Рішення

від 08.01.2019 по справі 922/2721/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2721/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОЛІНА" (08128, Київська область, Києво - Святошинський район, с. Мила, вул. Комарова, буд. 70/1, ідентифікаційний код 23500490) про стягнення 498321,97 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 08-21/1/2-19 від 02.01.2019;

відповідача - ОСОБА_2, ордер серії КС № 455202;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОЛІНА" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 498321,97 грн., яка не була сплачена за період з 01.01.2018 по 31.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач з 07.12.2017 використовує земельну ділянку площею 0,2418 га по пров. Достатку, 19 у м. Харкові без виникнення права власності або користування нею та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно, тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2721/18. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30 жовтня 2018 р. о 12:20 год.

В підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 30 жовтня 2018 року про відкладення підготовчого засідання на 13.11.2018 о 14:30 год.

В підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 13 листопада 2018 року про відкладення підготовчого засідання на 26.11.2018 о 14:20 год.

22.11.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №32914), в якому відповідач заперечує проти позову, а також просить суд визнати підстави пропуску строку на подання відзиву у справі №922/2721/18 поважними та надати новий строк для подання відзиву, а також прийняти відзив ТОВ "Чоліна" на позовну заяву Харківської міської ради. У поданому відзиві на позов відповідач зазначає, що позивачем у позовній заяві не вірно зазначено розмір земельної ділянки, що знаходиться за адресою: пров. Достатку, 19 у м. Харкові, що використовується відповідачем для обслуговування об'єкту нерухомого майна: нежитлової будівлі (АЗС №109) літ. "А-1" загальною площею 37,5 кв.м., літ. "Б-2" загальною площею 7,3 кв.м., що знаходиться за зазначеною адресою та належить позивачу на праві власності згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна за №4560 від 07.12.2017р., а саме позивач зазначає про розмір земельної ділянки 0,2418 га, проте розмір вказаної земельної ділянки становить 0,2555 га, що визначено зокрема: у п.1.8. договору купівлі - продажу; даних Державного земельного кадастру та в листі Департаменту земельних відносин Харківської міської ради. Також, відповідач зазначив, що сплачував земельний податок за користування земельною ділянкою, що знаходиться в його користуванні та надав докази сплати земельного податку з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 листопада 2018 року поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 листопада 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11 грудня 2018 року о 12:00 год.

07.12.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №34221), в якій останній просить суд продовжити строк на подання відповіді на відзив та долучити до матеріалів справи надану відповідь на відзив на позовну заяву.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не є власником і постійним користувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, тому на думку позивача єдина можлива форма здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача - орендна плата (14.172, 14.1.73 ПК України). Відповідач не сплачував у період з 01.01.2018 по 31.08.2018 за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі. Також, вказує на те, що у попереднього власника нежитлових будівель - ТОВ "НАФТА-КЕПІТАЛ" під час передання цих будівель відповідачу не було прав на земельну ділянку, що унеможливлює застосування ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України до спірних правовідносин. Крім того, зазначає, що разом з актом обстеження спірної земельної ділянки, до суду була надана геодезична зйомка, як один зі складових елементів роботи з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), якою встановлено, що площа земельної ділянки по пров.Достатку, 19 у м.Харкові відповідно до її меж складає 0,2418 га та окрім, будівель, що належать відповідачу на території вказаної земельної ділянки немає інших об'єктів нерухомого майна. Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив'язкою до сертифікованої мережі в системі СК-63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S660P № S6626C123188554. Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S660P № S6626C123188554). Отже, позивачем встановлено фактичний розмір земельної ділянки, яку використовує відповідач. Також, позивач зазначає, що відповідач зберіг (заощадив) кошти у вигляді орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, що призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем та до спірних правовідносин має бути застосовано положення ст.ст. 1212-1214 ЦК України незалежно від наявності вини у поведінці відповідача. Вказана правова позиція підтверджується постановою ОСОБА_3 Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 грудня 2018 року поновлено позивачу строк для подання відповіді на відзив.

В підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 11 грудня 2018 року про відкладення підготовчого засідання на 26.12.2018 о 14:00 год.

В підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 26 грудня 2018 року про відкладення підготовчого засідання на 03.01.2019 о 14:30 год.

26.12.2018 відповідачем подано до суду заперечення (вх. №35823).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 січня 2019 року судом заперечення (вх. №35823 від 26.12.2018) залишені без розгляду та постановлено спір вирішувати за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 03 січня 2019р. без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 03.01.2019р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 08.01.2019 року об 14:20 год.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, з підстав викладених ним у відзиві на позов, що наданий до суду 22.11.2018р. за вх.№32914.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач у позовній заяві зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.07.2018 № 130571272 право власності на нежитлові будівлі літ. А-1 загальною площею 37,5 кв.м. та літ. Б-1 загальною площею 7,3 кв.м. по пров. Достатку, 19 у м. Харкові з 07.12.2017 зареєстроване за ТОВ Чоліна на підставі договору купівлі- продажу від 07.12.2017 № 4560, що укладений між ТОВ "Нафта ОСОБА_4" та ТОВ "Чоліна".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.07.2018 № 130571272, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 10.05.2017 № 19-20-0.23,08-230/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 24.05.2017 № 3183/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по пров. Достатку, 19 у м. Харкові не зареєстровані.

Отже, земельна ділянка загальною площею 0,2418 га по пров. Достатку, 19 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.

Позивач зазначає, що відповідач використовує з моменту виникнення у нього права власності нежитлові будівлі літ. А-1 загальною площею 37,5 кв.м. та літ. Б-1 загальною площею 7,3 кв.м. по пров. Достатку, 19 у м. Харкові, а саме з 07.12.2017, земельну ділянку загальною площею 0,2418 га по пров. Достатку, 19 у м. Харкові без виникнення у відповідача права власності, користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України. Відповідач у період з 01.01.2018 по 31.08.2018 не сплачував за користування вказаною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 12.07.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ Чоліна використовує земельну ділянку площею 0,2418 га по пров. Достатку, 19 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-1 та літ. Б-1 право власності на які зареєстровано за відповідачем.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж та площі від 12.07.2018р. (арк. справи № 26-31).

У відповіді на відзив, що наданий до суду 07.12.2018р. за вх.№34221 позивач також зазначив, що обстеження на місцевості здійснювалося за участі інженера-геодезиста ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат від 05.10.2015 № 012901) та інженера-землевпорядника ОСОБА_6 (кваліфікаційний сертифікат від 24.12.2012 №000023).

Разом з актом, позивачем надана до суду геодезична зйомка, як один зі складових елементів роботи з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), якою встановлено, що площа земельної ділянки по пров. Достатку, 19 у м. Харкові відповідно до її меж складає 0,2418 га.

Позивач зазначає, що окрім вказаних будівель на території земельної ділянки площею 0,2418 га по пров. Достатку, 19 у м. Харкові немає інших об'єктів нерухомого майна.

Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив'язкою до сертифікованої мережі в системі СК-63 Харків (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S660P №S6622С123188554. Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S660Р №S6626С123188554).

Отже, позивач зазначає, що при проведення обстеження встановлений фактичний розмір земельної ділянки, яку використовує відповідач.

Так, відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.01.2018р. по 31.07.2018р., розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 58626,10 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 5 862 610,00грн. ставки річної орендної плати - 12%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%).

Отже, за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Чоліна" мало сплатити до бюджету 410 382,70 грн.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.08.2018р. по 31.08.2018р. розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 87939,27 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 8 793 927,00 грн. ставки річної орендної плати - 12%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%).

Отже, за період з 01.08.2018 по 31.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Чоліна" мало сплатити до бюджету 87 939,27 грн.

Таким чином, всього за період з 01.01.2018 по 31.08.2018 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чоліна" мав сплатити до бюджету плату в розмірі 498 321,97 грн.

Відповідач із позовними вимогами не погоджується, у відзиві на позов зазначав, що позивачем не вірно визначено розмір земельної ділянки, що знаходиться в користуванні відповідача, та розмір земельної ділянки складає 0,2555га. Зазначає про сплату земельного податку з моменту виникнення у відповідача права власності на нежитлові будівлі за договором купівлі - продажу нерухомого майна № 4560 від 07.12.2017р. за користування земельною ділянкою, що використовується для обслуговування нежитлових будівель.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст.206 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України Про оренду землі ).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов'язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Відсутність укладеного між Харківською міською радою та відповідачем договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов'язання. Відсутність неправомірних дій (бездіяльності) відповідача свідчить про відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов'язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель, котрі зареєстровані належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою Відповідачем без укладення договору оренди землі станом на час розгляду справи у суді також не вважається правопорушенням.

Відсутність деліктних зобов'язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні, тому суд приходить до висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, вони поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та пояснень представників учасників справи вбачається, що в даному разі наявні усі три згадані ознаки:

1) Відповідач дійсно зберіг у себе майно - кошти, у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою по пров. Достатку, 19. Збереження цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі по пров. Достатку, 19 у м.Харкові. Набуті відповідачем будівлі будучи згідно ст.181 ЦК України нерухомим майном (об'єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов'язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлі автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі. Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

2) Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

3) Відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування , що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини. Тому встановлені обставини свідчать про порушення загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, закріплених п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ні ТОВ "Нафта ОСОБА_4" (попередній користувач земельної ділянки), ні ТОВ "Чоліна" (відповідач), зокрема укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.12.2017р. між вказаними юридичними особами право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договору купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене ТОВ "Чоліна", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах ОСОБА_3 Верховного Суду: від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18); від 20.11.2017р. у справі №922/3412/17 (провадження), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Разом з тим відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, суд ознайомившись із матеріалами справи, встановив, що відповідачем сплачувався земельний податок за користування земельної ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Достатку, 19, що належить відповідачу на праві власності згідно договору купівлі - продажу нежитлових будівель від 07.12.2017р. за №4560, що укладений між ТОВ "Нафта ОСОБА_4" та ТОВ "Чоліна".

Відповідачем у справі надані докази на підтвердження сплати земельного податку за період з моменту виникнення у відповідача права власності на земельну ділянку до моменту подання даного позову до суду.

У матеріалах справи містяться: податкова декларація з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2018 рік, що подана ТОВ "Чоліна" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (Фрунзенський район) (арк. справи №71-75).

Відповідно до розрахунку податкового зобов'язання відповідачем зазначено, що сплаті за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: пров. Достатку, 19 підлягає сплаті земельний податок у розмірі 6392,66 грн. на місяць.

У матеріалах справи містяться платіжні доручення щодо фактичної оплати відповідачем земельного податку у вказаному у податковій декларації розмірі.

Таким чином, враховуючи, що позивачем визначено період, за який він просить стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 498321,97 грн., а саме за період з 01.01.2018 по 31.08.2018, та те, що відповідачем сплачено земельний податок за вказаний період у розмірі 51 141,28 грн., що мало бути враховано позивачем при поданні даного позову, то стягненню з відповідача підлягає сума, яка зменшена на 51 141,28 грн., а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме у розмірі 447 180,69 грн. В решті частині позовних вимог щодо стягнення 51 141,28 грн. у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в сумі 6 707,71 грн. покладаються на відповідача та витрати зі сплати судового збору в сумі 767,12 грн. покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в розмірі 447 180,69 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОЛІНА" (08128, Київська область, Києво - Святошинський район, с. Мила, вул. Комарова, буд. 70/1, ідентифікаційний код 23500490) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 447 180,69 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 707,71 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення 51 141,28 грн. у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 14.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_7