Рішення

від 15.01.2019 по справі 753/22550/17

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22550/17

провадження № 2/753/687/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Козін В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу Шовковик-14 про зобов язання вчинити дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ЖБК Шовковик-14 про зобов язання вчинити дії. Мотивуючи свої вимоги тим, що він проживає в квартирі АДРЕСА_1 та є її власником. Дана квартира розташована на першому поверсі, вікна якої виходять у двір. На відстані 10 метрів від його вікон розташований спортивний майданчик за призначенням - для гри у футбол. 16 грудня 2015 року під час гри у хокей на вказаному спортивному майданчику чоловік шайбою попав у вікно його балкона, чим пошкодив його - розбив, внаслідок чого завдав йому майнової шкоди. З даного приводу він звернувся до управління поліції. Вважає, що внаслідок порушення відповідачем, на балансі якого знаходиться вказаний майданчик, норм щодо розташування спортивного майданчика та його огорожі, порушуються нормальні та комфортні умови його проживання в квартирі. А саме: він людина літнього віку, вимущений проживати в квартирі, до якої постійно доносяться шум та галас зі спортивного майданчика, відтак не може повноцінно відпочивати ані вдень, ні вночі, а в літній період часу, коли спекотно, вимушений зачиняти вікна, щоби уникнути значного шуму, який надходить зі спортивного майданчика.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав з ти х же підстав та просив їх задовольнити: зобов язати ЖБК Шовковик-14 привести розташування спортивного майданчика, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до норм ДБН, а саме п. 3.16 Наказу Держкоммістобудування 17.4.1992 № 44 (ДБН 360-92) та використовувати спортивний майданчик виключно за призначенням, а також зобов язати відповідача за власний рахунок відновити пошкоджене майно на балконі у квартирі АДРЕСА_1 вирішити питання про понесені ним судові витрати - судовий збір - 640 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу - 1 100 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3, діючий на підставі ордеру про надання правової допомоги від 16 липня 2018 року (а.с.37), позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю, вирішити питання про понесені ним судові витрати - витрати на правову допомогу - 7 000 грн. 00 коп. й такі, що будуть понесені додатково за наслідками розгляду справи - 5 000 грн. 00 коп., всього - 12 000 грн. 00 коп.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_1 та є її одноособовим власником, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 13 березня 1998 року, виданим на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 27 лютого 1988 року № 111-С (а.с.16).

Згідно абрису меж земельної ділянки (а.с.3) у дворі будинку АДРЕСА_1 розташований спортивний майданчик, й поряд якого ще дві дитячі площадки.

Позивач вважає, що спортивний майданчик розташований у співвідношенні до житлового будинку надто близько - на відстані 10 метрів, що суперечить нормам ДБН, відтак таке розташування створює йому дискомфорті умови для проживання у квартирі такого будинку - користувачі спортивного майданчика порушують тишу, сторюють шум та галас на ньому, який доноситься до його квартири, яка розташована на першому поверсі, а він є людиною літнього віку та потребує тиші, й має місце випадок, коли гравець у спортивну гру - хокей шайбою влучив у його вікно балкону, завдавши майнової шкоди.

Проте доказів на твердження такої позиції не надав, до суду із заявою про призначення судово-будівельно-технічної експертизи не звертався. Суд вважає, що саме експерт має надати висновок про можливе порушення норм ДБН при будівництві місця розташування спортивного майданчика до житлового будинку, або ж відсутність таких.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Обов язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Контитуції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обгрутованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб єктивних прав та обов язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов язку.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Контитуції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов язаний надати суб єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, якщо особа вважає, що її суб єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізоване належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов язок, така особа має право звертатися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання про наявність порушеного суб єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно, судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 проте ним на забезпечення обґрунтування позовних вимог не надано належних та допустимих доказів неправомірності дій визначеного ним відповідача, які завдають дискомфортні умови його проживання в квартирі будинку, який знаходиться на балансі такого відповідача, - висновок про можливе порушення норм ДБН при будівництві місця розташування спортивного майданчика до житлового будинку, або ж відсутність таких, за таких підстав - відсутності вказаного експертного висновку, суд позбавлений можливості встановити неправомірність дій відповідача за наслідками якого забов язати привести розташування спортивного майданчика відповідно до норм ДБН.

Щодо вимоги про зобов язання відповідача використовувати спортивний майданчик виключно за призначенням, позивачем також не надані належні та допустиму докази використання такого майданчика не за призначенням.

Окрім того, державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого затверджено наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44 підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень. Дані норми розраховані на перехідний період - до розробки загальної концепції нормативної бази України в галузі містобудування і капітального будівництва. При проектуванні поселень України поряд з положеннями цих норм слід також керуватися СанПіНом "Планування і забудова населених місць України", ДБН Б.2.4-1-94 "Планування і забудова сільських поселень", вимогами інших чинних нормативноінструктивних документів.

Відповідно, оскільки відповідач не є забудовником такого спортивного майнадчика, то не може нести відповідальність за його відповідність нормам ДБН.

Інша вимога позивача про зобов язання відповідача за власний рахунок відновити пошкоджене його майно на балконі у квартирі АДРЕСА_1 задоволенню також не підлягає з підстав невірно визначеної особи відповідача в цій частині позовної вимоги. Так, як вбачається із висновку Управління поліції ГУ НП в м. Києві від 28 грудня 2015 року про результати розгляду звернення громадянина ОСОБА_2 щодо вчинення дій особою, які призвели до розбиття вікна, встановлена така особа - ОСОБА_4, 1974 року народження, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, який повідомив, що дійсно, граючи у хокей на дитячій площадці по вул. Драгоманова, 42 А в м. Києві, випадково попав у вікно балкону позивача, та зобов язався відшкодувати позивачу матеріальний збиток у повному обсязі (а.с.5, 6).

Згідно статей 22 ч. 1, 1166 ч. 1 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зважаючи на таке, позивачем не вірно визначене коло відповідачів, оскільки матеріальні збитки йому завдані ОСОБА_4, 1974 року народження, який і зобов язаний відшкодувати позивачу матеріальний збиток у повному обсязі, проте позивачем позов до вказаної особи не пред явлений.

Суд, надавши правову оцінку спірним правовідносинам й обраного позивачем способу захисту порушеного права, колу належних відповідачів, вважає, що позивачем він частково невірно обраний із таких підстав.

В судовому засіданні, відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України, за положенням якого суд сприяє всебічному і повному з ясуванню обставин справи, враховуючи забезпечення прав позивача в судовому засіданні, з ясовував питання щодо правильності обраного ним способу захисту порушеного права та визначення належних відповідачів, проте останній погодив правильність обраного способу захисту порушеного права та особи відповідача.

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Позов, пред явлений до неналежного відповідача та/або не до всіх відповідачів, підлягає відмові у задоволенні, оскільки саме позивач вправі визначатися із особою відповідача, при цьому суд не вправі втручатися у визначення позивачем особи відповідача.

Відповідно, з урахуванням визначеного позивачем способу захисту порушеного права, відсутності належних та допустимих доказів та визначеного кола відповідачів, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1, ч.7 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст. 141 ЦПК України).

Зважаючи на те, що відповідач надав до суду докази про понесені ним витрати на правову допомогу у загальній сумі 7 000 грн.00 коп., що підтверджується платіжними квитанціями та розрахунком витрачених нормо - годин щодо надання правової допомоги, звітом про надані послуги й актом приймання-передачі послуг правничої допомоги (а.с.52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 72), з позивача, за правилом п.2 ч.2 ст. 141, з урахуванням положень ст. 135, ст. 137 ЦПК України, підлягає стягненню понесені відповідачем витрати на правову допомогу у визначеній сумі.

Решта 5 000 грн. 00 коп., які бути заявлені під час розгляду справи відповідачем за витрати, як такі, що будуть ним понесені (у майбутньому) на правову допомогу задоволенню не підлягають, оскільки про такі витрати не надані докази про їх понесення (платіжні квитанції), й з урахуванням положення ч.7 ст. 135 ЦПК України, зважаючи на співмірність наданих послуг адвокатом зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи - не можуть бути задоволені.

На підставі вищевикладеного, ст.22 ч. 1, ст.1166 ч. 1 ЦК України, керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України , ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 135, 137, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу Шовковик-14 про зобов язання вчинити дії , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1, на користь Житлово-будівельного кооперативу Шовковик-14 , код ЄДРПОУ - 22933531, 7 000 (сім тисяч) грн. 00 (нуль) коп. - понесених витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: Коренюк А.М.