Рішення

від 16.01.2019 по справі 520/11043/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 р. № 520/11043/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (64309, м. Ізюм, пр-т. Незалежності, 2) про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1. Визнати неправомірними відмови відповідача у розгляді заяви позивача про призначення пенсії викладені в листах від 05.01.2018, 12.02.2018 та 23.10.2018 року;

2. Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області винести відповідне рішення щодо призначення пенсії відповідно до поданої позивачем 07.12.2017 року заяви про призначення пенсії від 07 листопада 2017 року, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1.

Також в обгрунтування позову позивавчем було зазначено, що перед виїздом за кордон він мешкав за адресою: АДРЕСА_2. 11.11.1998 року та виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Крім цього позивач вказав, що при віці 65 років і страховому стажі понад 28 років, позивач досяг необхідних умов призначення пенсії за віком на території України, однак пенсія позивачу не призначалась, пенсійних виплат позивач не отримував.

17.01.2018 року представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України з заявою, в якій просив Пенсійний фонд визначити уповноважений територіальний орган, що має розглянути заяву по суті та направити її за належністю.

Листом № 1817/К-11 від 30.01.2018 року направив заяву представника позивача до відповідача, вказавши, "управлінням визначеним для розгляду заяви позивача про призначення пенсії є Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області".

07.12.20107 року представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав безпосередньо до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області особисту заяву позивача про призначення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану. Заява позивача була прийнята відповідачем разом із усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 227.12.2017 року на супровідному листі.

10.01.2018 року був отриманий лист відповідача № 307/14-07 від 05.01.20189 року, у відповідності до якого позивачу було відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про призначення пенсії позивачу з підстав того, що у позивача відсутня реєстрація на території України за місцем знаходження відповідача.

12.02.2018 року за №74/М-І2 відповідач вдруге відмовив позивачу у розгляді його заяви у відповідь на вказівку УПФУ.

09.10.2018 року та 26.10.2018 року представниками позивача були надіслані до УПФУ оригінали довідок про заробітну плату, які необхідні для призначення виплати пенсії позивачу на території України, листом від 23 жовтня 2018 року за №652/M-14, відповідач відмовив позивачу у прийнятті його заяви про призначення виплати пенсії, розгляді її у визначеному законодавством порядку та прийняття відповідного рішення, посилаючись на те, що у позивача відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача.

Позивач з зазначеними діями відповідача не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Ухвалою суду від 20.12.2018 року було відкрито провадження у справі та було надано строк для надання відзиву на адміністративний позов.

Згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Від відповідача, Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача для підтвердження трудовго стажу було надано трудову книжку, дипломом про освіту та довідки про заробітну плату.

Також судом встановлено, що позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Судом встановлено, що позивач досяг необхідних умов призначення пенсії за віком, однак пенсія позивачу згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"не призначалась, пенсійних виплат позивач не отримував.

17.01.2018 року представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України з заявою, в якій просив Пенсійний фонд визначити уповноважений територіальний орган, що має розглянути заяву по суті та направити її за належністю. Листом № 1817/К-11 від 30.01.2018 року направив заяву представника позивача до відповідача, вказавши, "управлінням визначеним для розгляду заяви позивача про призначення пенсії є Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області".

07.12.20107 року представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав безпосередньо до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області особисту заяву позивача про призначення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану. Заява позивача була прийнята відповідачем разом із усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 27.12.2017 року на супровідному листі. 10.01.2018 року був отриманий лист відповідача № 307/14-07 від 05.01.2018 року, у відповідності до якого позивачу було відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про призначення пенсії позивачу з підстав того, що у позивача відсутня реєстрація території України за місцем знаходження відповідача.

12.02.2018 року за №74/М-І2 відповідач вдруге відмовив позивачу у розгляді його заяви з тих самих підстав, що були зазначені судом вище.

09.10.2018 року та 26.10.2018 року представниками позивача були надіслані до УПФУ оригінали довідок про заробітну плату, які необхідні для призначення виплати пенсії, листом від 23 жовтня 2018 року за №652/M-14, відповідач відмовив позивачу у прийнятті його заяви про призначення виплати пенсії, розгляді її у визначеному законодавством порядку та прийняття відповідного рішення, посилаючись на те, що у позивача відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача.

Суд зазначає, що загальною підставою для відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є та обставина, що позивачем разом з заявою про призначення пенсії не надано доказів реєстрації місця мешкання на території Ізюмського району Харківської області.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч.2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно п.2.9 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що посилання позивача в позовній заяві, що перед виїздом він мешкав за адресою: АДРЕСА_2 не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки позивачем згідно положень ч. 1 ст. 77 КАС України, ані до відповідача ані до суду не було надано будь яких доказів реєстрації або проживання позивача за вище зазначеною адресою.

Щодо посилання позивача на ту обставину, що факт наявності в нього громадянства України підтверджується паспортом для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданого 21 вересня 1998 року (а.с 26) то з цього питання суд зазначає, що в матеріалах справи міститься паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 НОМЕР_1 термін дії якого продовжено до 21.09.2018 року.

Таким чином суд зазначає, що останнє звернення позивача до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, а саме 23.10.2018 року було здійснено без документу, що підтверджує громадянство України.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога щодо визнання неправомірними відмови відповідача у розгляді заяви позивача про призначення пенсії викладені в листах від 05.01.2018, 12.02.2018 та 23.10.2018 року не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було надано доказів реєстрації або проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2.

Крім цього станом на час розгляду справи термін та на час останнього звернення до відповідача, а саме 23.10.2018 року, дія паспорту громадянина України для виїзду за кордон сплинула 21.09.2018 року, а паспорт громадянина України позивачем ані суду ані відповідачу надано не було.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача винести відповідне рішення щодо призначення пенсії відповідно до поданої позивачем 07.12.2017 року заяви про призначення пенсії від 07 листопада 2017 року, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" то в цій частині позов також не підлягає задоволенню з обставин викладених судом вище.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (64309, м. Ізюм, пр-т. Незалежності, 2) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.