Постанова

від 15.01.2019 по справі 808/1625/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2019 року м. Дніпросправа № 808/1625/18 Суддя І інстанції - Стрельнікова Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Клас

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Клас до Державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Ільющенкова Сергія Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, Селянське фермерське господарство Карпенко О.І. , Департамет реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання пртиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Агро-Клас звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення прийняте Державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Ільющенковим Сергієм Олександровичем з індексним номером: 37467674 від 09.10.2017 (11:12:05), номер запису про інше речове право: 22723216, дата та час державної реєстрації: 04.10.2017(14:57:41) - про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1, площа ділянки: 4,5653 га, на підставі договору оренди землі б/н від 27.09.2017, суб'єкти іншого речового права: орендар - СФГ Карпенко О.І. , код ЄДРПОУ 24515884; орендодавець - ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно та в супереч приписів чинного законодавства України прийнято рішення про проведення державної реєстрації права оренди за договором оренди землі від 27.09.2017 укладеного між орендарем - СФГ Карпенко О.І. та орендодавцем - ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1. Позивач зазначає, що державним реєстратором не було належним чином перевірено інформацію про наявність вже зареєстрованих речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, в результаті чого було допущено існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку. Вказує, що ще 26.10.2006 між ТОВ Агро-Клас та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, відповідно до умов якого договір оренди землі діє до 31.12.2017. Крім того, позивач зазначає, що 30.03.2008 між позивачем та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду, в якій продовжено строк дії договору оренди землі до 31.12.2020, проте, відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення зазначені обставини враховано не було.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ТОВ Агро -Клас подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Вказує на те, що саме на державного реєстратора покладено обов'язок під час проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно належним чином перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.10.2006 між ТОВ Агро-Клас та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.8).

Відповідно до пункту 4.1 договір укладається на термін з 26.10.2006 та діє до 31.12.2017.

30 березня 2008 року між орендодавцем - ОСОБА_4 та орендарем - ТОВ Агро-Клас укладено договір №1 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 26.10.2006 зареєстрованого Оріхівським РВ ЗРФ Центр ДЗК за №040827500220 від 26.03.2008, відповідно до якого, серед іншого, пункт 4.1 викладено в новій редакції: Договір вступає в силу з моменту державної реєстрації і діє до 31.12.2020.

Додаткова угода зареєстрована у Оріхівському РВ Запорізької РФ ДП Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.12.2008 №040827500662.

Разом з тим, 09.10.2017 відповідачем реєстраційну дію по реєстрації права оренди з індексним номером: 37467674 від 09.10.2017 (11:12:05), номер запису про інше речове право: 22723216, дата та час державної реєстрації: 04.10.2017(14:57:41) - про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1, площа ділянки: 4,5653 га, на підставі договору оренди землі б/н від 27.09.2017, суб'єкти іншого речового права: орендар - СФГ Карпенко О.І. , код ЄДРПОУ 24515884; орендодавець - ОСОБА_2.

Розглядаючи дану справу та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Проте з таким висновком колегія суддів апеляційного суду не погоджується з наступних підстав.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не звернули увагу на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1,2 частини першої статті 4 КАС України).

Пунктом 1 ч.1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у СФГ Карпенко О.І. і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та СФГ Карпенко О.І. щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також колегія суддів вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Такий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, відступивши від своїх попередніх висновків щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги (стаття 319 КАС України).

Пунктом 3 частини першої статті 315 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Апеляційний суд вказує, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Керуючись ст. 238, п.3 ч.1 ст.315, ч.1 ст. 319, ст.ст. 321,322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Клас - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року - скасувати, провадження в адміністративній справі - закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення із вказаним позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова