Рішення

від 15.01.2019 по справі 826/14726/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2019 року № 826/14726/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна Фірма Модус Драйв доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2017 №0005191402, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна Фірма Модус Драйв (далі - позивач, ТОВ ВКФ Модус Драйв ) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 07.08.2017 №0005191402.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено контролюючим органом із порушенням вимог чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. На думку позивача, твердження контролюючого органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками здійснення таких господарських відносин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017 відкрито провадження у справі.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України), визначеній Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017.

Згідно з пунктом 10 частини 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 12 КАС України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом 6 частини 6 цієї ж статті Кодексу встановлено, що справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відноситься до справ незначної складності.

Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності КАС України в новій редакції, суд визнав за доцільне своєю ухвалою від 13.07.2018 призначити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі частини 6 статті 12 КАС України.

Згідно з частиною 3 статті 241 КАС України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

Відповідач позов не визнав, у своєму відзиві зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є правомірним. В ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом у перевіряємий період не відбувались, оскільки не були підтверджені відповідними первинними документами. Зокрема, наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт походження товару та належне оформлення документів на транспортування нафтопродуктів.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві згідно підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 07.07.2017 №6163 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКФ Модус Драйв (код 34685905) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Прайм Девелопмент Груп (код 39275758) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, за результатами якої складено акт від 20.07.2017 за №273/26-15-14-02-05/34685905.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ВКФ Модус Драйв пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту.201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 111 999 грн, у тому числі по періодах - за лютий 2015 року - 111 999 грн.

Зокрема, в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено факту передачі товарів від ТОВ Прайм Девелопмент Груп до позивача у зв'язку з відсутністю документів щодо транспортування нафтопродуктів, що, на його думку, свідчить про відсутність між позивачем та вказаним товариством реального здійснення господарських операцій.

Також, відповідач посилається на матеріали кримінального провадження та отриману контролюючим органом інформацію, згідно якої відносно господарської діяльності ТОВ Прайм Девелопмент Груп заведено картку фіктивного підприємництва, в якій зазначено про допит гр. ОСОБА_2, який пояснив, що зареєстрував вказане підприємство за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

На підставі висновків акта перевірки 07.08.2017 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0005191402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 139 999,00 грн, у тому числі 111 999,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 28 000,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0005191402 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з визначеннями, передбаченими підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Розділу V Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 вказаної статті передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, беручи до уваги викладені правові норми, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, наступні обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З урахуванням викладеного, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, вставлений Законом № 996-ХІV, при цьому до уваги беруться лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 встановлено його завищення всього на суму 111 999 грн.

Так, між ТОВ ВКФ Модус Драйв (Покупець) та ТОВ Прайм Девелопмент Груп (Постачальник) укладений договір поставки №160914 від 01.09.2014, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар (дизельне паливо), а Покупець прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Прайм Девелопмент Груп в адресу ТОВ ВКФ Модус Драйв виписано видаткові накладні: від 27.02.2015 №ПД-0000114 на загальну суму 318 231,89 грн, у тому числі ПДВ - 53 038,65 грн; від 28.02.2015 №ПД-0000115 на загальну суму 353 761,79 грн, у тому числі ПДВ - 58 960,30 грн.

Факт поставки товару (дизельне паливо) безпосередньо від ТОВ Прайм Девелопмент Груп на адресу ТОВ ВКФ Модус Драйв підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: від 27.02.2015 №114, від 28.02.2015 №115.

Поставка товару (дизельне паливо) здійснювалась силами Покупця, про що свідчить договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом №01/01/11-Э від 01.01.2011, укладений між ТОВ ВКФ Модус Драйв та ФОП ОСОБА_3

Відповідно до товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 27.02.2015 №114, від 28.02.2015 №115 ФОП ОСОБА_3 було відпущено дизельне паливо, яке до продажу належало ТОВ Прайм Девелопмент Груп для ТОВ ВКФ Модус Драйв , яке було завантажено у м. Києві для подальшого перевезення в пункт розвантаження: смт. Аули Дніпропетровської області.

На виконання умов вказаного договору та у відповідності до вимог податкового законодавства ТОВ Прайм Девелопмент Груп в адресу ТОВ ВКФ Модус Драйв виписано наступні податкові накладні: №227010 від 27.02.2015; №228002 від 28.02.2015, що оформлені у відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України, містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів, а також прийняті та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суми податку на додану вартість, зазначені у вказаних податкових накладних, було задекларовано та включено до податкового кредиту ТОВ ВКФ Модус Драйв за лютий 2015 року.

Окрім того на виконання умов договору поставки ТОВ Прайм Девелопмент Груп виставлено позивачу рахунки-фактури на загальну суму 671 993,68 грн, в тому числі ПДВ 111 998,95 грн від 27.02.2015 №ПД-0000130, від 28.02.2015 №ПД-0000131.

Розрахунки між ТОВ ВКФ Модус Драйв та ТОВ Прайм Девелопмент Груп не проводились, кредиторська заборгованість позивача по вказаним взаємовідносинам становить 671 993,68 грн.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ Прайм Девелопмент Груп сформовані позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства

Акт перевірки та відзив відповідача на позов не містять зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідач не навів спростовуючих доводів щодо того, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ Прайм Девелопмент Груп спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, наявність у контрагента умов для здійснення господарської діяльності (майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів тощо).

Так, висновки контролюючого органу про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ Прайм Девелопмент Груп ґрунтуються на доводах про відсутність факту передачі товарів, оскільки до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та/або інші документи щодо перевезення нафтопродуктів.

З урахуванням викладеного відповідач, керуючись положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що такі документи у позивача на момент формування спірних сум податкових вигод були відсутні.

Втім, суд критично ставиться до висновків, закріплених у акті перевірки про відсутність у позивача документів, що підтверджують транспортування товару, переданого позивачеві на виконання умов договору поставки №160914 від 01.09.2014.

Суд зазначає, що порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів здійснюється в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі - Інструкція №281).

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом встановлено пунктом 5.4 Інструкції №281.

Згідно підпункту 5.4.1 пункту 5.4 Інструкції №281 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования .

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт (абзац 2 пп. 5.4.1 п. 5.4 Інструкції №281).

Судом встановлено, що переміщення нафтопродуктів від ТОВ Прайм Девелопмент Груп до ТОВ ВКФ Модус Драйв здійснювалось транспортом перевізника ФОП ОСОБА_3 за замовленням позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які містять вичерпні відомості про автомобіль, яким здійснювалось перевезення, найменування та марку нафтопродуктів, об'єму нафтопродуктів, визначення маси, що у повній мірі розкриває зміст та обсяг господарської операції, дозволяє однозначно ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та їх складання.

Між тим, відомості, зазначені у вказаних товарно-транспортних накладних відповідають умовам укладених договорів поставки.

Крім того, за загальним визначенням, наведеним у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт реалізації та придбання товару.

Оскільки сторони за договором поставки, ТОВ Прайм Девелопмент Груп та ТОВ ВКФ Модус Драйв , не вступали у транспортні взаємовідносини між собою та в силу базису поставки таких взаємовідносин не передбачалося, належним і достатнім доказом поставки, тобто передачі товару покупцю, є видаткові накладні, оформлення яких в даному випадку і здійснювалось сторонами на підтвердження поставки. Товарно-транспортні накладні, не будучи в даному випадку документами, які підтверджують факт поставки, на думку суду, є документами, які в спірних правовідносинах підтверджують реальність та товарність проведених операцій.

Необхідність оформлення між позивачем та його контрагентом товарно-транспортних накладних не випливає з умов укладеного договору, досліджених судом, а відтак, доводи відповідача щодо недоліків їх оформлення на підтвердження поставки та відсутності у зв'язку з цим підстав для висновку про нереальність операцій є необґрунтованими.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових, накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Посилаючись на інформацію отриману в межах кримінальних проваджень, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб контрагента ТОВ Прайм Девелопмент Груп , що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили щодо фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм Цивільного кодексу України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі №К/9901/2558718.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним, а спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна Фірма Модус Драйв задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07.08.2017 за №0005191402.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна Фірма Модус Драйв (код ЄДРПОУ 34685905, адреса: 04119, м. Київ, вул. Якіра, буд. 17-А) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2099 (дві тисячі дев'яносто дев'ять) гривень 99 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ - 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська