Ухвала

від 16.01.2019 по справі 612/862/18

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 612/862/18

Провадження № 1-кс/612/8/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю прокурора Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2 , при секретарі судового засідання ОСОБА_3 , розглянувши клопотання про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

01 січня 2019 старший слідчий СВ Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області з клопотанням про накладення арешту на майно - об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1673632263206), нежитлова будівля літ «Я-1» склад, загальною площею 1955,2 кв м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Клопотання обґрунтоване наступним.

18.12.2017 до Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області надійшло повідомлення про те, що в АДРЕСА_1 здійснено самовільну забудову ангару, площею близько 1200 м2.

Відомості про кримінальне правопорушення, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.12.2017 року за №12017220730000409 з попередньою кваліфікацією ч. 3 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, яким завдано значної шкоди.

Проведеним оглядом від 04.02.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що на вказаній ділянці місцевості знаходиться капітальна забудова ангар.

Згідно Акту Головного управління Держгеокадастру у Харківській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 02.03.2018 року за №39-ДК/72/АП/09/01/-18 земельна ділянка під забудовою відноситься до земель житлової та громадської забудови, форма власності комунальна, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. На вказаній земельній ділянці розташована нежитлова господарська споруда (металевий ангар). Документи що посвідчують право власності або користування на зазначену споруду відсутні. Земельна ділянка використовується ТОВ «САТІС-ЛВК» код ЄДРПОУ 37876551, керівник - ОСОБА_5 . Будь-які документи що посвідчують право власності або користування на вказану земельну ділянку відсутні. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки, завдана шкода становить 33526,72 грн.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області було здійснено виїзд до об`єкту будівництва за вказаною адресою, однак співробітників Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області до об`єкту будівництва допущено не було, про що ними відповідною заявою повідомлено орган поліції.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майн, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, встановлено, що 19.10.2018 державним реєстратором Харківської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» на підставі довідки про поточну інвентаризацію, виданої ТОВ «Міжрегіональне бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право приватної власності об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1673632263206): нежитлової будівлі літ. «Я-1» - склад, загальною площею 1955,2 кв.м, розташованого за адресою: Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, Механізаторів в`їзд, буд. 1 за ОСОБА_5 , який є засновником ТОВ «САТІС-ЛВК».

Крім того, відповідно до інформації департаменту ДАБК у Харківській області від 13.11.2018 № 1020-6637 встановлено, що документів дозвільного характеру на цей об`єкт немає.

Слідчий, посилаючись на п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, вказує, що арешт необхідно накласти на майно з метою відшкодування шкоди, заданої внаслідок кримінального правопорушення.

Зазначають, що завданням арешту майна є запобігання можливості відчуження, користування та будь яким чином розпорядження вищевказаним майном.

Крім того зазначено, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області примусово стягнуто з ОСОБА_5 адміністративний штраф на користь держави у розмірі 680 грн. за самовільне зайняття вказаної земельної ділянки.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, посилаючись на обставини у ньому викладені. Також вказав, що на підставі ухвал слідчого судді була вилучена документація що стосується вказаного об`єкта самовільної забудови. Разом із тим, не було виявлено довідку 30155/01 від 17.08.2018 на підставі якої було здійснено реєстрацію цього об`єкта за ОСОБА_5 . Встановлено, що вона виготовлена в одному екземплярі для ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить інформацію про передання телефонограми, зворотні повідомлення про вручення судових повісток(а.п.55,5658, 61,62).

Крім того за його письмовою заявою від 08.01. 2019 йому була надана можливість ознайомитися з матеріалами справи і він з ними ознайомився повністю(а.п.57).

04.01. 2019 розгляд цього клопотання було відкладено за відсутності відомостей про належне повідомлення ОСОБА_5 .

Клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи, заперечень тощо ОСОБА_5 до суду не надав. Про причини неможливості прибути у судове засідання не повідомив.

За таких обставин слідчий суддя на підставі ч.1 ст. 172 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про продовження розгляду справи за відсутності ОСОБА_5 та ухвалив розгляд клопотання провести за відсутності ОСОБА_5 оскільки його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вислухавши думку прокурора, перевіривши матеріали справи, вважаю що клопотання підлягає задоволенню, частково, виходячи із наступного.

Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених ст. 131 КПК України.

Згідно ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК Україниповинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані і мають міститись у клопотанні про арешт майна, оскільки, п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачено, що будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Крім того, вимоги до клопотання про арешт майна, визначені ч. 2 ст. 171 КПК України. А саме, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Із витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що зазначене діяння кваліфіковане за ч. 3 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, яким завдано значної шкоди(а.п.5).

Слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні наголошують на тім, що необхідність арешту вказаного у клопотанні майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що не застосування цього заходу перешкоджатиме встановленню істини по справі внаслідок того, що таке майно може бути відчужене, а також слугує меті відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

Так, відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди.

Мета арешту майна, про яке йдеться у клопотанні визначена відповідно до п.4 ч.2 ст. 170 КПК України відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Слідчим надано Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання ОСОБА_5 земельної ділянки шляхом розміщення на ній вказаного вище складу (ангару), виконаний Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Розмір шкоди складає 33526,72 грн. (а.п.16,17).

Щодо відшкодування шкоди (п.4 ч.2 ст. 170 КПК України) та перешкоджання встановленню істини по справі внаслідок відчуження майна, суд виходить з такого.

Застосування п.4 ч.2 ст. 170 КПК України врегульоване в ч.6 ст. 170 КПК України де зазначено, що у випадках передбачених цим пунктом арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а також обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Наданим доказами доведено, що нежитлова будівля про арешт якої клопочуть, перебуває у власності ОСОБА_5 , що підтверджено Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.п. 20).

Фізична наявність будівлі на місцевості, її розміри, фактичне використання для ведення господарської діяльності (збереження зерна, техніки, інвентаря, тари тощо) підтверджена протоколами огляду місця події від 04.02. 2018 та 14.08. 2018 та іншими доказами наведеними нище. Під час останнього огляду ОСОБА_5 присутній був але підписати акт відмовився (а.п.8-10, 34-36).

Разом із тим на її будівництво, введення в експлуатацію тощо ОСОБА_5 належних дозвільних документів не отримав, про що свідчать акт Департаменту Державної архітектурно будівельної інспекції у Харківській області від 13.02. 2018 та листи цього Департаменту від 27.02. 2018, 13.11. 2018, 27.06. 2018 (а.п. 32-31, 11,12, 32,33).

На підставі ухвал слідчого судді про доступ до документів, слідчим у належних органах вилучалися матеріали, щодо реєстрації спірної будівлі, але у них також відсутні докази на отримання ОСОБА_5 вказаних дозволів та іншого.

Згідно Акту обстеження земельної ділянки на якій збудоване спірне сховище від 02.03. 2018 №39-ДК/53/АО/10/01/-18, складеним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру, вказана земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. При цьому зазначено, що відсутні будь-які документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права оренди цієї земельної ділянки(а.п.37,38).

Про самовільне зайняття земельної ділянки, на якій розміщене спірне сховище, свідчать Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.03. 2018, Акт обстеження земельної ділянки від 02.03. 2018, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.03. 2018, складені Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області із фотоматеріалами. Така ж інформація викладена у листі Начальника відділу У Близнюківському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області(а.п.14,15, 37,38, 39-42,43).

Про самовільне зайняття земельної ділянки також свідчить те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області примусово стягнуто з ОСОБА_5 адміністративний штраф на користь держави у розмірі 680 грн.

Отже надані достатні докази для застосування підстав для арешту майна відповідно до п.4 ч.2 ст. 170 КПК України.

Також є підстави вважати, що слідчий правомірно підозрює, що майно, тобто сховище, може бути відчужене і під загрозу буде поставлене відшкодування шкоди.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2 ч. 3ст.132 КПК Українине доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про якие йдеться в клопотанні.

Отже прокурором доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи про який йдеться у клопотанні, а саме накладення арешту на вказане у клопотання майно шляхом встановлення заборони ОСОБА_5 чи будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам псувати, знищувати, відчужувати вказанемайно.

Арешт може бути накладений на нерухоме майно оскільки така норма передбачена ч.10 ст. 170 КПК України.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 є єдиним власником зазначеного майна, арешт майна у спосіб про який клопочуть, є дієвим і обгрунтованим засобом запобігання його псування, знищення чи відчуження з метою забезпечення цивільного позову, що передбачено ч.11 ст.170 КПК України.

Суд вважає, що доведено поза розумним сумнівом обгрунтованість підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

У судовому засіданні прокурором також доведена необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу зокрема запобігання можливості пошкодження, псування, знищення, відчуження майна. Крім того доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, дотримано розумність, співрозмірність обмеження права власності.

Наслідки накладення арешту не є обтяжливими, не призведуть до зупинення чи навіть до обмеження підприємницької діяльності та інших негативних наслідків, визначених у ч.4 ст. 173 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132,170-175,309,395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання про арешт майна задовольнити частково.

Накласти, в межах кримінального провадження №12017220730000409, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.12. 2017 року, арешт на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1673632263206), нежитлова будівля літ «Я-1» склад, загальною площею 1955,2 кв м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , шляхом встановлення заборони будь-яким способом його псувати, знищувати, відчужувати.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали вручити прокурору та негайно направити слідчому та ОСОБА_5 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1