Постанова

від 17.04.2019 по справі 903/710/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року Справа № 903/710/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Максютинська Д.В,

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши заяву клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" про відшкодування судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України по справі №903/710/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна"

про стягнення 793 927,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ БЦС-Сервіс (надалі - позивач) звернулося в Господарський суд області з позовом до ТОВ Центроспав - Україна (надалі - відповідач) про стягнення 741645 грн. сплачених грошових коштів, 34665,73 грн. інфляційних та 17616,61 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.01.19 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 04.01.19 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 741645 грн. попередньої оплати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Водночас до початку судового засідання 03.04.19 р. (до початку судових дебатів) представник позивача звернувся до суду з заявою в порядку абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.19 р. у справі № 903/710/18 апеляційну скаргу ТОВ БЦС-Сервіс задоволено, рішення Господарського суду Волинської області від 04.01.19 року скасовано в частині відмови у стягненні 741645 грн. попередньої оплати. В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Центроспав-Україна" на користь ТОВ "БЦС-Сервіс" 741645 грн. попередньої оплати, 11124,68 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 16687,02 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

09.04.19 р. від позивача надійшла заява про винесення додаткової постанови, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 62 000 грн. та 1646,77 грн. вартості витрат на проїзд адвоката.

До клопотання позивачем додано акт виконаних робіт від 04.04.19 р., рахунки-фактура № 2, 3, платіжні доручення про перерахування і отримання коштів, виписки по особовим рахункам, фіскальні чеки.

Від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому зазначається, що заявлена до стягнення сума витрат є необгрунтованою, оскільки відсутній розрахунок вавртості послуг із воахуванням затраченого на нього часу.

В судове засідання представники сторін не з'явились. В силу вимог ст. 244 ГПК України, апеляційний суд визнав за можливе здійснити розгляд заяви позивача за відсутністю представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, колегія суддів вважає, що вказана заява позивача підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п'ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При цьому, частиною третьою ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це доволі суб'єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з заяви про стягнення коштів на правничу допомогу, позивач просить стягнути з відповідача 62000 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд позовної заявив в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги в апеляційному господарському суді. При цьому, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 62000 грн. складаються з гонорару адвоката в сумі 32000 грн. та премії в сумі 30000 грн.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи вимоги ГПК України, апеляційний суд констатує відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач звертався в суд першої інстанції з заявою про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу. При цьому, з тексту Рішення господарського суду Волинської області від 04.01.19 р. у даній справі не вбачається, що в судовому засіданні представник позивача звертався до суд з усною заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем в суді першої інстанції до закінчення судових дебатів не було зроблено заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем в суді першої інстанції не було подано заяву про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, а тому, позивачем не дотримано приписи процесуального законодавства передбачені частиною восьмою статті 129 ГПК України, частиною 1 ст. 221 ГПК України, що є підставою для залишення без розгляду заяви позивача в частині вимог про компенсацію судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

В підтвердження надання адвокатом Бородіним Д.В. позивачу адвокатських послуг в суді апеляційної інстанції при розгляді справи № 903/710/18 надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 11.09.18 р., акт виконаних робіт від 04.04.19 р., рахунки - фактури № 2,3 від 11.09.18 р. та 04.04.19 відповідно, платіжне доручення № 1294 від 12.09.18 р. на сумум 32000 грн., платіжне жоручення № 851 від 04.04.19, виписки по особовому рахунку за 12.09.18 р. та 04.04.19.

Колегією суддів встановлено, що у тексті договору про надання правової допомоги відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначено, що порядок оплати такої професійної правової допомоги має здійснюватися відповідно до Протоколу погодження гонорару та стандартними правилами надання правничої допомоги.

З протоколу погодження гонорару (а.с. 30) вбачається, що розмір наданої Бородіним Д.В. позивачу професійної правничої допомоги згідно Договору становить фіксований гонорар в сумі 32000 грн., що включає в себе: ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судової практики, обрання правової позиції, складання позовної заяви, участь в судових засіданнях та оплати витрат з відрядження адвоката, написання скарг за необхідністю.

Відомості, що містяться в акті виконаних робіт від 04.04.19р. свідчать про те, що загальна кількість витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції становить 5 годин, а саме: підготовка апеляційної скарги 3 год, копіювання апеляційної скарги та відправлення її іншій стороні у справі 1 год., участь в судовому засіданні апеляційного суду 1 год.

Водночас даний акт не містить розрахунку вартості кожної з послуг, наданих адвокатом.

А тому колегія суддів не має об'єктивної можливості пересвідчитись у існуванні погодження між адвокатом Бородіним Д.В. та позивачем щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, у зв'язку з чим заперечення відповідача в частині визначення вартості робіт, здійснених адвокатом , є обгрунтованеими.

З огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг не була узгоджена між сторонами шляхом внесення відповідних пунктів в умови договору, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат та середню ціну ринку послуг адвоката, виходячи з конкретних обставин та складності справи, обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення таких витрат у розмірі 13847,82 грн., що складається:

- підготовка апеляційної скарги - 5000 грн.;

- копіювання апеляційної скарги - 25,8 грн. (5 аркушів х 0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб);

- участь у судовому засіданні апеляційного суду - 8000 грн.

- витрати з відрядження адвоката в суд апеляційної інстанції (витрати, необхідні для надання правничої допомоги) - 822,02 грн.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 13847,82 грн. є співрозмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання цих робіт, та ціною позову. В іншій частині заявлені витрати на правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 30000 грн., що відповідно до п. 2 Протоколу погодження гонорару (який є додатком 1 до договору) є премією у разі позитивного для позивача вирішення справи, колегія суддів враховує наступне.

П. 2 Протоколу погодження гонорару визначено, що у разі позитивного для клієнта вирішення даної справи, клієнт сплачує адвокату премію у розмірі 30000грн. А тому суд кваліфікує заявлену до стягнення суму у розмірі 30000 грн. саме як премію за позитивне для позивача рішення. При цьому суд не бере до уваги перелік пелік визначених як ннадані адвокатом послуги у рахунку фактурі № 3 від 04.04.2019р. (а.с. 221), оскільки складений рахунок суперечить домовленості сторін, визначеній у договорі та додатках до нього.

При цьому суд визначився , що передбачена п. 2 Протоколу премія у разі позивного вирішення справи за своїм змістом є винагородою адвоката за досягнення позитивного рішення у справі (гонорар успіху).

Гонорар успіху за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), розглядаючи аналогічне питання щодо стягнення гонорару за досягнення позитивного рішення прийшов наступних висновків: свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав (ч.1 ст.177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).

Включення в умови договору про надання юридичних послуг пункту про винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства .

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги судочинства відповідно до норм законодавства України вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно, а також правильно витлумачив ці норми.

Норми ГПК України передбачають, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд зобов'язаний поважати усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує право кожному на справедливий суд.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для відшкодування витрат у розмірі 30000 грн. гонорару за позитивний результат, а тому відмовляє в задоволенні заяви про відшкодування витрат позивача в цій частині.

Щодо вимог позивача про відшкодування 1646,77 грн. вартості проїзду адвоката, який користувався власним транспортом, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Тобто, витрати на проїзд за своєю природою є витратами адвоката, необхідні для правничої допомоги та не належать для адвокатських послуг.

На підтвердження понесених витрат на паливо, позивачем надано апеляційному суду фіскальні чеки на загальну суму 822,02 грн.: № 38394 від 429,96 грн. на суму 429,96 грн. та № 41891 від 03.04.19 на суму 392,06 грн.

Однак, з протоколу погодження гонорару вбачається, що гонорар за Договором є фіксованим та становить 32000 грн., що складається, зокрема, з витрат на відрядження.

А відтак, враховуючи те, що сторони є вільними в укладенні договору, колегія суддів дійшла висновку, що умовами Договору про надання правничої допомоги передбачено, що до складу гонорару входять витрати адвоката на відрядження (проїзд). Таким чином, витрати адвоката на проїзд були включені до загальної суми гонорару в розмірі 32000, а тому колегія суддів відмовляє в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на проїзд в сумі 1646,77 грн.

За обставин, що склалися, клопотання позивача про відшкодування судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України по справі № 903/710/18 задовольняється частково в сумі 13847,82 грн.

Відтак, в силу приписів ст. 221, 244 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність ухвалити додаткове рішення у даній справі.

Керуючись ст. ст. 129, 221, 144 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" про відшкодування судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України по справі №903/710/18 задовільнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центросплав-Україна (м. Нововолинськ, ідн. код 34261611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" (м. Житомир, інд.код 39327711) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13847,82 грн.

В решті клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" про відшкодування судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України по справі № 903/710/18 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/710/18 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "22" квітня 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.