Постанова

від 15.01.2019 по справі 810/2352/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2352/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Беспалова О.О., Кузьменка В.В.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 09.07.2012 № 1304/0000031720/101;

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 31.05.2012 по 14.06.2012 працівниками Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

Результати перевірки оформлені актом від 21.06.2012 № 1611/17- 1/59/НОМЕР_1, висновком якого було встановлено порушення позивачем положень:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян від 26.12.1992 № 13-92, абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємства від 22.05.1997 № 283/97-ВР, п.п.164.1.3 п.164.3 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України, а саме занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 89 354,07 грн., в тому числі: за 2001 рік в сумі 89 354,07 грн., в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 13 403, 11 грн.

Таких висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що підприємцем нібито віднесено до валових витрат (рядок 4 Додатку № 7 до розділу III податкової декларації про майновий стан та доходи Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності від 03.02.2012 № НОМЕР_2) не підтверджені відповідними документами витрати в сумі 89 3154,07 грн., в тому числі за 2011 рік, а саме: зазначена у декларації сума витрат не підтверджена прибутковими накладними, розрахунковими документи за товари, чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13/92-ВР Про прибутковий податок з громадян та вимоги абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.1997 №283/97-ВР, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України 02.12.2010 № 2755-VI.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 09.07.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 1304/0000031720/101, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 14 585, 86 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 666, 46 грн.

Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки податковим органом не були перевірені вказані позивачем у декларації суми валового доходу та валових витрат, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки відповідачем встановлено розбіжність даних декларації позивача щодо оподаткованого доходу у розмірі 89 354,07 грн., а тому і донараховано останньому податок на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з підпунктом 47.1.2 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках передбачених законом.

Крім того згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки визначені цим Кодексом.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13/92- ВР Про прибутковий податок з громадян встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Згідно з положеннями пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу України а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік позивач помилково вказав, що сума загального оподатковуваного доходу становить 1 902 235, 01 грн., фактично дохід за 2011 рік склав 1 803 276, 67 грн.

Різниця суми доходу у розмірі 98 958, 34 грн. виникла у зв'язку з тим, що при визначенні суми валового річного доходу за 2011 рік позивачем були включені суми коштів, повернуті на його рахунок постачальником продукції і відповідно повернуті позивачем своєму контрагенту через те, що фактично оплачений контрагентом товар не був відвантажений на всю суму.

Так, відповідно до листа від 02.08.2011 адресованого ФОП ОСОБА_2 директору ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД з проханням відвантажити 6 вагонів аміачної селітри в біг-бегах на станцію Біла Церква одержувач ФОП ОСОБА_2, поставка товару підтверджується рахунком-фактури від 02.08.2011 № СФ-0002148 (408.000 т.) на суму 1 037 000,00 грн., ПДВ 207 400 грн.; видатковою накладною від 06.08.2011 № РН-0004451 на суму 585 600 грн., ПДВ 97 600 грн.; видатковою накладною від 14.08.2011 № РН-0004588 на суму 600 850,00 грн., ПДВ 100 141,67 грн.

Однак, вже після оплати товару, відбулася зміна умов поставки товару, а саме в частині зменшення об'єму поставки у розмірі 19 т., внаслідок зміни рухомого складу - вагонів, якими здійснювалось перевезення.

У зв'язку із вказаним, ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД повернуло позивачу кошти за непоставлений товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Так, відповідно до вказаних банківських виписок 30.08.2011 ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД (код ЄДРПОУ 35917124) повернув ФОП ОСОБА_2 35 950, 00 грн., а 08.09.2011 ще 22 000,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявний лист ФОП ОСОБА_2 від 30.08.2011 адресований директору ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД з проханням повернути кошти, перераховані за 19 т. аміачної силітри платіжним дорученням від 05.08.2011 № 21, згідно рахунку № СФ - 0002148 від 02.08.2011 в сумі 57 950, 00 грн. у зв'язку зі зміною кількості поставки аміачної селітри.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що 01.08.2011 між позивачем (постачальник) та сільськогосподарським виробничим кооперативом імені Щорса (покупець) укладено договір поставки № 7.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язаний поставити СВК ім. Щорса 408 тонн аміачної селітри в біг бегах на загальну суму 1 305 600,00 грн.. ПДВ 217 600 грн.

Відповідно до наданих банківських виписок та платіжних доручень СВК ім. Щорса були перераховані кошти на рахунок позивача.

Однак, у зв'язку з недопоставкою ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД аміачної селітри позивачу, позивач не зміг у повному обсязі виконати взяті на себе зобов'язання за договором від 01.08.2011 № 7.

Так, 30.08.2011 ФОП ОСОБА_2 повернув СВК ім. Щорса 35 200,00 грн., а 25 600,00 грн. 08.09.2011.

У свою чергу, позивач отримані від ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД (повернуті на рахунок позивача) кошти у сумі 57 950, 00 грн. (без ПДВ - 48 291,67 грн.), та повернуті позивачем на рахунок контрагента СВК ім. Щорса кошти у сумі 60 800,00 грн. (без ПДВ 50 666,67 грн.) включив до суми загального оподатковуваного доходу за 2011 рік, що і спричинило визначення суми валового доходу у розмірі 1 902 235, 01 грн.

З вказаного вище вбачається те, що висновки відповідача про заниження суми чистого доходу у розмірі 89 354, 07 грн. є помилковими, оскільки ним під час перевірки не були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, на підставі даних яких позивачем було заповнено декларацію, а були взяті до уваги лише дані декларації. При цьому, як вірно було встановлено судом першої інстанції, що таке завищення виникло у зв'язку з помилкою, допущеною позивачем при веденні книги обліку доходів і витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Беспалов О.О.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 17.01.2019.