Постанова

від 15.01.2019 по справі 819/2043/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року

м. Київ

справа №819/2043/13-а

адміністративне провадження №К/9901/8882/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 (суддя - Осташ А.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 (судді - Кушнерик М.П., Гінда О.М., Старунський Д.М.) у справі за позовом Приватного підприємства Самбірський радіозавод "Санте Люкс" (далі - ПП "Самбірський радіозавод "Санте Люкс") до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

секретар судового засідання Савченко А.А.,

сторони, повідомлені належним чином, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подали,

У С Т А Н О В И В:

ПП "Санте Люкс" звернулося до суду з адміністративним позовом до ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2013 № 0004772210, № 0004782210, № 0004792210, № 0004802210, № 0004812210, № 0004852230, якими підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1`258`698,50 грн, на 1654,00 грн, з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1`005`388,50 грн та на 1640,75 грн, зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 166`954,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 71`275,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків контролюючого органу щодо встановлених порушень підприємством у ході податкової перевірки, за наслідками якої були прийняті зазначені податкові повідомлення - рішення.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 07.10.2013 адміністративний позов задовольнив: податкові повідомлення-рішення від 31.07.2013 № 0004772210, № 0004782210, № 0004792210, № 0004802210, № 0004812210, № 0004852230 визнані протиправними та скасовав.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.04.2015 постанову суду першої інстанції скасував частково та в цій частині прийняв нову постанову, якою визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 № 0004852230 в частині застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у сумі 25`500,00 грн. В іншій частині постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 залишена без змін.

Судове рішення суду першої інстанції, з висновком якого в частині погодився суд апеляційної інстанції, вмотивоване тим, що: ОДПІ не доведено, що ціна реалізованих позивачем товарів не відповідає рівню звичайних цін; факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Флоаре") є встановленим в судовому процесі, а негативні наслідки за порушення правил податкової та господарської діяльності можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився; порушення підприємством касової дисципліни не знайшло свого підтвердження у ході розгляду справи; за невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари/послуги, застосовується лише одна фінансова санкція незалежно від кількості випадків вказаного порушення.

ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Скаржник вважає, що: суди неповно з'ясували обставини справи щодо реалізації позивачем однорідних товарів покупцям за ціною, яка не відповідає рівню звичайних цін, та несвоєчасного оприбуткування готівки у касі, а до встановлених обставин застосували положення статті 39 Податкового кодексу України, які на момент виникнення спірних правовідносин не набрали чинності; відповідно до положень пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР фінансова санкція в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується за кожний виявлений випадок нероздрукування та незберігання суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), фіскального звітного чеку.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26.05.2015 № К/800/23393/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 27.11.2018 призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 09.07.2013 № 70/22-10/36936216 про результати виїзної позапланової перевірки ПП "Санте Люкс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 08.02.2010 по 31.12.2012. У ході вказаної перевірки встановлено порушення позивачем положень статті підпунктів 14.1.71, 14.1.80, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пунктів 39.1, 39.4, 39.14 статті 39, пункту 135.1 статті 135, підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності ПК України; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (втратив чинність з 01.04.2011, за виключенням деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637) та пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).

Висновок ОДПІ про порушення ПП "Санте Люкс" порядку ведення податкового обліку, встановленого вищезазначеними нормами, за період, охоплений перевіркою, обґрунтований тим, що:

1) реалізація однакового асортименту товарів (дитячі товари) для трьох видів покупців (ТОВ "Кідс Спейс", ТОВ "Свемом Маркет" та вільні покупці) здійснювалася за різними цінами, тобто з різною націнкою; господарські операції;

2) господарські операції між ПП "Санте Люкс" та ПП "Флоаре" не мають реального характеру (безтоварні). При цьому ОДПІ посилається на податкову інформацію, отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю ПП "Флоаре" (використані акт ОДПІ від 25.05.2011 №65/23-1/37340903 "Про результати невиїзної документальної перевірки постачальників ПП "Флоаре" - ТОВ "Бігрін Груп" (код ЄДРПОУ 37340903) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за січень-квітень 2011", акт ДПІ від 21.05.2012 № 1386/22-3/37194947 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Контелл" (код ЄДРПОУ 37194947) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.03.2012", акт ДПІ від 12.09.2012 № 13685/22-9/37192413 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Міара Компані" (ЄДРПОУ 37192413) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 року, січень 2012 року") щодо неможливості здійснення господарських операцій між ПП "Флоаре" та його контрагентами (ТОВ "Бігрін Груп", ТОВ "Контелл", ТОВ "Міара Компані"), скільки останні відсутні за податковою адресою, матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності не мають, не здійснюють оподатковані операції;

3) у порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, що полягало у несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів за 18.11.2012 у КОРО на підставі фіскального денного Z-звіту № 0669 (готівкові кошти у сумі 9`087,05 грн, що надійшли 18.11.2012 відображені у КОРО 18892/1918009250р/2 лише 19.11.2012);

4) незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків у період з 18.10.2010 по 14.02.2011.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Отже, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, який перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення, повинен здійснити таку перевірку в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в позовній заяві до суду першої інстанції.

Стаття 196 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи) встановлює правила перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до частини першої зазначеної статті апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Головною особливістю є те, що апеляційна інстанція не розглядає справу спочатку, а переглядає рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості.

Визначення законності та обґрунтованості судового рішення наведено у статі 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи).

Так, статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду апеляційної інстанції повинно відповідати приписам статей 205-207 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи).

За змістом статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи) постанова суду апеляційної інстанції складається з вступної, описової мотивувальної та резолютивної частин.

У мотивувальні частині зазначається встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Отже, у мотивувальні частині наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридична оцінка та визначення відповідно до них правовідносин, а також оцінка усіх доказів.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не перевірив належним чином його законність і обґрунтованість судового рішення, надавши оцінку лише обставинам, що передували прийняттю податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 № 0004852230. При цьому обставини, що стали підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 31.07.2013 № 0004772210, № 0004782210, № 0004792210, № 0004802210, № 0004812210, в судовому засіданні не досліджувались взагалі.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

Оскільки суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього повноважень і не перевірив належним чином законність рішення суду першої інстанції, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду