Постанова

від 08.07.2020 по справі 289/2263/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 289/2263/17

провадження № 61-4718св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Макалевицька сільська рада Радомишльського району Житомирської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2018 року у складі судді

Сіренко Н. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,

Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Макалевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання спадщини відумерлою.

Позов мотивовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду

м. Києва від 14 грудня 2010 року за нею визнано в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів вартістю 59 911 грн 50 коп., вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825085800:02:000:0304. У зв`язку із неможливістю виділити в натурі зазначене майно, рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 24 лютого

2014 року припинено її право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці за вказаною вище адресою і кадастровим номером та стягнуто з

ОСОБА_5 на її користь компенсацію її вартості в розмірі 59 911 грн

50 коп. та 599 грн 11 коп. сплаченого судового збору, а всього суму

60 510 грн 61 коп. Вказане судове рішення перебуває на виконанні у ВДВС Радомишльського РУЮ у Житомирській області із 16 червня 2014 року в межах виконавчого провадження № 436911642 по виконавчому листу

№ 2/289/130/14 від 02 квітня 2014 року.

Зазначила, що згідно договору дарування від 28 грудня 2012 року

ОСОБА_6 подарував земельну ділянку в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_2 своєму сину

ОСОБА_3 , який оформив право власності на неї.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер та після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину будівельних матеріалів вартістю 59 911 грн 50 коп., вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_1 , на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року та право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці за вказаною вище адресою і кадастровим номером згідно рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2014 року. Зазначила, що заборгованість ОСОБА_5 у розмірі 60 210 грн 61 коп. так і не була стягнена на її (позивачки) користь.

Єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є його діти -

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які відмовилися від прийняття спадщини в установленому законом порядку.

Вважає, що права на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 , має набути Макалевицька сільська рада Радомишльського району Житомирської області, як на відумерлу спадщину.

Виходячи із наведеного, керуючись положеннями статей 1277, 1281 ЦК України просила визнати спадщину, що відкрилася після смерті

ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та складається з будівельних матеріалів, вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, який розташований на земельній ділянці в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825085800:02:000:0304 - відумерлою та передати її територіальній громаді Макалевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області

від 02 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається із будівельних матеріалів, вкладених у будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, який розташований на земельній ділянці у садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825085800:02:000:0304 - відумерлою та передано її територіальній громаді Макалевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що на момент смерті ОСОБА_5 був єдиним повноправним власником будівельних матеріалів, вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_1 (до зміни нумерації будинків - 108). Таким чином, оскільки спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ніхто не прийняв, а час, що сплив з моменту смерті, перевищує один рік, то заява ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при вирішенні спору суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права. Не вдаючись в переоцінку доказів, колегія суддів вважала доведеним факт знаходження будинку, не введеного в експлуатацію, належного покійному ОСОБА_5 (будівельних матеріалів за рішенням суду) в кооперативі Івушка , оскільки зворотнього в судовому засіданні доведено не було.На підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виділення в натурі будівельних матеріалів, що вкладені в будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_4 (теперішній номер - АДРЕСА_1 неможливо без втрати їх цільового призначення та зменшення їх вартості. Фактично предметом спору у справі про визнання спадщини відумерлою є спадщина у вигляді не введеного в експлуатацію садового будинку, що знаходиться на земельній ділянці в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825085800:02:000:0304.

У контексті положень частини третьої статті 1277 ЦК України, частини першої статті 181 ЦК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що будівельні матеріали, вкладені в нерухоме майно, є свідченням фізичної прив`язки об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхнього знецінення та зміни їхнього призначення. На підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виділення в натурі будівельних матеріалів, що вкладені в будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_5 неможливо без втрати їх цільового призначення та зменшення їх вартості. Фактично предметом спору у справі про визнання спадщини відумерлою є спадщина у вигляді не введеного в експлуатацію садового будинку, що знаходиться на земельній ділянці в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825085800:02:000:0304.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У квітні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та Макалевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання спадщини відумерлоюпризначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що жоден об`єкт будівництва, який би знаходився на належній відповідачу на праві власності земельній ділянці, ніколи раніше в експлуатацію не приймався, жодні права на такий об`єкт не реєструвались. Тобто, факт існування об`єкту нерухомого майна, як такого, а також існування або відсутність речових прав на нього тощо, має встановлюватись на підставі абсолютно чітких та об`єктивно аргументованих доказів, вичерпний перелік яких визначених законодавством України.

Враховуючи той факт, що до складу спадщини, яка є предметом розгляду у цій справі, не входить нерухоме майно, відповідачем за таким позовом має бути орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Спадщина була відкрита у м. Києві, тому має місце залучення до справи неналежного відповідача (неналежної територіальної громади).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий представником - ОСОБА_2 , на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 20 листопада 2013 року про виправлення описки) визнано в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право власності по 1/2 частині на будівельні матеріали вартістю по 59 911 грн 50 коп., вкладені в будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці площею 0,593 га в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_4 (а. с. 13-15, 207, т. 1).

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області

від 24 лютого 2014 року, яке набрало законної сили 23 березня 2014 року, припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину будівельних матеріалів, вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_4 , яка належала ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, вкладених в будівництво першого та другого поверхів садового будинку не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_4 , у зв`язку із неможливістю їх виділення в натурі у розмірі 59 911 грн 50 коп. та 599 грн 11 коп. сплаченого нею судового збору у справі (а. с. 9-12, т. 1).

На виконання вказаного рішення суду, 02 квітня 2014 року було видано виконавчий лист № 2/289/130/14, постановою державного виконавця

від 21 травня 2014 року з метою забезпечення виконання рішення суду накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_5

(а. с. 17, 19, т. 1).

Постановою державного виконавця Радомишльського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області від 16 червня 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа

№ 2/289/130/14 про стягнення з ОСОБА_5 на користь стягувача ОСОБА_1 59 911 грн 50 коп. (а. с. 22, 23-24, т. 1).

Згідно договору дарування земельної ділянки від 28 грудня 2012 року, ОСОБА_5 передав у власність (в дар) земельну ділянку площею

0,0593 га ОСОБА_3 , а останній прийняв у власність (в дар) земельну ділянку площею 0,0593 га, що розташована: АДРЕСА_3 , яка належала йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 19 листопада 2005 року. Раніше земельна ділянка значилась під № 108 (а. с. 28, 62, т. 1).

У подальшому, ОСОБА_3 оформив право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 60-61, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер у м. Києві, актовий запис

від ІНФОРМАЦІЯ_2 № 454 (а. с. 8, т. 1).

Після його смерті була заведена спадкова справи № 17/2016 до майна померлого.

ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали заяви про відмову від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті їх батька ОСОБА_5 (а. с. 85, т. 1).

15 вересня 2016 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу із претензією звернулася ОСОБА_1 , зазначивши, що вона є кредитором по відношенню до майна померлого ОСОБА_5 щодо стягнення з нього 59 911 грн 50 коп. на підставі рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 24 лютого

2014 року.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила, що вона має дачний будинок по АДРЕСА_4 , по сусідству знаходиться земельна ділянка, на якій розташований будинок, побудований ще в 1990-ті роки первісним власником ОСОБА_8 , у якого колишнє подружжя ОСОБА_4 купили цей будинок, свідок спілкувалася з останніми і декілька разів бувала в будинку. Ніяких очевидних змін, перебудов, руйнації в будинку не вбачається, лише нові господарі змінили вхідні двері, так як старі були вже зовсім не придатні для експлуатації. Їй відомо, що в період з 2010 року по 2012 рік ніхто спірний будинок не розбирав, вказаний будинок стоїть на своєму місці. Щодо зміни нумерації будинків повідомила, що раніше були зазначені лише номера дільниць, а потім, не пам`ятає точно дату, додали назву вулиці - Лісова та присвоїли номера будинків. Щодо конфлікту з відповідачами повідомила, що минулого року один із відповідачів ОСОБА_4 вдарив її, однак, справа до суду не дійшла, вони примирилися і на час надання цих показань конфлікт вичерпаний.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Згідно правового висновку, викладеному у Постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства. Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що виділення в натурі будівельних матеріалів, що вкладені в будівництво першого та другого поверхів садового будинку, не введеного в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві Івушка по

АДРЕСА_5 неможливо без втрати їх цільового призначення та зменшення їх вартості. Фактично предметом спору у справі про визнання спадщини відумерлою є спадщина у вигляді не введеного в експлуатацію садового будинку, що знаходиться на земельній ділянці в садовому товаристві Івушка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825085800:02:000:0304.

Керуючись частиною третьою статті 1277 ЦК України та частиною першою статті 181 ЦК України, суди дійшли правильного висновку, що будівельні матеріали вкладені у будівництво і це свідченням фізичної прив`язки об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхнього знецінення та зміни їхнього призначення.

Оскільки спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ніхто не прийняв, а час, що сплив з моменту смерті, перевищує один рік, то заява ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доводи касаційної скарги про те, що спадщина відкрилась у м. Києві, а тому Макалевицька сільська рада Радомишльського району Житомирської області є неналежним відповідачем у справі є необґрунтованими з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України

від 07 вересня 2016 у справі №6-47цс16, відповідно до якої об`єкт незавершеного будівництва - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Крім того, судом враховано, що Макалевицька сільська рада Радомишльського району Житомирської області судові рішення у цій справі не оскаржувала, а ОСОБА_9 відмовився після прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів у справі, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області

від 02 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 16 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович