від 23.11.1992 року між ОСОБА_6 та колгоспом Колос із використанням підробленого протоколу загальних зборів членів колгоспу №3 від 05.06.1992 року.

Позивачем також не подано до суду доказів, що підтверджують порушення законних прав та інтересів товариства власників Колос внаслідок укладення договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений 23.11.1992 року між колгоспом Колос та ОСОБА_6

У відповідності до пункту 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 ст. 81, частиною 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом та несе ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто рішення суду може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог товариства власників Колос про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 від 23.11.1992 року, укладеного між колгоспом Колос та ОСОБА_6 та визнання права власності на вказаний будинок за товариством власників Колос с.Настасів Тернопільського району слід відмовити у зв язку із необґрунтованістю та недоведеністю заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесульного кодексу, ст.ст.48, 56,57 ЦК УРСР 1963 року, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог товариства власників Колос в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з участю третіх осіб ОСОБА_5, Настасівської сільської ради, Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 від 23 листопада 1992 року укладеного між колгоспом Колос та ОСОБА_6 та визнання права власності на вказаний будинок за товариством власників Колос с. Настасів Тернопільського району - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич