Рішення

від 04.01.2019 по справі 903/710/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 січня 2019 р. Справа № 903/710/18 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 903/710/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БЦС-Сервіс» , м.Житомир

до товариства з обмеженою відповідальністю «Центроспав-Україна» , м. Нововолинськ

про стягнення 793 927,34 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат ( ордер серія ЖТ №42744 від 13.09.2018р.),

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

01.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «БЦС-Сервіс» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою б/н від 25.09.2018 року, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центроспав-Україна» 793 927,34 грн., з них: 741 645 грн. попередньої оплати за договором поставки № 2305/2 від 23.05.2017, 17 616,61 грн. процентів річних, 34 665,73 грн. збитків, завданих інфляцією.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 2305/2 від 23.05.2017 щодо поставки товару позивачу.

Ухвалою суду від 03.10.2018 було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.10.2018; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 29.10.2018.

30.10.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «БЦС-Сервіс» електронною поштою подало суду електронний доказ - рахунок ТзОВ «Центроспав-Україна» №240501 від 24.05.2017.

30.10.2018 на електронну пошту суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Центроспав-Україна» надійшло клопотання №291001 від 29.10.2018, в якому товариство повідомило суд про неможливість виконати вимоги суду щодо подання відзиву у встановлений строк, посилаючись на те, що станом на 29.10.2018 на адресу відповідача не надходили копія позовної заяви разом із додатками, а відтак відповідач позбавлений такої можливості; просив суд зобов'язати позивача надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви разом з додатками; відкласти підготовче засідання; продовжити строк ТзОВ «Центроспав-Україна» для подання відзиву у справі.

В судове засідання 31.10.2018 представник відповідача не з'явився. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301036570797, що міститься в матеріалах справи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, залишив його без задоволення.

Ухвалою суду від 31.10.2018 підготовче засідання було відкладено на 20.11.2018, запропоновано відповідачу подати відзив на позов.

06.11.2018 на електронну пошту суду, 14.11.2018 по пошті представник позивача надіслав заяву, в якій просив судове засідання, призначене на 20.11.2018, проводити за його відсутності у зв'язку з далекою відстанню від м. Житомира; зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.

19.11.2018 відповідач на електронну пошту суду надіслав клопотання № 191101 від 19.11.2018, в якому просив відкласти підготовче засідання для надання сторонам можливості мирного врегулювання спору; вказував на те, що між сторонами ведуться переговори щодо з'ясування обставин, що спричинили звернення позивача до суду. Крім цього, в клопотанні відповідач просив продовжити строк для подання відзиву на позов.

Клопотання відповідача судом було задоволено. Ухвалою суду від 20.11.2018 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів - до 03.01.2019 включно, підготовче засідання відкладено на 05.12.2018, продовжено відповідачу строк до 03.12.2018 для подання відзиву на позов, постановлено сторонам подати суду докази на підтвердження добровільного врегулювання спору.

27.11.2018 на електронну пошту суду, 28.11.2018 по пошті від представника позивача надійшла заява, в якій представник позивача просив судове засідання, призначене на 05.12.2018, проводити за його відсутності у зв'язку з далекою відстанню від м. Житомира та систематичною неявкою відповідача; зазначив, що позов підтримує повністю.

04.12.2018 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 03.12.2018, в якому відповідач просив у випадку неможливого врегулювання спору продовжити ТзОВ «Центроспав-Україна» строк для подання відзиву на позов в межах підготовчого провадження до 03.01.2019. У клопотанні зазначає про те, що між позивачем та відповідачем ведуться переговори щодо з'ясування обставин, що спричинили звернення позивача до суду, на адресу товариства копія позовної заяви з додатками не надходила, тому у відповідача відсутня можливість подати відзив у встановлений судом строк. Зазначає, що у відповідача в штаті відсутній юрист, а довіреність на представництво інтересів укладена 30.11.2018, завчасно прибути до суду для ознайомлення з матеріалами справи не було фізичної можливості.

Клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов судом залишено без задоволення з огляду на те, що ухвалою суду від 03.10.2018 відповідачу встановлювався строк для подачі відзиву до 29.10.2018, ухвалою суду від 31.10.2018 було запропоновано відповідачу подати відзив, ухвалою суду від 20.11.2018 відповідачу було продовжено строк до 03.12.2018 для подачі відзиву. Вказаними ухвалами відповідача було попереджено, що відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Поважних причин неподання відзиву у встановлений судом строк відповідач не навів.

В судовому засіданні 05.12.2018 представник відповідача просила підготовче засідання відкласти для ознайомлення з матеріалами справи; пояснила, що між сторонами ведуться переговори щодо врегулювання спору.

Ухвалою суду від 05.12.2018 підготовче засідання було відкладено на 21.12.2018, клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов залишено без задоволення.

12.12.2018 відповідач надіслав до суду відзив на позов б/н від 10.12.2018, в якому просить приєднати до матеріалів справи відзив на позов та відмовити у задоволенні позову.

20.12.2018 представник позивача на електронну пошту суду надіслав заяву від 20.12.2018, в якій просить судове засідання проводити за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги позивач підтримує повністю.

В судовому засіданні 21.12.2018 представник відповідача звернулась з клопотанням про поновлення строку для подання відзиву на позов у зв'язку з поважністю причин пропуску цього строку. Пояснила, що копія позовної заяви з додатками на адресу відповідача за місцем державної реєстрації ТзОВ «Центроспав-Україна» : Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 66, не надходила. З опису вкладення у цінний лист від 25.09.2018 вбачається, що копію позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу за іншою адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Винниченка, 66. Згідно з інформацією про відстеження поштового відправлення, взятої із сайту ПАТ «Укрпошта» , копія позовної заяви з додатками була повернута за зворотньою адресою, тобто позивачу.

Суд визнав поважними причини пропуску строку для подання відзиву, постановив поновити строк для подання відзиву на позов та приєднати відзив до матеріалів справи.

Разом з цим, ухвалою суду від 21.12.2018 було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 04.01.2019.

03.01.2019 до Господарського суду Волинської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 28.12.2018, в якому представник ТзОВ «Центроспав-Україна» просив суд забезпечити проведення судового засідання 04.01.2019 в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання - Господарський суд Львівської області.

Ухвалою суду від 03.01.2019 у задоволенні клопотання представника відповідача - ТзОВ «Центроспав-Україна» про проведення судового засідання 04.01.2019 о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції відмовлено.

04.01.2019 представник позивача на електронну пошту суду надіслав заяву від 04.01.2019, в якій просив судове засідання проводити за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги позивач підтримує повністю.

04.01.2019 представник відповідача на електронну пошту суду надіслав клопотання б/н від 04.01.2019, в якому просив розгляд справи відкласти у зв'язку з тим, що представники відповідача перебувають у м.Львові та не мають можливості прибути в судове засідання 04.01.2019 в Господарський суд Волинської області.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення з огляду на те, що явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась обов'язковою, відповідач реалізував своє право щодо подачі відзиву на позов, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 04.01.2019.

Факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301036812375.

В судовому засіданні 04.01.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.

23.05.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" як покупцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Центроспав-Україна» як постачальником було укладено договір поставки №2305/2, відповідно до розділу 1 якого постачальник зобов'язався виготовити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до розділу 4 договору загальна вартість товару складає 25 700 євро з ПДВ. Розрахунок за товар проводиться у національної валюті України за курсом продажу валюти КБ Приватбанк .

Оплата проводиться на наступних умовах:

- 50% попередня оплата згідно рахунку;

- 40% доплата після прийняття обладнання покупцем на території продавця;

- 10% доплата здійснюється протягом 5-ти днів з дати проведення пуско-налагоджувальних робіт на території замовника.

Розрахунки по договору здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний в договорі, рахунках або специфікаціях.

Згідно із розділом 5 договору термін поставки становить до 14 тижнів з дати внесення передплати.

На підставі виставленого відповідачем рахунку №240501 від 24.05.2017 року позивач 25.05.2017 року перерахував відповідачу 381 645 грн., що складає 12 806,88 євро (49,83% від вартості товару) та 30.08.2017 року - 360 000 грн., що складає 11 726,38 євро, як попередню оплату за товар, а всього 741 645 грн.

Факт перерахування суми попередньої оплати відповідачу в розмірі 741 645 грн. підтверджується випискою з банківського рахунку ТзОВ "БЦС-Сервіс" від 19.09.2018 року (а.с. 23).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що всупереч вимог розділу 5 договору, отримавши авансовий платіж, відповідач протягом 14-ти тижнів з дати внесення передоплати товару не передав, авансовий платіж не повернув, а тому останній підлягає поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне і виконання).

В досудовому порядку позивач не звертався до відповідача про повернення сими попередньої оплати.

Станом на день розгляду справи відповідач товару не передав, суму попередньої оплати позивачу не повернув.

Таким чином, факт невиконання умов договору щодо поставки товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодними доказами не спростовано.

Станом на дату звернення позивача до суду із позовом у даній справі (01.10.2018) договір є чинним, у передбаченому законом порядку не розірваний.

Позивач вважає, що відповідач набув попередню оплату у розмірі 741 645 грн. без достатньої правової підстави, а зазначені кошти підлягають поверненню йому на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Посилання в обґрунтування вимоги про стягнення коштів, перерахованих на виконання договору, на норми статті 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки за змістом наведеної норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, за змістом частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вказаний вид позадоговірних зобов'язань зумовлений такими юридичними фактами як набуття особою майна, або його збереження за рахунок іншої особи, а також відсутність для цього правових підстав, або якщо такі підстави відпали.

Враховуючи те, що між сторонами у справі було укладено договір поставки № 2305/2 від 23.05.2017, а грошові кошти позивачем були перераховані як попередня оплата за товар, що обумовлені вищевказаним договором, тобто за наявності відповідної правової підстави, такі кошти не можуть бути кваліфіковані як безпідставне збагачення, а отже норма статті 1212 Цивільного кодексу України не може бути застосована.

Правовідносини сторін у вказаній справі врегульовані нормами зобов'язального права, в той час як договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі і щодо вимоги повернути попередньо сплачені кошти (аванс) у зв'язку з неналежним виконанням виконавцем умов договору.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №914/1481/17, у справі №910/22442/16 від 10.08.2018.

При цьому, суд обмежений предметом та підставами позову, що заявлені позивачем та не вправі самостійно визначати та/або змінювати їх.

Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві позивачем суду не надано.

Враховуючи те, що відповідно до статтей 74, 86 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, з огляду на встановлені судом обставини та правові позиціЇ Верховного Суду з приводу спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача грошових коштів, перерахованих на виконання умов договору поставки № 2305/2 від 23.05.2017 на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 741 645 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають до задоволення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Згідно із ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив також вимогу про стягнення з відповідача 17 616,61 грн. процентів річних за період з 07.12.2017р. по 21.09.2018р. та 34 665,73 грн. збитків, завданих інфляцією, за період з 07.12.2017р. по 31.08.2018р.

Проценти річних та збитки, завдані інфляцією, нараховані позивачем від суми неповернутої попередньої оплати в розмірі 741 645 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання, а не за прострочення виконання обов'язку щодо поставки товару.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч. 3 статті 693 Цивільного кодексу України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами у справі не встановлювалися.

З огляду на те, що судом не встановлено порушення відповідачем грошового зобов'язання, а також зважаючи на те, що судом відмовлено у задоволенні позову про стягнення 741 645 грн. суми попередньої оплати, не підлягають до задоволення і вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 616,61 грн. процентів річних, 34 665,73 грн. збитків, завданих інфляцією.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову на позивача відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються витрати, пов'язані з оплатою судового збору, та на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 712, 1212 Цивільною кодексу України, ст.ст. 174, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 14.01.2019.

Суддя І. О. Якушева