Ухвала

від 18.01.2019 по справі 803/960/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

18 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/3958/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Глушка І. В. суддів -Ільчишин Н. В. Макарика В. Я.

перевіривши апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі №803/960/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торговий дім "ДЖЕ РОСТ" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов"язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском скаржником строку на апеляційне оскарження та надано десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для звернення до суду із заявою про поновлення строку із наведенням поважних підстав його пропуску.

Копія вказаної ухвали судом надіслана на адресу скаржника з повідомленням про вручення поштового відправлення ф.119, однак станом на 18 січня 2019 року дане повідомлення на адресу суду не повернулось.

Водночас, скаржником на адресу суду надано докази отримання вказаної ухвали, а саме копію супровідного листа, яким судом надсилалась ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, що містить вхідний номер та дату реєстрації вказаної ухвали Державною фіскальною службою України (вх.№59486/5 від 26.12.2018), з якої слід пов язувати початок перебігу строку, наданого судом для усунення виявленого недоліку апеляційної скарги.

В межах наданого судом строку скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, у якому скаржник покликається на дотримання строків апеляційного оскарження судового рішення при зверненні до суду з первинною апеляційною скаргою та зазначає, що фактичною перешкодою для звернення до суду з апеляційною скаргою у визначені процесуальним законом строки стало систематичне блокування рахунків ДФС, що унеможливлювало сплату судового збору за подання апеляційної скарги, перебування на розгляді у судах значного обсягу аналогічних справ за позовами платників податків та здійснення супроводження даної справи представником ДФС України Мельничуком М.В. - працівником Головного управління ДФС у Волинській області, що мало наслідком подання повторної апеляційної скарги лише після отримання вказаним представником скерованого Державною фіскальною службою України платіжного доручення.

Вирішуючи питання поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що первинна апеляційна скарга скаржником була подана в межах визначеного процесуальним законом строку. Однак ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року зазначена апеляційна скарга була повернута скаржнику відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 79005 1424217 4 копію зазначеної ухвали вручено скаржнику 02 жовтня 2018 року.

28 листопада 2018 року Державна фіскальна служба України скористалась правом повторного звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі №803/960/18, тобто поза межами тридцятиденного строку після отримання копії ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року про повернення апеляційної скарги скаржнику. При цьому скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Водночас скаржником не надано доказів наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду з апеляційної скарги в межах строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Зазначеним у клопотанні скаржника обставинам надано правову оцінку в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, зазначивши про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, та роз"яснено шлях усунення виявленого недоліку апеляційної скарги.

Так, згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

В обґрунтування вимог заявленого клопотання скаржник, зокрема зазначає, що операції по рахунках ДФС тимчасово зупинено Державною казначейською службою України у відповідності до п.28 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі-Порядок).

Зі змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення слідує, що наведені у ньому доводи є необґрунтованими, а наявні в матеріалах справи докази не підтверджують того, що майновий/фінансовий стан скаржника перешкоджав сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Зокрема, із долучених скаржником до апеляційної скарги доказів (листів Державної казначейської служби України щодо безспірного списання коштів) слідує, що Казначейством зупинено операції на рахунках боржника, крім платежів, визначених п.25 Порядку.

Так, відповідно до п.25 Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ст. 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та "Круз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06.10.2015 суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

У даному випадку вказані скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata.

Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Оскільки скаржник не навів поважних підстав, за яких апеляційна скарга подана понад визначені законом строки, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що причина пропуску процесуального строку має об'єктивний і незалежний від скаржника характер, скаржником додатково такі докази не подано, інші обставини, на які покликається скаржник у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання суду апеляційної інстанції, не є непереборними чи такими, що унеможливлювали реалізацію права на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що скаржником строк на апеляційне оскарження пропущено без поважних причин.

Враховуючи наведене, заявлені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження слід визнати неповажними та відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 299, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі №803/960/18 - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі №803/960/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач І. В. Глушко судді Н. В. Ільчишин В. Я. Макарик