Постанова

від 16.01.2019 по справі 289/2263/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/2263/17 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.

Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №289/2263/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Макалевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання спадщини відумерлою

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Сіренко Н.С. у м. Радомишль,

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування вимог якого зазначила, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2010 за нею визнано в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів вартістю 59 911,50 грн., вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. У зв'язку із неможливістю виділити в натурі зазначене майно, рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 24.02.2014 припинено її право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці за вказаною вище адресою і кадастровим номером та стягнуто з ОСОБА_4 на її користь компенсацію її вартості в розмірі 59 911,50 грн. та 599,11 грн. сплаченого судового збору, а всього суму 60 510,61 грн. Вказане судове рішення перебуває на виконанні у ВДВС Радомишльського РУЮ у Житомирській області із 16.06.2014 в межах виконавчого провадження № 436911642 по виконавчому листу № 2/289/130/14 від 02.04.2014.

Зазначила, що згідно договору дарування від 28.12.2012 ОСОБА_4 подарував земельну ділянку в садовому товаристві АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_3, який оформив право власності на неї.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер та після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину будівельних матеріалів вартістю 59 911,50 грн., вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві АДРЕСА_1, на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2010 та право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці за вказаною вище адресою і кадастровим номером згідно рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 24.02.2014. Зазначила, що заборгованість ОСОБА_4 у розмірі 60 210,61 грн. так і не була стягнена на її (позивачки) користь.

Єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його діти - відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які відмовилися від прийняття спадщини в установленому законом порядку.

Вважає, що спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, має набути Макалевицька сільська рада Радомишльського району Житомирської області як відумерлу спадщину.

Виходячи із наведеного, керуючись положеннями ст. 1277, 1281 ЦК України просила визнати спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та складається з будівельних матеріалів, вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, який розташований на земельній ділянці в садовому товаристві АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 - відумерлою та передати її територіальній громаді Макалевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнано спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що складається з будівельних матеріалів, вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, який розташований на земельній ділянці в садовому товаристві АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 - відумерлою та передано її територіальній громаді Макалевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви. Зокрема, зазначає, що земельна ділянка в садовому товаристві АДРЕСА_1 на праві власності належить його брату - ОСОБА_3. Вказує, що, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначила, що його батько ОСОБА_4 був власником будівельних матеріалів на зазначеній вище земельній ділянці та мав зобов'язання сплатити ? частину їх вартості позивачці на суму 60510,61 грн, проте після смерті батька він та його брат подали заяви про відмову від прийняття спадщини, а позивачка не довела належними доказами наявність спірних будівельних матеріалів на земельній ділянці його брата ОСОБА_3 Крім того, посилається на те, що суд безпідставно прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1, яка була підписана представником по довіреності ОСОБА_6, не перевіривши належним чином його особу та обсяг повноважень, а в подальшому безпідставно допустив до участі у розгляді справи в судові засідання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 також посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального і процесуального закону, просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви. Зазначає, що земельна ділянка в садовому товаристві АДРЕСА_1 належить йому на праві власності згідно договору дарування. Вказує, що після смерті батька він та його брат подали заяви про відмову від прийняття спадщини, а позивачка не довела належними доказами наявність належних саме батьку будівельних матеріалів на земельній ділянці, власником якої є він ( ОСОБА_3О.), так як із 2010 року ніякі будівельні роботи не проводились, а після оформлення договору дарування батько розібрав не зданий в експлуатацію будинок та продав усі будівельні матеріали. Вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору безпідставно взяв до уваги покази свідка ОСОБА_7, яка проживає по сусідству, оскільки невідомо про який будинок вона давала свідчення, позаяк ніякого будинку на належній йому земельній ділянці не було. Окрім того він та його брат перебувають у конфліктних відносинах із останньою. Також вважає, що суд першої інстанції прийняв позовну заяву до свого провадження із порушенням правил підсудності, так як справи про визнання спадщини відумерлою розглядаються за місцем відкриття спадщини або за місцем знаходження нерухомого майна, а будівельні матеріали в силу приписів цивільного закону є рухомим майном, спадщина ж була відкрита у м. Києві.

У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_1, яка діє через свого представника, адвоката ОСОБА_6, проти доводів апеляційних скарг заперечила, просила залишити їх без задоволення. Вказала, що на момент смерті ОСОБА_4 був єдиним власником будівельних матеріалів, вкладених у будівництво першого та другого поверхів садового будинку, які розташовані на земельній ділянці, що була подарована ОСОБА_3 спадкодавцем ОСОБА_4 Зазначила, що будівельні матеріали, вкладені в будівництво, ніким не розібрані та не продані, що підтверджується наданими позивачем доказами. Будь-яких доказів на спростування цих обставин, сторона відповідачів не надала. Окрім того у відзиві зазначено, що саме ОСОБА_6 є представником ОСОБА_1, що підтверджується як нею самою так і доданими до матеріалів справи документами.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтримали, з підстав викладених у них, та просили їх задовольнити.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 проти задоволення апеляційних скарг заперечили з підстав, викладених у відзиві на апеляційні скарги.

ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з'явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою та перебуванням його представника у відпустці. Жодних доказів на підтвердження зазначених обставин не додав, а тому з урахуванням думки присутніх в судовому засіданні учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Макалевицька сільська рада Радомишльського району до суду апеляційної інстанції не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань до суду не направляла.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2010 (з урахуванням ухвали цього ж суду 20.11.2013 року про виправлення описки) визнано в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частині на будівельні матеріали вартістю по 59 911,50 грн., вкладені в будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці площею 0,593 га в садовому товаристві АДРЕСА_1 (т.1 а.с.13-15,207).

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 24.02.2014, яке набрало законної сили 23.03.2014, припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину будівельних матеріалів, вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві АДРЕСА_1, у зв'язку із неможливістю їх виділення в натурі у розмірі 59 911,50 грн. та 599,11 грн. сплаченого нею судового збору по справі (т.1 а.с.9-12).

На виконання вказаного рішення суду, 02.04.2014 було видано виконавчий лист № 2/289/130/14 (а.с.17), постановою державного виконавця від 21.05.2014 з метою забезпечення виконання рішення суду накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 (т.1 а.с.19).

Постановою державного виконавця Радомишльського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області від 16.06.2014 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/289/130/14 про стягнення з ОСОБА_4 на користь стягувача ОСОБА_1 59911,50 грн. (т.1 а.с.22,23-24).

Судом також встановлено, що згідно договору дарування земельної ділянки від 28.12.2012, ОСОБА_4 передав у власність (в дар) земельну ділянку площею 0,0593 га ОСОБА_3, а останній прийняв у власність (в дар) земельну ділянку площею 0,0593 га, що розташована Житомирська область, Радомишльський район, Макалевицька сільська рада, ГО ОК СГК АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданий 19.11.2005 (т.1 а.с.62, 28). Раніше земельна ділянка значилась під АДРЕСА_1.

В подальшому, ОСОБА_3 оформив право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.60-61).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер в м. Києві, актовий запис від 05.04.2016 № 454 (т.1 а.с.8).

Після його смерті була заведена спадкова справи № 17/2016 до майна померлого.

29.09.2016 спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяви про відмову від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті їх батька ОСОБА_4 (т.1 а.с.85).

15.09.2016 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу із претензією звернулася ОСОБА_1, зазначивши, що вона є кредитором по відношенню до майна померлого ОСОБА_4 щодо стягнення з нього 59911,50 грн. на підставі рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 24.02.2014.

При вирішенні спору суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Так, відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

У разі якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Особи, які мають право або зобов'язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 цього Кодексу.

Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Відтак, правильно встановивши фактичні обставини справи та правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

При цьому суд достатньо обґрунтував своє рішення, надав правильну оцінку запереченням відповідачів. Аналогічна незгода відповідачів з позовними вимогами та рішенням суду першої інстанції викладена в їх апеляційних скаргах.

Так, відповідачі посилаються на те, що з 2010 року по 2012 рік їх батько, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спірні будівельні матеріали, які вкладені в будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, розібрав і продав.

Проте, такі доводи є безпідставними.

Так, відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На порушення зазначених норм процесуального права відповідачі не надали жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Натомість позивач довела свої вимоги показаннями свідка ОСОБА_7, не довіряти яким підстав немає.

Посилання відповідачів на те, що вони перебувають із свідком у конфліктних стосунках, не можуть бути підставою для відхилення цього доказу в контексті його належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки заперечення відповідачів не ґрунтуються на нормах процесуального закону. До того ж свідок пояснила в судовому засіданні, що на даний час між нею та відповідачами по справі конфлікту не існує.

Суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував довідку, надану позивачем, видану садово-городнім кооперативом Івушка 12.06.2018 про те, що дачний будинок, належний покійному ОСОБА_4 знаходиться по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.182), посилаючись на те, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, осіб-підприємців та громадських формувань уповноваженим представляти садово-городній кооператив Івушка є ОСОБА_9, а довідку підписав ОСОБА_10 Довідка завірена печаткою кооперативу. В суді апеляційної інстанції представник позивачки пояснив, що зазначену довідку підписала інша повноважна особа, оскільки голова був відсутній.

Не вдаючись в переоцінку доказів, колегія суддів вважає доведеним факт знаходження будинку, не введеного в експлуатацію, належного покійному ОСОБА_4, (будівельних матеріалів за рішенням суду) в кооперативі Івушка , оскільки зворотнього в судовому засіданні доведено не було.

Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про підсудність справи Радомишльському районному суду Житомирської області з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі №6-47цс16, відповідно до якої об'єкт незавершеного будівництва - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виділення в натурі будівельних матеріалів, що вкладені в будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві АДРЕСА_1 неможливо без втрати їх цільового призначення та зменшення їх вартості. Фактично предметом спору у справі про визнання спадщини відумерлою є спадщина у вигляді не введеного в експлуатацію садового будинку, що знаходиться на земельній ділянці в садовому товаристві АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

В контексті положень ч.3 ст.1277 ЦК України, ч.1 ст.181 ЦК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що будівельні матеріали, вкладені в нерухоме майно, є свідченням фізичної прив'язки об'єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхнього знецінення та зміни їхнього призначення.

А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розгляд справи Радомишльським районним судом Житомирської області.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про те, що довіреність, видана позивачкою, не є належним доказом повноважень ОСОБА_6, який підписав позовну заяву ОСОБА_1, є безпідставними з огляду на таке.

ОСОБА_6 є адвокатом, що підтверджується посвідченням адвоката України КВ0000055 від 21.07.2016.

Повноваження ОСОБА_6 на представництво інтересів позивачки в суді підтверджується довіреністю та ордером на надання правової допомоги.

Згідно наданих повноважень ОСОБА_6 мав право подавати і підписувати документи в інтересах ОСОБА_1

Посилання в апеляційній скарзі на те, що місце проживання представника, вказане в довіреності, відрізняється від місця проживання, зазначеного в паспорті, а тому позовну заяву підписував неналежний представник, не можуть бути враховані з підстав положень Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , відповідно до ст.6 якого реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою.

Представник позивачки в суді апеляційної інстанції пояснив, що в довіреності зазначено місце його фактичного проживання, а в паспорті - місце реєстрації.

До того ж на всіх судових засіданнях була присутня ОСОБА_1 разом зі своїм представником - ОСОБА_6 і яка підтвердила, що ОСОБА_6, який присутній у судовому засіданні, є саме тією особою, яка зазначена у довіреності, виданій нею 25.10.2016 на представництво її інтересів в т.ч. і в суді.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 щодо порушення ухваленим судовим рішенням прав Макалевицької сільської ради, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки остання рішення суду не оскаржувала, а отже погодилась з ним.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційних скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення заяви.

Рішення суд першої інстанції є законним і обгрунтованим, підстави для його скасування та задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.01.2019.

Головуючий Судді