Рішення

від 04.01.2019 по справі 2340/4423/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2019 року справа № 2340/4423/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

представників позивача - Безверхої Л.В.,Микитенко Р.Б.(за довіреностями),

представника відповідача - Радченко О.П. (за довіреністю),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ватав до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Ватав (вул. Козачанська, 32, м. Звенигородка, Черкаська обл., 20202) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області(вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси,18002, далі - відповідач),в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення від 12.10.2018 №0012121401, №0012101401, №0012081401, №0012071401, №0012091401, №0012181401, №0012141401, №0012131401.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України. На думку позивача, висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, натомість у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, які спростовують твердження висновки контролюючого органу, що наведені в акті перевірки від 26.09.2018 №372/23-00-14-0107/36773338, а тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у позові та наголосили, що позивач під час проведення перевірки були надані контролюючому органу всі письмові докази, однак вони не були взяті до уваги відповідачем.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмовий відзив на позов та зазначив, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Ватав з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим, на думку представника відповідача, контролюючим органом правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. За таких обставин представник відповідача вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Ватав зареєстроване як юридична особа 29.10.2009 Звенигородською районною адміністрацією, ідентифікаційний код 36773338.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області у період з 30.08.2018 по 19.09.2018 була здійснена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Ватав з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, результати вказаної перевірки оформлені актом від 26.09.2018 №372/23-00-14-0107/36773338.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 3.10 наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року № 433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності , п. 5 П(С)БО 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, п. 7 П(С)БО 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 623861 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 336092 грн., за 2016 рік на суму 70304 грн., за 2017 рік на суму 126000,0 грн., за півріччя 2018 року на суму 91465 грн.;

- пп. 141.4.4. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи нерезидентів за ІІ квартал 2016 року на суму 2668 грн. 08 коп.;

- п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України, в результаті чого не подано розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додаток ПН до рядка 23 ПН податкової декларації з податку на прибуток підприємств) за півріччя 2016 року ( 2 звіти) та з квартали 2017 року ( 1 звіт).;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 496831 грн., у т.ч. за березень 2015 року на суму 13883 грн., травень 2015 року на суму 95619 грн., червень 2015 року на суму 21627 грн., жовтень 2015 року на суму 121219 грн., грудень 2015 року на суму 13762 грн., лютий 2016 на суму 17751 грн., квітень 2016 року на суму 21415 грн., вересень 2017 року на суму 73329 грн., січень 2018 року на суму 118225 грн.;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлений до відшкодування з бюджету податок на додану вартість за серпень 2017 року на суму 1514 грн.;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) за червень 2018 року на суму 500275 грн.;

- п. 201.10 ст. 202 Податкового кодексу України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну з податком на додану вартість в сумі 3054,20 грн.;

- пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212, пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1,4 п. 214.1 ст. 214, пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215, п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено акцизний податок на загальну суму 218813 грн. 59 коп., у т.ч. за січень 2015 року на суму 247 грн. 50 коп., лютий 2015 року на суму 8547 грн. 65 коп., березень 2015 року на суму 11907 грн. 95 коп., квітень 2015 року на суму 4722 грн. 60 коп., травень 2015 року на суму 11629 грн. 72 коп., червень 2015 року на суму 7552 грн. 05 коп., липень 2015 року на суму 7938 грн. 20 коп., серпень 2015 року на суму 15311 грн. 70 коп., вересень 2015 року на суму 6789 грн., жовтень 2015 року на суму 12457 грн. 40 коп., грудень 2015 року на суму 6750 грн., січень 2016 року на суму 16827 грн. 29 коп., березень 2016 року на суму 3730 грн. 48 коп., квітень 2016 року на суму 15435 грн. 21 коп., травень 2016 року на суму 5788 грн. 34 коп., червень 2016 року на суму 22569 грн. 69 коп., липень 2016 року на суму 10855 грн. 58 коп., серпень 2016 року на суму 22836 грн. 07 коп., вересень 2016 року на суму 12993 грн. 82 коп., жовтень 2016 року на суму 13923 грн. 34 коп.;

- п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України, в результаті чого не подано податкові декларації з акцизного податку за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року;

- п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України, в результаті чого реалізовано дизельне пальне, без реєстрації платником акцизного податку в березні 2016 року на суму 42326 грн. 38 коп., квітні 2016 року на суму 189280 грн. 68 коп., травні 2016 року на суму 82157 грн. 94 коп., в червні 2016 року на суму 291823 грн. 76 коп., липні 2016 року на суму 141083 грн. 28 коп., серпні 2016 року на суму 284898 грн. 12 коп., вересні 2016 року на суму 197758 грн., жовтні 2016 року на суму 8645 грн. 86 коп.;

- п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 б ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого подано податковий розрахунок за формою № 1-ДФ з недостовірними відомостями та помилками за ІІІ квартал 2015 року, IV квартал 2015 року, ІІ квартал 2016 року, ІІІ квартал 2016 року.

За наслідками вищевказаної перевірки Головним управлінням ФДС у Черкаській області винесені податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року: №0012121401 про визначення суми грошового зобов'язання в сумі 623861 грн. 00 коп. податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем та в сумі 71942 грн. 25 коп. штрафних (фінансових) санкцій; №0012101401 про визначення суми грошового зобов'язання в сумі 387328 грн. 00 коп. податку на додану вартість за основним платежем та в сумі 96832 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій; №0012081401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 500275 грн. 00 коп.; №0012071401 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1514 грн. 00 коп. та в сумі 378 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій; №0012091401 про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні, застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 1527 грн. 10 коп.; №0012181401 про визначення суми грошового зобов'язання в сумі 218813 грн. 59 коп. акцизного податку на пальне за основним платежем та в сумі 54703 грн. 40 коп. штрафних (фінансових) санкцій; №0012141401 про визначення штрафних санкцій за даними інформаційних баз контролюючого органу ( у тому числі Єдиного реєстру податкових накладних, Єдиного реєстру акцизних накладних) в сумі 1237974 грн. 02 коп. штрафних (фінансових) санкцій акцизного податку на пальне; №0012131401 про визначення штрафних санкцій за даними інформаційних баз контролюючого органу ( у тому числі Єдиного реєстру податкових накладних, Єдиного реєстру акцизних накладних) в сумі 3400 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій акцизного податку на пальне.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом для їх оскарження.

Питання, пов'язані з формуванням платником податкового кредиту, врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності

Як встановлено судом із матеріалів справи, у 2015 році позивачем відповідно до договору поставки №ДГ-00103 від 01.07.2015 було придбано у ПП Фінн9 висівки пшеничні на загальну суму 603375 грн. (ПДВ 120675 грн.), у 2016 році на загальну суму 296275 грн. (ПДВ 59255.0 грн.) та здійснено оплату на загальну суму 1079585 грн.

У 2016 році позивачем відповідно до договору поставки № 2 від 25.02.2016 було придбано в ТОВ Укр-Євро-Бетон висівки пшеничні на загальну суму 94294 грн. 33 коп. (ПДВ 18858 грн. 87 коп.) та здійснено оплату на загальну суму 113153 грн. 20 коп.

Вищевказані отримані висівки пшеничні позивачем передано в цех на переробку висівки пшеничної - гранульованої (звіт виробництва за зміну) та відображено в бухгалтерських рахунках 26 Готова продукція , в подальшому реалізована висівка пшенична - гранульована на експорт та іншим контрагентам по Україні, задекларовано в р. 01 декларації Дохід від будь - якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків).

Позивачем у 2017 році відповідно до договору купівлі - продажу №08/09/2017ПКЗ від 08.09.2017 було придбано у ТОВ Мрія-К пшеницю на загальну 700000 грн. (ПДВ 140000 грн.) та проведено розрахунки за отриману продукцію на загальну суму 840000 грн. Відповідно до договору №1 від 14.04.2017 позивач передав вищевказану пшеницю на переробку ТОВ Петрус - Кондитер , після переробки позивач отримав готову продукцію - борошно та реалізував його ТОВ Комбінат баранкових виробів .

Крім того, 01 березня 2013 року між ТОВ Кіб-Груп та позивачем було укладено договір №1-003 купівлі - продажу зерна пшениці. Відповідно до п. 9 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2019.

По вказаним правовідносинам між позивачем та ТОВ Кіб-Груп був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків станом на 18.10.2017 та позивачу контрагентом був наданий лист від 18.10.2017 №137 про визнання боргу.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість зокрема - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не було порушено п. 3.10 Наказу №433, п. 5 Стандарту №11, п. 7 Стандарту №15 та не занижено інші операційні доходи за 2015 рік на суму 603375 грн., за 2016 рік на суму 390575 грн., за 2017 році на суму 700000 грн.

Крім того, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що у вересні 2015 року ТОВ Ватав отримано кошти в сумі 459840 грн. від ТОВ СПЕЦ-Пром-Снаб , які фактично є безповоротною фінансовою допомогою та включає їх до складу інших операційних доходів за 2015 рік - доходи в сумі 459800 грн. Директор ТОВ Спец-Пром-Снаб ОСОБА_4 не здійснював господарської діяльності від імені даного підприємства. Також відповідач вказує, що ОСОБА_4 надав свідчення, відповідно до яких він, як директор ТОВ Спец-Пром-Снаб , жодної діяльності не здійснював, товарів не купував та не реалізовував, жодних документів фінансово-господарської діяльності не складав та не підписував, тому відповідач дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ Спец-Пром-Снаб не спричинили реального настання господарських операцій

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2015 між позивачем та ТОВ Спец-Пром-Снаб укладено договір купівлі - продажу №34, згідно якого позивач реалізував борошно в/г в кількості 95.8 т. на загальну суму 459840 грн., в т.ч. ПДВ 76640 грн., що підтверджується видатковою накладною №210 від 15.09.2015 та податковою накладною №21 від 15.09.2015, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.09.2015, а на кошти, які отримані позивачем на розрахунковий рахунок в сумі 459840 грн., було нараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток за 2015р. та податку на додану вартість за вересень 2015 року.

Відповідно до пп.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно пп. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Крім того, відповідач в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 08.08.2016 у справі №761/20573/16-к (провадження №1-кп/761/968/2016), яким визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України ОСОБА_4 (директора ТОВ Спец-Пром-Снаб ).

Однак, суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на вищевказаний вирок, оскільки зазначений вирок суду не містить будь-яких встановлених обставин, пов'язаних саме з фінансово-господарською діяльністю між позивачем та ТОВ Спец-Пром-Снаб . Крім того, вказаним вироком не було встановлено, що ТОВ Спец-Пром-Снаб не мало взаємовідносин з товариством позивача, обставини господарської діяльності ТОВ Спец-Пром-Снаб по взаємовідносинам із позивачем не досліджувались.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі №826/14638/14.

Щодо посилання контролюючого органу на завищення позивачем витрат на збут за 2015 рік в сумі 804000 грн. за рахунок включення до витрат на збут в 2015 році операції з дослідження кон'юктури ринку здійснені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, то суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу від 25.12.2014 №1-аг Про проведення маркетингових досліджень (вивчення, дослідження і аналіз споживчого попиту) директором ТОВ Ватав зобов'язано: 1) провести дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, щодо споживання та критеріїв відбору товарів та продукції підприємства через вивчення та аналіз споживчого попиту в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в областях України, згідно плану проведення маркетингових досліджень; 2) торгівельному представнику ОСОБА_8 до 31.12.2014 заключити договори з СПД, які будуть займатися маркетинговим дослідженням та узгодити з ними плани проведення маркетингових досліджень.

У грудні 2014 року позивачем укладено договір №01/31/12-14 Про надання послуг з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, відповідно до якого Виконавець зобов'язується протягом строку дії даного Договору надавати Замовнику послуги у сфері послуг з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, щодо споживання, та критеріїв вибору продукції птахофабрик - яйця курячі (далі - Послуги), що полягають у наданні даних у певному порядку чи послідовності шляхом вибирання даних (автоматизоване ведення даних), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані належним чином Послуги відповідно до умов даного Договору і додатків до нього (п. 1.1 Договору).

До вищевказаного договору було складено додаток №1 до договору № 01/31/12-14 про надання послуг з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, щодо споживання, та критеріїв вибору продукції птахофабрик від 31 грудня 2014 року (копія додається) та додаток № 2 до договору № 01/31/12-14 про надання послуг з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, щодо споживання, та критеріїв вибору продукції птахофабрик від 31 грудня 2014 року.

Факт надання послуг та виконання вимог вищевказаного договору підтверджується актами приймання - передачі, річним звітом ФОП ОСОБА_5, актом звірки, платіжним дорученням.

Також, у грудні 2014 року позивачем укладено договір №30/12 Про надання послуг з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, відповідно до якого Виконавець зобов'язується протягом строку дії даного Договору надавати Замовнику послуги у сфері послуг з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, щодо споживання, та критеріїв вибору кормів для тварин, продуктів мукомольно-круп'яної промисловості (далі - Послуги), що полягають у наданні даних у певному порядку чи послідовності шляхом вибирання даних (автоматизоване ведення даних), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані належним чином Послуги відповідно до умов даного Договору і Додатків до нього (п. 1.1 Договору).

Факт надання послуг та виконання вимог вищевказаного договору, підтверджується актами приймання - передачі, річним звітом ФОП ОСОБА_9, актом звірки, платіжним дорученням.

Крім того, у грудні 2014 року позивачем укладено Договір №29/12-01 Про надання послуг з дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, відповідно до якого Виконавець зобов'язується протягом строку дії даного Договору надавати Замовнику послуги у сфері послуг з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, щодо споживання, та критеріїв вибору продукції - борошно в асортименті (далі - Послуги), що полягають у наданні даних у певному порядку чи послідовності шляхом вибирання даних (автоматизоване ведення даних), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані належним чином Послуги відповідно до умов даного Договору і Додатків до нього (п.1.1 Договору).

Факт надання послуг та виконання вимог вищевказаного договору, підтверджується актами приймання - передачі, річним звітом ФОП ОСОБА_7, актом звірки, платіжним дорученням.

Згідно з частиною 2 статті 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 44 ГК України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, дослідивши вказані вище договори та наданні на їх виконання первинні документи, суд дійшов висновку, що предметом вказаних вище договорів є послуги щодо збільшення обсягу реалізації товару, інформаційні послуги, послуги з підготовки товару.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності, щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно підпункту 14.1.108 пункту 14.1. статті 14 ПК України: Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) .

Таким чином, укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 договори спрямовані на стимулювання збуту продукції, при цьому предметом цих договорів є послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (яйця, корма та борошно) - тобто є договорами на надання маркетингових послуг.

Аналогічна позиція підтверджується ДПА України в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджено Наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 №123).

Крім того, судом із матеріалів справи встановлено, що у порівнянні з 2014 роком продаж продукції позивача у 2015 році зріс, а саме: гранули на 612,6 тис. грн., кормосуміш на 2748,6 тис. грн., борошна на 12039,7 тис. грн., яйце на 2126,5 тис. грн., таким чином, консультаційні, маркетингові послуги, послуги з проведення кон'юнктури дослідження ринку мали пряме та безпосереднє значення для приросту (збереження) активів платника ТОВ Ватав , що підтверджується документами, які містяться у матеріалах справи.

Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2018 року по справі №0870/4806/12 вказано, що склад податкового правопорушення не може доводитися податковою інформацією, яка має виключно інформаційне навантаження вільного розсуду податкового органу (припущень), та не заснована на аналізі первинних та інших документів.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №0012101401 про визначення суми грошового зобов'язання в сумі 387328 грн. 00 коп. податку на додану вартість за основним платежем та в сумі 96832 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1.2.3 висновку акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, які відображені в п. 3.1.2.1 та п. 3.1.2.2 розділу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 496830 грн., у т.ч. за березень 2015 року на суму 13883 грн., травень 2015 року на суму 95619 грн., червень 2015 року на суму 21627 грн., жовтень 2015 року на суму 121219 грн., грудень 2015 року на суму 13762 грн., лютий 2016 на суму 17751 грн., квітень 2016 року на суму 21415 грн., вересень 2017 року на суму 73329 грн., січень 2018 року на суму 118225 грн. і зазначено, що позивачем не надано до перевірки первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували списання (реалізацію) придбаного дизельного пального.

Із матеріалів позову та доданих до нього документів судом встановлено, що дизельне пальне ТОВ Ватав використовувалось в його господарській діяльності, оскільки у вищевказаний період позивач здійснював перевезення товарів, які придбавались та реалізовувались ним та отримував послуги, щодо перевезення товарів фізичною особою - підприємцем.

Так, у 2015 році позивачем не було реалізовано дизельне пальне, а було його списано на господарські потреби у кількості 110261,35 л на загальну суму 1877075,32 грн., що підтверджується бух. рахунком 203 Паливо , бухгалтерськими довідками, актами списання товарів та подорожніми листами

Крім того, у період із січня по жовтень 2016 року позивачем не було реалізовано дизельне пальне, а було його списано на господарські потреби у кількості 94977,48 л на загальну суму 1220714.18 грн. (ПДВ - 244142,84 грн.), що підтверджується бух. рахунком 203 Паливо , бухгалтерськими довідками, актами списання товарів та подорожніми листами.

У зв'язку із вищевикладеними обставинами суд дійшов висновку про безпідставність твердження контролюючого органу про те, що ТОВ Ватав ніби то занижено податкові зобов'язання на загальну суму 550506 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем занижено визначені показники у рядку 6 Декларацій Послуги, отримані від нерезидента на загальну суму 24495 грн., в т.ч. за квітень 2016 року на суму 21441 грн., серпень 2017 року на суму 3054 грн. - є помилковим, з огляду на нижчезазначене.

Як встановлено судом із матеріалів справи, ТОВ Ватав укладено з:

- SRL Tintoreto-trans (Молдова) договір транспортного перевезення б/н від 01.01.2016. На виконання умов договору SRL Tintoreto-trans у квітні 2016 року надано позивачу послуги міжнародного перевезення на загальну суму 2400 доларів США (на дату складання актів виконаних робіт становило 62464,24 грн.);

- Revita transport SRL (Молдова) договір транспортного перевезення від 01.04.2016 №01/04/16. На виконання умов договору Revita transport SRL в квітні 2016 року надано послуги міжнародного перевезення на загальну суму 1740 доларів США (на дату складання актів виконаних робіт становило 44671.33 грн.);

- Avera Plus SRL (Молдова) договір транспортного перевезення від 08.08.2017 №0808/01К. На виконання умов договору Avera Plus SRL надано послуги міжнародного перевезення на загальну суму 1900 доларів США (на дату складання актів виконаних робіт становило 48989,88 грн.).

Відповідно до абзацу а підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Згідно ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність №1955-IV факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути: - авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); - міжнародна автомобільна накл адна (CMR); - накладна СМГС (накладна УМВС); - коносамент (Bill of Lading); - накладна ЦІМ (СІМ); - вантажна відомість (Cargo Manifest); - інші документи, визначені законами України.

Як встановлено судом, у ТОВ Ватав єдиним міжнародним перевізним документом є міжнародна автомобільна накладна (CMR), оскільки оформлення міжнародного перевезення різними документами, в залежності від відрізка маршруту - не передбачено.

Нульова ставка ПДВ, визначена підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України, застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

У випадку здійснення міжнародного перевезення вантажів безпосередньо самим експедитором без залучення інших учасників транспортно-експедиторської діяльності, нульова ставка визначена абзацом а підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України застосовується експедитором (резидентом) і до всієї вартості послуг перевезення в межах договорів міжнародного перевезення вантажів.

Таким чином, якщо перевізник - нерезидент, то податкові зобов'язання з ПДВ з вартості послуг з перевезення не виникають та не є об'єктом ПДВ.

Отже, суд дійшов висновку, що податкові зобов'язання ТОВ Ватав на загальну суму 24495 грн., в т.ч. за квітень 2016 року на суму 21441 грн., серпень 2017 року на суму 3054 грн. по правовідносинах із нерезидентами щодо міжнародних перевезень оподатковуються за нульовою ставкою.

Таким чином, оскільки суд під час розгляду справи дійшов висновку про відсутність факту заниження визначених ТОВ Ватав показників у рядку 6 Декларацій Послуги, отримані від нерезидента на загальну суму 24495 грн., в т.ч. за квітень 2016 року на суму 21441 грн., серпень 2017 року на суму 3054 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №0012071401 щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1514 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 378,50 грн. є протиправним та підлягає до скасування.

Крім того, що стосується висновку контролюючого органу про те, що правовідносини позивача на отримання пшениці від ТОВ Мрія-К не дають позивачу права на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом, між ТОВ Мрія-К (продавець) та ТОВ Ватав (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 08.09.2017 №08/09/2017ПКЗ. Згідно п. 1.1 вказаного договору продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Загальна кількість товару вказується у видаткових накладних та/або рахунку - фактурі (п. 2.2 Договору).

На виконання умов вказаного договору та на підтвердження придбання товару, вказаного в догові купівлі-продажу, позивачем отримано видаткові накладні від 09.10.2017 №55 (пшениця в кількості 25 т. на загальну суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ 17500 грн.), від 09.10.2017 №56 (пшениця в кількості 25 т. на загальну суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ 17500 грн.), від 09.10.2017 №57 (пшениця в кількості 25 т. на загальну суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ 17500 грн.), від 09.10.2017 №58 (пшениця в кількості 25т на загальну суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ 17500 грн.), від 10.10.2017 №59 (пшениця в кількості 25т на загальну суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ 17500 грн.), від 09.10.2017 №60 (пшениця в кількості 25т на загальну суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ 17500 грн.), від 10.10.2017 №61 (пшениця в кількості 25т на загальну суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ 17500 грн.), від 10.10.2017 №62 (пшениця в кількості 25т на загальну суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ 17500 грн.). Наведені вище видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, а саме: банківські реквізити, договір поставки від 08.09.17 № 08/09/2017ПКЗ, підписані від постачальника та покупця та містять відтиски печаток контрагентів

Крім того, позивачем включено до податкового кредиту Декларації по податку на додану вартість за жовтень 2017 року в сумі 140000 грн. на підставі податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі 20.10.2017.

Факт здійснення транспортування вищевказаного товару (пшениці) підтверджується товарно-транспортними накладними, а факт здійснення розрахунків за придбаний товар підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Посилання відповідача на наявність кримінального провадження стосовно ОСОБА_10 (засновника ТОВ Мрія-К ), яка надала свідчення про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Мрія-К , як доказу ніби то заниження позивачем податкового кредиту - є необґрунтованим, оскільки належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта господарювання, як то подача звітності, сплата податків, здійснення господарської діяльності та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, а контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам, зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення (вироку) у кримінальних провадженнях.

Таким чином, всупереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про відсутність реальності його господарських операцій з контрагентами, тобто, фактично, контролюючим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частиною першою ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа, була внесена у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і була зареєстрована платником податку на додану вартість.

Суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2016 у справі №4842/11/2670, а саме: за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, із матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ Укр-Євро-Бетон (продавець) та ТОВ Ватав (покупець) укладено договір поставки від 25.02.2016 №2. Згідно п. 1.1 вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.

На виконання умов вказаного договору та на підтвердження придбання товару (висівки пшеничної), позивачем отримано видаткові накладні від 02.03.2016 №У-00000007 (висівка пшенична в кількості 19,24 т. на загальну суму 53872 грн., в т.ч. ПДВ 8978,67 грн.), від 03.06.2016 №У-00000027 (висівка пшенична в кількості 19,96т на загальну суму 59281,2 грн., в т.ч. ПДВ 9880,20 грн.), які містять всі необхідні реквізити, у тому числі місце їх складання - м. Кременчук.

Факт здійснення позивачем транспортування вищевказаного товару (пшениці) підтверджується товарно-транспортними накладними, зокрема - автомобілем НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2 на вказаний автомобіль позивачем укладений договір позички транспортних засобів з громадянином ОСОБА_11 від 16.12.2014, який завірений нотаріально за № 5397, термін дії 5 років та автомобілем ДАФ НОМЕР_3, на який позивачем укладено договір позички транспортних засобів з громадянином ОСОБА_11 від 03.03.2016 року, термін дії договору 1 рік.

Податок на додану вартість позивачем включено до податкового кредиту Декларації по податку на додану вартість за березень 2016 року в сумі 8978,67 грн. та за червень 2016 року в сумі 9880,20 грн. на підставі податкових накладних, а саме: податкова накладна від 02.03.2016 №1 на суму 44893,33 грн. (ПДВ - 8978.67 грн.), яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.03.2016; податкова накладна від 03.06.2016 №15 на суму 49401 грн. (ПДВ - 9880,20 грн.), яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 17.06.2016.

Крім того, факт здійснення розрахунків за придбаний товар підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями на загальну суму 113153,20 грн.

Таким чином, контролюючим органом не наведено належних та допустимих доказів в спростування реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Укр-Євро-Бетон .

Посилання відповідача на те, що згідно листа ГУ ДФС у Чернігівській області від 14.09.2018 №66/14/37895904, відповідно до якого ТОВ Укр-Євро-Бетон , код ЄДРПОУ 37895904 відсутнє за місцезнаходженням, останню податкову звітність подано до кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 22.08.2016 та згідно ухвали Київського районного суду м. Полтави від 05.10.2016 по справі №552/5528/16-к ТОВ Укр-Євро-Бетон мало взаємовідносини з підприємствами, які внесені до реєстру суб'єктів фіктивного підприємництва - не приймається судом до уваги, оскільки станом на час здійснення господарських операцій в березні та червні 2016 року, ТОВ Укр-Євро-Бетон знаходилось за своїм місцезнаходженням та був відсутній запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських щодо відсутності ТОВ Укр-Євро-Бетон за місцезнаходженням.

Крім того, відповідно до договору поставки ДГ-00103 від 01.07.2015, укладеного між ПП Фінн9 (продавець) та ТОВ Ватав (покупець), продавець зобов'язується продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування: цукор, борошно, крупи та інше) на умовах, зазначених у Договорі. Найменування, кількість, ціна і загальна вартість Товару визначається у відповідності з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 Договору).

На виконання умов договору ПП Фінн9 реалізувало висівку пшеничну та виписало позивачу видаткові накладні №РН-00842 від 07.07.2015 в кількості 18,930 т. на загальну суму 37860 грн., в т.ч. ПДВ 6310 грн., №РН-01033 від 10.08.2015 в кількості 25,080 т. на загальну суму 50160 грн., в т.ч. ПДВ 8360 грн., №РН-01215 від 10.09.2015 в кількості 18,710 т. на загальну суму 37420 грн., в т.ч. ПДВ 6236,67 грн., №РН-01286 від 18.09.2015 в кількості 21,540 т. на загальну суму 43080 грн., в т.ч. ПДВ 7180 грн., №РН-01308 від 22.09.2015 в кількості 25,020 т. на загальну суму 50040 грн., в т.ч. ПДВ 8340 грн., №РН-01321 від 23.09.2015 в кількості 23,130 т. на загальну суму 46260 грн., в т.ч. ПДВ 7710 грн., №РН-01337 від 25.09.2015 в кількості 23,020 т. на загальну суму 46040 грн., в т.ч. ПДВ 7673,33 грн., №РН-01365 від 29.09.2015 в кількості 21,800 т. на загальну суму 43600 грн., в т.ч. ПДВ 7266,67 грн., №РН-01401 від 03.10.2015 в кількості 23,760 т. на загальну суму 47520 грн., в т.ч. ПДВ 7920 грн., №РН-01433 від 08.10.2015 в кількості 19,510 т. на загальну суму 39020 грн., в т.ч. ПДВ 6503,33 грн., №РН-01441 від 09.10.2015 в кількості 18,2 т. на загальну суму 36400 грн., в т.ч. ПДВ 6066,67 грн., №РН-01464 від 13.10.2015 в кількості 22,810 т. на загальну суму 45620 грн., в т.ч. ПДВ 7603,33 грн., №РН-01584 від 28.10.2015 в кількості 18,570 т. на загальну суму 37140 грн., в т.ч. ПДВ 6190 грн., №РН-01665 від 11.11.2015 в кількості 18,640 т. на загальну суму 37280 грн., в т.ч. ПДВ 6213,33 грн., №РН-01836 від 10.12.2015 в кількості 20,950 т. на загальну суму 43995 грн., в т.ч. ПДВ 7332,50 грн., №РН-01858 від 14.12.2015 в кількості 22 т. на загальну суму 46200 грн., в т.ч. ПДВ 7700 грн., №РН-000474 від 22.04.2016 в кількості 17,670 т. на загальну суму 53010 грн., в т.ч. ПДВ 8835 грн., №РН-000624 від 09.06.2016 в кількості 19,100 т. на загальну суму 60165 грн., в т.ч. ПДВ 10027,50 грн., №РН-000860 від 10.08.2016 в кількості 20,750 т. на загальну суму 58100 грн., в т.ч. ПДВ 9683,33 грн., №РН-000865 від 12.08.2016 в кількості 22,450 т. на загальну суму 62860 грн., в т.ч. ПДВ 10476,67 грн., №РН-000876 від 14.08.2016 в кількості 21,390 т. на загальну суму 59892 грн., в т.ч. ПДВ 9982 грн., №РН-000985 від 12.09.2016 в кількості 21,580 т. на загальну суму 61503 грн., в т.ч. ПДВ 10250,50 грн.

Податок на додану вартість позивачем включено до податкового кредиту Декларації по податку на додану вартість за відповідні періоди, на загальну суму 1079585 грн., в т.ч. ПДВ 179930,83 грн. на підставі податкових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи.

Факт здійснення позивачем транспортування вищевказаного товару (пшениці) підтверджується товарно-транспортними накладними. Перевезення здійснювалось як ПП Фінн9 , так і позивачем, зокрема - автомобілем ДАФ НОМЕР_5, ДАФ НОМЕР_6 причіп НОМЕР_7, ДАФ НОМЕР_8 причіп НОМЕР_4 (позика від громадянина ОСОБА_11).

Крім того, факт здійснення розрахунків за придбаний товар підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями на загальну суму 1079585 грн.

Посилання відповідача на наявність кримінального провадження №32017270000000035 стосовно керівника ТОВ Фін , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України - є необґрунтованим, оскільки належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта господарювання, як то подача звітності, сплата податків, здійснення господарської діяльності та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, а контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення (вироку) у кримінальних провадженнях.

Згідно із підпунктом а пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку на додану вартість з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами пункту 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Податковий кредит, згідно із п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) від 22.01.2009 надає змогу не допустити обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни. Вказаним Рішенням роз'яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, платник податків, який дотримується вимог податкового законодавства під час здійснення господарської операції та ведення бухгалтерського обліку, не повинен нести непомірний тягар стосовно обмеження права на податковий кредит у разі недотримання його контрагентом обов'язків, визначених податковим законодавством щодо сплати податків та ведення податкової звітності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №0012081401.

Щодо встановлення контролюючим органом порушення, згідно якого ТОВ Ватав не проведено коригування податкового кредиту в січні 2018 року в сумі 84690,19 грн. по кредиторській заборгованості термін позовної давності якої минув, чим порушено п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, то суд зазначає наступне.

Судом із матеріалів справи встановлено, що 01.032013 між ТОВ Кіб Груп , далі - Продавець та ТОВ Ватав , далі - Покупець було укладено договір №1-003 купівлі - продажу зерна пшениці.

Відповідно до п. 9 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2019 року.

Згідно пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість, зокрема - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як встановлено судом, позивачем до перевірки було надано контролюючому органу оригінал договору №1-003 купівлі - продажу від 01.03.2013, акт звіряння взаємних розрахунків на 18.10.2017 між підприємствами, підписаний директором ТОВ Ватав ОСОБА_12 та директором ТОВ Кіб - Груп ОСОБА_13, оригінал листа №137 від 18.10.2017 про визнання боргу підписаного вищевказаними директорами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не порушив вимоги п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та не занизив податкового зобов'язання по ПДВ у січні 2018 року в сумі 84690,19 грн., у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12 жовтня 2018 року №0012101401

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №0012091401 про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні, застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 1527 грн. 10 коп., то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, реєстрація податкових накладних та /або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Як встановлено судом із матеріалів справи, ТОВ Ватав не видавалась податкова накладна і не було здійснено нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у серпні 2017 року на суму 3054 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №0012091401 про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні, також підлягає до скасування.

Щодо позовної вимоги позивача визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №0012181401, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення вимог пп. 212.1.11, п.212.1, ст.212, пп. 213.1.9, п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215, п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, ТОВ Ватав занижено акцизний податок на загальну суму 218813,59 грн.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПУ України об'єктом оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Пунктом 214.4 ст. 214 ПК України передбачено, що у разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Таким чином, обов'язковою умовою реалізації підакцизних товарів є передача права власності на вказаний товар.

Оскільки об'єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації підакцизних товарів (ст. 213 ПК України), а реалізація підакцизних товарів (продукції) включає в себе операції, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, позивач вважає, що податковим органом під час перевірки невірно визначено базу оподаткування, включивши до оподатковуваних операцій з реалізації дизельного пального, без дослідження питання, як списувалось дизельне пальне.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України.

Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами від 20 грудня 1997 року №1442 (далі - Правила) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Отже, при відпуску дизельного пального здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України.

Пунктом 216.9 ст. 216 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань, щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.

Як вже було зазначено, фактично у 2015 році позивачем не було реалізовано дизельне пальне, однак його було списано на господарські потреби у кількості 110751,86 л. на загальну суму 1943402,03 грн., за період січень-жовтень 2016 року в кількості 94977,48 л. на загальну суму 1464857,02 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи бух. рахунком 203, бухгалтерськими довідками, актами списання товарів та подорожніми листами.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №0012181401 є також протиправним та підлягає до скасування.

Посилання відповідача на те, що ТОВ Ватав не подано податкові декларації з акцизного податку за 2015 рік та січень-жовтень 2016 року - є помилковим, оскільки як встановлено судом, позивач не є платником акцизного податку, не здійснював реалізацію у вищевказаний період дизельного пального, тому у ТОВ Ватав відсутній обов'язок подавати до податкового органу податкові декларації з акцизного податку, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення від 12 жовтня 2018 року №0012131401 підлягає до скасування.

Крім того, під час розгляду справи твердження відповідача про те, що позивачем здійснено реалізацію дизельного пального - без реєстрації платником акцизного податку у березні-жовтні 2016 року - не знайшло свого підтвердження, оскільки ТОВ Ватав не здійснював безкоштовну передачу дизельного палива особам у вищевказаний період, тому в позивача відсутні підстави реєструватися платником акцизного податку.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №0012141401 про визначення позивачу штрафних санкцій в сумі 1237974 грн. 02 коп. з акцизного податку на пальне.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139,242-245, 255,295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 12.10.2018 №0012121401, №0012101401, №0012081401, №0012071401, №0012091401, №0012181401, №0012141401, №0012131401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ватав сплачений судовий збір в розмірі 40446 (сорок тисяч чотириста сорок шість) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 14.01.2019.