Рішення

від 26.08.2010 по справі 2-1817/10

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1817/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року Комінтернівський районний суд Одеської області в складі головуючої судді Вінської Н.В.

при секретарі Рибка Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Комінтернівське Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Телесистеми України про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку та зобов'язання внести зміни до наказу про звільнення та в трудову книжку, -

встановив:

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до закритого акціонерного товариства Телесистеми України про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку. У зв'язку з проведенням реорганізації закритого акціонерного товариства Телесистеми України в приватне акціонерне товариство Телесистеми України позивачка надала до суду уточненні позовні вимоги та просила суд стягнути з приватного акціонерного товариства Телесистеми України вихідну допомогу в розмірі 19 849,89 грн., середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 111 405,55 грн. (станом на 02.06.2010 р.) та зобов'язати відповідача внести зміни до наказу про звільнення та зміни до запису в трудовій книжці позивачки. Так як вирішити даний спір в позасудовому порядку не представляється можливим позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник підтримали заявлені вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі пояснивши, що з 15.01.2007 р. по 17.12.2008 року позивачка працювала в ЗАТ Телесистеми України на посаді адміністративного директора Одеської філії . Починаючи з листопада 2008 року адміністрацією філії та головного управління підприємства на неї почав здійснювався психологічний тиск, допущені затримки виплати заробітної плати. Внаслідок такої протиправної поведінки відповідача позивачка була вимушена написати заяву про звільнення за власним бажанням в зв'язку з невиконанням відповідачем норм чинного законодавства за ч. З ст. 38 КЗпП України. Наказом від 17.12.2008 року № 1170-12/ОС позивачка звільнена з займаної посади з формулюванням - за власним бажанням. При отриманні трудової книжки нею з'ясовано, що відповідач безпідставно не вніс в графу 4 трудової книжки відомості про підстави внесення запису до трудової книжки (документ, його дата і номер). За записом в трудовій книжці підставою для звільнення позивачки зазначено - за власним бажанням, що не відповідає фактичній причині її звільнення.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнав, та пояснив суду, що адміністрація підприємства не порушувала прав позивачки, тому звільнення з формулюванням за власним бажанням є правомірним. Щодо затримки у виплаті заробітної плати позивачці, то заробітна плата була сплачена за листопад 2008 року 19.12.2008 року разом з заробітною платою та вихідною допомогою за грудень 2008 року. Відповідач вважає, що затримка строків виплати заробітної плати, які є меншими ніж за один місяць є допустимими в межах вимог ст.ст. 1, 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх

виплати . Також представник відповідача вважає, що позивачка пропустила встановлений законом строк, щодо оскарження її порушеного права, який визначено ст. 233 КЗпП України, зокрема тим, що уточнені позовні вимоги нею подані лише 03.07.2009 року, тоді коли на думку позивача вони повинні бути подані у граничний строк звернення до суду, тобто до 17.01.2009 року. На підставі цього та у зв'язку з тим, що позивач до суду ні надавав клопотань про поновлення строків позовної давності представник позивача просив суд застосувати вимоги ч. 4 ст. 267 ЦК України, як підставу для відмови у позові.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 постійно працювала на посаді адміністративного директора Одеської філії ЗАТ Телесистеми України з 15.01.2007 року по 17.12.2008 рік (а.с. 10-15) .

При прийнятті на роботу між нею та підприємством укладено трудовий договір ви 15 січня 2007 року на невизначений термін (а.с. 13).

Згідно свідчень ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ті ОСОБА_7Є починаючи з листопада 2008 року керівництвом підприємства та йог; філії створювалися несприятливі умови для праці окремих працівників керівного складу , філії, в тому числі і стосовно ОСОБА_1 Позивачку було обмежено до доступ заповнення табелю обліку свого робочого часу, який нею здійснювався у відповідності до функціональних обов'язків. Внаслідок чого ОСОБА_1 була не нарахована та невиплачена заробітна плата за листопад 2008 року (а.с. 26).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін заробітну плату за листопад 2008 року позивачка отримала 19.12.2008 року разом з розрахунком при звільнені Остаточний розрахунок здійснено 26.12.2008 року (а.с. 34, 35, 78).

Так як затримка виплати заробітної плати є порушенням норм чинного законодавства та умов договору ОСОБА_1 15 грудня 2008 року обгрунтовано подала заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 17.12.2008 року на підставі п. З ст. 38 КЗпП України (а.с. 16). Іншої заяви про звільнення за власним бажанням, або відкликання вказаної заяви позивачка на адресу адміністрації підприємстві не подавала, про що відповідач не заперечує.

17 грудня 2008 року по підприємству ЗАТ Телесистеми України видано наказ № 1170-12/ОС про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 12).

24 грудня 2008 року позивачка отримала трудову книжку та копію наказу про її звільнення (а.с. 12, 69) та встановила невідповідність формулювання підстави звільненні та запису в трудовій книжці фактичній причині звільнення. В трудовій книжці встановлено відсутність запису в графі 4 (а.с.8-10) на підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер).

Відповідно до п. З ст. 38 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний з ініціативи працівника у визначений ним строк за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного договору чи договору з цих питань.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином відповідач повинен довести, що з його боку не були допущені порушення законодавства про працю, умови колективного та трудового договорів.

Представником відповідача не надано жодних доказів, що свідчать про безпідставність претензій ОСОБА_1, а в ході судового розгляду справи їх встановлено не було.

Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата має виплачуватись працівнику регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

За умови колективного договору підприємства (а.с.51) заробітна плата працівникам Товариства виплачується регулярно двічі на місяць: 1 та 15 числа кожного місяці в національній валюті України. Трудовим договором між сторонами визначено, що заробітна плата сплачується працівнику не пізніше 1 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим (а.с.14).

Таким чином ствердження про відсутність порушень законодавства про працю та умов трудового договору з боку відповідача є безпідставними, та такими що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на норми ст. ст. 1, 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , так як при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного договору чи трудового договору застосовуються норми ст. 44 КЗпП України та має бути виплачена вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Стаття 44 КЗпП України встановлює, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного договору чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі передбаченому колективним договором, але не менш тримісячного середнього заробітку.

Так як відповідач не виплатив позивачці всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, що провадяться в день звільнення (вихідної допомоги при звільненні відповідно до ст. 116 КЗпП України), то для нього настає відповідальність передбачена ст. 117 КЗпП України за якою відповідач, при відсутності спору про розмір, повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Щодо пропуску строку позивачем на звернення до суду, то суд вважає, що в даному випадку строки позивачкою не порушені, так як позовна заява подана до суду у встановлені ст. 233 КЗпП України терміни. Подавши уточнення до позовної заяви 03.07.2009 року, якими просила змінити підстави звільнення у наказі та у трудовій книжці позивачка скористалась наданим законом право на уточнення вимог в будь-який час розгляду справи по суті.

Частиною 2 статті 31 ЦПК України встановлено, що позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Задовольняючи вимоги позивачки, в частині внесення змін до наказу про звільнення та внесення змін до трудової книжки виходив з такого.

Відповідно до матеріалів справи (а.с.10) графа 4 трудової книжки позивачки є незаповненою.

Відповідно ч. 1 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Частина 5 ст. 48 КЗпП України встановлено, що порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2.25 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту України наказом № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, яка зареєстрована Міністерством юстиції України 17.08.1993 р. № 110 (далі Інструкція), записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, з якими законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин.

Пунктом 2.26 Інструкції визначено, що запис про звільнення у трудовій книжні працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 - причини звільнення з наведенням формулювання та посилення на номер статті, пункт, частину статті КЗпП України або іншого нормативно правового акта, на підставі чого внесено запис - наказ (розпорядження), його дата і номер.

У зв'язку з тим, що в ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідач здійснив звільнення позивачки з грубим порушенням норм КЗпП України, суп вважає за необхідне зобов'язати відповідача внести зміни до наказу про звільнення позивачки, зазначивши підставу для звільнення - за власним бажанням в зв'язку з невиконанням законодавства про працю на підставі ч. З ст. 38 КЗпП України, та запису до трудової книжки відповідно до змісту наказу та вимог п.2.26 Інструкції.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною галузевими (регіональними) угодами.

Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), щ: представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітниках посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконань зобов'язань щодо оплата праці.

Відповідно до ч.З ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 38 ч. З, 44, 48, 94, 97, 115, 116, 117, 231, 233, 235, КЗпП України, ст. ст. 21, 22, 24 Закону України Про оплату праці , ст. 31 ч. 2 ЦПК України, керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Телесистеми України на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 19 849.89 грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Телесистеми України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунок при звільнені у розмірі 111 405.55 грн.

Зобов'язати приватне акціонерне товариство Телесистеми України внести зміни до наказу № 1170-12/ОС від 17.12.2008 року про звільнення ОСОБА_1 зазначивши підстави для звільнення - за власним бажанням у зв'язку з невиконанням законодавства про працю на підставі ч. З ст. 38 КЗпП України.

Зобов'язати приватне акціонерне товариство Телесистеми України внести зміни до запису у трудовій книжці ОСОБА_1 серії АА № 112840, зазначивши номер та дату наказу про звільнення та підстави звільнення - за власним бажанням у зв'язку з невиконанням законодавства про працю на підставі ч. З ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Телесистеми України на користь держави за розгляд справи в суді першої інстанції судовий у розмірі 1 312.55 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суд у Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: