Постанова

від 31.05.2019 по справі 826/14726/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14726/17 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів Ганечко О.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна Фірма "Модус Драйв" до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна Фірма Модус Драйв (далі - позивач, ТОВ ВКФ Модус Драйв ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 07.08.2017 №0005191402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що господарські операції позивача з контрагентом у перевіряємий період не відбувались, оскільки не були підтверджені відповідними первинними документами. Отже, на думку контролюючого органу, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві згідно підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 07.07.2017 №6163 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКФ Модус Драйв (код 34685905) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Прайм Девелопмент Груп (код 39275758) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, за результатами якої складено акт від 20.07.2017 за №273/26-15-14-02-05/34685905.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ВКФ Модус Драйв пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту.201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 111 999 грн, у тому числі по періодах - за лютий 2015 року - 111 999 грн.

Зокрема, в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено факту передачі товарів від ТОВ Прайм Девелопмент Груп до позивача у зв`язку з відсутністю документів щодо транспортування нафтопродуктів, що, на його думку, свідчить про відсутність між позивачем та вказаним товариством реального здійснення господарських операцій.

Також, відповідач посилається на матеріали кримінального провадження та отриману контролюючим органом інформацію, згідно якої відносно господарської діяльності ТОВ Прайм Девелопмент Груп заведено картку фіктивного підприємництва, в якій зазначено про допит гр. ОСОБА_1 , який пояснив, що зареєстрував вказане підприємство за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

На підставі висновків акта перевірки 07.08.2017 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0005191402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 139 999,00 грн, у тому числі 111 999,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 28 000,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0005191402 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. а п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі- ПК України) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наведених законодавчих положень вбачається, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ВКФ Модус Драйв (Покупець) та ТОВ Прайм Девелопмент Груп (Постачальник) укладений договір поставки №160914 від 01.09.2014, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар (дизельне паливо), а Покупець прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Прайм Девелопмент Груп в адресу ТОВ ВКФ Модус Драйв виписано видаткові накладні: від 27.02.2015 №ПД-0000114 на загальну суму 318 231,89 грн, у тому числі ПДВ - 53 038,65 грн; від 28.02.2015 №ПД-0000115 на загальну суму 353 761,79 грн, у тому числі ПДВ - 58 960,30 грн.

Факт поставки товару (дизельне паливо) безпосередньо від ТОВ Прайм Девелопмент Груп на адресу ТОВ ВКФ Модус Драйв підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.02.2015 №114, від 28.02.2015 №115.

Поставка товару (дизельне паливо) здійснювалась силами Покупця, про що свідчить договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом №01/01/11-Э від 01.01.2011, укладений між ТОВ ВКФ Модус Драйв та ФОП ОСОБА_3

Відповідно до товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 27.02.2015 №114, від 28.02.2015 №115 ФОП ОСОБА_3 було відпущено дизельне паливо, яке до продажу належало ТОВ Прайм Девелопмент Груп для ТОВ ВКФ Модус Драйв , яке було завантажено у м. Києві для подальшого перевезення в пункт розвантаження: смт. Аули Дніпропетровської області.

На виконання умов вказаного договору та у відповідності до вимог податкового законодавства ТОВ Прайм Девелопмент Груп в адресу ТОВ ВКФ Модус Драйв виписано наступні податкові накладні: №227010 від 27.02.2015; №228002 від 28.02.2015, що оформлені у відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України, містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів, а також прийняті та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суми податку на додану вартість, зазначені у вказаних податкових накладних, було задекларовано та включено до податкового кредиту ТОВ ВКФ Модус Драйв за лютий 2015 року.

Окрім того на виконання умов договору поставки ТОВ Прайм Девелопмент Груп виставлено позивачу рахунки-фактури на загальну суму 671 993,68 грн, в тому числі ПДВ 111 998,95 грн від 27.02.2015 №ПД-0000130, від 28.02.2015 №ПД-0000131.

Розрахунки між ТОВ ВКФ Модус Драйв та ТОВ Прайм Девелопмент Груп не проводились, кредиторська заборгованість позивача по вказаним взаємовідносинам становить 671 993,68 грн.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ Прайм Девелопмент Груп та є підставою для відображення сум за укладеними угодами в податковому обліку.

Доводи відповідача про відсутність у позивача документів, що підтверджують транспортування товару, переданого позивачеві на виконання умов договору поставки №160914 від 01.09.2014, вірно відхилені судом першої інстанції враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що переміщення нафтопродуктів від ТОВ Прайм Девелопмент Груп до ТОВ ВКФ Модус Драйв здійснювалось транспортом перевізника ФОП ОСОБА_3 за замовленням позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які містять вичерпні відомості про автомобіль, яким здійснювалось перевезення, найменування та марку нафтопродуктів, об`єму нафтопродуктів, визначення маси, що у повній мірі розкриває зміст та обсяг господарської операції, дозволяє однозначно ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та їх складання. Відомості, зазначені у вказаних товарно-транспортних накладних відповідають умовам укладених договорів поставки.

В той же час, судом першої інстанції вірно враховано, що сторони за договором поставки, ТОВ Прайм Девелопмент Груп та ТОВ ВКФ Модус Драйв , не вступали у транспортні взаємовідносини між собою та в силу базису поставки таких взаємовідносин не передбачалося, належним і достатнім доказом поставки, тобто передачі товару покупцю, є видаткові накладні, оформлення яких в даному випадку і здійснювалось сторонами на підтвердження поставки. Товарно-транспортні накладні, не будучи в даному випадку документами, які підтверджують факт поставки, та які в спірних правовідносинах, підтверджують реальність та товарність проведених операцій.

Необхідність оформлення між позивачем та його контрагентом товарно-транспортних накладних не випливає з умов укладеного договору, а відтак, колегія суддів погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що доводи відповідача щодо недоліків їх оформлення на підтвердження поставки та нереальність у зв`язку з цим операцій, є необґрунтованими.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, про яку відповідач також зазначає в апеляційній скарзі, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість за перевірений період по спірним операціям.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, судова колегія погоджується з висновком сулу першої інстанції про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаним контрагентом є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: