Постанова

від 10.01.2019 по справі 910/3178/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Справа№ 910/3178/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу ЖБК Сигнал

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018

у справі №910/3178/18 (суддя Котков О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Обслуговуючого кооперативу ЖБК Сигнал

про стягнення грошових коштів

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (надалі - позивач, ПрАТ АК Київводоканал ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу ЖБК Сигнал (надалі - відповідач, ОК ЖБК Сигнал ) про стягнення заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05745/4-08 від 16.06.2005 в сумі 93 037,68 грн. з них: основного боргу - 65 910,45 грн, інфляційних втрат - 15 959,78 грн, 3% річних - 3156,66 грн, пені - 4715,27 грн та штрафу - 3295,52 грн, посилаючись неналежне виконання абонентом оплати вартості наданих йому послуг з водопостачання та водовідведення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/3178/18 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 62 985,28 грн основного боргу, 4 644,68 грн пені, 12 733,94 грн інфляційних втрат, 2 898,45 грн 3% річних, 3 149,26 грн штрафу та судовий збір 1 636,51 грн, в іншій частині позову відмовлено.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції зазначив про доведеність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, належного виконання останнім договірних зобов'язань перед відповідачем, наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у заявленому розмірі, однак, з урахуванням поданої відповідачем під час розгляду справи заяви про застосування строку позовної давності, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Обслуговуючий кооператив ЖБК Сигнал звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт посилається на прийняття оскаржуваного рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав доведеними та з неправильним застуванням норм матеріального права. Як стверджує скаржник, судом не було враховано, що в матеріалах справи відсутні первинні розрахункові документи на оплату вартості послуг та докази їх направлення у встановленому порядку відповідачеві, надані позивачем акти не можуть бути належними доказами обсягів прийнятих позивачем від відповідача стоків гарячої води, здійснений позивачем обрахунок обсягу стоків не відповідає затвердженій методиці. Крім того, суд не надав належної оцінки обставині, що мали місце періоди, коли позивачем послуги з гарячого водопостачання не надавались, що зафіксовано документально довідками.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2018 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ЖБК Сигнал передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу ЖБК Сигнал на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/3178/18 та призначено до розгляду на 06.12.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у розгляді апеляційної скарги оголошено перерву до 10.01.2019.

Позивач скористався наданим ст. 263 ГПК України правом та подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 10.01.2019 представник скаржника підтримав повністю доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вказуючи на їх безпідставність, просив залишити судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 16.06.2005 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал , в подальшому перейменованим у Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Сигнал , яке в свою чергу перейменовано у Обслуговуючий кооператив ЖБК Сигнал (абонент) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №05745/4-08 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з п. 2.1.1. договору облік поставленої води здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно з п. 2.1.4. договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування та місцевих правил приймання.

Пунктом 2.1.2. договору визначено, що зняття показань з лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг

Відповідно до п. 2.1.6. договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими Абонентом.

Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Відповідно до п. 2.2.2. договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.5. договору).

Згідно п. 7.1. договору, договір укладається строком на один рік набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що з огляду на встановлений ст.204 ЦК України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд прийняв договір № 05745/4-08 від 16.06.2005 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 затверджено Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (надалі - Правила), які відповідно до ст. 3 Закону України Про питну воду та питне водопостачання є частиною законодавства у сфері питного водопостачання.

Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1. Правил).

У пункті 1.2. Правил надані визначення, зокрема, наступних термінів: виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - споживач або суб'єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об'єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.

Пунктами 3.1., 5.2. Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Згідно з п. 3.7. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 1.4. Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за №403/6691 (надалі - Правила №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2. Правил №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

За змістом п. 1.4 Правил №37 абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів);

Відповідно до п. 2.4 зазначених Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, свої позовні вимоги позивач обґрунтовує актами про зняття показань з лічильників (приладів обліку), погодженими та підписаними відповідачем, які є первинними документами й підтверджують факт надання послуг та їх об'єми, розшифровками рахунків відповідача, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг, довідками з банків, які підтверджують надсилання на адресу відповідача дебетових повідомлень, банківськими виписками та витягами з реєстрів наданих пільг та субсидій, які підтверджують часткову оплату.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивачем було надано відповідачеві послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі:

- за кодом 8-1078 за період з 01.05.2017 по 31.12.2017 на суму 107 251,02 грн., з яких сплачено 104 841,51 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 2409,51 грн;

- за кодом 8-51078 за період з 01.02.2015 по 31.12.2017 на суму 90 202,23 грн, з яких сплачено 26 701,29 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 63 500,94 грн. Отже, загальна сума заборгованості відповідача становить 65 910,45 грн.

З 01.02.2015 по 31.12.2017 по коду абонента 8-51078 позивач здійснював нарахування відповідачеві вартості лише відведення гарячої води. Забезпечення послугою з централізованого постачання гарячої води житлового будинку ОК ЖБК Сигнал по вул. В.Покотила (Картвелішвілі), буд. 3 здійснюється від центрального теплового пункту, що знаходиться за адресою пр-т Леся Курбаса, 5-Б. Нарахування обсягів відведення гарячої води здійснювалось відповідно до показів працюючого приладу обліку (особовий рахунок 714-3), який знаходиться на балансі ПАТ Київенерго . Оскільки від вказаного центрального теплового пункту одночасно споживали питну воду для потреб гарячого водопостачання житлові будинки інших абонентів, то подальший розподіл обсягу відведення гарячої води здійснювався в процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців у кожному житловому будинку, а саме, з 01.01.2015 по 16.01.2016:

- ОК ЖБК Сигнал по вул. Володимира Покотила, 3 - 292 мешк., що складало 36,65% від загального об'єму;

- ЖБК Жовтень-3 по вул. Володимира Покотила, 1 - 255 мешк., що складало 32,06% від загального об'єму;

- ЖБК Авіатор-2 по пр-ту Л. Курбаса, 5-Б - 249 мешк., що складає 31,29% від загального об'єму;

з 17.01.2016 у зв'язку зі зміною схеми водоспоживання, а саме, з встановленням теплолічильника ЖБК Жовтень-3 процентне співвідношення між житловими будинками було змінено:

- ОК ЖБК Сигнал по вул. Володимира Покотила, 3 - 292 мешк., що складало 53,97 % від загального об'єму;

- ЖБК Авіатор-2 по пр-ту Л. Курбаса, 5-Б - 249 мешк., що складає 46,03 % від загального об'єму по даному теплопункту.

Відповідно до довідок ПАТ КБ Хрещатик від 05.02.2018

№ 9-1/354, ПАТ Радикал Банк від 02.02.2018 № 108/18, ПАТ Банк кредит Дніпро від 08.02.2018 № 51/12-615 з реєстрами інформаційно-дебетових повідомлень, підтверджують факт їх направлення до банківської установи відповідача.

Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення його дія поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

ПрАТ АК Київводоканал є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до п. 2.1. розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води .

Таким чином, позивач є виробником та постачальником, а відповідач - споживачем (згідно зі ст. 1 Закону споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб) послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Приписами ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 22 вищевказаного Закону, споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

На переконання колегії суддів, наявні у матеріалах справи акти показань з лічильників (приладів обліку), розшифровки рахунків відповідача, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг є належними доказами, що підтверджують обсяги наданих позивачем відповідачеві послуг за договором.

Колегія суддів, з огляду на умови пункту 3.5. договору, за яким абонент зобов'язаний у разі своєї незгоди з кількістю або вартістю отриманих послуг у 5-ти денний термін направити свого представника для проведення звіряння розрахунків і підписання акту, вважає, що заперечення відповідача правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки останнім встановлений договором порядок надання заперечень щодо кількості або вартості наданих послуг виконано не було, та у встановлений договором строк не направлено свого представника з необхідними документами для проведення звіряння. Відтак, надані позивачем відповідачеві послуги за договором мають вважатися прийнятими останнім.

Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині сплати послуг з постачання питної води та приймання стічних вод за кодом 8-1078 за період з 01.05.2017 по 31.12.2017 та за кодом 8-51078 за період з 01.02.2015 по 31.12.2017.

Щодо поданої 24.04.2018 відповідачем заяви про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по коду 8-51078 у розмірі 3950,76 грн за лютий-березень 2015 року, колегія суддів, враховуючи приписи статей 256-258, 261, 267 ЦК України, а також встановлені у даній справі обставини, дійшла висновку, що наслідки спливу строків позовної давності до позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з 12.01.2015 по 10.02.2015 у сумі 2925,17 грн судом першої інстанції застосовано правомірно, у зв'язку з чим погоджується з позицією суду про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Матеріалами справи також підтверджується той факт, що 13.03.2015 позивач направляв до банківської установи відповідача дебетові повідомлення на оплату наданих послуг по коду абонента 8-51078 за період 10.02.2015 по 05.03.2015.

При цьому, як вбачається зі змісту п. 2.2.2. договору, відповідач мав сплатити кошти за заявлений період до 23.03.2015 включно, таким чином з 24.03.2015 у відповідача виникло прострочення виконання зобов'язання щодо оплати послуг за період з 10.02.2015 по 05.03.2015, а з 24.03.2015 позивачеві стало відомо про порушення свого права на отримання оплати за надані послуги за вказаний період.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не пропустив строк позовної давності на звернення до суду з вказаними вимогами, оскільки звернувся до суду з даним позовом в межах 3-річного строку.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідачем не доведено належними доказами виконання зобов'язань перед позивачем з оплати спожитих послуг за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05745/4-08 від 16.06.2005, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за вказаним договором є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 62 985,28 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, посилаючись на ч.1 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, просив стягнути з відповідача на свою користь нараховані інфляційні втрати - 15 959,78 грн, 3% річних - 3156,66 грн, пеню - 4 715,27 грн та штраф - 3 295,52 грн.

Перевіривши правильність обрахунку місцевим господарським судом розміру інфляційних втрат, 3% річних, пені, штрафу та правові підстави їх застосування, передбачені статтями 549, 625 Цивільного кодексу України, статтями 231, 230 Господарського кодексу України, та п.п.4.2, 4.6 договору, а також враховуючи сплив строків позовної давності у період з 12.01.2015 по 10.02.2015 за частиною позовних вимог про стягнення основної заборгованості, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача пені у розмірі 4 644,68 грн, штрафу в розмірі - 3149,26 грн, інфляційних втрат у розмірі 12 733,94 грн. та 2 898,45 грн - 3% річних.

Таким чином висновок місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог є повністю обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам та підтверджується матеріалами справи.

Доводи скаржника щодо неправомірності розрахунку заборгованості за спожиті послуги, його невідповідність методиці, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки, як вбачається з матеріалів справи і не спростовано відповідачем, свою незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.02.2015 по 31.12.2017 послуг відповідач не повідомляв, з відповідними, обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не звертався, а тому, в силу положень п. 2.1.6 та п. 2.2.5 договору, кількість та вартість наданих позивачем з 01.02.2015 по 31.12.2017 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються погодженими відповідачем.

При цьому як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач мав можливість бути присутнім при знятті показників з приладу обліку, що знаходиться в тепловому пункті, але своїм правом не скористався, а також не виконував п. 2.3 Договору та норми п. 7.1 та 7.2 Правил приймання № 37 та не передавав інформацію позивачеві щодо обсягів отриманих послуг.

Посилання скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 у справі №910/3315/18, яка, за твердженням останнього, є абсолютно аналогічною з даною справою, не переконує суд апеляційної інстанції у неправильності висновків, зроблених місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення, оскільки у справі №910/3315/18 суд відмовив позивачеві у задоволенні позову через недоведеність ним заявлених вимог та ненадання належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про об'єм спожитих послуг.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/3178/18 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків місцевого господарського суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу ЖБК Сигнал - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ЖБК Сигнал на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/3178/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/3178/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3178/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.01.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська