Ухвала

від 18.01.2019 по справі 916/59/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/59/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши заяву Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства „Іскра» про забезпечення позову вх. ГСОО №2-185/19 від 16.01.2019 року подану по справі №916/59/19:

за позовом: Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства „Іскра» (11034, Житомирська обл., Олевський р-н, с. Лопатичі, вул. Гагаріна, буд. 70);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Барель+» (61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 233-Б);

про стягнення 2 620 024,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач - Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство „Іскра» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Барель+» , в якій просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 2591904,00 грн. та проценти у розмірі 28120,39 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що сторони мали намір укласти договір поставки та за результатами досягнутих домовленостей сторони обмінялись сканованими копіями договору поставки нафтопродуктів №1540 від 10.12.2018р. за умовами якого позивачем було оплачено вартість товару у розмірі 2591904,00 грн., між тим в порушення умов укладеного договору, відповідач поставку товару на відповідну суму не здійснив, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Правовими підставами для звернення з відповідним позовом позивачем визначено положення ст.ст., 251-255, 525, 532, 536, 539, 599, 693 Цивільного кодексу України та ст.ст.193, 222 Господарського кодексу України.

Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову вх. ГСОО №2-46/19, яка ухвалою суду в порядку ч.7 ст.140 Господарського процесуального кодексу України була повернута заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 18.01.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/59/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання.

16.01.2019 року позивачем подано до канцелярії суду заяву про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-185/19), в порядку ст.ст. 136-139 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до змісту заяви про забезпечення позову, заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти, які наявні на банківських рахунках відповідача, згідно до зазначених реквізитів рахунків, що належать або підлягають передачі або сплаті ТОВ „Барель+» у межах ціни позову в розмірі 2620024,00 грн. При цьому у зазначеній вище заяві позивачем в порядку п.6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України викладено пропозицію щодо зустрічного забезпечення у вигляді заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо двох нежитлових приміщень, загальною площею 2721,9 кв.м., які належать на праві власності позивачу, до прийняття судом рішення у справі.

Так, в обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що на рахунках відповідача знаходяться грошові кошти Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства „Іскра» , які ТОВ „Барель+» має повернути, оскільки не виконало своє зобов'язання щодо поставки товару. При цьому, позивач стверджує, що оскільки грошові кошти позивачем було перераховано ще 10.12.2018 року, є підстави вважати, що ТОВ „Барель+» може ними розпорядитись на свій розсуд. Водночас, позивач зазначає, що ризики неповернення грошових коштів підтверджуються тим, що відповідачем не відвантажено товар у встановлені строки та не надано будь-яких пояснень з зазначеного приводу. Крім того, позивач наполягає на тому, що відповідач, як юридична особа був зареєстрований 29.06.2017 року, тобто півтора року назад, тому у нього немає на ринку ділової репутації та іміджу, в зв'язку з чим є ймовірність, що підприємство можуть ліквідувати. Разом з тим, позивач стверджує, що згідно інформаційної довідки №151477714 у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно та зазначене вище, за думкою позивача, свідчить про те, що маючи невиконані зобов'язання перед контрагентом, ТОВ „Барель+» вчиняє шахрайські дії, користуючись чужими грошовими коштами та не має наміру здійснювати погашення заборгованості перед контрагентами. З огляду на викладене позивач вважає, що у даному випадку, застосування засобів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та попередження можливості додаткового порушення прав та законих інтересів позивача у розумінні ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Водночас позивач стверджує, що із врахуванням предмету позову, а саме, стягнення попередньої оплати та суми нарахованих процентів та виду заходу забезпечення позову, який просить вжити позивач, застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову свідчить про адекватність відповідних заходів забезпечення позову. За таких обставин позивач вважає, що вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушенню прав позивача на час вирішення спору в суді та у разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду, тоді як невжиття зазначених заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши заяву Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства „Іскра» про забезпечення позову та дослідивши подані матеріали, а також враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Можливість обмеження права розпоряджання рахунком установлено ст. 1074 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 59 Закону України „Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми, або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Зі змісту поданої заяви та доданих до неї документів вбачається наявність у ТОВ „Барель+» зобов'язань за договором №1540 від 10.12.2018р., в частині поставки товару у строк протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання оплати.

При цьому, за твердженням позивача, попередня оплата вартості товару була здійснена Приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським підприємством „Іскра» 10.12.2018 року, між тим, поставка товару не була здійснена відповідачем, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду про стягнення відповідної попередньої оплати та нарахованих процентів.

Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, майнового характеру спору та суттєвого розміру позовних вимог, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зменшення коштів, які наявні у відповідача, на момент ухвалення рішення по справі.

Також господарський суд вважає цілком обґрунтованим обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника, оскільки він відповідає вимогам, на забезпечення яких він направлений, є пов'язаним і співвідносним із такими вимогами.

Крім того, суд зазначає, що вказані позивачем заходи не належать до заходів забезпечення позову, вжиття яких не допускається згідно до ч.5 ст.137 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Таким чином, оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову та встановивши в їх сукупності обставини, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти не є перешкодою у здійсненні боржником господарської діяльності.

До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Разом з тим, щодо пропозиції позивача про застосування зустрічного забезпечення суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.

З огляду на наведені приписи щодо зустрічного забезпечення позову, оскільки відносини у даній справі не є врегульованими та залишаються спірними, з урахуванням предмету заявлених позовних вимог суд не вбачає наразі доцільності застосування зустрічного забезпечення шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо двох нежитлових приміщень, загальною площею 2721,9 кв.м., які належать на праві власності позивачу.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам про можливість подання відповідної заяви про застосування заходів зустрічного забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову в порядку ч. 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Заяву Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства „Іскра» про забезпечення позову вх. ГСОО №2-185/19 - задовольнити.

2.Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Барель+» (61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 233-Б; код ЄДРПОУ 41423016) в розмірі ціни позову 2 620 024,39 грн., які знаходяться на рахунках у банках, а саме: № 26005052233117 в ГРУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК в м. Харків, МФО 351533; № 26006052261252 в ГРУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК в м. Харків, МФО 351533; №26005052108156 в ГРУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК в м. Харків, МФО 351533; №26009667868500 в АТ Укрсиббанк , МФО 351005; №26006000000762 в АТ ОСОБА_1 ДНІПРО , МФО 305749 (код валюти 840); №26006000000762 в АТ ОСОБА_1 ДНІПРО , МФО 305749 (код валюти 980); №26006000000762 в АТ ОСОБА_1 ДНІПРО , МФО 305749 (код валюти 978).

Стягувачем за ухвалою є: Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство „Іскра» (11034, Житомирська обл., Олевський р-н, с. Лопатичі, вул. Гагаріна, буд. 70; код ЄДРПОУ 05418715)

Боржником за ухвалою є: Товариства з обмеженою відповідальністю „Барель+» (61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 233-Б; код ЄДРПОУ 41423016 );

Ухвала набирає чинності з дня її постановлення.

Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна