Постанова

від 15.01.2019 по справі 7/74

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 7/74

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Вронська Г.О., Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду

(головуючий - Чус О.В., судді: Кузнецов В.О., Березкіна О.В.)

від 20.08.2018

у справі №7/74

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрстальконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд -Україна"

про спонукання до виконання дій,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився;

відповідача - Божко І.О.;

скаржника - Маленко О.М.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Відкрите акціонерне товариство "Укрстальконструкція" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" про зобов'язання звільнити та повернути офісні приміщення загальною площею 232, 6 кв. м на суму 174 450 доларів США в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 11-в; виробничі приміщення загальною площею 324 кв. м на суму 56 420 доларів США в приміщенні закритого складу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, а також про стягнення вартості частини майна відповідача пропорційну частці позивача у статутному фонді відповідача, що дорівнює 7 % та стягнення належної позивачу частки прибутку, одержаного відповідачем в 2004 році.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відкрите акціонерне товариство "Укрстальконструкція" є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" з часткою у статутному фонді відповідача 7% або 510 955 доларів США. Внесок позивача у статутний фонд відповідача сформований шляхом передачі обладнання та транспорту на суму 260 955 доларів США та права користування офісними приміщеннями загальною площею 333, 4 кв. м на суму 250 000 доларів США. В подальшому структура внеску позивача у статутний фонд відповідача була змінена. 16.02.2004 та 19.03.2004 повноважними органами позивача відповідно до їх компетенції прийняте рішення про вихід зі складу учасників відповідача, про що 22.03.2004 позивач повідомив відповідача. Оскільки відповідач жодних рішень за повідомленням позивача про вихід із складу учасників не прийняв, майно, правом користування яким формувався статутний фонд, не повернув, передбачені законом виплати в зв'язку з виходом зі складу учасників не здійснив, позивач звернувся з позовом до суду.

1.3. В процесі розгляду справи Відкрите акціонерне товариство "Укрстальконструкція" та Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" дійшли згоди щодо предмета позову, 09.02.2006 уклали мирову угоду і 21.02.2006 подали заяву про затвердження її господарським судом.

1.4. Господарський суд Дніпропетровської області, розглянувши умови мирової угоди, протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" від 15.01.2006, затверджену загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" від 15.01.2006 нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна", подану сторонами заяву про затвердження мирової угоди, та врахувавши, що положення мирової угоди ґрунтуються на рішеннях, прийнятих загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" від 15.01.2006, дійшов висновку, що мирова угода направлена на виконання рішень, прийнятих загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" від 15.01.2006, а тому стосується лише прав і обов'язків сторін при виконанні цих рішень та вирішує предмет спору у даній справі, не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та підлягає затвердженню, а провадження у справі - припиненню.

1.5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі №7/74 затверджено мирову угоду, укладену 09.02.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Укрстальконструкція" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" в редакції, яка узгоджена сторонами. Провадження у справі припинено.

1.6. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу повністю та постановити нову, якою відмовити у затвердженні мирової угоди від 09.02.2006.

2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі №7/74.

2.2. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду жодним чином не порушує законних прав та інтересів скаржника та не вирішує питання про його права та обов'язки.

2.3. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" не є учасником по справі; місцевим господарським судом не було вирішено питання про його права та обов'язки; ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі затверджено мирову угоду, укладену 09.02.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Укрстальконструкція" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна", в той час як за твердженням скаржника, останнім придбано майновий комплекс загальною площею 3 654, 80 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.2010 реєстровий №462 лише 26.03.2010, тобто вже після прийняття господарським судом оскаржуваного рішення, що виключає ймовірність порушення прав, інтересів та (або) обов'язків скаржника на час прийняття оскаржуваного рішення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а також ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- мирова угода була укладена сторонами та затверджена судом першої інстанції в 2006 році, при цьому станом на 2010 рік її умови виконані не були, оскільки право власності в передбаченому чинним законодавством порядку зареєстровано не було. Підтвердженням даної обставини є Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що право власності на склад-ангар літера Д, загальною площею 1404 кв.м. та гараж літера 2Г, загальною площею 126 кв.м. були зареєстровані за ТОВ "Санворд-Україна" на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 7/74 від 21.02.2006 лише 12.04.2016;

- судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки тій обставині, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.2010 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" перейшло право власності на майновий комплекс та всі інженерні та будь-які інші комунікації, санітарно-технічні системи та інфраструктуру, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, а також право користування земельною ділянкою площею 2, 8339 га, на якій розміщений майновий комплекс;

- окрім того, у пункті 3 мирової угоди її сторони передбачили, що ні в процесі укладення згаданої мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави. Отже, пункт 3 мирової угоди гарантував її сторонами, що у майбутньому у процесі виконання її умов не будуть порушені права будь-яких третіх осіб, а отже було передбачено вирішення питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому. Не зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" не було станом на 2006 рік учасником справи № 7/74 та стороною мирової угоди, проте в процесі виконання її умов, а саме: реєстрації в 2016 році права власності на металоконструкції склад-ангар та гараж, було порушено право власності товариства, оскільки ще в 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на підставі договору купівлі-продажу набуло право власності на весь майновий комплекс загальною площею 3 654, 80 кв.м. та всі об'єкти інфраструктури;

- оскільки нерухоме майно та земельна ділянка розташовані за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, то відповідно до вимог статті 16 ГПК України, справа повинна була розглядатися Господарським судом міста Києва.

3.3. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В., від 16.10.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №7/74 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду: Мачульського Г.М., від 16.10.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" залишено без руху до 19.11.2018.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2018 у зв'язку з відрядженням судді Краснова Є.В., його замінено на суддю Берднік І.С.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г.М. - головуючого, Берднік І.С., Кушніра І.В., від 23.11.2018 відкрито касаційне провадження у справі №7/74 та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 на 18.12.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г.М. - головуючого, Берднік І.С., Кушніра І.В., від 13.12.2018 заяву суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мачульського Г.М. - головуючого, Берднік І.С., Кушніра І.В. про самовідвід у справі №7/74 задоволено, справу №7/74 передано для повторного автоматизованого розподілу з урахуванням спеціалізації суддів.

Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі Студенець В.І. - головуючий, Вронська Г.О., Мамалуй О.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенець В.І. - головуючий, судді: Вронська Г.О., Мамалуй О.О., від 20.12.2018 призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 у справі №7/74 на 15.01.2019.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" просило закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд". При цьому наведено такі доводи:

- касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а тому і відсутній суб'єкт апеляційного оскарження. Окрім того, об'єкт захисту, про який зазначено скаржником в його касаційній скарзі, знаходиться поза межами предмета даної справи, а тому його захист можливий лише за умови подачі окремого позову. Також майно, право власності на яке було передано від позивача відповідачу, не входило до складу майна, придбаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" у ЗАТ "Транселектромонтаж";

- перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у даній справі більш ніж через 12 років матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності;

- територіальну підсудність при відкритті провадження у справі № 7/74 та в процесі її розгляду порушено не було, оскільки предметом спору у даній справі не були правовідносини щодо права власності на майно або витребування його з чужого незаконного володіння чи усунення перешкод в користуванні майном.

3.4. У додаткових поясненнях до касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд", наводячи доводи в обґрунтування наявності підстав для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006, зазначило також про те, що хоча товариство станом на 2006 рік дійсно не було стороною у справі № 7/74, проте на підставі затвердженої судом у 2006 році мирової угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" в порушення вимог чинного законодавства було зареєстровано металоконструкції у змонтованому вигляді виробничих приміщень закритого складу-ангару та гараж, як нерухоме майно, саме в 2016 році та в подальшому розроблено технічну документацію із землеустрою на підставі якої планує отримати в оренду земельну ділянку, на якій розташоване майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд".

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Оскільки ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №7/74 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006, то предметом касаційного розгляду є лише ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018.

З урахуванням викладеного, колегією суддів не розглядаються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд", викладені у касаційній скарзі та додаткових поясненнях до касаційної скарги, що стосуються ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006. З цих же міркувань, не розглядаються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна", наведені на спростування позиції скаржника щодо незаконності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006.

4.2. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі №7/74.

4.3. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина 2 статті 264 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням положення частини 2 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів відхиляються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна", викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження. Пункт 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, на який при цьому посилається товариство, не підлягає застосуванню в даному випадку.

4.4. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України).

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.

Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Рішення суду, яке оскаржується не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Отже, першочергово необхідно з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

4.5. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" не є учасником по справі; місцевим судом не було вирішено питання про його права та обов'язки; ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі затверджено мирову угоду, укладену 09.02.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Укрстальконструкція" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна", в той час як за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд", останнім придбано майновий комплекс загальною площею 3 654, 80 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.2010 реєстровий №462 лише 26.03.2010, тобто вже після прийняття господарським судом оскаржуваного рішення, що виключає ймовірність порушення прав, інтересів та (або) обов'язків скаржника на час прийняття оскаржуваного рішення.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження у даній справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі №7/74, оскільки таким судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки згаданого товариства не вирішувалися.

4.6. Доводи касаційної скарги щодо необхідності врахування умови пункту 3 мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006, колегією суддів відхиляються, оскільки ґрунтуються на довільному його трактуванні, та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

4.7. Доводи касаційної скарги, що невиконання умов мирової угоди станом на 2010 рік призвело до порушення права власності скаржника, колегією суддів відхиляються, оскільки не свідчать про наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами спору на момент затвердження такої мирової угоди.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. Оскільки судом апеляційної інстанції було правильно застосовано норми процесуального права, а саме пункт 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, то оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, а судове рішення - без змін, то судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 у справі № 7/74 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді Г. Вронська

О. Мамалуй