Постанова

від 20.05.2019 по справі 7/74

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 7/74

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Ткач І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Транселектромонтаж"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя: Вечірко І.О., судді: Кузнецов В.О., Чус О.В.)

від 18.02.2019

у справі № 7/74

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрсталькострукція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна"

про спонукання до виконання дій,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Відкрите акціонерне товариство "Укрстальконструкція" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" про зобов`язання звільнити та повернути офісні приміщення загальною площею 232,6 кв.м на суму 174450 доларів США в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 11-в; виробничі приміщення загальною площею 324 кв. м на суму 56420 доларів США в приміщенні закритого складу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, а також про стягнення вартості частини майна відповідача пропорційну частці позивача у статутному фонді відповідача, що дорівнює 7% та стягнення належної позивачу частки прибутку, одержаного відповідачем в 2004 році.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відкрите акціонерне товариство "Укрстальконструкція" є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" з часткою у статутному фонді відповідача 7% або 510955 доларів США. Внесок позивача у статутний фонд відповідача сформований шляхом передачі обладнання та транспорту на суму 260955 доларів США та права користування офісними приміщеннями загальною площею 333,4 кв. м на суму 250000 доларів США. В подальшому структура внеску позивача у статутний фонд відповідача була змінена. 16.02.2004 та 19.03.2004 повноважними органами позивача відповідно до їх компетенції прийняте рішення про вихід зі складу учасників відповідача, про що 22.03.2004 позивач повідомив відповідача. Оскільки відповідач жодних рішень за повідомленням позивача про вихід із складу учасників не прийняв, майно, правом користування яким формувався статутний фонд, не повернув, передбачені законом виплати в зв`язку з виходом зі складу учасників не здійснив, позивач звернувся з позовом до суду.

1.3. В процесі розгляду справи Відкрите акціонерне товариство "Укрстальконструкція" та Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" дійшли згоди щодо предмета позову, 09.02.2006 уклали мирову угоду і 21.02.2006 подали заяву про затвердження її господарським судом.

1.4. Господарський суд Дніпропетровської області, розглянувши умови мирової угоди, протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" від 15.01.2006, затверджену загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" від 15.01.2006 нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна", подану сторонами заяву про затвердження мирової угоди, та врахувавши, що положення мирової угоди ґрунтуються на рішеннях, прийнятих загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" від 15.01.2006, дійшов висновку, що мирова угода направлена на виконання рішень, прийнятих загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" від 15.01.2006, а тому стосується лише прав і обов`язків сторін при виконанні цих рішень та вирішує предмет спору у даній справі, не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та підлягає затвердженню, а провадження у справі - припиненню.

1.5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі №7/74 затверджено мирову угоду, укладену 09.02.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Укрстальконструкція" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" в редакції, яка узгоджена сторонами. Провадження у справі припинено.

1.6. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006, Приватне акціонерне товариство "Транселектромонтаж" (далі - ПрАТ "Транселектромонтаж") подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу повністю та відмовити в затвердженні мирової угоди від 09.02.2006. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

1.7. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на оскарження в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, ПрАТ "Транселектромонтаж" зазначає, що 14.06.2000 між Київською міською радою та Дочірнім підприємством "Транселектромонтаж" було укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Зрошувальна, 17 у Дарницькому районі м. Києва, розміром 2 8339 га для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничо-складських приміщень. Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 10.08.2001 року ЗАТ "Транселектромонтаж" належав на праві власності майновий комплекс площею 3654,8 кв.м, який розташований за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 17 та складався з літер А, Б, В, Г, Д, Ж, Л та М. Між ЗАТ "Транселектромонтаж", правонаступником якого є ПрАТ "Транселектромонтаж" та ТОВ "Транселектромонтажбуд" 26.10.2010 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. за № 462. Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ "Транселектромонтажбуд" придбало майновий комплекс загальною площею 3654,80 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17. ПрАТ "Транселектромонтаж" 22.01.2019 отримано претензію від ТОВ "Транселектромонтажбуд", в якій зазначено, що ТОВ "Транселектромонтажбуд" дізналося в 2018 році про те, що на території майнового комплексу було зареєстровано право власності на склад-ангар та гараж за іншою юридичною особою - ТОВ "Санворд-Україна" на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № 7/74, що була винесена до укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.2010. В Єдиному державному реєстрі права власності на нерухоме майно 12.04.2016 було зареєстровано право власності ТОВ "Санворд-Україна" на склад-ангар та гараж на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № 7/74. В подальшому, ТОВ "Санворд-Україна" перепродано вказані об`єкти на ТОВ "Санворд-Київ" (договори купівлі-продажу № 247, 248 від 05.02.2018). ТОВ "Транселектромонтажбуд" до листа було надано копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № 7/74, на підставі якої було зареєстровано право власності за ТОВ "Санворд-Україна" на склад-ангар та гараж із збірно-розбірних металоконструкцій, розміщених за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 року у справі № 7/74 закрито апеляційне провадження у зв`язку з тим, що ТОВ "Транселектромонтажбуд" придбало майновий комплекс вже після прийняття господарським судом ухвали, що нібито виключає ймовірність порушення прав та інтересів ТОВ "Транселектромонтажбуд". Постановою Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі № 7/74 касаційну скаргу ТОВ "Транселектромонтажбуд" залишено без задоволення, на тій же підставі.

2. Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі №7/74 Приватному акціонерному товариству "Транселектромонтаж" відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою останнього на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006.

2.2. Центральним апеляційним господарським судом встановлено такі обставини:

- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі №7/74 затверджено мирову угоду, укладену 09.02.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Укрстальконструкція" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" в редакції, яка узгоджена сторонами. Провадження у справі припинено;

- обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на оскарження в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, ПрАТ "Транселектромонтаж" зазначає, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 10.08.2001 ЗАТ "Транселектромонтаж" (правонаступником якого є ПрАТ "Транселектромонтаж") належав на праві власності майновий комплекс площею 3654,8 кв. м., який розташований за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 17 та складався з літер А, Б, В, Г, Д, Ж, Л та М. Водночас з отриманої від ТОВ "Транселектромонтажбуд" претензії ПрАТ "Транселектромонтаж" дізналося про те, що на території майнового комплексу було зареєстровано право власності на склад-ангар та гараж за іншою юридичною особою - ТОВ "Санворд-Україна" на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 року у справі № 7/74;

- саме з 12.04.2016, коли в Єдиному державному реєстрі було зареєстровано право власності ТОВ "Санворд-Україна" на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006, відомості про оскаржувану ухвалу є загальнодоступними та відомими;

- скаржник на момент розгляду справи в 2006 році не відносився до кола осіб, що мали бути повідомленими про розгляд справи або залученими до участі в ній, оскільки оскаржувана ухвала суду на час її винесення не стосувалася прав та обов`язків скаржника.

2.3. Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Транселектромонтаж" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № 7/74 на підставі частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник є особою, яка не була залучена до участі у справі та вважає судове рішення у даній справі таким, що прийнято щодо її прав та обов`язків, звернувся з апеляційною скаргою на судове рішення зі спливом майже 13 років з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили, не обґрунтував причини порушення строку апеляційного оскарження та звернення зі спливом тривалого часу, що свідчить про відсутність підстав для поновлення цього строку та прийняття до провадження апеляційної скарги. На скаржника не розповсюджуються виключення, які зазначені в частині 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, що стосуються можливості поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з моменту прийняття якого сплив строк понад один рік.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 7/74 Приватне акціонерне товариство "Транселектромонтаж" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Транселектромонтаж":

- винесення ухвали Господарським судом Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № 7/74 щодо частини майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17. грубим чином порушило права та інтереси ПрАТ "Транселектромонтаж" як єдиного законного власника нерухомості на земельній ділянці, яка в період винесення судового рішення перебувала в оренді ЗАТ "Транселектромонтаж";

- твердження суду апеляційної інстанції про те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006, якою затверджено мирову угоду та вирішено питання про майно, що розміщено за тією ж адресою в межах майнового комплексу не стосується прав та інтересів "Транселектромонтаж" не відповідає дійсним обставинам справи та порушує конституційні принципи щодо права володіння, користування і розпорядження власником своєю власністю;

- на момент розгляду в 2006 році господарської справи № 7/74 та затвердження місцевим господарським судом мирової угоди, скаржнику не було відомо про справу №7/74, не було залучено як учасника у справі та не був стороною мирової угоди, при цьому було вирішено питання про права та інтереси останнього.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" просило залишити касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Транселектромонтаж" без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 7/74 - без змін. При цьому наведено такі доводи:

- висновки суду апеляційної інстанції про те, що скаржник на момент розгляду справи не відносився до кола осіб, що мали бути повідомлені про розгляд справи або залучені до участі в ній - відповідають фактичним обставинам справи;

- передача ЗАТ "Транселектромонтаж" (правонаступником якого є ПрАТ "Транселектромонтаж") права власності на майно відбулася із грубим порушенням передбаченої законом процедури;

- пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що загальними засадами державної реєстрації прав є відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав, отже, саме з 12.04.2016, коли зареєстровано право власності ТОВ "Санворд-Україна" на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006, відомості про оскаржувану є загальновідомими та доступними.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).

4.2. З 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-19 від 03.10.2017.

4.3. Згідно пункту 13 частини першої Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

4.4. Господарським судом Дніпропетровської області у справі №7/74 оскаржувану ухвалу винесено 21.02.2006, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-19 від 03.10.2017.

4.5. Отже, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 підлягала оскарженню в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто відповідно до приписів статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017), якою встановлено, що апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

4.6. Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

4.7. Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією Господарського процесуального кодексу України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

4.8. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 260 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

4.9. Натомість, апеляційний господарський суд, зазначивши, що скаржником не обґрунтовано причини порушення строку апеляційного оскарження, відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження без надання останньому можливості навести підстави для поновлення строку в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

4.10. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд, перевіряючи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Транселектромонтаж" на предмет дотримання строків апеляційного оскарження не врахував приписи пунктів 9, 13 частини першої Перехідних положень та частини третьої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не надав можливості скаржнику скористатися своїм правом на зазначення інших підстав для поновлення строку, та передчасно застосував норми частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діє з 15.12.2017).

4.11. Отже судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки клопотанню скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції з урахуванням положень пункту 13 частини першої Перехідних положень та частини третьої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

4.12. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин колегія суддів відповідно до частини четвертої статі 236 Господарського процесуального кодексу України враховує також висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №916/1545/17, від 25.04.2018 у справі №902/706/17, від 05.04.2018 у справі №910/10207/17, від 21.02.2019 № 908/1141/15-г.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

5.2. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду матеріалів апеляційної скарги з дотриманням порядку пункту 13 частини першої Перехідних положень та частини третьої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

6. Судові витрати

6.1. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги та скасуванням ухвали апеляційного господарського суду з направленням справи для розгляду, Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а отже, розподіл судових витрат касаційним судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 304, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Транселектромонтаж" задовольнити, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі №7/74 скасувати, а справу передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду матеріалів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Транселектромонтаж".

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач