Постанова

від 02.04.2019 по справі 753/22550/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/22550/17 Головуючий у І інстанції - Коренюк А.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/5046/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Таргоній Д.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу Шовковик-14 про зобов'язання вчинити дії ,

встановив:

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ЖБК Шовковик-14 про зобов'язання вчинити дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він проживає в квартирі АДРЕСА_1, та є її власником.

Дана квартира розташована на першому поверсі, вікна якої виходять у двір.

На відстані 10 метрів від його вікон розташований спортивний майданчик за призначенням - для гри у футбол.

16 грудня 2015 року під час гри у хокей на вказаному спортивному майданчику чоловік шайбою попав у вікно його балкона, чим пошкодив його - розбив, внаслідок чого завдав йому майнової шкоди.

З даного приводу він звернувся до управління поліції.

Вважає, що внаслідок порушення відповідачем, на балансі якого знаходиться вказаний майданчик, норм щодо розташування спортивного майданчика та його огорожі, порушуються нормальні та комфортні умови його проживання в квартирі.

А саме: він людина літнього віку, вимушений проживати в квартирі, до якої постійно доносяться шум та галас зі спортивного майданчика, відтак не може повноцінно відпочивати а ні вдень, ні вночі, а в літній період часу, коли спекотно, вимушений зачиняти вікна, щоб уникнути значного шуму, який надходить зі спортивного майданчика.

Просив суд, зобов'язати ЖБК Шовковик-14 привести розташування спортивного майданчика, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до норм ДБН, а саме п.3.16 Наказу Держкоммістобудування 17.4.1992 №44 (ДБН 360-92) та використовувати спортивний майданчик виключно за призначенням.

Зобов'язати відповідача за власний рахунок відновити пошкоджене майно на балконі у квартирі № 82, що в будинку АДРЕСА_1, вирішити питання про понесені ним судові витрати - судовий збір - 640 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу - 1 100 грн. 00 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЖБК Шовковик-14 7000 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що він є власником квартири №82, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Він проживає на першому поверсі у вищезгаданій квартирі.

Будинок обслуговує ЖБК Шовковик-14 .

На відстані менше 10 метрів від вікон його квартири розташований спортивний майданчик, який призначений для гри у футбол, але цей майданчик використовується не за призначенням а також для гри в хокей у зимовий час.

16 грудня 2015 року під час гри у хокей на футбольному майданчику, хлопець попав шайбою у вікно його балкону, чим пошкодив його, а саме вибив скло, внаслідок чого позивач звернувся до управління поліції ГУ Національної Поліції в м. Києві.

27 грудня 2015 року він отримав висновок про результати розгляду його звернення, в якому зазначено, що вікно балкону позивача було розбито ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який випадково попав у вікно шайбою та зобов'язався відшкодувати матеріальний збиток.

Зазначає, що він є людиною похилого віку, йому потрібен спокій, а через постійний галас та шум він не може спокійно знаходитись в квартирі, відпочити, крім того змушений постійно закривати вікна, щоб ізолювати шум, який доноситься зі спортивного майданчика.

Він неодноразово звертався до адміністрації Дарницького району щодо надання інформації стосовно належного використання спортивного майданчику біля будинку, на що йому було надіслано відповідь, що за повідомленням ЖБК Шовковик-14 від 27 серпня 2014 року №29, спортивний майданчик, передбачений проектом та використовується мешканцями за призначенням, а саме для гри у футбол.

Зазначає, що при будівництві спортивного майданчика, який розташований навпроти вікна позивача були порушені норми законодавства, а також він використовується не за призначенням.

22 грудня 2014 року він звертався до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з заявою вирішити питання про правомірність розташування спортивного майданчика та відповідність нормам ДБН, на що 18 листопада 2014 року отримав відповідь, в якій зазначено, що для вирішення його питання йому слід звернутись до голови правління ЖБК Шовковик-14 та Деснянського міжрайонного управління ГУ Держсанепідслужби, що він і зробив.

14 січня 2015 року він отримав відповідь з Держсанепідслужби, в якій зазначається, що більшість житлових будинків знаходяться у мікрорайонах щільної забудови і не завжди витримані параметри розміщення майданчиків на прибудинкових територіях будинків, та рекомендовано звернутись до суду.

Щодо стягнення з нього на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн., вважає неправомірним, оскільки згідно договору про надання правничої допомоги від 02 липня 2018 року, а саме п.3.3, клієнт зобов'язався оплатити 5000 грн. протягом 2-х робочих днів з дати підписання даного договору, тобто до 04 липня 2018 року, однак, платіжне доручення №701 на суму 5000 грн. датоване 09 липня 2018 року, тобто всупереч умовам договору, клієнт прострочив оплату, а тому, вважає, що дана умова Договору не створює для сторін відповідних прав та обов'язків, а відтак, немає підстав для стягнення з нього витрат на оплату правничої допомоги.

Теж саме стосується оплат за кожне судове засідання за 1 день до його дати 1000 грн.

В цій частині оплата також суперечить умовам договору, відтак вважає що суд помилково стягнув з нього витрати на правничу допомогу, адже їх оплата була проведена всупереч умовам договору.

На апеляційну скаргу ЖБК Шовковик-14 подало відзив, який обґрунтовувало тим, що на абрисі меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не можливо встановити відстань від спортивного майданчика до вікон позивача, а також встановити висоту огорожі.

Належних та допустимих доказів щодо замірів відстані, висоти матеріали справи не містять, що спростовує заявлені в позові обставини.

Крім цього, будинок за вищевказаною адресою був побудований та зданий в експлуатацію в 1993 році.

З акту державної приймальної комісії вбачається, що будувався лише будинок.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок, станом на серпень 1993 року вказаний будинок було передано в експлуатацію ЖБК Шовковик-14 . Жодного спортивного майданчику відповідач не будував та не приймав на баланс.

Суду необхідно встановити хто є власником цього спортивного майданчику та коли його було побудовано, оскільки відповідно до Примірного статуту ЖБК, воно є тільки власником самого будинку, окрім квартир за які членами кооперативу повністю сплачені пайові внески.

Також, зазначило що відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами судові витрати, які були понесені, враховуючи об'єм роботи адвоката, складність справи, необхідність участі у судових засіданнях, надання роз'яснень положень закону, підготовки всіх необхідних документів по даній справі.

Просило, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_1, та є її одноособовим власником, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 13 березня 1998 року, виданим на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 27 лютого 1988 року НОМЕР_1.

Згідно абрису меж земельної ділянки, у дворі будинку АДРЕСА_1 розташований спортивний майданчик, й поряд якого ще дві дитячі площадки.

Позивач вважає, що спортивний майданчик розташований у співвідношенні до житлового будинку надто близько - на відстані 10 метрів, що суперечить нормам ДБН, відтак таке розташування створює йому дискомфорті умови для проживання у квартирі такого будинку - користувачі спортивного майданчика порушують тишу, створюють шум та галас на ньому, який доноситься до його квартири, яка розташована на першому поверсі, а він є людиною літнього віку та потребує тиші, й має місце випадок, коли гравець у спортивну гру - хокей шайбою влучив у його вікно балкону, завдавши майнової шкоди.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач доказів на підтвердження своїх позовних вимог не надав, до суду із заявою про призначення судово-будівельно-технічної експертизи не звертався, тоді як саме експерт має надати висновок про можливе порушення норм ДБН при будівництві місця розташування спортивного майданчика до житлового будинку, або ж відсутність таких.

Крім цього, оскільки відповідач не є забудовником спортивного майданчика, то не може нести відповідальність за його відповідність нормам ДБН.

Також, як вбачається із висновку Управління поліції ГУ НП в м. Києві від 28 грудня 2015 року про результати розгляду звернення громадянина ОСОБА_2 щодо вчинення дій особою, які призвели до розбиття вікна, встановлена така особа - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, який повідомив, що дійсно, граючи у хокей на дитячій площадці по АДРЕСА_1, випадково попав у вікно балкону позивача, та зобов'язався відшкодувати позивачу матеріальний збиток у повному обсязі.

Тобто, звертаючись з позовом до ЖБК Шовковик-14 позивачем не вірно визначене коло відповідачів, оскільки матеріальні збитки йому завдані ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який і зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальний збиток у повному обсязі, проте позивачем позов до вказаної особи не пред'явлений.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов'язаний надати суб'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Державні будівельні норми Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України.

Ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого затверджено наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. №44 підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Дані норми розраховані на перехідний період - до розробки загальної концепції нормативної бази України в галузі містобудування і капітального будівництва.

При проектуванні поселень України поряд з положеннями цих норм слід також керуватися СанПіНом Планування і забудова населених місць України , ДБН Б.2.4-1-94 Планування і забудова сільських поселень , вимогами інших чинних нормативно-інструктивних документів.

Згідно ч.1 ст.22, ч.1, ст. 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем на забезпечення обґрунтування позовних вимог не надано належних та допустимих доказів неправомірності дій визначеного ним відповідача, які завдають дискомфортні умови його проживання в квартирі будинку, який знаходиться на балансі такого відповідача.

Крім цього, оскільки відповідач не є забудовником спортивного майданчика, то не може нести відповідальність за його відповідність нормам ДБН.

Також, позивачем не вірно визначене коло відповідачів, оскільки матеріальні збитки йому завдані ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який і зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальний збиток у повному обсязі, проте позивачем позов до вказаної особи не пред'явлений.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн. з огляду на наступне.

У відповідності до частин 1,3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником відповідача надано платіжні квитанції та розрахунки витрачених нормо-годин щодо надання правової допомоги, звіт про надані послуги й акт приймання-передачі послуг правничої допомоги (а.с.52-58,72).

Вивчивши надані документи, перевіривши обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції вважає понесені відповідачем витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн. співмірними з складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та витраченим на це часом, а також значенням справи для сторони.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у вищезазначеному розмірі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.367 ,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2019 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Д.О. Таргоній

С.О. Журба