Ухвала

від 09.01.2019 по справі 910/26919/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

09.01.2019Справа № 910/26919/14 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за скаргою на бездіяльність за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав"; 2. Приватного підприємства "Сервет" стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 20 105 998,19 грн.

Представники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача - 1: Кривошей Ю.І (адвокат);

від Відповідача - 2: не з'явились;

від ДВС: Сабадаш О.І. (представник за довіреністю);

ВСТАНОВИВ

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" та Приватного підприємства "Сервет" про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 20 105 998,19 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року, позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" та Приватного підприємства "Сервет" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 19 411 939 грн. 31 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 616 706 грн. 27 коп., пеню в розмірі 77 352 грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 080 грн. 00 коп.

13.02.2015 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року по справі №910/26919/14 видано Наказ.

26.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/26919/14.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/26919/14 у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Нечая О.В.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/26919/14 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 року розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/26919/14 призначено на 09.01.2019 року.

09.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення скарги на адреси сторін.

В судовому засіданні 09 січня 2019 року представник Скаржника заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів, підтримав вимоги та доводи скарги, просив суд її задовольнити. Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копії матеріалів виконавчого провадження, заперечив проти задоволення скарги. Представники Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Приватного підприємства "Сервет" не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 02.01.2019 року уповноваженій особі Позивача ухвали суду та поверненням поштового конверту, надісланого на адресу Відповідача - 2.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що учасники судового процесу про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином, неявка в судове засідання представників учасників судового процесу не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що Скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/26919/14 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов'язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (п.1 ч. 1 ст. 3 Закону)

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно зі ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (на моент прийняття рішення у справі) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. (ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження )

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року, позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" та Приватного підприємства "Сервет" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 19 411 939 грн. 31 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 616 706 грн. 27 коп., пеню в розмірі 77 352 грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 080 грн. 00 коп.

13.02.2015 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року по справі №910/26919/14 видано Наказ.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №48569442, 28.08.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №910/26919/14 виданого 13.02.2015 року Господарським судом міста Києва про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" та Приватного підприємства "Сервет" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 19 411 939 грн. 31 коп., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 616 706 грн. 27 коп., пені в розмірі 77 352 грн. 61 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 73 080 грн. 00 коп.

28.08.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанови про арешт майна боржників та оголошення заборони його відчуження.

25.09.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанови про арешт коштів боржників.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.04.2017 року виконавчий документ - наказ №910/26919/14 виданий 13.02.2015 року Господарським судом міста Києва про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" та Приватного підприємства "Сервет" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 19 411 939 грн. 31 коп., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 616 706 грн. 27 коп., пені в розмірі 77 352 грн. 61 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 73 080 грн. 00 коп. повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Обґрунтовуючи заявлену скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" зазначало, що виконавче провадження завершено, відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" не має заборгованості перед банком, а тому відсутні підстави для чинності заходів забезпечення у вигляді арешту на майно боржника в межах виконавчого провадження.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 40 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Частинами 4, 5 статті 59 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, частина 4 статті 59 Закону України Про виконавче провадження містить виключний перелік підстав, на підставі яких державним виконавцем може бути знятий арешт з майна боржника.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження не є підставою для зняття державним виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а тому Суд не приймає до уваги вказані доводи Скаржника на підтвердження наявності бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фактор Стандарт було укладено договір про відступлення права вимоги №39/386, за яким Первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №28С-10 від 30.12.2010 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримсплав". 24.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фактор Стандарт було укладено договір про розірвання Іпотечного договору від 11.01.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за реєстровим №1517.

24.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фактор Стандарт та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір про відступлення права вимоги №27-24052016, за яким Первісний кредитор відступив новим кредиторам право вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №28С-10 від 30.12.2010 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримсплав".

Згідно з довідкою №20-2/6-136 від 09.02.2017 року Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" перед банком відсутня, банк не має жодних претензій до боржника.

Проте, Суд не приймає до уваги вказану довідку на підтвердження наявності підстав для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, оскільки матеріали справи не містять, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року по справі №910/26919/14 у повному обсязі. Крім того, матеріали справи не містять доказів заміни стягувача у виконавчому провадженні та переходу права вимоги до боржників від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Стандарт та, в подальшому, до ОСОБА_4, ОСОБА_5

Також у поданій скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" зазначало, що наявність арешту перешкоджає здійсненню господарської діяльності боржника та реалізації прав власності майна.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" та на яке накладено державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, знаходиться у м. Севастополь.

Закон України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями. (стаття 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України )

Частинами 4, 5 статті 11 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, що набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України. На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 13 Закону України Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України передбачено, що об'єкти права приватної, державної та комунальної власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, залишаються у власності осіб, які мали такі об'єкти у власності (користуванні) на початок тимчасової окупації. Протягом строку тимчасової окупації:

а) передача права приватної власності на об'єкти, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, підлягає реєстрації на іншій території України згідно з правилами, встановленими законодавством України;

б) приватизація об'єктів державної та комунальної власності здійснюється згідно із Законом України "Про приватизацію державного майна" та законодавством України про приватизацію комунального майна;

в) будь-які правочини із землями, що розташовані (знаходяться) в межах тимчасово окупованої території України, здійснюються за правилами, встановленими Земельним кодексом України та іншим законодавством України щодо відчуження (продажу, оренди) землі на території України.

Протягом тимчасової окупації не дозволяється здійснення будь-яких правочинів з об'єктами власності, зазначеними у пункті 13.1 цієї статті, якщо їх стороною є особа, яка знаходиться у власності або перебуває під контролем держави-окупанта. Термін "контроль" вживається у значенні, визначеному пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Будь-які договори, укладені всупереч вимогам цієї статті, вважаються юридично нікчемними з дня їх укладення та не підлягають виконанню.

Суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" не доведено жодними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності перешкод у здійсненні права власності майна, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку щодо недоведеності Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" факту наявності бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка виразилась у незакінченні виконавчого провадження №48569442, незнятті арешту з майна боржника при примусовому виконанні наказу №910/26919/14 виданого 13.02.2015 року Господарським судом міста Києва про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" та Приватного підприємства "Сервет" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 19 411 939 грн. 31 коп., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 616 706 грн. 27 коп., пені в розмірі 77 352 грн. 61 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 73 080 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких підстав, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" щодо наявності бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеними та оціненими Судом доказами.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/26919/14 у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/26919/14 - відмовити .

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали: 14 січня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин