Ухвала

від 17.01.2019 по справі 639/2781/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/27/19 Слідчий суддя: ОСОБА_1

Справа № 639/2781/18 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст.173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретарів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора - ОСОБА_7 ,

представників власника майна - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 3 грудня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018220000000498 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 204 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалоюслідчого судді було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018220000000498 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 204 КК України. Слідчий суддя посилався на те, що прокурором не доведена відповідність вилученого майна ознакам ст. 98 КПК України та не підтверджено, що власником цього майна є саме ОСОБА_10 . В клопотанні не вказано щодо маркування акцизного податку, сертифікатів якості, ліцензій, там відсутні дані про свідка, на якого посилається прокурор. Не надано зауважень ОСОБА_11 до протоколу обшуку, документів, які б підтверджували факт оренди чи права власності на гараж № НОМЕР_1 , не доведено підстав для арешту майна та існування ризиків, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України.

Прокурор не погодилася з таким рішенням слідчого судді та подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 3 грудня 2018 року скасувати та постановити нову, якою накласти арешт на вилучене майно. В апеляційній скарзі її автор посилається на те, що предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 КК України, є незаконно вироблені тютюнові вироби. Вилучений тютюн не має маркування акцизного податку ані держави України, ані іноземних країн, відсутні сертифікати якості, відповідно, вміст тютюну у порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не досліджувався, вилучений товар не має штрихових кодів, медичних попереджень, як це передбачено зазначеним Законом; власник товару у порушення вимог вказаного Закону не має ліцензії на імпорт або виробництво тютюнових виробів, у нього немає жодної документації на підтвердження походження, транспортування, імпорту, відповідності продукції, що в сукупності може свідчити про його незаконне виготовлення та обумовлює необхідність призначення судової експертизи, а також може свідчити, що вилучений товар є таким, що підлягає вилученню з обігу. Враховуючи викладене вважає, що повернення товару, який ймовірні буде використано для подальшого збуту, без проведення судової експертизи та відповідно, визначення чи є вилучений товар незаконно виготовленим, є прямим порушенням завдання кримінального провадження щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень. Крім того, вилучений товар не відповідає вимогам Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відповідно, не може реалізовуватись законним шляхом (за умови відсутності ліцензії, маркування акцизного податку, сертифікату якості тощо), тому такий товар підлягає вилученню органами фіскальної служби, що означає, на думку прокурора те, що вилучений товар його власник буде приховувати. Також під час проведення обшуку вказаний товар приховувався його власником, що зафіксовано на флеш-картку відповідно до вимог КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, думку представників власника майна, які заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора виходячи з наступного: З клопотання прокурора вбачається, що в провадженні прокуратури Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42018220000000498 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 204 КК України. У клопотанні вказано, що досудовим розслідуванням встановлено факт зберігання з метою збуту у великих обсягах тютюну для кальянів за відсутності маркування акцизного податку, сертифікатів якості, будь-яких документів, які свідчили про походження цього товару.

Як зазначено у клопотанні прокурора, з показань свідка у кримінальному провадженні встановлено, що організовано збут підакцизних товарів, а саме тютюну для куріння кальяну, який реалізується за відсутності марок акцизного податку та ліцензії, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ході досудового розслідування встановлено, що тютюнові вироби за відсутності маркування акцизного податку, сертифікатів якості, відповідної ліцензії, будь-яких документів, які підтверджують походження, транспортування, Імпорту, відповідності продукції вимогам Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зберігаються у: ОСОБА_13 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за наступними адресами: АДРЕСА_2 , торговельний павільйон «Vip кальян»; с. Циркуни Харківської області, автогаражний кооператив «Атлант-7», гаражі № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ; м. Харків, вул. Академіка Павлова, 140-Е, нежитлові приміщення; Халіл Алрасі (Khalil L. Rassi) за наступними адресами: АДРЕСА_2 , магазин без назви біля проїжджої частини по вул. Академіка Павлова, поруч з закладом харчування «Буфет»; с. Циркуни, автогаражний кооператив «Атлант-7», гараж № НОМЕР_1 . Дії зазначених осіб підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України. Прокурор, посилаючись на те, що тютюн, виявлений під час обшуку гаражу № НОМЕР_1 , який розташований в автогаражному кооперативі «Атлант-7» в с. Циркуни Харківської області, яким користується ОСОБА_14 , є предметом кримінального правопорушення, просить задовольнити клопотання про арешт цього майна. Слідчим суддею, з висновками якого погоджується апеляційний суд, не встановлено підстав для задоволення вказаного клопотання. Зі змісту клопотання вбачається, що прокурор, посилаючись на наявність факту зберігання тютюну з метою збуту, не обгрунтовує, які конкретно обставини дають підстави органу досудового розслідування вважати, що саме цей тютюн, який виявлено в приватному гаражі, зберігається саме з метою збуту. У клопотанні прокурор зазначає, що з показань свідка встановлено, що організовано збут підакцизних товарів без марок акцизного податку та ліцензії. Проте жодних даних свідка у клопотанні не зазначено, протокол його допиту в матеріалах відсутній. Окрім цього, під час апеляційного розгляду встановлено, що гараж № НОМЕР_1 , розташований в автогаражному кооперативі «Атлант-7», в якому був проведений обшук, знаходиться за іншою юридичною адресою, аніж та, що зазначена у клопотанні прокурора, та в протоколі обшуку, що підтверджується фотокопією Рішення Харківської міської ради від 17.10.2018 року про зміну та впорядкування адрес земельних ділянок, наданою апеляційному суду представниками власника майна. Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Прокурором вказаних вимог не дотримано, оскільки не обгрунтовано достатніми доказами доводи клопотання, що виявлений тютюн зберігався саме з метою збуту та саме за тією адресою, де його було вилучено. Враховуючи зазначене вище колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 3 грудня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42018220000000498 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 204 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді