Постанова

від 09.01.2019 по справі 802/1294/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1294/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

09 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника відповідача: Кухрівського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року (повний текст рішення складено 14 серпня 2018 року в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства "Вінницького науково-виробничого центру систем і засобів зв'язку" (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області(далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач 07.05.2018 звернувся із адміністративним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №0003681415 від 24.04.2018. Стягнути на користь ПМП "Вінницького науково-виробничого центру систем і засобів зв'язку" сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 3209 грн. 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2018 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №0003681415 від 24.04.2018.

Стягнуто на користь ПМП "Вінницького науково-виробничого центру систем і засобів зв'язку" сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 3 209 грн. 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували здійснення господарських операцій, а також те, що судом не враховано проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях відносно контрагентів позивача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому посилаючись на позицію Верховного Суду вказав, що відсутні сертифікати якості, відповідності не є документами податкового (бухгалтерського) обліку, також вказав що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами податкових зобов'язань.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

ГУ ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного малого підприємства "Вінницький науково-виробничий центр систем і засобів зв'язку" податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Укр Лик Трейд" за березень 2017 року, ТОВ "Л-Бізнес Груп" за квітень 2017 року, ТОВ "Градар" за листопад 2017 року, за результатами якої складено акт від 11.04.2018 №1610/1415/13327582.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 142 663 грн. в тому числі:

- за квітень 2017 на суму 84 558 грн.;

- за листопад 2017 на суму 58 105 грн.

24.04.2018 на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003681415 - про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 213 995 грн.: за основним зобов'язанням 142 663 грн., за штрафними санкціями 71 332 грн.

Згідно матеріалів справи, позивач у перевіряємих періодах мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Укр Лик Трейд", ТОВ "Л-Бізнес Груп", ТОВ "Градар".

На виконання договору купівлі-продажу №УЛ-0216 від 16.02.2017, ТОВ "Укр Лик Трейд" на адресу ПМП "ВНВЦ СЗЗ" виписано (оформлено) видаткові та податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, видаткова накладна №03015 від 01.03.2017, податкова накладна №5 від 01.03.2017.

На виконання договору купівлі-продажу №Л-0321 від 21.03.2017, ТОВ "Л-Бізнес Груп" на адресу ПМП "ВНВЦ СЗЗ" виписано (оформлено) видаткові та податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, видаткова накладна №040312 від 03.04.2017, податкова накладна №12 від 03.04.2017.

На виконання договору оренди №ГДор-107 від 17.10.2017 та договору поставки №ГД-1027 від 27.10.2017, ТОВ "Градар" на адресу ПМП "ВНВЦ СЗЗ" виписано (оформлено) видаткові та податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, видаткові накладні №РН-1121/2 від 21.1.2017, №РН-1121/1 від 21.11.2017, №РН-1120/1 від 20.11.2017, податкові накладні №1448 від 21.11.2017, №1447 від 21.11.2017, №1443 від 20.11.2017.

В акті перевірки податковим органом вказано, що у видаткових накладних у графі отримання продукції не зазначено ПІБ, посади особи відповідальної за здійснення господарської операції від ПМП "ВНВЦ СЗЗ". Також зазначено отримано за дорученням, при цьому номер та дату доручення не вказано.

На підставі наданих до перевірки первинних документів, не вдалося дослідити та проаналізувати процес фактичного переміщення придбаного товару від постачальника до покупця, у зв'язку з не наданням до перевірки будь-яких первинних документів перевезення товарів (переміщення в просторі).

Вказано, що до перевірки не надано сертифікатів якості, аналізу - відповідності товарів, що унеможливлює встановити походження товарів.

Податковим органом зроблено висновки про відсутність основних фондів, транспортних засобів, виробничих та складських приміщень, які необхідні для здійснення господарської діяльності ТОВ "Укр Лик Трейд" та контрагента ТОВ "Брінг Торі", у ТОВ "Л-Бізнес Груп" та контрагента ТОВ "Югстройтеплиця", у ТОВ "Градар".

Зроблено посилання на досудові дослідування у кримінальних справах, на цій підставі реальність господарських операцій із контрагентами ТОВ "Укр Лик Трейд", ТОВ "Л-Бізнес Груп", ТОВ "Градар".

Не погоджуючись із такими висновками податкового органу та прийнятим податковим повідомлення-рішення позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої вказав, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 11.04.2018 за № 1610/1415/13327582 у зв'язку з чим суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0003681415 від 24.04.2018.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) встановлено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивач повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Згідно матеріалів справи, позивачем на підтвердження господарських операцій надано договори укладені позивачем з ТОВ "Укр лик Трейд", ТОВ "Л-Бізнес Груп", ТОВ "Градар" №УЛ-0216 від 16.07.2017, №Л-0321 від 21.03.2017, №ГДор-107 від 17.10.2017, №ГД-1027 від 27.10.2017, видаткові накладні №03015 від 01.03.2017, №040312 від 03.04.2017, №РН-1121/2 від 21.1.2017, №РН-1121/1 від 21.11.2017, №РН-1120/1 від 20.11.2017, акт №1120 від 20.11.2017, рахунки на оплату та банківські виписки.

Щодо відсутності ТТН, судом першої інстанції вірно вказано, що ТТН не можна вважати первинним документом, що підтверджує факт придбання товарів, оскільки вона є документом, що засвідчує факт перевезення. При цьому, ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, де вказано, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

У постанові від 27.11.2018 у справі №805/3360/17-а Верховний Суд вказав, що відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами. Разом з цим, передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, у адміністративному позові позивачем вказано, що доставка товарів за вказаними договорами відбувалась власним транспортом засновника, без компенсації та відображення у витратах підприємства.

Стосовно недоліків заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій, слід зазначити, сама собою наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 27.11.2018 по справі № 5603/11/2070.

Відносно відсутності сертифікатів якості придбаних позивачем товарів, слід вказати, що згідно п.п. 2.2 Договору №Ул-0216 від 16.02.2017, укладеного ТОВ "Укр Лик Трейд" (постачальник) і ПМП "Вінницький науково-виробничий центр систем і засобів зв'язку" (покупець), постачальник повинен по можливості засвідчувати якість продукції, що поставляється, копією сертифікату якості від виробника. Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що гарантійний термін експлуатації на продукцію, що поставляється складає 12 місяців з моменту отримання її покупцем згідно дати на товарно-транспортній накладній.

При цьому, вказаний договір та решта наданих позивачем договорів не містять обов'язкової вимоги щодо надання сертифікату якості, оскільки товар придбавався у постачальника, а не у виробника, постачальник зобов'язаний по можливості засвідчувати якість продукції.

Крім того, згідно позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Аналогічна позиція також викладена Верховним Судом і у постанові від 28.11.2018 у справі №818/1504/17.

Щодо висновків викладених в акті перевірки про відсутність основних фондів, транспортних засобів, виробничих та складських приміщень, які необхідні для здійснення господарської діяльності ТОВ "Укр Лик Трейд" та контрагента ТОВ "Брінг Торі", у ТОВ "Л-Бізнес Груп" та контрагента ТОВ "Югстройтеплиця", у ТОВ "Градар", суд першої інстанції вірно вказав, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів, виробничих та складських приміщень, які необхідні для здійснення господарської діяльності. ПМП "Вінницький науково-виробничий центр систем і засобів зв'язку" не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Стосовно кримінальних проваджень зареєстрованих відносно контрагентів позивача, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, інформація щодо контрагентів позивача про наявність зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвал в рамках кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

При цьому, на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, а також станом на час розгляду даної справи, вироку щодо контрагентів позивача не було, а тому матеріали розслідувань за вказаними кримінальними провадженнями не можуть враховуватись як докази у даній справі, тоді як належним доказом, в даному випадку, могли би бути виключно вироки суду щодо недійсності (нікчемності) правочинів, первинних документів, визначення правомірності формування податкового кредиту та щодо порушення ним податкового законодавства, що набули законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень.

Отже, факт порушення кримінальних справ відносно контрагентів позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність кримінального провадження може свідчити лише про можливі порушення законодавства контрагентом позивача та іншими особами по ланцюгу поставок, але, в будь-якому випадку, така кримінальна справа не може стосуватися податкових зобов'язань позивача та слугувати доказом безтоварності господарських операцій.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 20.02.2018 по справі №813/4931/13-а та від 06.02.2018 по справі №802/4940/14.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачу, як платнику податку було відомо про можливі порушення з боку його контрагента, а також те, що метою позивача було здійснення господарських операцій з даним підприємством для одержання податкової вигоди.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 січня 2019 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.