Ухвала

від 20.05.2019 по справі 824/850/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

Справа № 824/850/18-а

20 травня 2019 року

м. Вінниця

Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Моніч Б.С., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО" до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог ст.ст. 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З матеріалів справи встановлено, що копію рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 року скаржником отримано - 19.01.2019. Вперше апеляційну скаргу подано 14.02.2019.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без руху у зв`язку з тим, що останнім не сплачено судовий збір.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 року продовжено встановлений строк усунення недоліків апеляційної скарги та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту вручення ухвали, виконати вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 року, яка була отримана останнім 27.03.2019 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року апеляційну скаргу повернуто Державній фіскальній службі України, з підстав невиконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, строк а саме, неподанням документу про сплату судового збору.

12 квітня 2019 року відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року.

До повторної апеляційної скарги застосовуються вимоги КАС України як до нової апеляційної скарги. При цьому, скаржник під час реалізації свого права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою не звільняється від обов`язку дотримуватися встановленого законодавством строку звернення до суду з такою апеляційною скаргою.

Звертаючись повторно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що на виконання ухвали від 21.03.2019 року на адресу суду відправленням Укрпошти №5802903168053 направлено клопотання та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, однак станом на 12.04.2019 року вказане відправлення надійшло на сортувальний центр у м. Вінниця та суд, виносячи ухвалу про повернення, не мав інформації про надходження відправлення, тому вважає причини пропуску строку поважними.

Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, надаючи оцінку наведеним доводам скаржника, зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною першою статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом.

Колегія суддів зазначає, що обставини, з якими апелянт пов`язує поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, і дійсно підтверджувати неможливість звернення до суду у встановлений законодавством строк. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Суд вважає, що наведені скаржником обставини щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, а заявлене скаржником клопотання про поновлення строку не містить в собі жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість звернення з апеляційною скаргою, в межах строку, встановленого законом.

Невиконання апелянтом ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у визначений судом строк (оскільки останнім днем виконання недоліків ухвали було 08.04.2018 року, а поштове відправлення №5802903168053 відповідно до відбитку поштового штемпеля на конверті здане у поштове відділення лише 10.04.19 року), і як наслідок повернення апеляційної скарги, не є достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що скаржнику було достеменно відомо про прийняття рішення, що ним оскаржується, але не дотримано порядку при первинному поданні апеляційної скарги, а саме не надано документу про сплату судового збору, що було перешкодою для відкриття апеляційного провадження та підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

При цьому скаржнику надавався достатній строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, які ним своєчасно не були виконані, що стало підставою для повернення апеляційної скарги заявнику.

Суд звертає увагу, що повернення апеляційної скарги не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Також несвоєчасне подання документу про сплату судового збору не може бути визнано такою обставиною, що є об`єктивно непереборною, не залежать від волевиявлення особи та пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, скаржником не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи. Повернення апеляційної скарги дає право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, а не на безумовне право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Разом з тим, держава в особі органів влади, що діють як суб`єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Невмотивоване задоволення клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду суб`єкта владних повноважень утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.

За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи наведене, скаржнику необхідно надати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску.

Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, ч.3 ст.298 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Визнати неповажними, наведені в клопотанні Державної фіскальної служби України підстави поновлення строку на апеляційне оскарження.

2. Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРО" до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

3. Запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

4. Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

5. Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу, рекомендованим листом.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Моніч Б.С.