Постанова

від 16.01.2019 по справі 2-1404/10

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1404/10

Провадження № 22-ц/801/191/2019

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак С.О.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 рокуСправа № 2-1404/10м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Топольської В.О.,

учасники справи:

позивач : ОСОБА_3,

відповідач : Кирнасівська селищна рада Тульчинського району Вінницької області,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно,

за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, голови правління Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Птахокомбінат Тульчинський Таратунського Василя Платоновича на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2010 року, ухвалене у складі судді Робак С. О., дата складання повного тексту рішення відсутня, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що йому на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 червня 2005 року належить нежитлове приміщення будівлі складу площею 701 м2, розташоване в АДРЕСА_1

Будучи власником даної будівлі, він, не отримавши дозволу Кирнасівської селищної ради на будівництво нежитлової будівлі складського приміщення і не виготовивши проектну документацію, самовільно побудував біля належного йому нежитлового приміщення будівлі складу, розташованого по АДРЕСА_1, Тульчинського району, ще одну нежитлову будівлю складського приміщення загальною площею 143,7 м2, розташовану за адресою АДРЕСА_1.

Зважаючи на те, що позивач не може на побудовану ним будівлю отримати технічну документацію в Тульчинському МБТІ та зареєструвати своє право власності, він просив визнати його право власності на збудовану ним нежитлову будівлю складського приміщення загальною площею 143,7 м2, розташовану за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2010 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на збудовану ним нежитлову будівлю складського приміщення, загальною площею 143,7 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено позовні вимоги, а тому наявні правові підстави для їх задоволення, оскільки ОСОБА_3 на праві власності належить нежитлове приміщення будівлі складу площею 701 м2, розташоване в АДРЕСА_1, позивачем самовільно побудована нежитлова будівля складського приміщення загальною площею 143,7 м2, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, при цьому, згідно з довідкою Кирнасівської селищної ради селищна рада має можливість надати позивачу земельну ділянку в користування або у власність під уже збудоване нерухоме майно.

Не погоджуючись з рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі, сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство Птахокомбінат Тульчинський (далі - СГ ВАТ Птахокомбінат Тульчинський ), подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що рішенням суду визнано право власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельні ділянці, яка належить на праві власності СВАТ Птахокомбінат Тульчинський відповідно до державного акта на право колективної власності на землю НОМЕР_1 від 08 квітня 1999 року.

Справа раніше розглядалась судом апеляційної та касаційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2017 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою СГ ВАТ Птахокомбінат Тульчинський на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2010 року закрито.

Постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року касаційну скаргу СГ ВАТ Птахокомбінат Тульчинський задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2017 року скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішенням суду права ВАТ Птахокомбінат Тульчинський не порушено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Рішенням Тульчинського районного суду від 06 червня 2005 року визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення будівлі-складу загальної площею 701 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, який був укладений 01 червня 2005 року між ОСОБА_3 та ВАТ Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття . Визнано право власності на вказану нерухомість /а.с. 3/.

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26 липня 2005 року, ОСОБА_3 на праві власності належить нежитлове приміщення будівлі складу площею 701 м2, розташоване АДРЕСА_1, Тульчинського району /а.с. 4/.

Відповідно до копії технічного паспорту на нежитлову будівлю складського приміщення розташованого по АДРЕСА_1, Тульчинського району, позивачем самовільно побудована нежитлова будівля складського приміщення загальною площею 143,7 м2, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 10/.

Згідно з довідкою Кирнасівської селищної ради в Кирнасівської селищної ради є можливість надати ОСОБА_3 земельну ділянку в користування або у власність під уже збудоване нерухоме майно /а. с. 16/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено позовні вимоги, а тому наявні правові підстави для їх задоволення, оскільки ОСОБА_3 на праві власності належить нежитлове приміщення будівлі складу площею 701 м2, розташоване в АДРЕСА_1, позивачем самовільно побудована нежитлова будівля складського приміщення загальною площею 143,7 м2, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, при цьому, згідно з довідкою Кирнасівської селищної ради селищна рада має можливість надати позивачу земельну ділянку в користування або у власність під уже збудоване нерухоме майно.

Зазначений висновок суду першої інстанції зроблений за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рішення 4 сесії 23 скликання Кирнасівської селищної ради народних депутатів від 25 грудня 1998 року Про видачу державного акта на право власності на землю СВАТ Птахокомбінат Тульчинський та створення резервного фонду земель вирішено видати державні акти на прав колективної власності на землю СВАТ Птахокомбінат Тульчинський загальною площею 310,7 га та на 27,1 га.

08 квітня 1999 року СВАТ Птахокомбінат Тульчинський видано державний акт на право колективної власності на землю НОМЕР_1.

18 березня 2016 року на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 від 08 квітня 1999 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності СВАТ Птахокомбінат Тульчинський на земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_2 площею 1,4782 га на території Кирнасівської сільської ради.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що в письмових доказах ОСОБА_3 визнається та обставина, що самовільно побудована нежитлова будівля складського приміщення загальною площею 143,7 м2, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, розташована на земельній ділянці кадастровий № НОМЕР_2 площею 1,4782 га, яка належить на праві власності СВАТ Птахокомбінат Тульчинський , у зв'язку з чим ним оскаржується рішення про державну реєстрацію прав № 28807670 від 18 березня 2016 року державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, згідно якого за СВАТ Птахокомбінат Тульчинський було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_2 площею 1,4782 га /а. с. 73/.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Окрім цього суд враховує те, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року скасовано рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 червня 2005 року та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ВАТ Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на будівлю відмовлено.

При цьому, судом встановлено ту обставину, що рішенням суду було визнано право власності та зареєстровано в установленому порядку на нежитлове приміщення в цілому, як одиницю, за ОСОБА_3, до складу якого входить і приміщення овочесховища, що належить СВАТ Птахокомбінат Тульчинський , що в свою чергу порушує його права, як власника нерухомого майна, оскільки останній позбавлений можливості зареєструвати своє право власності в установленому законом порядку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що на час ухвалення рішення, районний суд визнав право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що знаходиться на земельні ділянці, яка належала на праві власності СВАТ Птахокомбінат Тульчинський відповідно до державного акта на право колективної власності на землю НОМЕР_1 від 08 квітня 1999 року.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення про права та інтереси СВАТ Птахокомбінат Тульчинський , яке не було залучено до участі у справі.

Відповідно частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Тульчинським районним судом також допущено неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 376 ЦК України, з огляду на наступне.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої, четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що земельна ділянка, на якій ОСОБА_3 збудував самочинну будівлю, у користування або у власність йому не виділялася власником, позивач не отримував на неї належного дозволу та належно затвердженого проекту будівництва.

Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що аргументи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, пункт в частини четвертої статті 381 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає, що з ОСОБА_3 слід стягнути на користь СВАТ Птахокомбінат Тульчинський судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1600 гривень /а. с. 166 т. 1/ та касаційної скарги в сумі 1760 гривень /а.с. 23 т. 2/.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи, голови правління Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Птахокомбінат Тульчинський Таратунського Василя Платоновича задовольнити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2010 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 /код НОМЕР_3/ на користь Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Птахокомбінат Тульчинський /ЄДРПОУ 05413994/ судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги в сумі 3360 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Підпис Л. О. Голота

Судді: Підпис С. Г. Копаничук

Підпис В. П. Рибчинський

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя Л. О. Голота

Повний текст постанови складено 17 січня 2019 року.