Постанова

від 14.01.2019 по справі 910/9873/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р. Справа № 910/9873/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача -1: згідно протоколу судового засідання від позивача -2: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішенняГосподарського суду міста Києва від 22.10.2018 суддя Гумега О.В. повний текст складений 25.10.2018 за позовом 1) дочірнього підприємства "Гарантія-Торг", м. Київ 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006", м. Київ доКиївської міської ради, м. Київ провизнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Гарантія-Торг" (надалі-позива-1 / ДП "Гарантія-Торг") та товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006" (надалі-позивач 2/ ТОВ "БВК "Будреммонтаж 2006") звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі-відповідач/рада) про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.01.2008, укладеного між ДП "Гарантія-Торг", ТОВ "БВК "Будреммонтаж 2006", як орендарями, та Київською міською радою, як орендодавцем, з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.06.2018, з моменту набрання чинності судовим рішенням в редакції, наведеній у прохальній частинні позовної заяви.

Звертаючись до суду із даним позовом позивачі зазначили, що положення абз. 16, 17 п.п. 8.4 п. 8 договору оренди земельної ділянки від 22.01.2008 з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.06.2018 суперечать нормам ч. 7 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та з урахуванням пункту 7 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підлягають приведенню у відповідність із цим Законом шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/9873/18 позовні вимоги задоволено повністю. За рішенням суду визнано укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного між дочірнім підприємством "Гарантія-Торг", товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006", як орендарями, та Київською міською радою, як орендодавцем, від 22.01.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 86 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 31.01.2008 року за № 66-6-00449 у книзі державної реєстрації договорів з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.06.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 597 з моменту набрання чинності судовим рішенням в наступній редакції:

"Додаткова угода

про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки

м. Київ,

Київська міська рада (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) - далі у тексті - "Орендодавець " в особі Київського міського голови - Кличка Віталія Володимировича, що діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", - з однієї сторони, та

ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМТСТВО "ГАРАНТІЯ-ТОРГ" (02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 33786889), в особі директора Безсмертної Анжели Олексіївни, яка діє на підставі Статуту, та

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІВЕЛЬНО- ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "БУДРЕММОНТАЖ 2006" (03113, м. Київ, вул. Івана Шевцова, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 34355676), в особі директора Пітеренка Артема Олександровича, який діє на підставі Статуту - далі у тексті "Орендарі", з другої сторони, на підставі статті 792 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про оренду землі", статті 188 Господарського кодексу України, частини 7 статті 40 та частини 2 пункту 7 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішення Київської міської ради від 15 листопада 2016 року № 411/1415 уклали цю Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного між орендодавцем та орендарями, посвідченого Дем'яненко Т. М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 22 січня 2008 року за реєстровим № 86 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 31.01.2008 року за № 66-6-00449 у книзі записів державної реєстрації договорів з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.06.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т. М. та зареєстрований в реєстрі на № 597 (далі у тексті - Договір оренди), про таке:

1. Внести зміни до договору оренди, а саме: викласти абзац 16 підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди в редакції: "перерахувати до прийняття об'єкта реконструкції в експлуатацію до міського бюджету м. Києва кошти (пайовий внесок) для створення і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва/реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) житлової частини об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" від 15 листопада 2016 року № 411/1415".

2. Внести зміни до договору оренди, а саме: викласти абзац 17 підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди, в редакції: "перерахувати до прийняття об'єкта реконструкції в експлуатацію до міського бюджету м. Києва кошти (пайовий внесок) для створення і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва/реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) нежитлової частини об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" від 15 листопада 2016 року № 411/1415".

3. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди та набуває чинності в установленому законом порядку.

4. Витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цієї додаткової угоди, сплачують орендарі.

5. Усі спори, пов'язані з виконанням умов цієї додаткової угоди, вирішуються в судовому порядку із застосуванням чинного законодавства України, при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цієї додаткової угоди.

6. Всі інші пункти договору оренди залишити без змін.

Київський міський голова

Орендарі

Вирішено питання судових витрат.

Обґрунтовуючи своє рішення, місцевий господарський суд, з посилання на ч. 7 ст. 40, п. 7 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 1, 3, 4, 13, 14, 15 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 179, 184, 187, 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 14, 203, 626, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України, та враховуючи, що з набранням чинності Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дійшов до висновку про необхідність привести договір оренди земельної ділянки в частині пайової участі позивачів у розвитку інфраструктури населеного пункту у відповідність з вимогами вказаного Закону.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність порушених прав позивачів з боку відповідача, оскільки листом від 01.06.2018 № 05707-11660 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) фактично відмовлено позивачам у приведенні договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також місцевий господарський суд зазначив, що оскільки Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" не встановлено строку для приведення у відповідність до нього договорів, що вже укладені, а тому дійшов висновку про те, що позивачами не було пропущено строк позовної давності про який було заявлено відповідачем.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Київська міська рада (надалі-скаржник) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/9873/18 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом процесуального права- ст.ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України та норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 6, 627, 628, 638, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України.

За твердженням заявника апеляційної скарги, що при прийняті місцевим господарським судом рішення судом не було враховано та не надано належної оцінки, зокрема таким обставинам, а саме:

- абзацом 16 підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки визначено обов'язок орендарів передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7% загальної площі квартир в цих жилих будинках (крім службової) на підставі пункту 36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 Про бюджет міста Києва на 2007 рік ;

- згідно з пунктом 36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 Про бюджет міста Києва на 2007 рік було встановлено, що при відведенні з 1 січня 2007 року земельних ділянок для будівництва жилих будинків слід передбачати передачу виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) (Головному управлінню житлового забезпечення) - 7 % загальної площі квартир в цих жилих будинках (крім службового житла), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 20 % загальної площі квартир в цих жилих будинках (крім службового житла), незалежно від джерел фінансування, для забезпечення житлом громадян, що перебувають на квартобліку в районних у місті Києві державних адміністраціях, відселення з ділянок забудови, старих та непридатних для проживання будинків.

За доводами скаржника визначені у абзаці 16 підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки не є формою реалізації пайової участі у створенні інфраструктури міста Києва, а є умовою надання (передачі) земельної ділянки в користування орендареві, яка покликана в подальшому сформувати житловий фонд місцевих Рад народних депутатів, що передбачено положеннями Житлового кодексу УРСР.

Скаржник вважає, що питання пайової участі повинно було вирішуватися відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва .

За доводами заявника апеляційної скарги, що договір оренди земельної, зміни до нього можуть бути укладені лише за взаємним волевиявленням сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9873/18. Розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/9873/18 призначено на 14.01.2019.

04.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивачів надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі зазначають про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі просять відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/9873/18 скасувати та прийняти нове про відмову у позові.

Адвокат позивачів 1, 2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт -без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши представника скаржника та адвоката позивачів 1, 2, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 26.07.2007 Київською міською радою було прийнято рішення № 86/1920 "Про передачу дочірньому підприємству "Гарантія-Торг" та товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно- виробнича компанія "Будреммонтаж 2006" земельної ділянки для реконструкції існуючої адміністративної будівлі з організацією закладів громадського харчування та для реконструкції під адміністративно-офісний центр та під офісно-житлові приміщення на вул. Володимира Сосюри, 6 у Дніпровському районі м. Києва", пунктами 1, 2 якого вирішено:

1. затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дочірньому підприємству "Гарантія-Торг" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006" земельної ділянки для реконструкції існуючої адміністративної будівлі з організацією закладів громадського харчування та для реконструкції під адміністративно-офісний центр та під офісно- житлові приміщення на вул. Володимира Сосюри, 6 у Дніпровському районі м. Києва.

2. передати Дочірньому підприємству "Гарантія-Торг" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у спільну довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 1,466 га (у тому числі: Дочірньому підприємству "Гарантія-Торг" - 42/100 від 1,466 га та Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006" - 58/100 від 1,466 га) для реконструкції існуючої адміністративної будівлі з організацією закладів громадського харчування та для реконструкції під адміністративно-офісний центр та під офісно- житлові приміщення на вул. Володимира Сосюри, 6 у Дніпровському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на нежилі приміцення та будівлі (договори купівлі- продажу від 29.05.2006 та від 04.05.2006, акти прийому-передачі від 29.05.2006 та від 05.05.2006), у тому числі:

площею 1,433 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до пункту 1 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 N 416/1826 "Про оформлення права користування земельними ділянками", право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 16.03.2005 N 66-6-00244;

площею 0,033 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24.06.98 N 1311 "Про оформлення державному науково-дослідному інституту "Еластик" права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель на вул. Празькій, 5 у Дніпровському районі", право користування якими посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 15.01.99 N 66-4-00009.

Підпунктом 3.5 пункту 3 вказаного рішення встановлено вирішити питання пайової участі до початку реконструкції відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва".

Так, 22.01.2008 між дочірнім підприємством "Гарантія-Торг", товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006", як орендарями, та Київською міською радою, як орендодавцем (відповідач), було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 86 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 31.01.2008 року за № 66-6-00449 у книзі державної реєстрації договорів (надалі - договір оренди земельної ділянки).

За умовами п. 1. 1 договору оренди земельної ділянки орендодавцем, на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 за № 86/1920, за актом приймання -передачі передає, а орендарі приймають у спільну оренду (строкове платне користування) земельну ділянку.

Пунктами 1.1, 2.1, 3.1 договору оренди земельної ділянки визначено, що Київська міська рада на підставі рішення від 26.07.2007 за № 86/1920, за актом приймання-передачі передає позивачам у спільну оренду (строкове платне користування) на 10 (десять) років земельну ділянку з наступними к характеристиками: місце розташування - вул. Володимира Сосюри, 6 у Дніпровському районі м. Києва; розмір - 14663 кв.м, зокрема, 42/100 (сорок дві сотих) земельної ділянки, що становить 6158 кв. м, дочірньому підприємств "Гарантія-Торг", 58/100 земельної ділянки, що становить 8505 кв. м, товариству обмеженого відпрвідалііиісі "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006"; цільове призначення - для реконструкції існуючої адміністративної будівлі з організацією закладів громадського харчування та для реконструкції під адміністративно-офісний центр та під офісно-житлові приміщення; кадастровий номер 8000000000:66:024:0002.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди земельної ділянки, цей договір укладено на 10 (десять) років.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі земельної ділянки від 31.01.2008 року відповідно до якого відповідач передав, а позивачі прийняли орендовану земельну ділянку.

В подальшому, 13.06.2018 між дочірнім підприємством "Гарантія-Торг", товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006", як Орендарями, та Київською міською радою, як орендодавцем, було укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченоий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 597 (надалі -договір про поновлення договору оренди земельної ділянки), згідно пунктів 1, 2 якого поновлено на 10 років договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами, умови якого залишаються без змін, за винятком строку дії та пунктів договору оренди земельної ділянки, які змінюються даним договором.

Абзацем 16 підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки визначено обов'язок орендарів передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7% загальної площі квартир в цих жилих будинках (крім службової) на підставі п. 36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 "Про бюджет міста Києва на 2007 рік".

Абзацем 17 підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки визначено обов'язок орендарів сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва загальної площі цих житлових будинків, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня року, в якому проводиться оплата, на підставі пункту 84 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 за № 531/588 "Про бюджет міста Києва на 2007 рік".

12.03.2011 набув чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", пунктом 7 розділу V "Прикінцеві положення" якого встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ, прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Відповідно до частини 7 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

09.07.2018 листом № 09/07 (вх. № 08/12368 від 09.07.2018) позивачі звернулись до Київської міської ради щодо приведення у відповідність до чинного законодавства положень договору оренди земельної ділянки шляхом внесення змін до даного договору та викладення спірних абз. 16, 17 п.п. 8.4 п. 8 договору оренди земельної ділянки у редакції, що відповідає положенням Закону, до вказаного листа був доданий проект додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради листом від 01.06.2018 надано відповідь позивачам про те, що зміни, запропоновані позивачами до договору оренди земельної ділянки, не можуть бути враховані, з огляду на те, що внесення змін до договору оренди земельної ділянки при його поновленні можливе лише після прийняття відповідного рішення Київською міською радою, тоді як договір оренди земельної ділянки поновлено на той самий строк і на тих самих умовах без прийняття рішення Київською міською радою в порядку, передбаченому пунктами 9.11-9.13 розділу 9 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Киеві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, строк дії договору оренди земельної ділянки поновлено на підставі Договору про поновлення договору оренди земельної ділянки. Вказаний договір про поновлення був укладений на тих самих умовах та на той самий строк, що і Договір оренди земельної ділянки з приведенням його у відповідність до Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 № 220 зі змінами та доповненнями.

Разом з тим, позивачі вважають, що положення абз. 16, 17 п.п. 8.4 п. 8 Договору оренди земельної ділянки з урахуванням Договору про поновлення договору оренди земельної ділянки суперечать нормам ч. 7 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набув чинності 12.03.2011, в частині прямої заборони вимагати від забудовника надання будь-яких послуг та передачі матеріальних та нематеріальних активів, крім пайової участі та згідно пункту 7 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" повинні бути приведені у відповідність із цим Законом.

Оскільки, сторони не досягли згоди щодо приведення у відповідність до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" спірних умов договору оренди земельної ділянки з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Вказане й стало підставою для звернення позивачів з даним позовом про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки у поданій позивачами редакції, згідно пунктів 1, 2 якої внести зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме:

- викласти абзац 16 підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди, в редакції: "перерахувати до прийняття об'єкта реконструкції в експлуатацію до міського бюджету м. Києва кошти (пайовий внесок) для створення і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва/реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) житлової частини об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" від 15 листопада 2016 року № 411/1415";

- викласти абзац 17 підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди, в редакції: "перерахувати до прийняття об'єкта реконструкції в експлуатацію до міського бюджету м. Києва кошти (пайовий внесок) для створення і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва/реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) нежитлової частини об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" від 15 листопада 2016 року № 411/1415".

Місцевий господарський суд позов задовольнив, визнавши вимоги позивачів 1, 2 обґрунтованими та документально підтвердженими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статей 1, 3, 4 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на дату укладення спірного договору), оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 15 Закону України "Про оренди землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 14 Закону України "Про оренди землі").

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" затверджено Типовий договір оренди землі із визначеними умовами, які повинні міститися в договорі оренди землі.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до п. 4.6 додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 N 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (в редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельних ділянок) пайовий внесок сплачується на підставі Договору між містом (Управлінням) та інвестором (забудовником). Пайовий внесок у грошовій формі сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається у договорі між Управлінням та інвестором (забудовником). Термін сплати пайового внеску може встановлюватися договором не пізніше як за квартал до планової здачі об'єкта будівництва (реконструкції) в експлуатацію. Пайовий внесок інвестора (забудовника) шляхом створення інфраструктури його власними силами здійснюється відповідно до умов, що визначаються у договорі між Управлінням та інвестором (забудовником). Кошти пайового внеску інвестор (забудовник) перераховує на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Сплата пайового внеску відповідно до положень законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин могла здійснюватися у двох формах: грошовій або шляхом створення інфраструктури, але розмір такого пайового внеску в будь-якому випадку визначався у договорі про сплату пайової участі між Управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (КМДА) та інвестором (забудовником).

Нормами законодавства, чинного на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки, не передбачено включення до умов договору оренди землі положень про передачу замовником будівництва частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що договір оренди земельної ділянки за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки він містить елементи різних договорів - договору оренди та договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Так, 12.03.2011 набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі також - Закон), ч.ч. 1- 3 ст. 40 якого передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків (ч.ч. 5, 6 ст. 40 Закону).

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених ч. 5 ст. 30 цього Закону (ч. 7 ст. 40 Закону).

Пунктами 2, 7 розділу V "Прикінцеві положення" Закону визначено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" визначено порядок залучення коштів пайової участі та розмір пайової участі, який становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва, реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) житлової частини об'єкта та 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва, реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) нежитлової частини об'єкта.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відтак, в даному випадку необхідність внесення змін до договору передбачена законом, незалежно від волі сторін.

Оскільки Київська міська рада не виконала свій обов`язок щодо приведення договору оренди земельної ділянки у відповідність до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позивач на підставі ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі" реалізував своє право на внесення змін до договору шляхом звернення з даним позовом.

Як вже зазначалось вище, позивачі просили визнати укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки у поданій позивачами редакції, зокрема, пунктами 1, 2 якої внести зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме: викласти абзаци 16 та 17 підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачами редакції.

Згідно з ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Право сторін вільно визначати умови договору може бути обмежено тільки тими випадками, коли актом цивільного законодавства передбачено обов'язковість положень цього акту для сторін договору і сторони не вправі відступити від їх положень.

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, що з набранням чинності Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" міститься пряма заборона органам місцевого самоврядування вимагати від забудовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши спірні абзаци 16, 17 підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди земельної ділянки в частині встановлених ними зобов'язань орендарів передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого орган Київради (Київської міської державної адміністрації) 7% загальної площі квартир в цих жилих будинках (крім службової) та сплати до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва загальної площі цих житлових будинків, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня року, в якому проводиться оплата - не відповідає вимогам закону та підлягає приведенню у відповідність до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За змістом ст. 651 ЦК України, у випадках визначених законом договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, тобто без взаємної згоди сторін договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в спірному випадку необхідність внесення змін до договору, укладеного між сторонами, передбачена законом (пунктом 7 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") незалежно від волі сторін.

У постанові від 13.06.2018 у справі № 910/16914/17 Верховний Суд зробив висновок щодо застосування норм матеріального права, згідно якого виключення з договору умов щодо пайової участі без її визначення згідно з вимогами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не відповідає вимогам п. 7 Прикінцевих положень цього Закону про приведення умов договору у відповідність з законом, оскільки Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено пайову участь у іншому обсязі та формі.

Наведений висновок Верховного Суду підлягає застосуванню судом на підставі п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Положеннями Додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, з вимогою про визнання якої укладеною позивачі звернулись до суду, передбачено внесення змін до Договору оренди земельної ділянки шляхом викладення абзаців 16, 17 підпункту 8.4 пункту 8 Договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачами редакції, а саме:

- абзац 16 підпункту 8.4 пункту 8 Договору оренди викласти в редакції: "перерахувати до прийняття об'єкта реконструкції в експлуатацію до міського бюджету м. Києва кошти (пайовий внесок) для створення і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва/реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) житлової частини об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" від 15 листопада 2016 року № 411/1415";

- абзац 17 підпункту 8.4 пункту 8 Договору оренди викласти в редакції: "перерахувати до прийняття об'єкта реконструкції в експлуатацію до міського бюджету м. Києва кошти (пайовий внесок) для створення і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва/реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) нежитлової частини об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" від 15 листопада 2016 року № 411/1415".

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що запропонована позивачами редакція абзаців 16, 17 підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки відповідає вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також рішенню Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, виходячи з наведених положень ч. 7 ст. 40, п. 7 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 1, 3, 4, 13, 14, 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки), ст.ст. 179, 184, 187, 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 14, 203, 626, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України, та враховуючи, що з набранням чинності Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виникла необхідність привести договір оренди земельної ділянки в частині пайової участі позивачів у розвитку інфраструктури населеного пункту у відповідність з вимогами вказаного Закону

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди змельної від 22.01.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 86 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 31.01.2008 року за № 66-6-00449 у книзі державної реєстрації договорів, з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.06.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 597, з моменту набрання чинності судовим рішенням у поданій позивачами редакції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо строку позовної давності, про пропуск якого позивачами відповідач фактично заявив у відзиві на позовну заяву, то суд апеляційної інстанції подується з місцевим господарським судом про те, що позивачами не було пропущено строк позовної давності з огляду на таке.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Як вже зазначалось вище, що як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції встановлено порушення прав позивачів.

Проте, строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду позивачами не пропущено, оскільки Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" не встановлено строку для приведення у відповідність до нього договорів, що вже укладені.

При цьому невиконання відповідачем свого обов'язку щодо приведення у відповідність до чинного законодавства договору є триваючим правопорушенням, обов'язковою умовою якого є існування порушеного права позивачів на час пред'явлення даного позову.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

За результатами перегляду даної справи суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/9873/18 залишити без змін.

3. Справу № 910/9873/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 16.01.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська