Постанова

від 10.01.2019 по справі 357/13024/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 357/13024/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1266/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року, постановлену під головуванням судді Орєхова О.І., по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Білоцерківської міської ради, Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового, третя особа Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, звільнення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року позивачі звернулися до суду із позовом до Білоцерківської міської ради, Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового, в якому просили:

- визнати незаконним та скасувати підпункт 9.5 пункту 9 рішення Білоцерківської міської ради від 19 червня 2014 року № 1216-60-VI Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та передачі земельної ділянки в оренду: Релігійній громаді Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового під розміщення Храму в АДРЕСА_2, загальною площею 0,2000 га, строком на 5 років за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_1), укладений Релігійною громадою Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового та Білоцерківською міською радою 26 грудня 2014 року за № 159 (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14 січня 2015 року № 8423165);

- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,2000 га, розташованої по АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2), індексний номер: 32390608, дата формування від 19 січня 2015 року, номер запису про інше речове право: 8423165, дата та час державної реєстрації 14.01.2015 12:58:21, вид іншого права: право оренди земельної ділянки;

- зобов'язати Релігійну громаду Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового звільнити земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 0,2000 га, розташованої по АДРЕСА_2;

- стягнути судові витрати в сумі 5638,40 грн. (а.с.2-11)

Разом із позовною заявою позивачі подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просили заборони Релігійній громаді Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового (код ЄДРПОУ: 33143378, місцезнаходження: вул.Славіна, 67, кв. 1, м. Біла Церква, Київської області, 09100) та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори на здійснення будівельних робіт, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних і вишукувальних робіт, а також дії із будівництва Храму в м. Біла Церква по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,2000 га із кадастровим номером НОМЕР_2. На обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначили, що 02 вересня 2018 року по АДРЕСА_2 відбулися загальні збори членів територіальної громади міста Біла Церква за місцем проживання, на яких ОСОБА_2 був обраний головою загальних зборів, а ОСОБА_3 секретарем загальних зборів. Загальні збори ухвалили: Ініціювати скасування чи зміну рішення Білоцерківської міської ради від 19 червня 2014 року № 1216-60-VІ Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та передачі земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_2) в оренду Релігійній громаді Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового під розміщення Храму в АДРЕСА_2, загальною площею 0,2000 га, строком на 5 років за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, договору оренди № 159 від 26 грудня 2014 року та декларації про початок будівельних робіт № КС082153062469 від 02 листопада 2015 року та Ініціювати надання статусу Землі рекреаційного призначення (Земельна ділянка зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів) для ділянок навпроти будинків, за АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8 та негайно розпочати роботу в цьому направленні. . Вказували, що мешканці житлового масиву Піщаний за власні кошти купили та висадили більше 65 дерев, зробили та встановили пісочниці, небайдужі люди завезли пісок. На спірній земельній ділянці - зеленій зоні, жителі мікрорайону Піщаний проводять своє дозвілля. Підставою для звернення до суду зазначили наявність порушеного права особи, а саме мешканців житлового масиву Піщаний на відпочинок та дозвілля в зеленій зоні, яка облаштована самими мешканцями, і таке звернення здійснюється з метою його захисту. Позивачі вважали, що невжиття заходів забезпечення позову по даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушеного права, поновлення порушених прав та інтересів позивачів. Посилалися на те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідачі можуть забудувати спірну земельну ділянку. Вважали, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні, оскільки накладена заборона не може завдати збитків відповідачам. (а.с.52-58)

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року відкрито провадження у справі. (а.с.60-61)

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року заяву позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено повністю. Заборонено Релігійній громаді Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового та будь яким іншим особам, з якими укладено договори на здійснення будівельних робіт, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних і вишукувальних робіт, а також дії з будівництва Храму в м. Біла Церква по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,2000 га із кадастровим номером НОМЕР_2. (а.с.62-65)

В апеляційній скарзі представник Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового - ОСОБА_5 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року про забезпечення позову. На обґрунтування скарги зазначив, що позивачі не мають жодного відношення до спірної земельної ділянки і будівництва церкви, крім цього позивачами не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і судом не надано належної оцінки даним обставинам. Вказував, що у разі відмови у задоволенні позову Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового матиме великі збитки через здорожчання матеріалів, утримання будівництва, а тому суд помилково не застосував зустрічне забезпечення. (а.с.71-74)

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому із посиланням на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги просив залишити її без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року про забезпечення позову залишити без змін.(а.с. 148-156)

В судовому засіданні представники Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового - адвокат ОСОБА_6, ОСОБА_5 підтримали скаргу і просили її задовольнити, представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 заперечувала проти скарги і просила залишити її без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Належне сповіщення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представник позивачів - адвокат ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції не заперечувала про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання.(а.с. 136-141)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши копії наданих матеріалів справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольнивши заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачами вид забезпечення позову передбачений нормами чинного законодавства, є співмірним із заявленими вимогами та необхідним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи. Необхідність обрання даного виду забезпечення позову вважав обґрунтованою, зважаючи на предмет заявлених вимог, оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову як заборона вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних і вишукувальних робіт на спірній земельній ділянці може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість, що відповідач може забудувати спірну земельну ділянку. (а.с.62-65)

Колегія суддів погодилась з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги про:

- визнання незаконним та скасування підпункт 9.5 пункту 9 рішення Білоцерківської міської ради від 19 червня 2014 року № 1216-60-VI Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та передачі земельної ділянки в оренду: Релігійній громаді Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового під розміщення Храму в АДРЕСА_2, загальною площею 0,2000 га, строком на 5 років за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_1), укладений Релігійною громадою Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового та Білоцерківською міською радою 26 грудня 2014 року за № 159 (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14 січня 2015 року № 8423165);

- скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,2000 га, розташованої по АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2), індексний номер: 32390608, дата формування від 19 січня 2015 року, номер запису про інше речове право: 8423165, дата та час державної реєстрації 14.01.2015 12:58:21, вид іншого права: право оренди земельної ділянки;

- зобов'язання Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового звільнити земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 0,2000 га, розташованої по АДРЕСА_2.

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обґрунтовані тим, що на час розгляду заяви Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та передачі земельної ділянки в оренду під розміщення Храму в АДРЕСА_2, план зонування та детальний план території були відсутні. Чинний генеральний план міста Біла Церква був розроблений в 2015-2016 р.р. та затверджений рішенням Білоцерківської міської ради за № 319-18-VІІ від 03 листопада 2016 року. Таким чином, позивачі вважали, що договір оренди земельної ділянки № 159, укладений Релігійною громадою Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового та Білоцерківською міською радою 26 грудня 2014 року та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14 січня 2015 року № 8423165, суперечить вимогам ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України та ч. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Підставою для звернення до суду позивачі зазначили наявність їх порушеного права, як мешканців житлового масиву Піщаний на відпочинок та дозвілля в зеленій зоні, яка облаштована самими мешканцями. (а.с. 2-11)

На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачі зазначили, що невжиття заходів забезпечення позову по даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушеного права, поновлення порушених прав та інтересів позивачів. Посилалися на те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідачі можуть забудувати спірну земельну ділянку. Вважали, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні, оскільки накладена заборона не може завдати збитків відповідачам. (а.с.52-58)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

За роз'ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів перевірила доводи заяви про забезпечення позову, доводи апеляційної скарги і дійшла наступного висновку.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини нагадує, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов'язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути &quma;ефективним&qual; як на практиці, так і за законом (порівняйте: &qu з;Кудла проти Польщі&quде; [GC], N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, &q?ла;Міфсуд проти Франції&qu, ; [GC], N 57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України , заява N 11901/02 Страсбург).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі &qu(Р;Дорани проти Ірландії&qu р; Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття &qu2 ;ефективний засіб&qu> ; передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі &q?но;Салах Шейх проти Нідерландів&q?но;, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи &q?в ;Каіч та інші проти Хорватії&q?х ; (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Позивачами у цьому провадженні окрім вимог про визнання недійсними рішень Білоцерківської міської ради, договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права на вищевказану земельну ділянку, заявлено вимоги стосовно зобов'язання відповідача Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового звільнити вищевказану земельну ділянку, що повинно мати наслідком її повернення у попередній стан.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені позивачами заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчинення Релігійній громаді Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового та будь яким іншим особам, з якими укладено договори на здійснення будівельних робіт, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних і вишукувальних робіт, а також дії з будівництва новобудови на земельній ділянці, безпосередньо пов'язані з предметом спору у даній справі, а саме, з визнанням недійсним договору оренди на вказану земельну ділянку з підстав неправомірності її передачі в оренду під забудову та зобов'язання відповідача звільнити вказану земельну ділянку.

При цьому, невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, оскільки зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, ініціювати знесення розпочатого будівництва, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладання яких на позивачів буде неправомірним.

Тому, у випадку набрання законної сили можливим рішенням суду про задоволення заявлених у цій справі позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, примусове виконання такого набравшого законної сили рішення суду може бути утруднено або визнано неможливим без вжиття заходів забезпечення позову про які просили позивачі.

Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Доводи апелянта, що позивачі не є належними, а їх вимоги необґрунтованими, оскільки знищення дерев на земельній ділянці було здійснено законно, наявність дозвільної документації на початок будівництва і законність здійснення забудови спірної земельної ділянки, сплив строків позовної давності на звернення позивачів до суду, як і доводи позивачів про незаконні дії відповідачів із посиланням на невиконання приписів органів державної влади, мають бути оцінені під час розгляду справи і ухвалення рішення по суті спору і не можуть вирішуватись судом на стадії розгляду питання про наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову.

Посилання апелянта про можливе порушення прав замовника будівництва та виконавця будівельних робіт вищевказаних висновків суду не спростовують, є припущеннями можливого настання цих обставин в майбутньому, тому колегія суддів їх відхилила.

Встановивши, що невжиття таких вжитих районним судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду у цій справі у випадку задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що спроба початку забудови спірної земельної ділянки зумовила великий суспільний резонанс, що знайшло підтвердження у публікаціях засобів масової інформації. (а.с. 65)

Тому вжиття відповідних заходів до забезпечення позову не лише забезпечить досягнення мети звернення з даним позовом до суду у випадку його задоволення, а й попередить можливі подальші сутички та завдання шкоди здоров'ю громадян з обох сторін конфлікту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала районного суду є законною і обґрунтованою.

Інші доводи скарги не спростовують цих висновків, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви Парафії Різдва Христового - залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 11 січня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова