Постанова

від 10.01.2019 по справі 757/47163/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 757/47163/15-ц

провадження № 61-22596св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2017 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД (далі - ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД ) про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 03 липня 2013 року ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД , яке є замовником, та товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНО ГРУПП (далі - ТОВ ТЕХНО ГРУПП ), яке є виконавцем, уклали договір № 0307-13, предметом якого є ремонтні та монтажні роботи, які виконавець зобов'язувався виконати згідно зі специфікаціями та здати виконані роботи, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити їх відповідно до умов договору.

Пунктами 3.1.1., 1.2. зазначеного правочину передбачено, що виконавець зобов'язаний передати замовнику виконані роботи згідно з актом виконаних робіт, в якому за фактом визначається вартість матеріалів, використаних під час робіт.

Позивач стверджував, що відповідно до рахунків, специфікацій та актів здачі-прийняття робіт, виконавець виконав усі замовлені роботи, які були прийняті замовником, однак кошти за їх виконання замовник не сплатив. Згідно з актом звірки взаєморозрахунків загальна сума заборгованості за договором від 03 липня 2013 року № 0307-13 становить 341 441,34 грн.

Право на пред'явлення даного позову ОСОБА_7 обґрунтовував тим, що 03 листопада 2015 року уклав з ТОВ ТЕХНО ГРУПП договір відступлення права вимоги № 03/11-15-2, на підставі якого отримав всі права вимоги за договором від 03 липня 2013 року № 0307-13, укладеним між ТОВ ТЕХНО ГРУПП та ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД .

ОСОБА_7 зазначав, що в зв'язку з невиконанням ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД зобов'язань за укладеним з ТОВ ТЕХНО ГРУПП договором направляв відповідачу письмову претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором в сумі 341 441,34 грн протягом семи діб з одночасним повідомленням про відступлення права вимоги, однак таку вимогу відповідач не виконав.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД на його користь заборгованість у сумі 341 441,34 грн та судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ БРАВОГЛАСС ТРЕЙД на користь ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 341 441,34 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 414,41 грн.

В обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції посилався на положення статей 509, 512, 516, 525, 526, 610, 612, 626, 629, 853 ЦПК України, а також виходив з того, що ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД не виконало зобов'язань за укладеним з ТОВ ТЕХНО ГРУПП договором.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від від 06 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД - Сорочана В. В. задоволено.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вирішено питання судового збору.

Ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 2.2 укладеного між ТОВ ТЕХНО ГРУПП та ОСОБА_4 договору відступлення права вимоги заборгованість ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД перед ТОВ ТЕХНО ГРУПП становить 341 441,34 грн, однак наявний в матеріалах справи акт звірки розрахунків між зазначеними товариствами за період грудень 2014 року - серпень 2015 року не підписаний ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД . У зв'язку з викладеним апеляційний суд зробив висновок, що ціна укладеного між ТОВ БРАВОГЛАСС ТРЕЙД та ТОВ ТЕХНО ГРУПП договору підтверджена в односторонньому порядку, а розмір заборгованості за цим договором є спірним.

При цьому суд апеляційної інстанції посилався на те, що у господарському суді порушено провадження у справі за позовом ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД до ТОВ ТЕХНО ГРУПП про визнання недійсними актів здачі-прийняття робіт, складених у порядку виконання укладеного між ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД та ТОВ ТЕХНО ГРУПП договору.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що невиконання ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД умов укладеного з ТОВ ТЕХНО ГРУПП договору від 03 липня 2013 року № 0307-13 та наявність у ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД заборгованості за цим договором підтверджується не лише актом звірки взаємних розрахунків, який апеляційний суд помилково не взяв до уваги, а й специфікаціями, якими встановлена остаточна ціна виконаних робіт після повного їх виконання та які містять підпис відповідача.

У касаційній скарзі також зазначено, що акти здачі-прийняття робіт за договором від 03 липня 2013 року № 0307-13 містять підпис директора ТОВ БРАВОГЛАСС ТРЕЙД , що свідчить про згоду відповідача сплатити вартість виконаних робіт у визначеному в актах розмірі. При цьому вказано, що в задоволенні позову ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД до ТОВ ТЕХНО ГРУПП про визнання недійсними згаданих актів здачі-прийняття робіт відмовлено.

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД на касаційну скаргу.

ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД посилалося на те, що на виконання умов, передбачених пунктами 1.3., 2.2. укладеного з ТОВ ТЕХНО ГРУПП договору від 03 липня 2013 року № 0307-13, перерахувало на рахунок ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД авансовий платіж у розмірі 116 772,25 грн та саме в межах цієї суми виконавець повинен був виконати роботи за договором.

Також зазначало, що акти здачі-приймання робіт, на які посилається ТОВ ТЕХНО ГРУПП в касаційній скарзі, не відповідають вимогам частини другої статті 207 ЦК України, оскільки підписані з використанням факсимільного відтворення підписів уповноважених осіб ТОВ ТЕХНО ГРУПП та ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД , хоча згоди про використання факсимільного відтворення підписів при вчиненні правочинів між цими товариствами не існує.

Водночас у запереченнях на касаційну скаргу вказано, що частину ремонтних та монтажних робіт, які зобов'язувалося виконати ТОВ ТЕХНО ГРУПП за договором від 03 липня 2013 року № 0307-13 виконала інша підрядна організація, отже право вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 341 441,34 грн за цим договором у позивача відсутнє.

Крім того, зазначено, що укладеним ТОВ Техно Групп та ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД договором не передбачено жодних обов'язків та строків вчинення ТОВ БРАВОГЛАСС ТРЕЙД будь-яких дій за наслідками підписання актів приймання-здачі, тобто не породжує будь-яких зобов'язань замовника.

Також ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД стверджувало, що позивач не надав доказів існування боргу в розмірі заявлених вимог та відповідно не доведено існування права вимоги первинного кредитора до відповідача.

Разом із цим посилалося на те, що укладений ОСОБА_4 та ТОВ Техно Групп договір відступлення права вимоги не свідчить про наявність права у позивача вимоги за договором від 03 липня 2013 року № 0307-13, оскільки згаданий договір є договором факторингу, сторонами якого можуть бути лише юридичні особи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147- VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

03 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 03 липня 2013 року ТОВ ТЕХНО ГРУПП (виконавець) та ТОВ БРАВОГЛАСС ТРЕЙД (замовник) уклали договір № 0307-13, предметом якого є ремонтні та монтажні роботи, які виконавець зобов'язувався виконати згідно зі специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору, та здати виконані роботи, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити їх відповідно до умов договору (а. с. 8 т. 1).

За фактами здачі-приймання робіт виконавцем ТОВ ТЕХНО ГРУПП та замовником ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД складено відповідні акти здачі-приймання (а. с. 10, 14, 18, 22, 26, 29, 33, 39, 43, 49, 55, 59, 64, 70, 75, 79, 84, 88 т. 1).

03 листопада 2015 року ТОВ ТЕХНО ГРУПП та ОСОБА_4 уклали договір відступлення права вимоги № 03/11-15-2, а 05 листопада 2015 року - додаткову угоду № 1, якою виправлено описку в цьому договорі, згідно з умовами яких ТОВ ТЕХНО ГРУПП передає, а позивач приймає всі права вимоги на умовах, які існують на момент укладення цього договору, за договором № 0307-13, укладеним між ТОВ ТЕХНО ГРУПП та ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД (а. с. 92-94, 142, 143-145 т. 1).

12 листопада 2015 року ОСОБА_4 направив ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД письмове повідомлення про відступлення йому права вимоги ТОВ ТЕХНО ГРУПП , у якому одночасно ставилася вимога погашення заборгованості за виконану роботу в розмірі 341 441,34 грн (а. с. 97-99 т. 1).

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом за період з грудня 2014 року до серпня 2015 року між ТОВ ТЕХНО ГРУПП і ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД , загальна сума заборгованості за договором від 03 липня 2013 року № 0307-13 становить 341 441,34 грн (а. с. 95-96 т. 1).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України).

Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 та статтею 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (стаття 303 ЦПК України 2004 року).

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Так пунктом 2.1. укладеного між ТОВ ТЕХНО ГРУПП і ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД договору від 03 липня 2013 року № 0307-13 передбачено, що загальна вартість договору визначається актами виконаних робіт за фактом. В загальну вартість договору входить: вартість матеріалів, транспортування матеріалів на об'єкт замовника та монтаж.

Відповідно до пункту 2.2. згаданого договору замовник здійснює попередню оплату авансом у розмірі 100 % від загальної суми рахунку-фактури протягом трьох банківських днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

ОСОБА_4 на підтвердження своїх вимог додав до позовної заяви копії специфікацій, які є невід'ємними частинами договору від 03 липня 2013 року № 0307-13, складені в рамках цього договору та підписані його сторонами копії рахунків-фактури та актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Як уже зазначалося, відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що наявний в матеріалах справи акт звірки розрахунків між ТОВ БРАВОГЛАСС ТРЕЙД та ТОВ ТЕХНО ГРУПП за період грудень 2014 року - серпень 2015 року не підписаний ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД , а тому не свідчить про наявність у відповідача заборгованості за договором від 03 липня 2013 року № 0307-13.

Однак зазначений висновок апеляційного суду є передчасним, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив та не надав оцінки умовам договору від 03 липня 2013 року № 0307-13, зокрема його пунктам 2.1., 2.2., не з'ясував обставини щодо виконання сторонами умов цього договору, а також не дослідив надані позивачем рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт в сукупності з іншими доказами.

Крім того, посилаючись на відсутність підпису ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД в акті звірки розрахунків між цим товариством та ТОВ ТЕХНО ГРУПП за період грудень 2014 року - серпень 2015 року, апеляційний не врахував та не надав оцінки пункту 3.3.2. та пункту 3.2. договору від 03 липня 2013 року № 0307-13, згідно з якими замовник має право відмовитися від підписання акту виконаних робіт у разі наявності претензій до якості чи обсягу робіт, виконаних виконавцем за цим договором; у цьому разі замовник зобов'язаний надати виконавцеві письмову відмову від підписання акту виконаних робіт із зазначенням недоліків та строків їх усунення.

Зокрема, суд апеляційної інстанції не встановив, чи пред'являло ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД претензії до якості чи обсягу наданих ТОВ ТЕХНО ГРУПП робіт та чи надавало ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД письмову відмову від підписання акту звірки розрахунків між товариствами із зазначенням конкретних підстав непідписання цього акту чи доводів щодо незгоди із наявністю заборгованості за договором або визначеним виконавцем розміром такої заборгованості.

Разом із тим, апеляційний суд, посилаючись на те, що у господарському суді порушено провадження у справі за позовом ТОВ БРАВО ГЛАСС ТРЕЙД до ТОВ ТЕХНО ГРУПП про визнання недійсними актів здачі-прийняття робіт, складених у порядку виконання договору від 03 липня 2013 року № 0307-13, усупереч покладеному пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року обов'язку не обговорив питання про наявність підстав для зупинення провадження у справі до вирішення згаданої справи.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

З огляду на викладене апеляційний суд, встановивши обставину укладення між ТОВ БравоГласс Трейд та ТОВ Техно Групп договору, предметом якого є ремонтні та монтажні роботи, усупереч покладеному на нього обов'язку не з'ясував обставин щодо виконання сторонами зобов'язань за цим правочином, не перевірив доводів позивача про наявність у ТОВ Браво Гласс Трейд заборгованості за договором та не з'ясував розміру такої заборгованості у випадку її наявності, чим фактично не вирішив спір по суті.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм відповідну правову оцінку та вирішити спір на підставі вимог закону і повно та всебічно з'ясованих обставин справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2017 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик