Рішення

від 15.01.2019 по справі 824/850/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/850/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО" до Державної фіскальної служби України, про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО" (далі - позивач), звернувся в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнення вимог, просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення (квитанцію) Державної фіскальної служби України від 02.08.2017 року за № 9174552266, яким було зупинено реєстрацію податкової накладної № 1 від 02.08.2017 року на загальну суму 4400004,00 грн. (в т.ч. з ПДВ 733334,00 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО", код ЄДРПОУ 40635092, №1 від 02.08.2017 року на загальну суму 4400004,00 грн. (в т.ч. з ПДВ 733334,00 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- визнати протиправними та скасувати рішення (квитанцію) Державної фіскальної служби України від 04.08.2017 року за № 9174953759, яким було зупинено реєстрацію податкової накладної № 2 від 04.08.2017 року на загальну суму 2200306,87 грн. (в т.ч. з ПДВ 366717,81 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО", код ЄДРПОУ 40635092, №2 від 04.08.2017 року на загальну суму 2200306,87 грн. (в т.ч. з ПДВ 366717,81 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО", код ЄДРПОУ 40635092, за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 7048,00 грн.

1.Аргументи учасників справи.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що подав на реєстрацію до єдиного реєстру податкових накладних (далі-ЄРПН) податкову накладну від 02 серпня 2017 року за № 1, та податкову накладну від 04 серпня 2017 року за № 2, які виписані на покупця Товариство з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА". Реєстрація вищезазначених податкових накладних було зупинено рішенням ДФС України (квитанції №№ 9174552266, 9174953759), які вважає протиправними, з огляду на наступне.

1.1. На думку позивача контролюючий орган зобов'язаний був у квитанції №1 чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений п.6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567. Крім того, такий критерій, як невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД, у п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків не передбачений. При зупиненні реєстрації податкової накладної з визначених у квитанцій № 1 підстав, відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства та не зазначено конкретний вид критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567, який би свідчив про необхідність зупинення реєстрації податкової накладної, відтак у чому саме полягає невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД - відповідачем документально не доведено.

1.2. Вважає, що контролюючий орган не може вимагати від позивача того, що не регламентовано нормою права. Відповідачем запропоновано надати "пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пп. "в" пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567. Натомість, відповідачем не вказано, які саме з наданих документів складено з порушенням законодавства, та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

2.Відповідач 24.09.2018 року подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що в контролюючого органу не було підстав для реєстрації податкових накладних №№1 та 2 у Реєстрі податкових накладних, з огляду на наступне:

2.1. На думку відповідача відсутні мотиви адміністративного позову, оскільки відповідачем рішення про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН не приймалось, а було зупинено реєстрацію податкових накладних в автоматичному режимі, з підстав відповідності поданих декларацій п.6 критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу Міністерства фінансів України №567;

2.2. Крім того, відповідач заперечуючи проти позову звертав увагу суду на те, що позивачу пропонувалось надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, однак передбачений перелік документів позивачем у встановлений законодавством строк не надано, відтак у зв'язку із бездіяльністю позивача відповідач позбавлений можливості прийняти рішення по податкових накладних;

2.3. Заперечуючи проти позову, також наголошував, що законодавцем в грудні 2017 року внесені зміни до Податкового кодексу України, з врахуванням вказаних змін, позивач мав можливість надати пояснення по податкових накладних, реєстрація яких зупинена у ЄРПН, однак вказаним не скористався.

2.4. 01.11.2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в обґрунтування якого посилаючись на судову практику зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду оцінки ступеня ризику. Разом з тим, відповідачем не вказано, а ні конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, а ні переліку документів встановлених Наказом № 567. Відтак, позивачем за відсутності належної інформації про необхідний перелік документів для підтвердження господарських операцій, не направлялись документи до податкового органу.

2.5. Обґрунтовуючи позицію позивач також зазначив, що операції за результатами яких подано податкові накладні є реальними, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

2.6. 05.12.2018 року позивачем подані письмові пояснення згідно яких, звертається увага суду на те, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2016 року по 30.06.2018 року, за результатами якої підтверджено правильність задекларованих сум податкових зобов'язань позивача (119358,00грн.) за вказаний період.

3. Процесуальні дії у справі.

3.1. 10.01.2019 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду, в задоволенні клопотання представника відповідача - Державної фіскальної служби України, про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовлено повністю.

4. Доводи учасників справи.

4.1.10.01.2019 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження з урахуванням уточнень до однієї із вимог в частині описки дати декларації.

4.2. 10.01.2019 року в судовому засіданні представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

4.3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

5. Встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини.

5.1. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО" з 06.07.2016 року перебуває на обліку, як платник податку у Вижницькій ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області, вид економічної діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11). (а.с.10-11)

5.2. 02.08.2017 року між ТОВ "ЗАХІДАГРО" (Продавець) і ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (Покупець) укладено договір (загальні умови закупівлі зерна) №1. Згідно основних умов договору Продавець зобов'язався продати покупцю, а покупець прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначену цим договором, та договорів на купівлю покупцем товарів укладених у 2017 році - зерно. (а.с.23-27)

5.3. 02.08.2017 року, як додатком до договору (загальних умов закупівлі зерна № 1 від 02.08.2017р.) укладено договір купівлі-продажу №1000029961, між ТОВ "ЗАХІДАГРО" (Продавець) і ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (Покупець), предметом якого є пшениця м'яка 6 класу в кількості 1000 тон на суму 4400004,00 грн. (в т.ч. з ПДВ 733334,00 грн.) та договір купівлі-продажу № 1000030110 від 04.08.2017р., між ТОВ "ЗАХІДАГРО" (Продавець) і ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (Покупець), предметом якого є пшениця м'яка 3 класу в кількості 468,15 тон на суму 2200306,87 грн. (в т.ч. з ПДВ 366717,81 грн.). (а.с.28-31, а.с.34-37)

5.4. Судом дослідженні видаткові накладні: № 5210010265 від 02.08.2017 року до договору № 1000029961 на загальну суму 4400004,00 грн. (в т.ч. з ПДВ 733334,00 грн.), №5210010391 до договору №1000030110 від 04.08.2017 року на загальну суму 2200306,87 грн. (в т.ч. з ПДВ 366717,81 грн). (а.с.32, а.с. 38)

5.5. Відповідно до виписки руху коштів по рахунку за інтервалом дат з 01.08.2017 року по 31.08.2017 року встановлено, що 03.08.2017 року ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (Покупець) перерахувало кошти по договору (загальні умови закупівлі зерна ) №1 від 02.08.2017р. та договору купівлі-продажу №1000029961 від 02.08.2017р. в сумі 4400004,00 грн. (в т.ч. з ПДВ 733334,00 грн.) та 07.08.2017 року перерахувало суму коштів по договору (загальні умови закупівлі зерна) №1 від 02.08.2017р. та договору купівлі-продажу №1000030110 від 04.08.2017 року в сумі 2200306,87 грн. (в т.ч. з ПДВ 366717,81 грн.). (а.с.16-22)

5.6. Судом дослідженні податкові накладні: №1 від 02.08.2017 року на загальну суму 4400004,00 грн. (в т.ч. з ПДВ 733334,00 грн.), та №2 від 04.08.2017 року на загальну суму 2200306,87 грн. (в т.ч. з ПДВ 366717,81 грн). (а.с. 12 та а.с. 14)

5.7. 30.08.2017 року відповідно до Квитанції №9174552266, податкову накладну №1 від 02.08.2017 року прийнято Державною фіскальною службою України, та зупинено реєстрацію. Зазначено, що реєстрація ПН/РК зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/КР в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:1001. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п.201.16.1 п.201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу. (а.с.13)

5.8. 30.08.2017 року відповідно до Квитанції № 9174953759 податкову накладну №2 від 04.08.2017 року прийнято Державною фіскальною службою України, та зупинено реєстрацію. Зазначено, що реєстрація ПН/РК зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/КР в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:1001. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п.201.16.1 п.201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу. (а.с.15)

5.9. Судом досліджений акт податкового органу від 26.11.2018 року № 5442/24-13-14-01/40635092, про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання позивачем податкового законодавства за період з 06.07.2016 року по 30.06.2018 року, яким встановлено (окрім іншого): у відповідності до п.п.3.2.1 " Податкові зобов'язання", п.3.2 "Податок на додану вартість" Розділу 3, за період з 01.01.2017 року по 30.06.2018 року позивачем задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 6619596,00 грн. Перевіркою відображених у рядку 1 Декларацій Операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім експорту товарів показників за період 01.01.2017 року по 30.06.2018 року в загальній сумі 6619569,00 грн. встановлено, що на формування показників мало вплив здійснення операцій із реалізації послуг з обробітку ґрунту, збирання врожаю, внесення добрив, обприскування захисту рослин та реалізація сільськогосподарської продукції. (а.с.103)

6. До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

6.1. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

6.2. Податковий кодекс України (надалі - ПК України) є спеціальним з питань оподаткування, та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

6.3. Згідно до пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

6.4. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норм пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

6.5. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

6.6. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

6.7. Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок № 1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

6.8. Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015 p.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

6.9. Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

6.10. Згідно пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції з послідуючими змінами на час певних правовідносин), реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

6.11. Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З аналізу наведених норм вбачається те, що законодавцем визначено обов'язок за суб'єктом владних повноважень визначити у квитанції вичерпний перелік документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

6.12. У п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, затверджених Наказом МФУ №567 від 13 червня 2017 року, міститься визначення таких критеріїв (Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями):

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

6.13. Таким чином, визначення фіскальним органом у оскаржуваних квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі МФУ №567 від 13 червня 2017 року "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Вичерпний перелік документів).

6.14. Згідно п. 1 Вичерпного переліку документів, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання- передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

6.15. З огляду на викладене слід дійти висновку, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

6.16. Водночас, як встановлено судом, у спірних квитанціях відповідачем не вказано, ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567. Натомість зазначається про виявлену невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1001, без зазначення відсотка або ж розміру величини такої невідповідності. При цьому, навіть і такі доводи щодо невідповідності обсягів постачання обсягам придбання є безпідставними, оскільки позивач є виробником сільськогосподарської продукції згідно даних про основні види економічної діяльності, відтак, такий критерій є таким, що не узгоджується з реальними обставинами справи.

6.17. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач окрім іншого посилався на норми Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" №190 від 29 березня 2017 року (далі - Постанова №190), якою визначено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Разом з тим, зазначений підзаконний акт втратив чинність 22.03.2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 117 від 21.02.2018 року, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та в подальшому спірні правовідносини підлягали врегулюванню зазначеним Порядком №117.

6.18. Підстави для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування визначені абзацом 2 Постанови №190, а саме: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

6.19 Відповідно до п.15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Пунктом 21 Порядку №117 визначено підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. А саме, такими підставами є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що подання будь-яких документів до фіскального органу є правом, а не обов'язком платника податків. При цьому, поданню будь-яких документів має передувати чіткий і аргументований висновок цього органу, який би дав змогу зрозуміти платнику, що від нього вимагається, а не формальне визначення критерію п.6, де обумовлюється перелік документів, які в тому числі і не стосуються операцій позивача.

В ході судового розгляду справи також встановлено, що відповідач за спливом 365-денного строку не прийняв жодного рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації податкових накладних всупереч пункту 21 Порядку №117, і тим самим поставив платника у невизначене становище зупинивши реєстрацію податкових накладних.

6.20. З огляду на викладене, та з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення (квитанції) є необґрунтованими, оскільки позивач наділений правом, а не обов'язком надавати всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними реєстрацію яких зупинено.

6.21. Судом достовірно встановлено, що господарські операції за результатами яких видані податкові накладні №1 від 02.08.2017 року та №2 від 04.08.2017 року, носять реальний характер. Позивач, на момент здійснення таких господарських операцій мав достатні технічні, людські та матеріальні ресурси. Зокрема, в ході розгляду справи дослідженні документи щодо походження товару, а саме: копії видаткових накладних на реалізацію товару в серпні 2017р.; копії договорів купівлі продажу; рух коштів по рахунку платника податків.

6.22. Вирішуючи спірні правовідносини слід також звернути увагу і на те, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірки дотримання позивачем податкового законодавства за період з 06.07.2016 року по 30.06.2018 року. При цьому, предметом перевірки (в тому числі) були операції за податковою накладною № 1 від 02.08.2017 року на загальну суму 440004,00 горн (ПДВ 733334,00 грн.) та № 2 від 04.08.2017 року за загальну суму 2200306,87 (ПДВ 366717,81 грн.), реєстрацію який зупинено оскаржуваними квитанціями. Відтак, за результатами перевірки податкових зобов'язань на підставі первинних документів, підтверджено всі господарські операції задекларовані позивачем за період з 01.01.2017 року по 30.06.2018 року, зокрема й ті, що стосуються податкових накладних сформованих за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ "СУФФЛЕТЕ АГРО УКРАЇНА" та податкові зобов'язання на суму 119358,00 грн.

6.23. На думку суду, факт зупинення реєстрації податкових накладних не спростовує, ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

6.24. Таким чином, суд приходить до висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та ТОВ "СУФФЛЕТЕ АГРО УКРАЇНА", та на те, що подача документів до контролюючого органу є правом позивача, а не обов'язком, останній не мав правових підстав для зупинення податкової накладної №1 від 02.08.2017 року та № 2 від 04.08.2017р.

6.25. Суд зазначає, що оскаржувані рішення (квитанції) податкового органу про зупинення реєстрації податкових накладних є актом індивідуальної дії.

В Інформаційному листі № 781/11/13-10 від 01.06.2010 р. Вищий Адміністративний Суд України зазначив, що правовий акт індивідуальної дії це - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

6.26. Відтак, оскаржуване рішення (квитанції) є актом індивідуальної дії фіскального органу, які не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

6.27. З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення (квитанції) фіскального органу, про зупинення реєстрації податкових накладних прийняті не у спосіб визначений законом, а відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

6.28. Розглядаючи спірні правовідносини, суд вважає також за необхідне зазначити, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. (далі - Порядок №117) .

6.29. Вказаний порядок визначає права та обов'язки як платника податку так і податкового органу, як суб'єкта владних повноважень.

6.30. Пунктом 28 Порядку № 117 встановлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

6.31. З урахуванням встановлених обставин справи та з огляду на наведене, судом встановлено, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не виконано обов'язку встановленого нормами (правилами) чинного законодавства.

6.32. Що стосується вимоги позивача про покладення на ДФС України обов'язку зареєструвати податкову накладну ТзОВ "ЗАХІДАГРО" №1 від 02.08.2017 року та № 2 від 04.08.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

6.33. Згідно пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

6.34. Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

6.35. Аналізуючи дані положення КАС України, суд приходить висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

6.36. З огляду на протиправність оскаржуваних рішення (квитанцій) відповідача, а також те, що вказаними рішеннями порушено права позивача, вимога позивача зобов'язального характеру також підлягає задоволенню.

6.37. Згідно з частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

6.38. Згідно зі статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

6.39. Звертаючись до суду, позивач в змісті позовних вимог помилково вказав дату спірних рішень (квитанцій) 02.08.2017 року та 04.08.2017 року, в той час коли такі рішення датовано 30.08.2017 року. А тому, в розумінні вимог статті 242 КАС України суд задовольняючи адміністративний позов вважає за необхідне визначити належний спосіб захисту порушеного права позивача у відповідності до встановлених обставин справи.

6.40. Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

6.41. Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

6.42. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

6.43. Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.97 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідні, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

6.44. Метою зазначених положень Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном (коштами), в тому числі юридичними особами приватного права.

6.45. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Протоколу N 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під "законом" Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути доступним, передбачуваним та відповідати всім вимогам нормативного акта. "Доступність закону" означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. "Передбачуваність" означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

6.46. Незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Протоколу N 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст. 1 Протоколу N 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

6.47. Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності, що зазначено в п. 63 рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.79 р. у справі "Маркс проти Бельгії".

6.48. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

6.49. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.80 р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом ("Дюлоранс проти Франції", п. 34553/97, п. 33, від 21.03.2000 р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, п. п. 32 від 07.03.2006 р.).

6.50. З огляду на наведене, суд погоджується з мотивами, аргументами на які посилався позивач, оскільки наведений перелік доказів повністю спростовує позицію відповідача.

7. Розподіл судових витрат.

7.1. Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

7.2. Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

7.3. Відповідно до частини 5 та 6 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

7.4. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд (окрім іншого) враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

7.5. Звертаючись до суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7048,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано: юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб

7.6. Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач звертаючись до суду сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж того вимагає стаття 4 Закону України "Про судовий збір", а тому надміру сплачений судовий збір у розмірі 3524,00грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України (з розрахунку 7048,00 грн. - 3524,00 грн.), а іншу частину судових витрат у вигляді судового збору в сумі 3524,00 грн. (як за дві позовних вимоги, які випливають одна з іншої) слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО" до Державної фіскальна служба України задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення (квитанцію) Державної фіскальної служби України від 30.08.2017 року за №9174552266, яким було зупинено реєстрацію податкової накладної № 1 від 02.08.2017 року на загальну суму 4400004,00 грн. (в т.ч. з ПДВ 733334,00 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО", код ЄДРПОУ 40635092, №1 від 02.08.2017 року на загальну суму 4400004,00 грн. (в т.ч. з ПДВ 733334,00 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

4. Визнати протиправними та скасувати рішення (квитанцію) Державної фіскальної служби України від 30.08.2017 року за №9174953759, яким було зупинено реєстрацію податкової накладної № 2 від 04.08.2017 року на загальну суму 2200306,87 грн. (в т.ч. з ПДВ 366717,81 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

5. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО", код ЄДРПОУ 40635092, №2 від 04.08.2017 року на загальну суму 2200306,87 грн. (в т.ч. з ПДВ 366717,81 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО", код ЄДРПОУ 40635092, за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) документально підтверджені судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3524,00 грн.

7. Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО", (код ЄДРПОУ 40635092 ) з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 3524,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО" (вул. Базарна, 1, м.Вашківці, Вижницький район, Чернівецька область, 59210, код ЄДРПОУ:40635092)

Відповідач - Державна фіскальна служба України (Львівська площа 8, м.Київ-53, 04655, код ЄДРПОУ: 39292197)

Суддя Боднарюк О.В.