Постанова

від 10.01.2019 по справі 904/3474/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3474/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Консалтингу "Елькон" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2018 (ухвалене суддею Воронько В.Д., повне рішення складено 08.10.2018) у справі № 904/3474/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Консалтингу "Елькон"

про стягнення 18 481, 99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Консалтингу "Елькон" про стягнення з останнього на свою користь заборгованості у сумі 13 002,00 грн., 3% річних у сумі 1 029,12 грн. та інфляційних втрат у сумі 4 450,87 грн. у зв'язку з ненадання відповідачем оплачених позивачем послуг згідно рахунку на оплату № ЦБ-108 від 02.12.2015.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2018 у справі № 904/3474/18 позов задоволено частково; стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Консалтингу "Елькон" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 13 002,00 грн. попередньої оплати та 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин оплати позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку № ЦБ-108 від 02.12.2015 в якості попередньої оплати за інформаційно-консультаційні послуги грошових коштів у сумі 13 002, 00 грн. та не виконання відповідачем своїх зобов'язань по наданню попередньо оплачених позивачем послуг, що передбачені зазначеним рахунком на оплату. З огляду на факт здійснення позивачем попередньої оплати відповідачу інформаційно-консультаційних послуг у сумі 13 002, 00 грн., суд дійшов висновку, що сторони уклали договір у спрощений спосіб та досягли його істотних умов, а укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Пославшись на ст. 901 Цивільного кодексу України, суд зазначив, що внаслідок сплати позивачем суми попередньої оплати у відповідача виникло зустрічне зобов'язання по відношенню до позивача з надання останньому передбачених договором послуг протягом зими 2015-2016 років, тобто послуги повинні були бути надані не пізніше 29.02.2016. Оскільки відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не надав позивачу узгоджені сторонами договору послуги, та грошові кошти за оплачені позивачем послуги на його вимогу не повернув, суд дійшов висновку, що з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору про надання послуг, що має наслідком повернення відповідачем позивачу сплаченої позивачем суми попередньої оплати, відповідно, вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 13 002, 00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Щодо нарахованих та заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 4 450, 87 грн. та 3% річних у сумі 1 029, 12 грн. за період з 05.12.2015 по 24.07.2018, суд вбачав підстави вважати, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань на суму попередньої оплати, яку не повернув відповідач, задоволенню не підлягають, оскільки за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, а застосування аналогії закону за ст. 625 ЦК України у даному випадку є неправомірним.

Враховуючи наведене вище, місцевим господарським судом і прийнято рішення про часткове задоволення заявлених позивачем вимог.

Не погодившись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, згідно поданої апеляційної скарги просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2018 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову позивача про стягнення з відповідача 18 481, 99 грн. відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд не повідомив відповідача належним чином про відкриття провадження у справі та позбавив його можливості надати свої доводи і докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову. В той же час, відповідач має докази того, що свої обов'язки перед позивачем він виконав в повному обсязі, а отже сума попередньої оплати в розмірі 13 002,00 грн. стягнута судом на користь позивача безпідставно і необгрунтовано. Так, відповідач посилається на те, що поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою суду про порушення провадження у справі №904/3474/18 від 07.08.2018 поштовим відділенням повернуто до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Отже, суд першої інстанції не отримав відомостей ні про відмову відповідача отримати копію судового рішення (ухвали від 07.08.2018 про відкриття провадження у справі), ні про відсутність відповідача за зареєстрованою адресою. За таких обставин відповідач вважає, що у суду першої інстанції не було визначених законом підстав вважати, що ухвала про відкриття провадження у справі була вручена відповідачеві, а отже і не було підстав вважати відповідача повідомленим про наявність справи, що перебуває на розгляді суду. Також, відповідач зазначає, що адреса місця знаходження відповідача зареєстрована у встановленому законодавством порядку, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і співпадає з фактичним місцем знаходження відповідача. Ця адреса - 49040, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 40, кв. 194 - є незмінною з самого початку діяльності відповідача. Ця адреса була зазначена в позовній заяві, в документах, що були додані позивачем до позовної заяви і на цю адресу було відправлено судом першої інстанції і ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі №904/3474/18 від 07.08.2018. З яких саме причин поштове відділення не вручило відповідачеві саме лист, в якому містилась ухвала господарського суду від 07.08.2018 про відкриття провадження у справі, відповідачу невідомо. Але повернення до суду першої інстанції поштового відправлення з відміткою "за закінченням строку зберігання", на думку відповідача, не може вважатися належним врученням ухвали про відкриття провадження у справі, не може свідчити ні про відмову відповідача від отримання цієї ухвали, ні про відсутність відповідача за зареєстрованою адресою місця знаходження.

Відповідач погоджується і визнає, що дійсно між сторонами було досягнуто згоди щодо надання інформаційно-консультаційних послуг відповідачем позивачу. Інформаційно-консультаційні послуги полягали в навчанні працівників позивача у різних сферах обліку (управлінського, фінансового, податкового). Відповідач підтверджує, що дійсно ним виставлено позивачу рахунок № ЦБ-108 від 02.12.2015 на суму 13 002,00 грн., а позивач, в свою чергу, здійснив оплату за зазначеним рахунком у сумі 13 002,00 грн. Відповідач зазначає, що ним було виконано зобов'язання щодо надання інформаційно-констультаційних послуг. Так, в період з грудня 2015 року по березень 2016 року (а саме з 13.12.2015 по 06.03.2016) в освітньому центрі "Елькон" за міжнародною програмою СІРА (Certified International Proffessional Accountant) пройшли навчання наступні працівники ОСОБА_1 "Київ-Дніпровське МППЗТ":

- ОСОБА_2 за дисциплінами: "Фінансовий облік 1" (48 академічних годин) та "Податки в Україні" (44 академічних години);

- ОСОБА_3 за дисциплінами: "Фінансовий облік 1" (48 академічних годин) та "Податки в Україні" (44 академічних години);

- ОСОБА_4 за дисципліною: "Податки в Україні" (44 академічних години);

- ОСОБА_5 за дисциплінами: "Фінансовий облік 1" (48 академічних годин) та "Управлінський облік" (52 академічних години).

Всім цим особам за результатами навчання видані відповідні Свідоцтва про проходження навчання, підписані директором ТОВ "Елькон". Перший примірник свідоцтва виданий особі, що пройшла навчання. Другий примірник - зберігається у ТОВ "Елькон".

Відповідач зазначає, що факт надання таких послуг може бути підтверджено і показаннями свідків, зокрема, тих осіб, що безпосередньо проходили навчання і які були працівниками позивача ОСОБА_1 "Київ-Дніпровське МППЗТ". Також, наявність у ОСОБА_3 відповідного сертифікату, копія якого додана до апеляційної скарги, також додатково підтверджує факт проходження навчання вказаною особою у відповідача. Електронними доказами, які маються в розпорядженні відповідача (на його сервері), також підтверджується процес навчання працівниками ОСОБА_1 "Київ-Дніпровське МППЗТ", зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Навчання передбачало не лише відвідання семінарів та лекцій в навчальному центрі ТОВ "Лабораторія консалтингу "Елькон", а й дистанційне навчання за бажанням слухачів. Кожному слухачеві надавались логін і пароль для доступу на сервер відповідача (в особистий кабінет), де слухачі мали можливість ознайомитися з навчальними посібниками, виконати практичні завдання за певними дисциплінами тощо.

За доводами відповідача, троє з перелічених вище осіб, які пройшли навчання, були не лише працівниками позивача в 2015-2016 роках, а й входили до складу посадових осіб керівних органів ОСОБА_1 "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Отже, відповідач вважає, що ним було своєчасно, в повному обсязі надано оплачену позивачем послугу, що, на думку апелянта, підтверджується наданими ним доказами до суду апеляційної інстанції.

Позивач відповідно до наданого до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу та пояснень його представника у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою.

Так, щодо твердження відповідача про неналежне повідомлення судом останнього щодо відкриття провадження у справі, неотримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі, позивач зазначає, що згідно ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Разом з цим, позивач звертає увагу, що ПАТ "Укрпошта" у своїй виробничій діяльності в питаннях щодо повернення відправнику неотриманої адресатом поштової кореспонденції не керується вимогами ГПК України, а керується вимогами Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 09.03.2009. Відповідно до п. 117 зазначених Правил, поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. При цьому, позовна заява позивача та рішення суду надходили апелянту на його адресу, яка не змінювалась, проте саме ухвала суду про відкриття провадження у справі на цю ж адресу апелянта йому не надійшла. Крім того, позивач зазначає, що отримавши позовну заяву позивача, згідно Закону України "Про доступ до судових рішень" відповідач мав можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в електронному варіанті на інтернет - сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, де зазначена ухвала є у вільному доступі.

03.12.2018 до суду апеляційної інстанції від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, мотивоване тим, що він пропустив встановлений законом строк для подання зазначеного розрахунку з поважних причин, які не залежали від нього, а саме у зв'язку з неналежним повідомленням його про розгляд справи, в силу чого апелянт не міг надати свого обґрунтованого відзиву у справі, не міг, також, скористатися професійною правничою допомогою, тому був позбавлений можливості надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

03.12.2018 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про залучення додаткового доказу - заяви свідка ОСОБА_6.

10.12.2018 відповідач надав до суду апеляційної інстанції повідомлення про фактичну суму судових витрат відповідача та розрахунок фактичних сум судових витрат відповідача у справі.

12.12.2018 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення на клопотання про поновлення строку на подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, в яких останній зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено надання таких документів при апеляційному провадженні, а відповідач вдався до процесуальних дій, які мали бути здійснені ним при розгляді справи в суді першої інстанції, посилаючись при цьому, що ухвалу про відкриття провадження у справі судом було направлено належним чином, а відповідач фактично цілеспрямовано допустив процесуальну бездіяльність щодо неотримання ухвали по пошті, що, на думку позивача, можна розцінювати як відмову відповідача від одержання поштового відправлення, внаслідок чого поштове відправлення було повернуто суду за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018, постановленою колегією суддів у складі: головуючого судді: Коваль Л.А., суддів Білецької Л.М., Чередка А.Є., відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Консалтингу "Елькон", розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 03.12.2018.

У судовому засіданні 03.12.2018 оголошено перерву у судове засідання на 12.12.2018.

У судовому засіданні 12.12.2018 оголошено перерву у судове засідання на 10.01.2019.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чередка А.Є., що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, на підставі розпорядження керівника апарату суду про призначення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі та відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2019 для розгляду справи № 904/3474/18 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Коваль Л.А., судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.

У судовому засіданні 10.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку № ЦБ-108 від 02.12.2015 (а.с. 24 т.1), виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Консалтингу "Елькон" (відповідач), 04.12.2015 Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (позивач) в якості суми попередньої плати за інформаційно-консультаційні послуги було сплачено 13 002,00 грн.

Факт здійснення позивачем на користь відповідача платежу в сумі 13 002,00 грн. згідно з рахунком № ЦБ-108 від 02.12.2015 підтверджується платіжним дорученням №47262 (#450201292) від 04.12.2015 (а.с. 35 т. 1).

Рахунок на оплату № ЦБ-108 від 02.12.2015 містить наступний перелік послуг, які зобов'язався надати відповідач:

- інформаційно-консультаційні послуги у сфері управлінського обліку на підприємствах (зима 15-16) у кількості 1 шт. на суму 2232,00 грн (з урахування знижки у розмірі 168,00 грн);

- інформаційно-консультаційні послуги у сфері фінансового обліку за МСФЗ (зима 15-16) у кількості 1 шт. на суму 2232,00 грн (з урахування знижки у розмірі 168,00 грн.);

- інформаційно-консультаційні послуги із питань податкового обліку в Україні (зима 15-16) у кількості 3 шт. на суму 6138,00 грн. (з урахування знижки у розмірі 462,00 грн.);

- інформаційно-консультаційні послуги у сфері фінансового обліку за МСФЗ (зима 15-16) у кількості 2 шт. на суму 2400,00 грн. (з урахування знижки у розмірі 2400,00 грн).

Звернувшись з позовом до господарського суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Консалтингу "Елькон" суми заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних, за результатами розгляду якого Господарським судом Дніпропетровської області ухвалене оскаржуване рішення, позивач послався на ті обставини, що відповідачем не були надані позивачу послуги на підставі укладеного позивачем з відповідачем договору надання послуг в спрощений спосіб шляхом надання відповідачем пропозиції - рахунку на оплату № ЦБ-108 від 02.12.2015 на оплату інформаційно-консультаційних послуг та прийняття цієї пропозиції позивачем, що підтверджується вчиненням дій - оплатою цього рахунку. Позивач зазначив, що у нього відсутні будь-які докази, що підтверджують факт надання послуг відповідачем (акти надання послуг, акти виконаних робіт тощо). На ці ж обставини представник позивача послався і у судовому засіданні апеляційного господарського суду. Оскільки відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання щодо надання послуг, позивач звертався до відповідача з листом з вимогою повернути позивачу сплачені ним кошти на підставі рахунку на оплату № ЦБ-108 від 02.12.2015, але відповіді від відповідача на своє звернення не отримав.

Отже, вимоги позивача обґрунтовані не виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо надання послуг, оскільки факт такого виконання не підтверджується жодним доказом.

Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (ст. 184 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Поняття та види правочинів визначені ст. 202 Цивільного кодексу України.

Відповідно до наведеної правової норми правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).

За правилами частини другої ст. 206 Цивільного кодексу України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У спірних відносинах, уклавши у спрощений спосіб договір шляхом виставлення відповідачем рахунку та його оплати позивачем, сторони обмежились лише узгодженням переліку послуг, які повинен надати відповідач, їх кількості та вартості.

Зміст домовленості сторін не містить умов щодо кількості осіб, які б фактично мали отримати послуги за рахунок позивача, їх переліку, підстав допуску таких осіб, які за рахунок позивача мають право на отримання інформаційно-консультаційних послуг. Сторонами не узгоджено порядок та форму оформлення результату надання відповідних послуг при тому, що особи, які безпосередньо отримують послуги, не є учасниками (сторонами) договору.

Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач повідомив позивача про надання послуг, а позивач прийняв ці послуги як належне виконання відповідачем своїх зобов'язань або обґрунтовано чи безпідставно відмовився від їх прийняття.

Саме позивач, як сторона договору, мав отримати підтвердження надання послуг у відповідному обсязі та належної якості з відповідним оформленням такого факту. Відповідачем не видавався позивачу документ на підтвердження підстави отримання грошових коштів.

За наведеного вище, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що надані відповідачем до суду апеляційної інстанції документи, є такими, що складені відповідно до умов договору та домовленостей сторін договору щодо надання послуг та підтверджують факт виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у відповідності до умов договору.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Оскільки, як встановлено судом, матеріалами справи не підтверджується надання відповідачем позивачу інформаційно-консультаційних послуг, відповідно, з боку відповідача має місце неналежне виконання останнім свого договірного зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення відповідачем позивачу попередньої оплати (авансу) у сумі 13 002, 00 грн.

Також, зазначене вище є підставою для відхилення доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, та наданих ним доказів в підтвердження своїх доводів щодо належного виконання відповідного зобов'язання.

Колегія суддів не надає правової оцінки висновкам суду щодо наявності підстав для відмови позивачу в задоволенні частини заявлених ним позовних вимог, оскільки позивач не оскаржує рішення суду у відповідній частині, тоді як відповідно до частини першої ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неналежного повідомлення його судом першої інстанції про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали місцевого господарського суду від 07.08.2018 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі судом була направлена на належну адресу місця знаходження відповідача, але відповідне поштове відправлення повернено органом зв'язку до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Отже, судом було дотримано вимоги ч. 5 ст. 176 ГПК України щодо надсилання відповідачу у справі ухвали про відкриття провадження у справі. Окрім цього відповідач не заперечує отримання від позивача позовної заяви, а відтак у відповідача за умови добросовісного користування ним процесуальними правами, проявивши розумну обачність, існувала реальна можливість отримати інформацію про судовий розгляд даної справи як за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, до якого є вільний доступ, так і безпосередньо шляхом звернення до суду. Проте відповідач такою можливістю не скористався.

З огляду на наведене вище, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Консалтингу "Елькон" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2018 у справі № 904/3474/18 задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Консалтингу "Елькон" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2018 у справі № 904/3474/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2018 у справі № 904/3474/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повна постанова складена 18.01.2019.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков