Постанова

від 09.01.2019 по справі 205/8198/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1083/19 Справа № 205/8198/17 Суддя у 1-й інстанції - Шавула В.С. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 квітня 2018 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу № 20 Мир про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1987 року він відкрито та безперервно володіє квартирою АДРЕСА_1.

Вказану квартиру отримав його батько - ОСОБА_2 в ЖБК № 20 Мир , який і побудував весь будинок. У квартирі проживали його батьки: ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, та він. За життя його батько сплатив пайовий внесок за квартиру у повному обсязі, але оформити належним чином право власності на неї не встиг. На теперішній час будь-які відомості про зареєстроване право власності на вказану квартиру відсутні, отже враховуючи те, що він відкрито та безперервно з 1987 року володіє квартирою АДРЕСА_1, просив суд визнати за ним право власності на вказане майно за набувальною давністю.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що спірну квартиру отримав його батько як член кооперативу, однак не встиг зареєструвати за собою право власності. Він зареєстрований у спірній квартирі, відкрито, добросовісно та безперервно нею володіє з 1987 року, тому існують всі підстави для задоволення позовних вимог.

Керівник відповідача подала заяву про визнання апеляційної скарги обгрунтованою, в якій просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши позивача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився у батьків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5-8,15).

Згідно довідки ЖБК № 20 Мир № 101 від 03.11.2016 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 23 листопада 1987 року. В квартирі за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та мешкали: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4) з 03.03.1965 р. та знятий з реєстрації у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5) з 03.03.1965 р. та знята з реєстрації у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7, 11-13).

Згідно матеріалів справи, батько позивача, будучи членом ЖБК № 20 Мир з 23 листопада 1962 року, сплатив пайовий внесок в сумі 3 546,00 руб. за квартиру АДРЕСА_1, в якій він постійно проживав разом із своєю родиною до дня смерті (а.с.16).

КП ДМБТІ надано відомості про те, що станом на 31 грудня 2012 року відсутні відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.17), що також підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 грудня 2017 року (а.с.23).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.316-317, 344 ЦК України, прийшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що він зареєстрований у спірній квартирі, відкрито, та безперервно нею користується з 1987 року, що дає підстави для застосування положень ст.344 ЦПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач не заволодів чужим майном не знаючи про відсутність у нього підстав для набуття права власності, а продовжує після смерті свого батька користуватись та розпоряджатись квартирою за його волею.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до частини 4 статі 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За змістом зазначеної норми для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю необхідне добросовісне заволодіння і наявність умов, які б свідчили про те, що встановити попереднього власника не має можливості, а майно, на яке претендує особа, надійшло до неї законно, як-то із правочину чи як безхазяйна річ.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного володіння чужим майном. Наявність у володільця, наприклад, договору оренди, наймання, зберігання тощо виключає застосування інституту набувальної давності.

З урахуванням зазначеного, для правильного вирішення спору, пов'язаного з правом власності в силу набувальної давності, слід належним чином встановлювати обставини, що мають значення для справи, та враховувати зокрема наступне: - задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності.

Ураховуючи положення статтей 335 і 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 264 ЦПК України).

Згідно роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова