Постанова

від 09.10.2019 по справі 7/74

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 7/74

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Ткач І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Транселектромонтаж"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя: Вечірко І.О., судді: Кузнецов В.О., Чус О.В.)

від 09.07.2019

у справі № 7/74

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрсталькострукція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна"

про спонукання до виконання дій,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Відкрите акціонерне товариство "Укрстальконструкція" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" про зобов`язання звільнити та повернути офісні приміщення загальною площею 232,6 кв.м на суму 174450 доларів США в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 11-в; виробничі приміщення загальною площею 324 кв. м на суму 56420 доларів США в приміщенні закритого складу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, а також про стягнення вартості частини майна відповідача пропорційну частці позивача у статутному фонді відповідача, що дорівнює 7% та стягнення належної позивачу частки прибутку, одержаного відповідачем в 2004 році.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відкрите акціонерне товариство "Укрстальконструкція" є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" з часткою у статутному фонді відповідача 7% або 510955 доларів США. Внесок позивача у статутний фонд відповідача сформований шляхом передачі обладнання та транспорту на суму 260955 доларів США та права користування офісними приміщеннями загальною площею 333,4 кв. м на суму 250000 доларів США. В подальшому структура внеску позивача у статутний фонд відповідача була змінена. 16.02.2004 та 19.03.2004 повноважними органами позивача відповідно до їх компетенції прийняте рішення про вихід зі складу учасників відповідача, про що 22.03.2004 позивач повідомив відповідача. Оскільки відповідач жодних рішень за повідомленням позивача про вихід із складу учасників не прийняв, майно, правом користування яким формувався статутний фонд, не повернув, передбачені законом виплати в зв`язку з виходом зі складу учасників не здійснив, позивач звернувся з позовом до суду.

1.3. В процесі розгляду справи Відкрите акціонерне товариство "Укрстальконструкція" та Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" дійшли згоди щодо предмета позову, 09.02.2006 уклали мирову угоду і 21.02.2006 подали заяву про затвердження її господарським судом.

1.4. Господарський суд Дніпропетровської області, розглянувши умови мирової угоди, протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" від 15.01.2006, затверджену загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" від 15.01.2006 нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна", подану сторонами заяву про затвердження мирової угоди, та врахувавши, що положення мирової угоди ґрунтуються на рішеннях, прийнятих загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" від 15.01.2006, дійшов висновку, що мирова угода направлена на виконання рішень, прийнятих загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" від 15.01.2006, а тому стосується лише прав і обов`язків сторін при виконанні цих рішень та вирішує предмет спору у даній справі, не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та підлягає затвердженню, а провадження у справі - припиненню.

1.5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі №7/74 затверджено мирову угоду, укладену 09.02.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Укрстальконструкція" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" в редакції, яка узгоджена сторонами. Провадження у справі припинено.

1.6. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006, Приватне акціонерне товариство "Транселектромонтаж" (далі - ПрАТ "Транселектромонтаж") у лютому 2019 року подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу повністю та відмовити у затвердженні мирової угоди від 09.02.2006. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

1.7. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2019 залишено апеляційну скаргу без руху, надано скаржнику строк для надання суду заяви із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження.

1.8. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на оскарження в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, ПрАТ "Транселектромонтаж" зазначив, що ЗАТ "Транселектромонтаж" належав на праві власності майновий комплекс площею 3654,8 кв.м, який розташований за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 17 та складався з літер А, Б, В, Г, Д, Ж, Л та М, відповідно до свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 10.08.2001. Товариство було створене шляхом реорганізації підрозділу ЗАТ "Електромонтаж" - Дочірнього підприємства "Транселектромонтаж" та відповідно було правонаступником щодо закріпленого за ним майна. 26.03.2010 ЗАТ "Транселектромонтаж" (в подальшому ПрАТ "Транселектромонтаж") продано ТОВ "Транселектромонтажбуд" майновий комплекс, що складався з літер А, Б, В, Г, Д, Ж, Л та М, загальною площею 3654,8 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17. Після продажу майнового комплексу ПрАТ "Транселектромонтаж" як попередній власник нерухомості не повинен був та не відслідковував реєстрацію будь-яких прав на рухоме та нерухоме майно за вказаною адресою. ПрАТ "Транселектромонтаж" не було відомо про розгляд справи №7/74 та про винесення ухвали від 21.02.2006 Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 7/74. При цьому, зі змістом даної ухвали неможливо було ознайомитися, оскільки вона не опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень та не пред`являлась ПрАТ "Транселектромонтаж". Ухвала була винесена 21.02.2006, проте була пред`явлена до виконання тільки в 2016 році, внаслідок чого здійснено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. ПрАТ "Транселектромонтаж" стало відомо про вказані обставини лише 22.01.2019, коли апелянтом було отримано претензію від ТОВ "Транселектромонтажбуд". Тобто останній в 2018 році дізнався про те, що на території майнового комплексу було зареєстровано право власності на склад-ангар та гараж за іншою юридичною особою - ТОВ "Санворд Україна" на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі №7/74, що була винесена до укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.2010. ТОВ "Транселектромонтажбуд" до листа було надано копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі №7/74, на підставі якої було зареєстровано право власності за ТОВ "Санворд Україна" на склад-ангар та гараж із збірно-розбірних металоконструкцій, розміщених за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17. ПрАТ "Транселектромонтаж" отримано претензію від ТОВ "Транселектромонтажбуд" 22.01.2019, апеляційну скаргу подано 01.02.2019, тобто у строки, зазначені в оскаржуваній ухвалі та відповідно до вимог статті 93 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15.12.2017. В зв`язку з чим, на думку скаржника, строк на подання апеляційної скарги був пропущений з поважних причин. Оскільки ПрАТ "Транселектромонтаж" не було та не могло бути обізнано про зміст оскаржуваної ухвали, апеляційну скаргу було подано протягом 10 днів з моменту, коли воно довідалося про винесення ухвали, то вважає, що строки пропущені з поважних причин. Крім того, факт того, що ТОВ "Санворд Україна" передано склад-ангар та гараж ТОВ "Санворд Київ" може свідчити про наміри приховування підстави реєстрації права власності.

2. Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №7/74 Приватному акціонерному товариству "Транселектромонтаж" відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою останнього на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006.

2.2. Центральним апеляційним господарським судом встановлено такі обставини:

- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі №7/74 затверджено мирову угоду, укладену 09.02.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Укрстальконструкція" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" в редакції, яка узгоджена сторонами. Провадження у справі припинено;

- обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на оскарження в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, ПрАТ "Транселектромонтаж" зазначає, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 10.08.2001 ЗАТ "Транселектромонтаж" (правонаступником якого є ПрАТ "Транселектромонтаж") належав на праві власності майновий комплекс площею 3654,8 кв.м, який розташований за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 17 та складався з літер А, Б, В, Г, Д, Ж, Л та М. Водночас з отриманої від ТОВ "Транселектромонтажбуд" претензії ПрАТ "Транселектромонтаж" дізналося про те, що на території майнового комплексу було зареєстровано право власності на склад-ангар та гараж за іншою юридичною особою - ТОВ "Санворд-Україна" на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № 7/74;

- учасниками провадження у справі були Відкрите акціонерне товариство "Укрстальконструкція" та Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна". Вказаними особами ухвала суду не оскаржувалась;

- скаржник на момент розгляду справи в 2006 році не відносився до кола осіб, що мали бути повідомленими про розгляд справи або залученими до участі в ній, оскільки оскаржувана ухвала суду на час її винесення не стосувалася прав та обов`язків скаржника;

- саме 12.04.2016 в Єдиному державному реєстрі було зареєстровано право власності ТОВ "Санворд-Україна" на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006. З цього моменту відомості про оскаржувану ухвалу є загальнодоступними та відомими;

- у даній справі на ухвалу суду від 21.02.2006 була подана апеляційна скарга ТОВ "Транселектромонтажбуд", яким придбано майновий комплекс загальною площею 3654,80 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.2010;

- ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15.01.2019, закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Транселектромонтажбуд" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006;

- Приватне акціонерне товариство "Транселектромонтаж" звернулось до апеляційного господарського суду з даною апеляційною скаргою лише після касаційного оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд";

- із листа Господарського суду Дніпропетровської області №01-07/922/18 від 27.06.2018 встановлено, що справа №7/74 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрстальконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" про спонукання до виконання дій знищена згідно з актом № 1 від 20.12.2012 "Про виділення для знищення документів за 2009-2010 роки, справ за 2005 рік, справ закінчених провадженням у 2005 році, які не підлягають зберіганню".

2.3. Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Транселектромонтаж" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № 7/74 на підставі статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник є особою, яка не була залучена до участі у справі та вважає судове рішення у даній справі таким, що прийнято щодо її прав та обов`язків, звернувся з апеляційною скаргою на судове рішення зі спливом майже 13 років з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили, а наведені скаржником підстави для поновлення строку визнані судом не поважними, у апеляційного господарського суду відсутні підстави для поновлення цього строку та прийняття до провадження апеляційної скарги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №7/74 Приватне акціонерне товариство "Транселектромонтаж" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для відкриття провадження та розгляду по суті.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Транселектромонтаж":

- винесення ухвали Господарським судом Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі №7/74 щодо частини майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17 грубим чином порушило права та інтереси ПрАТ "Транселектромонтаж" як єдиного законного власника нерухомості на земельній ділянці, яка в період винесення судового рішення перебувала в оренді ЗАТ "Транселектромонтаж";

- ПрАТ "Транселектромонтаж" як власник майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, ніколи не продавало та іншим чином не відчужувало, а ні на користь ТОВ "Санворд Україна", а ні на користь ПрАТ "Укрстальконструкція" майно, а отже передача ПрАТ "Укрстальконструкція" на користь ТОВ "Санворд Україна" спірного майна свідчить про розпорядження останнім майном на яке він не мав права, а суд в свою чергу не перевірив правомірність дій ПрАТ "Укрстальконструкція", затвердив мирову угоду, яка не відповідала чинному законодавству та правам учасників спору, та порушувала право власності ПрАТ "Транселектромонтаж";

- на момент розгляду господарської справи № 7/74 та затвердження місцевим господарським судом мирової угоди, скаржнику не було відомо про справу №7/74, не було залучено як учасника у справі та не був стороною мирової угоди, при цьому було вирішено питання про права та інтереси останнього;

- ПрАТ "Транселектромонтаж" належним чином обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та доведено, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № 7/74 прямо зачіпає інтереси скаржника.

3.3. У запереченні на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" просило закрити касаційне провадження, оскільки судовим рішенням питання про права, інтереси та обов`язки Приватного акціонерного товариства "Транселектромонтаж" не вирішувалося.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

4.2. З 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-19 від 03.10.2017.

4.3. Згідно з пунктом 13 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

4.4. Господарським судом Дніпропетровської області у справі №7/74 оскаржувану ухвалу винесено 21.02.2006, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-19 від 03.10.2017.

4.5. Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією Господарського процесуального кодексу України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

4.6. Відповідно до частини першої статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

4.7. Згідно із частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

4.8. Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

4.9. Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

4.10. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

4.11. Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції винесена 21.02.2006. Учасниками провадження у справі були Відкрите акціонерне товариство "Укрстальконструкція" та Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна". Вказаними особами ухвала суду не оскаржувалась.

Право власності в Єдиному державному реєстрі ТОВ "Санворд-Україна" було зареєстровано 12.04.2016 на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006. З цього моменту відомості про оскаржувану ухвалу є загальнодоступними та відомими.

Також судом апеляційної інстанції враховано лист Господарського суду Дніпропетровської області № 01-07/922/18 від 27.06.2018, відповідно до якого справа №7/74 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрстальконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" про спонукання до виконання дій, знищена згідно з актом № 1 від 20.12.2012.

4.12. Згідно із частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

При цьому передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після 15.12.2017 особою, яка не брала участі у справі, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією Господарського процесуального кодексу України з 15.12.2017, є дотриманням приписів частини другої статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги. Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду при Верховному Суді від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г).

4.13. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наведені скаржником підстави для поновлення процесуального строку є неповажними і вважає, що суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень частин 1, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Транселектромонтаж" залишити без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі № 7/74 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач