Постанова

від 15.01.2019 по справі 915/110/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/110/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді здійснюються помічником судді Александренко К.І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз",

представник позивача - Богдан С.В., адвокат (дов. від 27.12.2018),

відповідач - Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представник відповідача - Павленко О.В., головн. спец. відділу (дов. від 07.02.2018),

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 17.05.2018 (суддя Смородінова О.Г.)

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 (головуючий суддя - Величко Т.А., судді: Поліщук Л.В., Таран С.В.)

у справі № 915/110/18

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - Товариство)

до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

про визнання недійсним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відділення про визнання недійсним та скасування рішення від 30.11.2017 № 34-ріш у справі № 1-26.250/49-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.05.2018 у справі № 915/110/18, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- докази, на які посилалося Товариство у справі, судами попередніх інстанцій не спростовані, правове обґрунтування відхилення його доводів у тексті судового рішення відсутнє, так само як і посилання на норми чинного законодавства, згідно з якими ці докази не підлягали врахуванню у розгляді справи;

- судами попередніх інстанцій не взято до уваги безпосередньо зміст вимог Відділення та документи, які запитувалися останнім;

- у Товариства не вимагалося надати інформацію про послуги з видачі технічних умов, інші послуги, зокрема погодження проектної документації, врізки газопроводу;

- судові рішення ґрунтувались на припущеннях, не підтверджених жодними доказами, що є неправомірним. Зібрані у справі докази не досліджувалися судами у повному обсязі;

- суди залишили поза увагою те, що Товариством було вжито всіх заходів щодо надання повної інформації на вимогу Відділення. Товариство сприяло здійсненню Відділенням повноважень щодо контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відділення у відзиві на касаційну скаргу просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій - залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що рішення та постанова є законними та обґрунтованими, оскільки суди, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано дії Товариства, які полягали у поданні інформації в неповному обсязі Відділенню на пункт 1 вимоги від 22.06.2015 № 2-292/80-984, на пункт 3 вимоги від 22.06.2015 № 2-292/80-984, за пунктами 1 та 2 вимоги від 18.02.2016 № 2-292/80-262, на пункт 1.2 вимоги від 05.04.2016 № 1-292/80-482, на пункт 2.2 вимоги від 05.04.2016 № 1-292/80-482, на пункт 3.2 вимоги від 05.04.2016 № 1-292/80-482, на пункт 4.2 вимоги від 05.04.2016 № 1-292/80-482, у встановлені головою територіального відділення строки, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

- за вчинене порушення на Товариство накладено штраф в розмірі 68 000 грн. за кожне порушення окремо;

- зобов'язано Товариство надати в повному обсязі інформацію, що вимагалася Відділенням згідно з пунктом 1.2 вимоги від 05.04.2016 № 1-292/80-482, у 12-ти денний термін з дня отримання цього рішення;

- зобов'язано Товариство надати в повному обсязі інформацію, що вимагалася Відділенням згідно з пунктом 2.2 вимоги від 05.04.2016 № 1-292/80-482, у 15-ти денний термін з дня отримання цього рішення;

- зобов'язано Товариство надати в повному обсязі інформацію, що вимагалася Відділенням згідно з пунктом 3.2 вимоги від 05.04.2016 № 1-292/80-482, у 18-ти денний термін з дня отримання цього рішення;

- зобов'язано Товариство надати в повному обсязі інформацію, що вимагалася Відділенням згідно з пунктом 4.2 вимоги від 05.04.2016 № 1-292/80-482, у 20-ти денний термін з дня отримання цього рішення.

Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

- Відділення, здійснюючи державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, про захист від недобросовісної конкуренції, шляхом дослідження стану конкуренції на відповідних товарних ринках, з боку суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на цих ринках, направило на адресу позивача вимоги про надання інформації, необхідної для виконання повноважень передбачених статтями 12, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статтями 4, 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема:

- вимогу про надання інформації від 22.06.2015 № 2-292/80-984;

- вимогу про надання інформації від 18.02.2016 № 2-292/80-262;

- вимогу про надання інформації від 05.04.2016 № 1-292/80-482 (далі - Вимоги);

- одночасно в зазначених Вимогах зазначалося, що неподання інформації, подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню у встановлені головою територіального відділення строки, а також подання недостовірної інформації визнаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, передбачену законодавством, у вигляді штрафу;

- таким чином, Товариство, в силу приписів законодавства про захист економічної конкуренції було зобов'язане надати Відділенню або здати на пошту інформацію, що вимагалася Вимогами, у встановлені головою Відділення строки;

- листами від 13.04.2016 № 04-03/1360 та від 20.04.2016 № 04-03/1487 Товариство звернулося до Відділення з клопотаннями про продовження строків надання відповіді на вимогу про надання інформації від 05.04.2016 № 1-292/80-482: на пункт 1 (підпункти 1.1, 1.2) - до 06.05.2016; на пункт 2 (підпункти 2.1, 2.2) - до 13.05.2016 включно; на пункт 3 (підпункти 3.1, 3.2) - до 20.05.2016 включно; на пункт 4 (підпункти 4.1, 4.2) - до 27.05.2016 включно;

- Відділення листами від 18.04.2016 № 1-292/80-567 та від 27.04.2016 № 1-292/80-620 продовжило Товариству строки надання інформації на вимогу від 05.04.2016 № 1-292/80-482;

- листом від 20.07.2015 № 04-01/2753 Товариство надало Відділенню відповідь на вимогу від 22.06.2015 № 2-292/80-984 щодо дослідження товарних ринків, у тому числі ринків, пов'язаних з будівництвом житлових і нежитлових будівель, нерухомим майном, майнових прав на квартири тощо, та надіслало копії відповідних договорів та документів, що запитувались, у встановлений Відділенням строк. При цьому з метою виконання вимоги в повному обсязі та уникнення накладення штрафних санкцій за подання інформації в неповному обсязі Товариство просило Відділення конкретизувати реквізити документів, які необхідно надати;

- листом від 23.07.2015 № 04-01/2793 Товариство надало Відділенню відповідь на вимогу від 22.06.2015 № 2-292/80-984, а саме інформацію про послуги з приєднання, які надавались Товариством у період з квітня 2013 року по 2015 рік, що пов'язані з приєднанням до газових мереж інженерних мереж новозбудованих багатоповерхових житлових будинків у м. Миколаєві. При цьому, пояснюючи саме цей період надання інформації, Товариство посилалося на введення в дію 03.04.2013 постанови НКРЕ від 31.01.2013 № 75 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 19.04.2012 № 420; постанови НКРЕ від 31.01.2013 № 76 "Про затвердження Типового договору на приєднання до газових мереж"; постанови НКРЕ від 31.01.2013 № 77 "Про затвердження Порядку розрахунку плати за приєднання об'єктів замовників до газових мереж";

- листами від 09.03.2016 № 04-03/922 та від 09.03.2016 № 04-03/922/1 позивач надав Відділенню відповідь на вимогу від 18.02.2016 № 2-292/80-262, надавши інформацію та документи;

- листами від 04.05.2016 № 04-03/1589, від 13.05.2016 № МК04.3-ЛВ-1809-0516, від 19.05.2016 № МК04.3-ЛВ-1895-0516 та від 26.05.2016 № МК04.3-ЛВ-2014-0516 Товариство надало відповідь на вимогу про надання інформації від 05.04.2016 № 1-292/80-482, надавши інформацію та документи;

- за результатами аналізу виконання Товариством Вимог Відділення останнім встановлено, що позивачем на окремі пункти Вимог було подано інформацію не в повному обсязі у встановлені головою Відділення строки, а саме на питання:

пунктів 1, 3 вимоги від 22.06.2015 № 2-292/80-984;

пунктів 1 та 2 вимоги від 18.02.2016 № 2-292/80-262;

підпунктів 1.2 (пункту 1), 2.2 (пункту 2), 3.2 (пункту 3) та 4.2 (пункту 4) вимоги від 05.04.2016 № 1-292/80-482;

- зазначене не дозволяло Відділенню дійти об'єктивних висновків щодо відповідності дій Товариства вимогам законодавства про захист економічної конкуренції та вжити своєчасних заходів реагування у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 того ж Закону для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

У відповідності до пункту 1 частини третьої статті 7 наведеного Закону у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Згідно з пунктами 5 та 12 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що:

- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 22 1 цього ж Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.

Виходячи з положень зазначених норм чинного законодавства, а також встановлених фактичних обставин справи, Відділення у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у Товариства відповідну інформацію, а Товариство, у свою чергу, зобов'язане було надати таку інформацію у встановлений строк (наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 зі справи № 5023/598/12, для відступу від якої у Касаційного господарського суду немає підстав).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Підставами ж для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з положеннями ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (частина перша статті 13);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 74);

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76);

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77).

Суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши обґрунтованість висновків Відділення стосовно наявності в діях Товариства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді подання інформації в неповному обсязі на Вимоги Відділення у встановлені головою територіального відділення строки, за що в межах розміру, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції", накладено штрафи за кожне порушення законодавства про захист економічної конкуренції, - дійшли обґрунтованого висновку стосовно відсутності передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, а тому й правомірно відмовили Товариству в задоволенні його позовних вимог.

Посилання Товариства на те, що суди попередніх інстанцій не розглянули повно та всебічно всі обставини справи спростовується змістом оскаржуваних судових актів та здійсненим судами повним, всебічним, об'єктивним розглядом справи.

Інші доводи Товариства, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017). Тому пов'язані з наведеним аргументи Товариства не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Суд погоджується з аргументами Відділення, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що судами повно та всебічно досліджено всі обставини справи, а судові акти відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 17.05.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 у справі № 915/110/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко