Рішення

від 21.12.2018 по справі 910/10673/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2018Справа № 910/10673/18

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Бабаджанян М. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" в особі комісії з перетворення ДП "Українська студія тел. фільмів "Укртелефільм" від ім. якого діє Голова комісії ОСОБА_1 (02160, м. Київ, вул. Туманяна, 15)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія УКРІНВЕСТЦЕНТР" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, "Карат" промисловий майданчик, буд. 5-А, кім. 406)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державний комітет телебачення і радіомовлення України (вул. Прорізна, 2, м. Київ, 01001)

Про визнання договору недійсним

За участю представників сторін:

від позивача: Бурвікова І. Ю., довіреність № 28/11 від 16.07.18;

від відповідача: Золотарьова М. К., адвокат, (ордер серії КВ № 433106); Молчанов А.Г., адвокат, (ордер серії КВ № 433 114);

від третьої особи: Поливач К.П. довіреність № 4381/25/12 від 12.10.18;

вільний слухач: ОСОБА_7

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" в особі комісії з перетворення ДП "Українська студія тел. фільмів "Укртелефільм від ім. якого діє Голова комісії ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія УКРІНВЕСТЦЕНТР" (далі - відповідач) про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано не дотриманням сторонами під час укладання договору № 5-10/17 Д про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об'єктів житлового та громадського призначення по вулиці О. Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва від 05.10.2017 та додаткової угоди № 1 до нього вимог чинного законодавства, зокрема, щодо дотримання вимог Закону України Про управління об'єктами державної власності в частині отримання погодження на укладання договору від органу до сфери управління якого віднесений позивач, та вимог щодо цільового призначення земельної ділянки по вулиці О. Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 залишено позовну заяву Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" в особі комісії з перетворення ДП "Українська студія тел. фільмів "Укртелефільм від ім. якого діє Голова коміс. ОСОБА_1 без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: поданням до суду належним чином засвідчених доказів доданих до позовної заяви; подання до суду письмової заяви із зазначенням змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів; поданням до суду заяви із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

22.08.2018 від відповідача надійшло клопотання про повернення позовної заяви.

28.08.2018 від позивача надішли заяви на усунення недоліків, якими останній усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 15.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/10673/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі № 910/10673/18 на 27.09.2018.

20.09.2018 від позивача до суду надійшла заява щодо надання письмових обґрунтувань, а також 24.09.2018 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

27.09.2018 суд відклав підготовче засідання у справі на 06.11.2018, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державний комітет телебачення і радіомовлення України (вул. Прорізна, 2, м. Київ, 01001), витребував у Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" в особі комісії з перетворення ДП "Українська студія тел. фільмів "Укртелефільм", від імені якого діє Голова комісії ОСОБА_1 докази по справі та викликав в якості свідків для дачі показань та роз'яснень у підготовче судове засідання ОСОБА_8 та ОСОБА_1, про що постановив відповідну ухвалу.

01.11.2018 через відділ канцелярії господарського суду від позивача надійшли клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вих. № п 88/3 та вих. № п 88/2) з обґрунтуванням неможливості їх приєднання раніше.

02.11.2018 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, та від позивача клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У відзиві відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що при укладанні договору сторонами були дотримані вимоги, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України.

05.11.2018 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшла заява про виклик свідка, в якій відповідач просить суд викликати у якості свідка у справі громадянина ОСОБА_9 - заступника голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

В підготовчому засіданні 06.11.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія УКРІНВЕСТЦЕНТР" про виклик свідка, викликано в якості свідка для дачі показань та роз'яснень у підготовче судове засідання у справі № 910/10673/18 ОСОБА_9 - заступника голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, ОСОБА_8 (колишнього керівника позивача) та ОСОБА_1 (голову комісії з перетворення позивача), оголошено перерву в підготовчому засідання у справі до 27.11.2018, про що постановлено відповідну ухвалу.

14.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

19.11.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував аргументи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву.

26.11.2018 від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надійшли пояснення по справі, в яких третя особа підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

У підготовчому засіданні 27.11.18, викликаний судом свідок ОСОБА_1 надав усні пояснення по справі та надав відповіді на запитання суду та сторін у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/10673/18 до судового розгляду по суті на 11.12.2018, а також повторно викликано в якості свідків для дачі показань та роз'яснень у судове засідання по суті спору ОСОБА_9 - заступника голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України та ОСОБА_8.

У судове засідання 11.12.2018 представники сторін та викликаний судом свідок ОСОБА_9 прибули. Викликаний судом свідок ОСОБА_9 у даному засіданні надав усні відповіді на питання, поставлені сторонами та судом. Представник відповідача у даному засіданні заявила усне клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на пояснення третьої особи, які були подані до суду 26.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія УКРІНВЕСТЦЕНТР" пропущений процесуальний строк для подання відзиву на пояснення третьої особи; оголошено перерву в судовому розгляді по суті на 20.12.2018; повторно викликано в якості свідка для дачі показань та роз'яснень у судове засідання по суті спору у справі № 910/10673/18 ОСОБА_8, який для дачі пояснень у якості свідка до суду так не з`явився, хоча викликався до суду у встановленому порядку.

В судовому засіданні 20.12.2018 судом оголошувалася перерва до 21.12.2018.

В судове засідання 21.12.2018 учасники справи прибули та надали суду свої пояснення по суті справи, в яких позивач та третя особа заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В судовому засіданні до закінчення судових дебатів відповідачем було усно заявлено про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті.

Заслухавши вступні слова сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі докази, якими вони обґрунтовуються, суд -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 05.10.2017 між Державним підприємством Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм (далі по тексту - ДП "Укртелефільм"), як стороною - 1, та Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УКРІНВЕСТЦЕНТР (далі по тексту ТОВ "БК "Укрінвстцентр"), як стороною - 2, було укладено Договір № 5-10/17 Д про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об'єктів житлового та громадського призначення по вулиці О. Туманяна, 15 у Дніпровському районі (надалі - договір про інвестування).

Відповідно до п. 1.1.договору інвестування, ТОВ "БК "Укрінвестцентр" (сторона - 2 за умовами договору) зобов'язується здійснити інвестування в порядку та розмірах визначених договором, а ДП "Укртелефільм" (сторона-1 за умовами договору) зобов'язується реалізувати вказану інвестицію і передати стороні - 2 її результат на умовах визначених договором, з метою реалізації проекту відповідно до умов, передбачених договором.

Згідно з термінами, що застосовуються в договорі сторона - 1 - сторона по договору, якій належить право на забудову земельної ділянки об'єктом, яка для реалізації проекту з будівництва об'єкта залучає інвестиції сторона - 2 та в тому числі, передає останній визначені цим договором функції замовника будівництва об'єкта. Сторона - 2 сторона по договору, яка при реалізації проекту відповідно до договору забезпечує як інвестор фінансування усіх видів робіт, необхідних для будівництва об'єкта, а також, з метою забезпечення інвестування, - здійснює виконання частини функцій замовника будівництва об'єкта відповідно до договору.

Реалізація проекту - це комплекс дій організаційного, оперативно - господарського, технічного, фінансового та іншого характеру, спрямованих на будівництво об'єкта на земельній ділянці, прийняття його в експлуатацію, з наступним оформленням сторонами права власності на частини об'єкта на умовах та в порядку визначених договором.

Згідно з п. 1.2. договору, з метою здійснення інвестування, обумовленого цим договором, сторона - 1 з укладенням цього договору передає, а сторона - 2 приймає частину функцій замовника будівництва об'єкта.

Згідно з термінами, що застосовуються в договорі:

об'єкт - це комплекс у складі об'єктів житлового та громадського призначення по вулиці О. Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва, який будується на земельній ділянці. Характеристики об'єкта (технічно - економічні показники, площа, цільове призначення приміщень, архітектурні та технічні характеристики, склад інженерних мереж тощо) та кошторисно - вартісні показники будівництва визначаються на підставі відомостей проектної документації, затвердженої у встановленому чинним законодавством України порядку та, у випадку необхідності проведення її експертизи - після отримання позитивного висновку.

Земельна ділянка - земельна ділянка по вулиці О. Туманяна, 15 орієнтовною площею 26 648, 88 кв. м, код ділянки 63:018:004, яка зайнята будівлями та спорудами Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм , схема розташування та межі земельної ділянки відповідають документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Конкретні параметри об'єкта (техніко-економічні показники) визначаються Сторонами відповідно до затвердженої проектної документації (п. 1.3. договору).

З моменту укладення договору сторона-2 набуває майнових прав на об'єкт інвестування у вигляді права вимоги до сторони-1 на отримання у приватну власність частки об'єкта (житлові приміщення, нежитлові приміщення, машино - місця) в майбутньому - після завершення будівництва об'єкта та введення його в експлуатацію (п. 1.5. договору).

Сторона-2 отримує виключне право на виконання частини функцій замовника будівництва об'єкта, яке полягає в обов'язку сторони-1 в період дії договору утриматися від делегування функцій замовника будівництва об'єкта іншим особам (п. 1.6. договору).

Згідно з п. 1.7. договору, договір регулює правовідносини сторін в процесі здійснення інвестиційної діяльності у сфері будівництва. Сторони стверджують, що цей договір не є договором про спільну діяльність. Майно та майнові права, кошти тощо, внесені для реалізації цього договору, не є об'єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю. За цим договором не виникає спільного майна сторін. При реалізації договору сторони зберігають свою юридичну самостійність.

В п. 1.8. договору сторонами було визначено, що при виконанні цього договору метою сторони-2 є отримання частини об'єкта у власність, а метою сторони-1 є досягнення цілей, що визначені установчими документами сторони - 1.

Пунктом 1.9. договору визначено, що сторона - 1 підтверджує свою повну добровільну згоду і обізнаність відносно того, що виконання цього договору буде мати наслідком в тому числі переробку (реконструкцію) нерухомого майна сторони - 1, розміщеного на земельній ділянці, та створення в результаті нового нерухомого майна - об'єкту в цілому або окремих будівель/споруд, як його частини відповідно до проектної документації, а також відносно того, що така переробка здійснюється на законних підставах (не самочинно) - за цим договором - і що сторона - 2 набуває право власності на визначену цим договором частину об'єкту як на новостворене нерухоме майно (нову річ).

Згідно з п. 2.1. договору, реалізація проекту здійснюється у наступні етапи: 1) Етап 1. Підготовчий етап до будівництва об'єкта; 2) Етап 2. Практична реалізація будівництва об'єкта; 3) Етап 3. Розподіл об'єкта між сторонами.

В п. 2.2. договору сторони погодили, що виконання Етапу 1 розпочинається відразу після укладення цього договору і здійснюється до його повного виконання. Сторони починають виконання Етапу 2 виключно після завершення виконання Етапу 1.

Етап 1 включає виконання наступних процедур: 1) Коригування, погодження та затвердження Київською міською радою Детального плану території, до складу якої входить земельна ділянка, із включенням до ДПТ перспективних намірів, що дозволяють здійснити будівництво об'єкта на земельній ділянці; 2) Розроблення, погодження та затвердження відповідно до чинного законодавства документації із землеустрою щодо земельної ділянки та надання земельної ділянки стороні-1 з отриманням відповідного документа, що посвідчує право на земельну ділянку з цільовим призначенням та видом користування, що відповідає функціональному призначенню об'єкта та дозволяє здійснити будівництво об'єкта на земельній ділянці; 3) Отримання (за необхідності) у встановленому законодавством порядку окремого погодження від уповноважених органів, що дозволяють реконструкцію або знесення (демонтаж) будівель та споруд державної власності, які перебувають на балансі сторони-1 та розташовані на земельній ділянці; 4) Проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна сторони-1, які знаходяться на земельній ділянці, з оформленням відповідної технічної документації та організація реєстраційних дій щодо таких об'єктів нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 2.3. договору).

Етап 2 включає виконання (фінансування з боку сторони-2) наступних процедур: 1) Отримання вихідних даних на проектування об'єкта (містобудівних умов та обмежень забудови Земельної ділянки, технічних умов); 2) Проектування об'єкта, експертиза проекту, отримання дозвільної документації на виконання будівельних робіт; 3) Будівництво об'єкту, прийняття об'єкта в експлуатацію. Даний етап вважається завершеним після отримання документа про відповідність збудованого об'єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (п. 2.4 договору).

Етап 3 включає виконання наступних процедур: 1) Розподіл об'єкта в натурі між сторонами та державна реєстрація права власності на об'єкт (п. 2.5. договору).

Згідно з п. 2.6. договору організацію виконання Етапу 1 здійснює сторона - 2 від імені сторони - 1 на підставі довіреності, виданої стороною - 1. Виконання Етапу 2 здійснюється за рахунок фінансування (інвестування) сторони - 2, з метою чого сторона - 2 виконує частину функцій замовника будівництва об'єкта, передбачених договором, діє від свого імені, чинить в межах цього договору усі необхідні юридичні дії та акти, укладає на власний розсуд будь - які правочини, необхідні для реалізації проекту. Організацією виконання Етапу 3 здійснює кожна сторона окремо стосовно своєї частини в об'єкті.

За умовами п. 3.1. договору, сторона - 2, діючи як повірений сторони - 1 на Етапі 1 може здійснити фінансування вищевказаних витрат, в такому випадку такі витрати сторони - 2 будуть враховані сторонами при визначенні часток сторін в об'єкті будівництва.

За умовами п. 3.2. договору, сторона - 2 зобов'язується забезпечити фінансування усіх інших витрат з реалізації проекту в повному обсязі.

Також, згідно з п. 3.3 договору, на виконання договору сторона - 2 перераховує на користь сторони - 1 3000000, 00 (три мільйони) грн в наступному порядку: 600 000, 00 грн в разовому порядку протягом одного місяця від дня укладання договору, після чого - по 200 000,00 грн кожного наступного місяця до 5 числа місяця, що слідує за поточним, до моменту повного перерахування вказаної суми.

В п. 6.1. договору сторони погодили, що розподіл часток об'єкту будівництва, створеного в результаті інвестування за цим договором, здійснюється між сторонами наступним чином:

Сторона-1 отримує не менше 1000.00 кв.м. (однієї тисячі квадратних метрів) та не більше 2 500.00 кв.м. (двох тисяч п'ятисот квадратних метрів) проектної площі об'єкту будівництва, з якої не менш ніж 1 000,00 кв.м. (однієї тисячі квадратних метрів) нежитлової площі, а інша розподіляється за принципом 50% на 50% житлової і нежитлової площі. При цьому частка сторони-1 не може бути меншою за вартістю, визначеною відповідним незалежним суб'єктом оціночної діяльності, від визначеної відповідним незалежним суб'єктом оціночної діяльності вартості нерухомого майна сторони-1, реконструкція якого буде здійснена за умовами цього договору;

Частка сторони-2 складається із житлової та нежитлової проектної площі об'єкта будівництва і дорівнює різниці між загальною проектною площею Об'єкта будівництва та проектною площею об'єкта будівництва, що становить частку сторони-1.

Конкретний перелік житлових приміщень, нежитлових приміщень, машино - місць, які отримують сторони, визначається в додатку № 1 до договору.

В п. 7.5. договору сторони передбачили, що якщо в процесі реалізації проекту виявиться неможливість здійснювати будівництво об'єкта в зв'язку з обставинами, які залежать від сторони-1 або за наявності вини сторони-1 у виникненні таких обставин, в тому числі, але не виключно, через обставини, передбачені н. 8.3 цього договору, або у разі односторонньої безпідставної відмови сторони-1 виконувати зобов'язання за цим договором, або у разі, якщо за ініціативою або з вини сторони-1 цей договір в судовому порядку буде визнаний неукладеним, недійсним або нікчемним, сторона-1 зобов'язана сплатити стороні-2 неустойку (штраф) у розмірі 25000000 (двадцять п'ять мільйонів) гривень.

Штраф підлягає сплаті протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати отримання відповідного повідомлення від сторони-2.

Сторона-1 звільняється від сплати неустойки, якщо обставини, зазначені в цьому пункті, настали за ініціативою чи з вини Сторони-2 або Сторона-2 своїми діями або бездіяльністю сприяла настанню таких обставин.

Згідно з п. 7.6. договору у разі безпідставної відмови або ухилення від укладення додатку № 1 до договору або його коригування така сторона за кожне окреме таке порушення зобов'язана сплатити на користь іншої сторони штраф в розмірі 1 000 000.00 грн.

У разі безпідставної відмови або ухилення сторони-1 від укладення договору застави нерухомого майна або у разі порушення стороною-1 будь-якої із умов п. 3.4. цього договору, за кожне окреме таке порушення сторона-1 зобов'язана сплатити на користь сторони-2 штраф в розмірі 3 000 000, 00 грн.

За умовами п. 12.1. договору цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Згідно з п. 12.11. договору договір укладений в трьох примірниках по одному для кожної сторони та один примірник - для Державного комітету телебачення і радіомовлення України, які мають рівну юридичну силу.

Додатки до договору: (1) додаток № 1 Протоколу розподілу об'єкта між сторонами буде погоджений після затвердження проектної документації на будівництво об'єкта (отримання позитивного висновку за результатами експертизи) з відповідним корегуванням (змінами) відповідно до умов договору; (2) додаток № 2 Календарний графік реалізації проекту буде погоджений протягом 30 календарних днів із дня затвердження проектної документації.

З боку позивача (сторона - 1) договір було підписано ОСОБА_8, який на той момент перебував на посаді генерального директора позивача.

12.02.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору інвестування, якою вони узгодили, що:

сторони підтверджують свої добросовісні наміри щодо виконання умов договору, його реалізацію шляхом здійснення реконструкції майнового комплексу Сторони-1, розташованого на земельній ділянці, а також забезпечити сторону-1 або її правонаступника сучасними приміщеннями для здійснення/продовження нею своєї статутної діяльності, при цьому право використання земельної ділянки під такими приміщеннями зберігається за стороною - 1 чи її правонаступником (п. 1. додаткової угоди № 1);

сторони ще раз підтверджують, що протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня затвердження проектної документації на будівництво об'єкта, а у випадку необхідності проведення її експертизи ~ протягам 30 (тридцяти) календарних днів після отримання позитивного висновку такої експертизи. Сторони зобов'язуються скласти і підписати додаток №1 Протокол розподілу об'єкта між сторонами до договору, який після його підписання буде вважатися невід'ємною частиною договору, в якому буде погоджено частки кожної із сторін та конкретний перелік площ та житлових приміщень, Нежитлових приміщень, Машино - місць, що належатимуть кожній зі сторін за результатами реалізації проекту (п. 2 додаткової угоди № 1);

сторони узгодили, що усі платежі, передбачені п. 3.1. договору, здійснює сторона - 2, діючи як повірений сторони - 1 (п. 3 додаткової угоди № 1);

сторони погодили викласти п. 3.3. та п. 3.5. договору у наступних редакціях: 3.3. У якості інвестицій за цим договором сторона-2 перераховує на користь сторони - 1 6400000,00 (шість мільйонів чотириста тисяч) грн. Це буде зроблено в порядку та строки, визначені в окремому додатку до договору. До моменту узгодження та підписання вказаного вище додатку, протягом 2018 року, сторона-2 зобов'язується не пізніше 5-го числа кожного поточного місяця перераховувати на користь Сторони - 1 200 000,00 грн ; 3.5. Для компенсації витрат сторони-1, які передбачені підпунктом 9 пушту 3,2, цього договору, сторона-1 надає стороні-2 документи, що підтверджують розмір понесених витрат, а також рахунок на оплату. Компенсація витрат здійснюється шляхом перерахування стороною-2 на користь сторони-1 грошових коштів в безготівковому порядку протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня отримання стороною-2 документів, що підтверджуються розмір понесених витрат, та рахунку на оплату. Під час здійснення всіх платежів, що виникають за цим договором, сторона - переказувач такого платежу самостійно несе усі витрати по сплаті комісійних банку та покриття інших витрат у зв'язку з банківськими переказами таких платежів. (п. 4 додаткової угоди № 1).

Додаткова угода № 1 до договору з боку позивача (сторона - 1) підписана ОСОБА_8 як генеральним директором позивача.

Державне підприємство Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм перебуває в стані реорганізації шляхом перетворення, відповідні дані було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.12.2018, Головою комісії з перетворення призначено ОСОБА_1 відповідно до наказу Держкомтелерадіо № 519 від 21.12.2017. Наказом № 519 від 21.12.2017 затверджено також персональний склад комісії перетворення, до якої зокрема, включено ОСОБА_8 - генерального директора. Згідно наказу № 211 від 06.04.2018 до наказу № 519 від 21.12.2017 були внесені зміни щодо строків припинення.

16.07.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм з 16.07.2018, про що винесено відповідний наказ Держкомтелерадіо № 189 - к від 16.07.2018.

Матеріалами справи також підтверджено, що між позивачем, в особі Голови Комісії з перетворення ОСОБА_1, як довірителем, та відповідачем як повіреним, укладено на виконання умов п. 3.3. договору, договір доручення № 24-05/18Д від 24.05.2018 (далі - договір доручення), відповідно до якого повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя вчинити юридичні дії, пов'язані із здійсненням оплати рахунків, виставлених на ім'я довірителя, і пов'язаних з оплатою комунальних, податкових та інших платежів, що виникають із поточної діяльності довірителя. Згідно умов даного договору (п. 1) виконання доручення за цим договором здійснюється за рахунок довірителя шляхом оплати повіреним вказаних в цьому договорі рахунків, виставлених на ім'я довірителя і пов'язаних із поточною діяльністю довірителя, в рахунок виконання повіреним перед довірителем своїх інвестиційних зобов'язань згідно пп. 3.3., 12.5. раніше укладеного між сторонами договору про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об'єктів житлового та громадського призначення по вулиці О.Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва від 05.10.2017 № 5-10/17Д (із змінами) і в межах суми, визначеної цим пунктом вказаного договору.

Виконання повіреним визначених цим договором дій не підлягає оплаті і здійснюється останнім на виконання умов договору про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об'єктів житлового та громадського призначення по вулиці О.Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва від 05.10.2017 № 5- 10/17Д (із змінами) (п. 2 договору доручення).

Згідно з п. 3. Договору доручення цей договір укладається сторонами на строк, протягом якого діє раніше укладений між сторонами договір про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об'єктів житлового та громадського призначення по вулиці О. Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва від 05.10.2017 № 5-10/17Д або (що відбудеться раніше) доки через виконання цього договору не буде вичерпаний ліміт грошових коштів, розмір яких визначений п. 3.3. договору про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об'єктів житлового та громадського призначення по вулиці О. Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва від 05.10.2017 № 5-10/17Д.

Додатком № 1 до договору доручення є довіреність від 24.05.2018, в якій Державне підприємство Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм в особі Голови комісії з перетворення ОСОБА_1, як довіритель уповноважує Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрінвестцентр , як повіреного на вчинення юридично значущих дій від імені і за рахунок довірителя щодо здійснення оплати рахунків. Довіреність видана на строк, протягом якого діє раніше укладений між сторонами договір про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об'єктів житлового та громадського призначення по вулиці О. Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва від 05.10.2017 № 5-10/17Д (із змінами) або доки через виконання цього договору не буде вичерпаний ліміт грошових коштів, розмір яких визначений п. 3.3. договору про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об'єктів житлового та громадського призначення по вулиці О. Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва від 05.10.2017 № 5-10/17Д.

Договір доручення, згідно п. 15, набирає чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання сторонами зобов'язань за договором.

На виконання умов договору відповідачем за період з 05.10.2017 по 01.09.2018 було фактично перераховано на адресу позивача суму в розмірі 1 240 960, 81 грн грошових коштів в рахунок інвестицій, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 1 від 13.09.2018 та платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов договору доручення відповідачем за період з 24.05.2018 по 01.09.2018 було фактично перераховано позивачу суму в розмірі 159 039, 19 грн грошових коштів в рахунок виконання своїх інвестиційних зобов'язань згідно п. 3.3. 12.5. договору, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 2 від 03.09.2018 та платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Листом від 01.08.2018 № 3052/29/10 Державний комітет телебачення і радіомовлення України на лист позивача від 16.07.2018 № Л-18/1 повідомив, що не надавав згоду позивачу на укладення договору про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об'єктів житлового господарства та громадського призначення по вулиці О. Туманяна, 15 у Дніпровському районі № 5-10/17Д від 05.10.2017. Раніше листом від 18.01.2018 № 269/29/19 Державний комітет телебачення і радіомовлення України інформував позивача, що вказаний договір містить ознаки договору про спільну діяльність і відповідно його укладання мало відбуватися в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про визнання недійсними договору про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об'єктів житлового господарства та громадського призначення по вулиці О. Туманяна, 15 у Дніпровському районі № 5-10/17Д від 05.10.2017 та додаткової угоди № 1 від 12.02.2018 до договору про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об'єктів житлового господарства та громадського призначення по вулиці О. Туманяна, 15 у Дніпровському районі № 5-10/17Д від 05.10.2017 з моменту їх укладення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач в позовній заяві посилався на недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. Однак в ході розгляду справи позивачем було уточнено, що його позовні вимоги обґрунтовуються недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України (протокол технічної фіксації щодо розгляду справи по суті - вступне слово позивача).

Так, на думку позивача зміст оспорюваних правочинів суперечить положенням Закону України Про управління об'єктами державної власності , ст. 96 Земельного кодексу України та інтересам держави, оскільки третьою особою, як органом до сфери управління якого віднесений позивач не надавалося згоди на укладання спірних договорів, а також при укладенні оспорюваних договорів, на думку позивача, він не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності на їх укладення, оскільки по - перше, позивачу не було надано згоди на укладання договору органом до сфери управління якого віднесений позивача, а по - друге, з моменту відкриття ліквідаційної процедури всі права керівника юридичної особи переходять голові ліквідаційної комісії, відповідно ОСОБА_8 не мав прав на підписання додаткової угоди № 1. Оскаржуваний договір, на думку позивача, містить ознаки договору про спільну діяльність, оскільки його предметом є спільна діяльність сторін з метою проектування, будівництва та введення в експлуатацію комплексу у складі об'єктів житлового та громадського призначення по вулиці Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва, і відповідно його укладання має відбуватися в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296. Крім того, позивач вважає, що виконання сторонами умов договору передбачає фактичне відчуження нерухомого майна із переходом у приватну власність, і що при укладенні договору були порушені норми законодавства щодо дотримання цільового призначення земельної ділянки.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначав, що укладений між сторонами договір та додаткова угода № 1 до нього не є договором про спільну діяльність, відповідно при їх укладанні сторони не були зобов'язані дотримуватися вимог Закону України Про управління об'єктами державної власності щодо отримання погоджень на укладання договору та вимог щодо цільового призначення земельної ділянки. При виконанні договору, на думку відповідача, не відбудеться порушень статуту позивача та чинного законодавства щодо відчуження об'єктів державної власності, оскільки умовами договору відчуження об'єктів державної власності не передбачено, навпаки з моменту укладення договору сторони набувають майнових прав на об'єкт інвестування, а в подальшому при виконанні умов договору можливо передбачити набуття сторонами права власності вперше на новостворене нерухоме майно. Щодо відсутності у ОСОБА_8 повноважень на укладання додаткової угоди № 1 до договору, відповідач зазначив, що ОСОБА_8 був включений до складу комісії з перетворення, як генеральний директор позивача на момент укладання додаткової угоди № 1, і відповідач не знав, і не міг знати про можливо існуючі обмеження в повноваженнях генерального директора ОСОБА_8 на момент укладання додаткової угоди № 1. Щодо цільового призначення земельної ділянки відповідач зазначив, що на момент укладання договору у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку (земельна ділянка не оформлена), відтак визначити цільове призначення земельної ділянки не можливо, при цьому положення договору свідчать про те, що сторони домовилися змінити цільове призначення земельної ділянки в порядку визначеному чинним законодавством для правомірного виконання договору, і умовами договору передбачено оформлення земельної ділянки саме на позивача.

Третя особа, підтримуючи позовні вимоги, в своїх поясненнях по справі вказувала, що згідно статуту позивача (у новій редакції, затвердженій наказом третьої особи № 165 від 20.03.2018) позивач є державним підприємством, заснованим на державній формі власності та належить до сфери управління Держкомтелерадіо. Держкомтелерадіо не надавав згоди на укладення договору інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об'єктів житлового та громадського призначення по вул. Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва та не погоджував Договір № 5/10-17 від 05.10. 2017, а дізнавшись про його укладання вимагав підготувати та подати до суду позовну заяву немайнового характеру про визнання такого договору недійсним. Також, на думку третьої особи, при укладанні спірного договору сторонами були порушені положення ч. 3 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність , відповідно до якої інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Враховуючи положення ч. 3 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність третя особа вказує, що до правовідносин сторін щодо фінансування будівництва житла мають бути застосовані положення Закону України Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях х нерухомістю .

Відповідач заперечуючи доводи третьої особи, зазначив, що положення Закону України Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю до правовідносин сторін не застосовуються, оскільки договором не передбачено залучення позивачем, як управителем коштів фізичних і юридичних осіб в управління, за договором не передбачено отримання позивачем коштів від відповідача в управління з метою фінансування будівництва житла, і позивач не є управителем в розумінні вимог зазначеного закону.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Підставою недійсності правочину згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Згідно із ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України внормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 326 Господарського кодексу України визначено, що інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту. Загальні умови реалізації інвестицій в Україні визначаються законом.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначає Закону України Про інвестиційну діяльність , який спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

У відповідності до положень ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності (ст. 9 Закону України Про інвестиційну діяльність ).

В ст. 5 Закону України Про інвестиційну діяльність внормовано, що інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Таким чином, зміст інвестиційного договору складають взаємні права та обов'язки учасників інвестиційної діяльності, спрямовані на реалізацію інвестицій з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Аналогічний висновок містить в постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2015 у справі № 914/3236/14.

Спірний договір є інвестиційним договором (не поіменованим договором) відповідно до Цивільного кодексу України та за своєю правовою природою має ознаки договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України визначено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Істотними виступають наступні умови договору про спільні діяльність: про об'єднання вкладів, про спільні дії учасників, про спільну мету, заради якої здійснюються ці дії.

Договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває у господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій, підлягають погодженню відповідними уповноваженими органами державного управління об'єктами державної власності, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Права та обов'язки сторін інвестиційного договору носять інший зміст, ніж права та обов'язки договору про спільні діяльність, відповідно інвестиційний договір при певній зовнішній схожості з договором про спільну діяльність не можна відносити до даного виду договорів, оскільки інвестиційний договір є самостійним договірним видом.

Головна відмінність договору про спільну діяльність та інвестиційного договору полягає в тому, що кваліфікуючою ознакою договору є мета договору про спільну діяльність, яка має бути єдиною для всіх його учасників, щодо мети інвестиційного договору, то вона не повинна завжди бути спільною, мета сторін договору може бути протилежною одна одній, і навіть якщо мета спільна, сторони інвестиційного договору можуть переслідувати власні інтереси.

Відповідно терміни інвестиційний договір та договір про спільну діяльність у розумінні чинного законодавства України на момент укладення спірного договору не є тотожними. Суд приходить до висновку, що зміст спірного договору відповідає законодавству про інвестиційну діяльність, що діяло на момент укладення договору.

Відповідні висновки суду, в тому числі підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями науково - правового експертного висновку з питань дійсності та правової природи інвестиційного договору відповідно до норм цивільного законодавства України від 18.10.2018 Київського регіонального центру Національної академії правових наук України та консультативного висновку № 11/СЛМ/18 науково - правового дослідження від 30.10.2018 Центру судової експертизи та експертних досліджень ДП Інформаційні судові системи .

Також сам спірний договір містить п.1.7., який закріплює що договір не є договором про спільну діяльність, а майно та майнові права, кошти тощо, внесені для реалізації цього договору, не є об'єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю, і за договором не виникає спільного майна сторін.

Згідно статуту позивача, затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 37 від 05.03.1996 (чинного на момент укладення спірного договору): Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм Державного комітету телебачення і радіомовлення України є державним підприємством, заснованим на загальнодержавній власності, яке діє у сфері телебачення і радіомовлення України (п. 1.1.); Укртелефільм має відокремлене майно, від свого імені набуває майнові права і реалізує зобов'язання (п. 1.3); генеральний директор Укртелефільму розпоряджається майном Укртелефільму відповідно до чинного законодавства, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банків, укладає договори, видає доручення (п. 5.2.); майно Укртелефільму складається з основних і оборотних фондів та іншого державного майна, що передано йому в оперативне управління Держкомтелерадіо України.

Відповідно до положень ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України Про управління об'єктами державної власності Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, який визначає механізм укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків (далі - суб'єкт господарювання), договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Наведеними нормами передбачено, що погодженню з уповноваженим органом управління підлягають такі види договорів: (1) договори про спільну діяльність; (2) договори комісії; (3) договори доручення; (4) договори управління майном. Погодження інших договорів діючим законодавством не передбачене.

Оскільки спірний договір не є ні договором про спільну діяльність, ні договором комісії, ні договором доручення, ні договором управління майном положення п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до нього не застосовуються, та відповідно при укладанні спірного договору чинним законодавством не вимагалося погодження Держкомтелерадіо України та/або Фонду державного майна України.

Разом з тим, як слідує з пояснень свідка - заступника голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України ОСОБА_9 фінансування за рахунок бюджетних коштів ДП "Укртелефільм" не здійснювалось, проте керівництву третьої особи було відомо про існування правовідносин між позивачем та відповідачем та проведення між ними переговорів, проте в установленому порядку договір інвестування, укладений між сторонами, третьою особою не погоджувався.

Докази на підтвердження листування між сторонами та третьої особою оцінені судом в сукупності з іншими доказами у справі, при цьому судом враховано, що таке листування має суперечливий характер, а третьою особою заперечується підписання нею певних листів щодо погодження укладення між сторонами спору Договору інвестування.

Статут позивача, затверджений наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 37 від 05.03.1996 (чинний на момент укладення спірного договору) також не містив вимог, щодо необхідності погодження договорів, які укладаються керівником позивача із Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, в тому числі договорів інвестування та/або договорів за якими підприємством відчужуються майнові об'єкти, що належать до основних засобів.

При цьому посилання позивача та третьої особи на положення статуту позивача в редакції затвердженій наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 165 від 20.03.2018 та положення статуту позивача, затвердженого Головою Державного комітету інформаційної політики телебачення та радіомовлення України (2001 рік) відхиляються судом з огляду на ті обставини, що статут, затверджений наказом № 165 від 20.03.2018 не був чинний на момент укладання спірних договорів, а відомості щодо реєстрації статуту позивача в редакції 2001 року, згідно інформації наданої Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (лист вих. № 8478/33/3/103 від 17.09.2018), в матеріалах реєстраційної справи Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм відсутні.

Суд також зазначає, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється, зокрема, у разі відчуження власником свого майна.

Підпунктом и п.18 ч. 2 ст.5 Закону України Про управління об'єктами державної власності здійснюючи управління об'єктами державної власності Кабінет Міністрів України визначає порядок відчуження та списання об'єктів державної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 затверджено порядок відчуження об'єктів державної власності. Відповідно до п.2., 4 вказаного Порядку відчуження майна - це передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим Порядком; відчуження майна здійснюється шляхом його продажу.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладені норми чинного законодавства відчуженням майна є передача шляхом продажу прав володіння, користування та розпорядження таким майном іншій особі.

Умовами спірного договору відчуження об'єктів (продаж прав володіння, користування та розпорядження) державної власності не передбачено.

За умовами п. 1.5. договору з моменту укладення договору сторона-2 набуває майнових прав на об'єкт інвестування (який буде створений в результаті виконання договору) у вигляді права вимоги до сторони-1 на отримання у приватну власність частки об'єкта (житлові приміщення, нежитлові приміщення, машино - місця) в майбутньому - після завершення будівництва об'єкта та введення його в експлуатацію.

За договором, з метою здійснення інвестування, обумовленого цим договором, сторона - 1 (позивач) з укладенням цього договору передає, а сторона - 2 (відповідач) приймає частину функцій замовника будівництва об'єкта (п. 1.2. договору), а не право власності на майно належне позивачу.

У відповідності до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає після завершення будівництва (створення майна) та прийняття його до експлуатації, з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Таким чином, з урахуванням ст. 331 Цивільного кодексу України при виконанні сторонами договору відбудеться набуття обома сторонами права власності вперше на новостворене (в процесі переробки) нерухоме майно, а не відчуження майна.

При цьому матеріали справи не містять доказів, із яких би вбачалося, що в результаті такого перероблення відповідне майно (річ) буде зменшуватися або будуть погіршуватися його характеристики. За умовами договору конкретні параметри об'єкта (техніко-економічні показники) визначаються сторонами відповідно до затвердженої проектної документації (п. 1.3. договору). Характеристики об'єкта (технічно - економічні показники, площа, цільове призначення приміщень, архітектурні та технічні характеристики, склад інженерних мереж тощо) та кошторисно - вартісні показники будівництва визначаються на підставі відомостей проектної документації, затвердженої у встановленому чинним законодавством України порядку та, у випадку необхідності проведення її експертизи - після отримання позитивного висновку.

Жодної проектної документації матеріали справи не містять, відтак доводи позивача стосовно того, що укладений договір суперечить інтересам держави є нічим іншим, як припущенням, і відповідно відхиляються судом.

В процесу розгляду справи суд ухвалою витребував у позивача правовстановлюючі документи, що посвідчують право користування позивача земельною ділянкою по вулиці О. Туманяна, 15, орієнтовною площею 26 648, 88 кв. м., код ділянки 63:018:004, яка зайнята будівлями та спорудами Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм", на яку є посилання у тексті договору.

На виконання вимог суду позивач подав в матеріали справи клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вих. №Л88/3 від 30.10.2018), яким надав суду копію наказу Голови Державного комітету Ради Міністрів УРСР по радіомовленню і телебаченню від 22.12.1964 № 370 та копію Рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31.03.1959 № 484 Про відвід земельної ділянки Комітету по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів УРСР під будівництво кінозйомочного комплексу в Дарницькому районі .

Наказом Голови Державного комітету Ради Міністрів УРСР по радіомовленню і телебаченню від 22.12.1964 № 370 в зв'язку з закінченням будівництва основних споруд Телефільму затверджувалися загальна чисельність персоналу Київської студії телебачення та наказано організувати в складі Київської студії телебачення на правах відділу студію по консервації телевізійних програм на кіноплівці - Телефільм .

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31.03.1959 № 484 Про відвід земельної ділянки Комітету по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів УРСР під будівництво кінозйомочного комплексу в Дарницькому районі постановлено було відвести Комітету по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів УРСР земельну ділянку, площею біля 6 га по вул. Бобровицькій, 15.

Також позивач надав ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2018 по справі № 752/12167/18, в якій є посилання на Лист Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 23.02.2018 № 057024-4403, в якому зазначено, що земельна ділянка площею 2, 6649 га на вул. О. Туманяна, 15 (код 63:018:0004) обліковується за ДП УСТФ УТФ на підставі технічного звіту про встановлення меж землекористування. При цьому, позивач зазначив, що йому невідомо, де знаходиться оригінал вказаного доказу.

Інших правовстановлюючих документів, що посвідчують право користування позивача земельною ділянкою по вулиці О. Туманяна, 15, орієнтовною площею 26 648, 88 кв. м., код ділянки 63:018:004 надано в матеріали справи не було. Отже позивачем не підтверджено обставин оформлення ним відповідної земельної ділянки за позивачем на праві постійного користування, оренди чи власності в установленому законом порядку.

Згідно ст.79 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у зазначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно із положеннями Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (абз. 2 ч. 1 ст 20 Земельного кодексу України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України).

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України).

Пунктом а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до п. ч. 4 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

За змістом ч. 5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації па проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

За умовами спірного договору передбачається розроблення, погодження та затвердження відповідно до чинного законодавства документації із землеустрою щодо земельної ділянки та надання земельної ділянки стороні-1 з отриманням відповідного документа, що посвідчує право на земельну ділянку з цільовим призначенням та видом користування, що відповідає функціональному призначенню об'єкта та дозволяє здійснити будівництво об'єкта на земельній ділянці.

Отже, земельна ділянка за умовами договору оформляється на позивача за рахунок відповідача. Враховуючи, що на момент розгляду справи земельна ділянка не оформлена, відповідно не визначено її цільове призначення, відтак твердження позивача, що при укладенні договору були порушені норми законодавства щодо дотримання цільового призначення земельної ділянки не відповідає встановленим судом обставинам справи, і відтак відхиляються судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як встановлено судом, Державне підприємство Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм перебуває в стані реорганізації шляхом перетворення, відповідні дані було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.12.2018, Головою комісії з перетворення призначено ОСОБА_1 відповідно до наказу Держкомтелерадіо № 519 від 21.12.2017.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Як встановлено судом, ОСОБА_12 наказом № 519 від 21.12.2017 включений до складу комісії з перетворення, відповідно в силу положень ст. 105 Цивільного кодексу починаючи з 26.12.2018 ОСОБА_12, як член комісії мав повноваження виступати від імені позивача у відносинах з третіми особами, в тому числі з відповідачем, а відтак мав необхідний обсяг повноважень для укладення додаткової угоди № 1 до договору.

Крім того, за приписами ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем за період з 05.10.2017 по 01.09.2018 було фактично перераховано позивачу суму в розмірі 1 240 960, 81 грн грошових коштів в рахунок інвестицій за спірним договором, і такі кошти були прийняті позивачем на виконання договору, і використовувалися в господарській діяльності позивача. Вказане свідчить про схвалення додаткової угоди № 1 до договору позивачем, що також спростовує доводи відповідача про відсутність у ОСОБА_12 повноважень на укладання додаткової угоди № 1 до договору.

Закон України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю , як правильно зазначає відповідач встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю. За вказаним законом об'єкт будівництва - будівля, споруда або комплекс споруд, будівництво яких організує забудовник та фінансування будівництва яких здійснює управитель за рахунок отриманих в управління коштів, а управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

Оскільки спірним договором не передбачено залучення позивачем, як управителем коштів фізичних і юридичних осіб в управління, не передбачено отримання позивачем коштів від відповідача в управління з метою фінансування будівництва житла, а позивач не є фінансовою установою положення Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю не поширюються на правовідносини сторін.

Водночас положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність внормовано, що інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.

Даною нормою врегульовані випадки коли інвестування будівництва об'єктів житлового будівництва здійснюється із одночасним залученням коштів від фізичних та юридичних осіб.

Договір укладений між сторонами не передбачає одночасного залучення коштів фізичних і юридичних осіб, а відтак положення ч. 3 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність не застосовуються до правовідносин сторін.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що при укладанні спірного договору та додаткової угоди № 1 до нього сторонами були дотримані вимоги ч. 1 та 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, укладений договір та додаткова угода № 1 до нього відповідає Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особи, які вчинили відповідні правочини, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, як не доведених та необґрунтованих.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 У задоволенні позову Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" в особі комісії з перетворення ДП "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" від імені якого діє Голова комісії ОСОБА_1 (02160, м. Київ, вул. Туманяна, 15; ідентифікаційний код 02841347) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія УКРІНВЕСТЦЕНТР" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, "Карат" промисловий майданчик, буд. 5-А, кім. 406; ідентифікаційний код 38424454), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного комітету телебачення і радіомовлення України (вул. Прорізна, 2, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00013936) відмовити повністю.

2. Покласти судові витрати на Державне підприємство "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" в особі комісії з перетворення ДП "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" від імені якого діє Голова комісії ОСОБА_1 (02160, м. Київ, вул. Туманяна, 15; ідентифікаційний код 02841347).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17.01.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко