Рішення

від 08.01.2019 по справі 915/1101/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року Справа № 915/1101/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши справу № 915/1101/18

за позовом: Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. І. Виговського, 18) в інтересах держави

в особі: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, 34; ідентифікаційний код: 39825404)

до відповідача: Фермерське господарство Свобода (55223, Миколаївська область, Первомайський район, с. Мигія, вул. Зелена, 11; ідентифікаційний номер: 23084596)

про: повернення земельної ділянки,

Представники:

від позивача: не з'явився,

від прокуратури: прокурор Григорян Е.Р. за посвідченням,

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

05.10.18 керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Фермерського господарства Свобода , в якому просив зобов'язати відповідача повернути у розпорядження держави в особі позивача земельну ділянку площею 15 га, загальною вартістю 406 174,20 грн, для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, яка є частиною земельної ділянки, що належала ОСОБА_1 на праві довічного успадкованого володіння на підставі державного акту на право довічного успадкованого володіння.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на використання відповідачем спірної земельної ділянки без належних на те правових підстав, а, відтак, протиправність такого використання; статті 13, 14 Конституції України; статті 319, 373, 386, 407, 413, 1212, 1225 Цивільного кодексу України, статті 92, 116, 118, 123, 124, 125, 126, 131 Земельного кодексу України; Закон України Про фермерське господарство ; постанову Верховної Ради ОСОБА_2 РСР від 13 березня 1992 року № 2201; рішення Конституційного суду України у справі № 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (неконституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України; рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 березня 2017 року у справі № 484/464/17, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня 2017 року; державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею на ім'я ОСОБА_1; актовий запис про смерть ОСОБА_1; акт обстеження земельної ділянки від 08 червня 2018 року.

Обґрунтовуючи наявність інтересів держави та підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі в особі позивача прокурор послався на статтю 131-1 Конституції України, статтю 53 Господарського процесуального кодексу України, статтю 23 Закону України Про прокуратуру , Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, та зазначив, що використання відповідачем спірної земельної ділянки без належних правових підстав порушує інтереси держави щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, а також завдає матеріальної шкоди державі у формі недоотриманої орендної плати; Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення дотепер не вжив заходів до усунення зазначених порушень та повернення земельної ділянки.

06.11.18 до Господарського суду Миколаївської області надійшли письмові пояснення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05 листопада 2018 року за вихідним № 9-14-0.62-8249/2-18, про підтримання позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, відзиву та будь-яких інших процесуальних документів по суті спору не подав.

Ухвала суду від 10 жовтня 2018 року про прийняття позовної заяви до розгляду та призначення підготовчого засідання у справі повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою про причину повернення - за відмовою адресата від отримання (поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 5400134460390).

У судове засідання 08 січня 2019 року з'явився представник прокуратури, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач свого представника для участі у судовому засіданні жодного разу не направив, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури звернувся до суду з клопотанням про прийняття доказів від 13 грудня 2018 року № (15-34) 7863 вих-18, яке надійшло до Господарського суду Миколаївської області засобами поштового зв'язку 17 грудня 2018 року (вхідний № 16945/18). Прокурор клопотав прийняти як докази копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 листопада 2018 року № 7942/0/14-18-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та інформацію відділу у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.12.2018 № 707/118-18 (супровідний лист до наказу). Зазначав, що, оскільки зазначений наказ було прийнято після звернення прокурора до суду з позовом, ці документи не були долучені до його додатків.

Будь-яких інших заяв або клопотань від інших учасників справи до суду не надходило.

Заслухавши представника прокуратури, суд задовольнив клопотання та долучив надані прокурором документи до справи як докази.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника прокуратури, суд установив такі обставини і відповідні їм правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету Первомайської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 22 квітня 1991 року № 87 громадянину ОСОБА_1 було надано земельну ділянку площею 15 гектарів для ведення селянського господарства. Зазначене рішення було затверджене рішенням VIII сесії XXI скликання Первомайської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 12 липня 1991 року, яким ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 18,4 гектари, в тому числі 15 гектарів ріллі.

На підставі зазначених рішень ОСОБА_1 отримав ОСОБА_3 на право довічного успадковуваного володіння землею, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею по Первомайському району за реєстраційним номером 171 від 23 вересня 1991 року на земельну ділянку загальною площею 18,4 гектарів.

Зазначена земельна ділянка надавалась ОСОБА_1 у користування як фізичній особі.

Земельна ділянка відноситься до земель державної форми власності за цільовим призначенням - ведення фермерського господарства, землевпорядна документація не розроблялась, межі не встановлювалися, кадастровий номер не присвоювався. Зазначені обставини підтверджуються листами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 червня 2018 року № 10-14-0.161-6031/2-18 та від 15 серпня 2018 року № 10-14-0.2-6068/2-18.

Інформація щодо розпаювання земельної ділянки членами фермерського господарства відсутня, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08 червня 2018 року № 326/118-18.

Земельна ділянка не передавалась у користування іншим особам, крім ОСОБА_1, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03 травня 2018 року № 2339/178-18.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 листопада 2018 року № 7942/0/14-18-СГ земельна ділянка загальною площею 18,4 гектарів віднесена до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

20 червня 2011 року ОСОБА_1 помер, що підтверджується актовим записом про смерть від 20 червня 2011 року № 23.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 був засновником і членом Фермерського господарства Свобода , що підтверджується Статутом Фермерського господарства Свобода , зареєстрованого державним реєстратором Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області 20 лютого 2008 року за № 15191050004000331.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08 жовтня 2018 року серед засновників (учасників) Фермерського господарства Свобода , крім ОСОБА_1, значиться також ОСОБА_4.

Згідно з пунктом 1.2.1. Статуту відповідача головою господарства є ОСОБА_4.

Відповідач зареєстрований як юридична особа, керівником відповідача є ОСОБА_4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08 жовтня 2018 року.

Спірна земельна ділянка використовується відповідачем, що підтверджується листом Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 11 червня 2018 року № 260; актом обстеження спірної земельної ділянки від 08 червня 2018 року, складеним комісією у складі секретаря Мигіївської сільської ради ОСОБА_5, депутата сільської ради ОСОБА_6, землевпорядника сільської ради ОСОБА_7 та головою Фермерського господарства Свобода ОСОБА_4; листами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08 червня 2018 року № 326/18-18, від 03 травня 2018 № 2339/178-18.

Зокрема, у вищезгаданому акті від 08 червня 2018 року зафіксовано таке: Ми, комісія у складі: голови комісії секретаря Мигіївської сільської ради ОСОБА_5, депутата сільської ради ОСОБА_6, землевпорядника сільської ради ОСОБА_7, голови ФН Свобода ОСОБА_4 обстежили земельну ділянку площею 18,4 га на наявність використання. Земельна ділянка використовується головою фермерського господарства ФГ Свобода . При обстеженні виявлено, що земельна ділянка засіяна озимою пшеницею на площі 15,0 га посіви в задовільному стані, залишок земельної ділянки площею 3,4 га це неудоби, балка. Земельна ділянка розташована за межами населеного пункту .

Тобто вбачається, що частина земельної ділянки, площею 15 гектарів, використовується відповідачем для вирощування пшениці. Способу, у який використовуються останні 3,4 гектари земельної ділянки, за текстом акту та листа Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області не зазначено.

Також обставина використання спірної земельної ділянки відповідачем підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи Фермерського господарства Свобода за 2016 - 2018 роки, листами Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області від 18 червня 2018 року № 6010/12-29-12-08-22, від 27 вересня 2018 року № 10038/9/14-29-12-08-22, від 15 серпня 2018 року № 8647/9/14-29-12-08-22.

Матеріали справи свідчать, що у лютому 2017 року голова Фермерського господарства Свобода ОСОБА_4 звертався до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до Мигіївської сільської ради Первомайського району та ОСОБА_8, в якому просив визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_1, який помер 18 червня 2011 року, що підтверджується копією відповідної позовної заяви. За текстом позовної заяви зазначено, що ОСОБА_8 є сестрою ОСОБА_4

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 березня 2017 року у справі № 484/464/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено з тієї підстави, що після набрання чинності чинним Земельним кодексом України ОСОБА_1 не отримав спірну земельну ділянку у власність і не уклав з власником будь-якого цивільно-правового договору щодо неї, тому зазначена земельна ділянка не може входити до складу спадщини. Зазначені обставини підтверджуються копією ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня 2017 року та даними Єдиного державного реєстру судових рішень.

На підставі вищенаведеного господарський суд встановив, що спірні правовідносини між сторонами мають господарсько-правовий характер і виникли у зв'язку з безпідставним використанням відповідачем земельної ділянки державної форми власності.

Згідно із статтями 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності ОСОБА_2 народу. Від імені ОСОБА_2 народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як вбачається із змісту статей 116, 118, 124, 123 ЗК України, підставою для набуття особами права власності або права користування земельними ділянками державної та комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 31 ЗК України визначає, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка не належить Фермерському господарству Свобода на праві власності, так само як і на праві приватної власності будь-кому із членів цього фермерського господарства, а також не використовується ним на підставі договору, укладеного із власником земельної ділянки.

Станом на дату отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у користування діяв та був чинним Земельний кодекс ОСОБА_2 РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII у редакції станом на липень 1991 року. Зокрема, статтею 6 цього Кодексу передбачалось, що у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам ОСОБА_2 РСР, серед іншого, для ведення селянського (фермерського господарства), а порядок успадковування права володіння земельною ділянкою визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства ОСОБА_2 РСР.

ОСОБА_5 редакція зазначеного кодексу від 13 березня 1992 року уже не містила інституту довічного успадковуваного володіння, натомість, передбачала постійне та тимчасове користування землею.

Відповідний кодекс втратив чинність 01 січня 2002 року з набранням чинності Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року

№ 2768-III.

Згідно з частиною першою статті 92 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам законом не передбачена.

Пунктом шостим розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не переоформлював у встановленому порядку право власності або право оренди на земельну ділянку площею 18,4 гектари на території Мигіївської сільської ради.

Разом з тим, положення пункту 6 розділу X Земельного кодексу України втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дозволяє дійти висновку, що до моменту смерті ОСОБА_1 фактично належало право постійного користування земельною ділянкою.

З 13 березня 1992 року земельне законодавство України не передбачає такої форми володіння землею, як довічне успадковане володіння та не визначено механізму успадкування права на користування земельними ділянками, які належали спадкодавцям на праві довічного успадкованого володіння, а визначено лише договірний порядок установлення емфітевзису. Кожна особа наділена правом звернення до власника земельної ділянки для оформлення своїх прав на користування земельною ділянкою. Таке право користування припиняється у зв'язку зі смертю особи, тобто право користування земельною ділянкою не може переходити спадкоємцю, оскільки діє лише доки особа наділена цивільно-правовою дієздатністю.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення), як передбачено статтею 1225 Цивільного кодексу України, лише при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлювальним документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) (частина друга статті 407, частина друга статті 413 Цивільного кодексу України, частина друга статті 102-1 Земельного кодексу України).

Перехід у порядку спадкування права довічного володіння землею законом не передбачено. Чинним ЗК України взагалі не передбачено такого виду землекористування.

Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право володіння земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 178/447/16-ц, висновки якого повинні враховуватися господарськими судами за приписами частини четвертої статті 236 ГПК України.

Отже, правовий зв'язок між спірною земельною ділянкою та ОСОБА_1, безпосередньо якому ділянка надавалась у користування для ведення селянського господарства, припинився внаслідок смерті цього громадянина, і відповідне право користування не перейшло до спадкоємців.

Відсутні докази, які б підтверджували наявність правового зв'язку між Фермерським господарством Свобода і спірною земельною ділянкою, зокрема, правові підстави для використання відповідачем земельної ділянки площею 18,4 гектарів, розташованої на території Мигіївської сільської ради.

Таким чином, відповідна ділянка використовується відповідачем без належних правових підстав, що обумовлює застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, земельна ділянка державної форми власності, розташована на території Мигіївської сільської ради (за межами населеного пункту), повинна бути повернута відповідачем у розпорядження держави, в особі уповноваженого державного органу.

Відповідним державним органом є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Зокрема, згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності відноситься до компетенції Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру - підпункт а пункту 25-1 Положення про про ОСОБА_3 службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, далі - Положення № 15). Згідно з пунктом 31 Положення № 15 Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Безпідставне використання відповідачем спірної земельної ділянки порушує інтереси держави, оскільки перешкоджає реалізації правомочності держави як власника щодо розпорядження землею, серед іншого, унеможливлюючи передання земельної ділянки в оренду та надходження до бюджету орендної плати.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про необхідність захисту інтересів держави шляхом задоволення позову прокурора та зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Також, як зазначалося вище, з письмових доказів, що містяться у справі, вбачається, що відповідач використовує всю площу земельної ділянки, а саме: 18,4 гектари.

Разом з тим, керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області у позовній заяві просить зобов'язати відповідача повернути у розпорядження держави частину земельної ділянки площею 15 гектарів. Щодо повернення решти земельної ділянки площею 3,4 гектари позовні вимоги не заявлені. Позивач, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, підтримав позов у повному обсязі у межах заявлених вимог.

Згідно із статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 червня 2018 року вартість ріллі на території Миколаївської області станом на 2018 рік становить 27 078,28 грн. Отже, вартість земельної ділянки площею 15 гектарів, яку прокурор просить зобов'язати відповідача повернути в розпорядження держави, становить 406 174,20 грн (15 х 27 078,28 = 406 174,20).

За змістом статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 42 ГПК України надає учасники справи такі права, як подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Зазначена правова норма також зобов'язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами та не виконав обов'язків щодо надання доказів, не спростував обставини використання ним спірної земельної ділянки, не довів наявності у нього правових підстав для її використання.

Натомість, прокурор довів належними і допустимими доказами обставину фактичного використання відповідачем спірної земельної ділянки без належної правової підстави, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову.

Також судом було взято до уваги інформацію відділу у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.12.2018 № 707/118-18 про те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15.11.2018 №7942/0/14-18-сг «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 18,4 га громадянину України ОСОБА_9 в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Судові витрати у справі становлять сплачений Прокуратурою Миколаївської області судовий збір за позовом Первомайської місцевої прокуратури, у сумі 6 092,61 грн.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь Прокуратури Миколаївської області судового збору в сумі 6 092,61 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Івана Виговського,18) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Миру, 34; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39825404) до Фермерського господарства Свобода (Миколаївська область, Первомайський район, с. Мигія, вул. Зелена, 11; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 23084596) задовольнити.

2. Зобов'язати Фермерське господарство Свобода (Миколаївська область, Первомайський район, с. Мигія, вул. Зелена, 11; ідентифікаційний код: 23084596) повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Миру, 34; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39825404) земельну ділянку площею 15 гектарів вартістю 406 174,20 грн для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, яка є частиною земельної ділянки, що належала ОСОБА_1 на праві довічного успадковуваного володіння на підставі Державного ОСОБА_3 на право довічного успадковуваного володіння.

3. Стягнути з Фермерського господарства Свобода (Миколаївська область, Первомайський район, с. Мигія, вул. Зелена, 11; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 23084596) 6 092,61 грн. судового збору на користь Прокуратури Миколаївської області (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 02910048, р/р № 35215058000340, банк: ДКСУ м. Києва, МФО: 820172).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 18.01. 2019 року.

Суддя О.Г. Смородінова