Ухвала

від 14.01.2019 по справі 185/10838/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/72/19 Справа № 185/10838/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Павлоградськоїмісцевої прокуратуриДніпропетровської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018041880000168,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018041880000168.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що документи надані слідчим в обгрунтування доводів клопотання не містять відомостей про достовірне встановлення таких фактів або обставин, які б давали підстави об`єктивно переконатись, що такий захід забезпечення кримінального провадження відповідатиме завданням кримінального провадження, встановленим ст.2 КПК України.

Також, в клопотанні про арешт майна містяться розбіжності в адресі, за якою було проведено слідчу дію та вилучено майно, про арешт якого просить слідчий.

Не погоджуючись з цим рішенням слідчого судді, прокурор Павлоградськоїмісцевої прокуратуриДніпропетровської області ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 27.12.2018 року через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 задовольнити та накласти арешт шляхом заборони розпорядження, володіння та користування всім особам, окрім слідчого та прокурора для забезпечення збереження речових доказів, на тимчасово вилучене майно, а саме: газову заправну станцію (пункт), що складається з цистерни білого кольору з полосою червоного кольору, на якій білими літерами написано номер сосуду 149, датою виготовлення 1986 року (резервуар для газу) та колонку для відпуску скрапленого газу ТОВ Науково-виробнича компанія ШЕЛЬФ, №2*52 від 12.2005, колонку з цифровим монітором та поліетиленовим шлангом, а також на вміст речовини, що знаходиться в цистерні.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в ухвалі слідчого судді відсутнє будь-яке мотивування висновків, з яких саме причин вилучене майно не є речовим доказом, та яким критеріям ст.98 КПК України та критеріям ч.2 ст.167 КПК України воно не відповідає.

Вказує на те, що зазначене в клопотанні майно постановою слідчого від 19.12.2018 року визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

Також щодо висновку слідчого судді про неможливість встановлення місця вилучення майна зазначає, що в протокол огляду місця події від 19.12.2018 адреса вул. Тернівська, 2, вписана як прив`язка до місцевості, у зв`язку з відсутністю будь-яких інших значних пізнавальних знаків на місцевості.

Окрім того, до матеріалів клопотання додано фототаблицю № 2 до протоколу огляду місця події від 19.12.2018, з якою вбачається, що АГЗП розташовано саме поблизу адреси АДРЕСА_1 .

Відомості щодо користувача земельної ділянки у клопотанні не зазначались, оскільки у вказаній земельній ділянці відсутній кадастровий номер, органи місцевого самоврядування та МРУ у Павлоградському, Юрївському районах та у м. Павлограді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області інформацією щодо користувача зазначеної земельної ділянки не володіють, відомості щодо реєстрації права власності на цю земельну ділянку також відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів наданих до суду апеляційної інстанції, у провадженні СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42018041880000168, відомості про яке 19.12.2018 року внесені до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 272 КК України.

Слідчий СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 19.12.2018 року під час проведення огляду на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року у задоволенні цього клопотання прокурора про арешт майна відмовлено.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ізч.1ст.170 КПКУкраїни, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів (а.с.1-5).

Відповідно до вимог Закону, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, що має місце в цьому випадку.

З представлених в апеляційний суд матеріалів вбачається, що слідчий, в обгрунтування клопотання про арешт майна, додав до клопотання постанову про визнання речовими доказами від 19.12.2018 року, відповідно до якої майно, виявлене і вилучене під час проведення огляду 19.12.2018 за адресою: м. Павлоград, вул. Тернівська, 2, визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні (а.п. 16).

З урахуванням наведеного, аналіз клопотання слідчого про накладення арешту на майно дає підстави для висновку, що дане клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Висновок слідчого судді про те, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не обгрунтований наданими слідчим документами до клопотання, є помилковим, оскільки звертаючись з клопотанням про арешт майна, слідчий зазначив мету забезпечення збереження речових доказів та додав на обгрунтування такої мети постанову про визнання майна речовим доказом.

Висновок слідчого судді про те, що в клопотанні про арешт майна містяться розбіжності в адресі, за якою було вилучено майно, колегія суддів вважає необґрунтовним, оскільки відповідно до вказаного клопотання, невстановлені особи протягом 2018 року здійснили самовільне захоплення земельної ділянки на території поблизу адреси № 2 по вулиці Тернівській міста Павлограда та використовують її у комерційних цілях, а саме для розміщення автогазозаправного пункту, при цьому до клопотання додано фототаблицю № 2 до протоколу огляду місця події від 19.12.2018 року, з якої вбачається, що АГЗП розташовано поблизу адреси вул. Тернівська, 2, м. Павлоград Дніпропетровської області (а.п.44).

Крім того, згідно довідки Відділу у Павлоградському районні міськрайонного управління у Павлоградському, Юрївському районах та м. Павлограді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відомості щодо передачі у користування земельних ділянок для розміщення автозаправних станцій та автозаправних пунктів, які розташовані за адресою: пункту на території Богуславської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, а саме на виїзді з міста Павлоград по вулиці Тернівській, 2 (поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 1223581800:01:001:0612) - відсутні (а.п. 57).

Отже, висновки слідчого судді про те, що є розбіжності в адресі, за якою розташоване майно, не є слушними.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Враховуючи зазначене,колегія суддіввважає,що клопотанняпро арештмайна відповідаєвимогам ст.171КПК Українита міститьправові (законні)підстави для здійснення арешту зазначеного у ньому майна, а тому на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

При цьому, будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про арешт майна в частині накладення арешту на колонку для відпуску скрапленого газу ТОВ Науково-виробнича компанія ШЕЛЬФ, № 2*52 від 12.2005 та вміст речовини, що знаходиться в цистерні, задоволенню не підлягає, оскільки в постанові про визнання речовими доказами від 19.12.2018 року таке майно відсутнє.

Крім того, не підлягає задоволенню клопотання в частині заборони володіння майном, оскільки частиною 1 статті 170 КПК України така заборона не передбачена.

Також слідчим та прокурором, ані в клопотанні про арешт майна, ані в апеляційній скарзі не обгрунтовано, у зв`язку з чим необхідно дозволити розпорядження чи користування тимчасово вилученим майном, слідчому та прокурору, а тому в цій частині також слід відмовити.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018041880000168, з мотивів викладених апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Павлоградськоїмісцевої прокуратуриДніпропетровської області ОСОБА_7 на ухвалуслідчого суддіПавлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від27грудня 2018року задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від27грудня 2018року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018041880000168 та накласти арешт шляхом заборони розпорядження, користування всім особам, на тимчасово вилучене майно, а саме: газову заправну станцію (пункт), що складається з цистерни білого кольору з полосою червоного кольору, на якій білими літерами написано номер сосуду 149, датою виготовлення 1986 року (резервуар для газу), колонку з цифровим монітором та поліетиленовим шлангом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4