печерський районний суд міста києва
Справа № 760/4126/18-ц
Категорія 52
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2018 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Батрин О.В.
секретар Павленко В.О.,
справа № 760/4126/18-Ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство Українська залізниця
третя особа 1: Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії Публічного акціонерного товариства Українська залізниця
третя особа 2: Виробничий підрозділ Вокзал станції Київ - Пасажирський філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , треті особи Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , Виробничий підрозділ Вокзал станції Київ - Пасажирський філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
представника позивача ОСОБА_2,
представники відповідача Весельська Т.В.,
представник третьої особи 1: Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії Публічного акціонерного товариства Українська залізниця - Федоренко О.П.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2018 року позивач ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась з позовом до ПАТ Українська залізниця (надалі - відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу № 108/ос від 06.06.2017 про її звільнення, виданого начальником виробничого підрозділу Вокзал станції Київ - пасажирський філії Пасажирська компанія ПАТ Українська залізниця , поновлення на посаді квиткового касира категорії виробничого підрозділу Вокзал станції Київ - пасажирський філії Пасажирська компанія ПАТ Українська залізниця з 06.06.2017, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.06.2017 і станом на день ухвалення рішення суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 30.12.2013 позивач працює у відповідача на посаді касира квиткового 1 категорії Центрального вокзалу квиткового цеху. 06.06.2017 вона була викликана до начальника виробничого підрозділу Вокзал станції Київ з вимогою написати заяву про звільнення за власним бажання. Разом з тим, позивач відмовилась та повернулась на своє робоче місце. В подальшому їй повідомили про необхідність закриття та здавання каси та не було надано можливості продовжити виконувати свої обов'язки. При цьому наказу про звільнення та трудової книжки на руки видано не було. 09.06.2017 позивач вийшла на роботу для проходження обов'язкового чергового періодичного медичного огляду, однак не була допущена на робоче місце. 10.06.2017 її також не допустили до виконання обов'язків та черговий адміністратор повідомила, що вона вже звільнена та не має права заходити до каси. У зв'язку з чим позивач звернулась з письмовою заявою до начальника виробничого підрозділу Вокзал станції Київ з проханням допустити її до роботи та ознайомити з графіком роботи. Листом від 06.07.2017 позивача повідомлено про її звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України та остаточний розрахунок по заробітній платі проведено 14.06.2017. Також позивач зверталась з листами до відповідача з проханням надати копію наказу про її звільнення, копію трудової книжки та інші документи, що підтверджують порушення позивачем п. 3 ст. 40 КЗпП України. Разом з тим, відповіді позивачем не було отримано. Вважає що при звільненні було порушено ч. 1 ст. 43, ст. 235 КЗпП України, а тому просить визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва (суддя Кізюн Л.І.) від 19.02.2018 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача письмових доказів (т. 1 а.с. 46-48).
20.03.2018 до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2, 02.04.2018 клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням сторін (т. 1 а.с. 53, 60).
13.04.2018 до суду надійшов відзив на позов з відповідними доказами представника відповідача Весельської Т.В., згідно з якої позивач не виконувала та неналежно виконувала покладені на неї трудові обов'язки як умисно так і з необережності. Невиконання трудових обов'язків мало систематичний характер, до позивача раніше протягом року вже застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, які накладені у встановлений законом строк, тому відбулось звільнення позивача за порушення трудової на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Крім того, представником відповідача надані витребувані судом письмові докази відповідно до ухвали суду від 19.02.2018 (т. 1 а.с. 63-209, т. 2 а.с. 1-115).
16.04.2018 до суду надійшли пояснення Голови виборного органу Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії ПАТ Українська залізниця Федоренко О.П., згідно з яким вважає звільнення позивача ОСОБА_1 незаконними та такими, що грубо порушує її права та інтереси. Крім того, відповідачем всупереч ч. 1, 2 ст. 43 КЗпП України не направлено відповідного подання до первинної профспілкової організації членом якої є ОСОБА_1 (т.2. а.с. 120-136).
07.05.2018 до суду надійшли пояснення Голови виборного органу Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії ПАТ Українська залізниця Федоренко О.П. на відзив представника відповідача, відповідно до яких заперечили проти доводів, викладених у відзиві та зазначив, що при розгляді ймовірного порушення трудових обов'язків працівника керівництвом ВП Вокзал станція Київ - пасажирський не було враховано ні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, ні обставини, за яких нібито вчинено проступок, ні попередню роботу працівника. При цьому акцентовано увагу на тривалості загального перебування працівника ОСОБА_1 на лікарняних та її пенсійний вік, що є дискримінацією працівника по віку та стану здоров'я (т. 2 а.с. 138-142).
16.05.2018 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_2, в якій звернула увагу е, що в порушення вимог ст. 43 КЗпП України відповідач не звертався до Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії ПАТ Українська залізниця за отриманням відповідної згоди на звільнення. Крім того, відповідно до протоколу оперативної наради при начальнику вокзалу від 06.06.2017 прийнято рішення про звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання посадових трудових обов'язків без поважних причин. При цьому, про які саме систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин в результативній частині протоколу мова не йде. Також відповідачем не надано доказів ознайомлення позивача з посадовою інструкцією касира квиткового 1 категорії, не зафіксовано в протоколі наради факт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень (т. 2 а.с. 145-148).
24.05.2018 на адресу суду надійшла відповідь представника відповідача Весельської Т.В. на пояснення Голови виборного органу Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії ПАТ Українська залізниця Федоренко О.П., відповідно до якої зазначила, що позивачем не було оскаржені в судовому порядку чи через комісію у трудових спорах накази Про притягнення до дисциплінарної відповідальності . Крім того, лише листом Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії ПАТ Українська залізниця від 12.06.2018 було повідомлено керівництво відповідача про створення цехового комітету та обрання до виборного органу ОСОБА_1 як голови цехового комітету (т 2. а.с. 157-159).
11.06.2018 до суду надійшли додаткові пояснення Голови виборного органу Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії ПАТ Українська залізниця Федоренко О.П. щодо відповіді відповідача на пояснення, у яких звернуто увагу на те, що ні в посадовій інструкції касира квиткового 1 категорії, ні в Інструкції квиткового касира №588-Ц від 31.12.2008 немає визначеного обов'язку працівника знати та дотримуватися телеграмних вказівок ПАТ Укрзалізниця і взагалі телеграма носить виключно інформативний характер та не є нормативним документом, який встановлює права чи обов'язки працівників. Також звернув увагу, що відповідно до протоколу оперативної наради від 06.06.2017 факт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень в протоколі не зафіксовано, а вказано, що на нараді присутня була та надавала пояснення ОСОБА_1, тільки ці пояснення не вказані в протоколі оперативної наради, що свідчить про халатність та імітування проведення роботи відповідача (т. 2. а.с.167-169).
11.06.2018 на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача ОСОБА_2, відповідно до яких вважала безпідставною та необґрунтованою відповідь відповідача на пояснення Голови виборного органу Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії ПАТ Українська залізниця Федоренко О.П. (т. 2. а.с. 172-175).
11.06.2018 до суду надійшли заперечення представника відповідача Весельської Т.В. на відповідь представника позивача на відзив у справі, відповідно до яких вважала твердження представника позивача безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству (т.2. а.с. 182-184).
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва (суддя Кізюн Л.І.) від 06.07.2018 цивільну справу передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача (т.2. а.с.188-189).
На підставі протоколу автоматичного розподілу судової справи вказана цивільна справа для розгляду передана судді Батрин О.В. (т. 2 а.с. 203) та ухвалою суду від 14.08.2018 справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 05.10.2018 (т. 2 а.с. 206).
27.08.2018 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справи з повідомленням сторін (т.2. а.с.208).
Під час судового засідання 05.10.2018 року судом було відмовлено у задоволенні клопотання щодо допиту свідків та оголошено перерву для витребування інформації, про що судом було винесено відповідну ухвалу та розгляд вказаної справи після надання відповідних документів в порядку спрощеного провадження (т. 2 а.с.219-221).
Крім того, під час судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи надали пояснення.
19.11.2018 на адресу суду надійшли додаткові пояснення Голови виборного органу Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії ПАТ Українська залізниця Федоренко О.П. відповідно до яких повідомила, що після отримання ухвали суду від 05.10.2018 профспілковим комітетом на своєму засіданні було розглянуто питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади касира у червні 2017 та прийнято обґрунтоване рішення про ненадання згоди на звільнення з підстав, викладених у протоколі засідання. Просила позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Крім того, було надано письмові докази, витребувані ухвалою суду від 05.10.2018.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, заслухавши ї пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що з 30.12.2013 позивач ОСОБА_1 працювала на посаді касира квиткового 1 категорії Центрального вокзалу квиткового цеху (т. 1 а.с. 82-86).
Відповідно до наказу (розпорядження) ПАТ Українська залізниця № 107/ос від 06.06.2017 про припинення трудового договору (контракту) позивача ОСОБА_1 звільнено з посади касира квиткового 1 категорії квиткового цеху Центрального вокзалу за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин на підставі наказу № 160/к від 25.10.2016 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності , наказу № 193/к від 16.12.2016 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності , протоколу оперативної наради при начальнику вокзалу від 06.06.2017 за п. 3 ст. 40 КЗпП України (т.2 а.с. 87).
Дана обставина також підтверджується копією трудової книжки позивача ОСОБА_1, до якої внесений відповідний запис про звільнення позивача (т. 1 а.с. 86).
Підставою для звільнення став наказ № 160/к від 25.10.2016, відповідно до якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання п. 2.7. 2.8, 2.23 Посадової інструкції квиткового касира 1 категорії Код КП-4211 та недотримання розділу 9 Порядок обслуговування пасажира при його зверненні до каси Інструкції квиткового касира № 588-Ц від 31.12.2008, що полягало у неетичному спілкуванні з пасажирами, невиконання вимог, вказівок ПАТ Укрзалізниці щодо привітання пасажирів, у систематичних порушеннях регламенту й технології роботи квитковим касиром (т. 1 а.с. 132-134).
З вказаним наказом позивач ознайомитись під власний підпис відмовилась, про що свідчить акт від 25.10.2016, складений в.о. заступника начальника вокзалу (по касам) ОСОБА_5, в.о. помічника начальника з кадрових питань ОСОБА_6, адміністратором квиткового цеху ОСОБА_7 (т. 1 а.с.135).
Крім того, згідно з наказом № 193/к від 16.12.2016 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов'язків, передбачених п. 2.23 Посадової інструкції касира квиткового 1 категорії При обслуговуванні пасажирів використовує шаблон привітань затверджений ПАТ Укрзалізниця та за порушення вимог телеграми ПАТ Укрзалізниця від 17.12.2015 № Ц-9-2/90-15 та телеграми філії Південно-західна залізниця від 21.12.2015 № ЛВ-136, що виявились в незастосуванні шаблону привітань (т. 1 а.с. 130-131).
З вказаним наказом позивач ознайомлена 16.12.2016, про що міститься її підпис на наказі разом з її зауваженнями та не згодою з оголошеною доганою (т.1 а.с. 131).
З протоколу засідання оперативної наради під головуванням начальника виробничого підрозділу вокзал станція Київ-Пасажирський ОСОБА_8 від 06.06.2017, на якому була присутня позивач, вбачається, що на розгляді засідання було питання щодо неналежного виконання посадових обов'язків касиром квитковим ОСОБА_1, приводом до чого стала доповідна заступника начальника вокзалу ОСОБА_9 від 05.06.2017, відповідно до якої при проведенні вибіркової перевірки архівів роботи квиткових кас та прослуховування інформації програмно-апаратного комплексу реєстрації аудіо-інформації встановлено, що квитковий касир ОСОБА_1, яка працювала 05.06.2017 в касі № 40, за період час з 12:45 год до 13:15 год не користується шаблоном для касира квиткового щодо привітання пасажира, не пропонує додаткову послугу - чай. Також було зазначено, що касир квитковий ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 02.06.2017 перебувала на лікарняному в загальній кількості 250 календарних днів. В зв'язку з тривалим перебуванням на лікарняному та враховуючи настання права виходу на пенсію (досягнення пенсійного віку 07.05.2017) позивачу ОСОБА_1 було запропоновано написати заяву на звільнення з роботи у зв'язку з виходом вперше на пенсію ( з можливістю виплати одноразової матеріальної допомоги), від чого касир квитковий ОСОБА_1 відмовилась. Оскільки на момент проведення оперативної наради у позивача було в наявності два діючих дисциплінарних стягнення, а саме накази Про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 25.10.2016 № 160/к та від 16.12.2016 № 193/к, нарада постановила звільнити з роботи 06.06.2017 касира квиткового 1 категорії ОСОБА_1 за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (т.1 а.с. 125-129).
Відповідно до актів від 06.06.2017 позивач відмовилась надати письмове пояснення по факту зауважень, виявлених при прослуховуванні архіватора розмов касир-пасажир 05.06.2017 згідно з доповідною заступника начальника вокзалу ОСОБА_9 від 05.06.2017 та відмовилась від ознайомлення з наказом про звільнення її з роботи 06.06.2017 за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин ( т.2 а.с.110-111).
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року Про практику застосування судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Враховуючи, що на час винесення наказу про звільнення до позивача (06.06.2017) вже було застосовано 25.10.2016 та 16.12.2016 дисциплінарні стягнення у вигляді догани за систематичне порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов'язків, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
При цьому твердження позивача, що відповідачем не надано жодного доказу належного ознайомлення позивача ОСОБА_1 з Посадово. Інструкціє. квиткового касира 1 категорії Код КП-4211, Інструкцією квиткового касира №588-Ц від 31.12.2008, вимог телеграми ПАТ Укрзалізниця від 17.12.2015 №Ц-9-2/90-15 та телеграми філії Південно-західна залізниця від 21.12.2015 №ЛВ-136, внаслідок недотримання вимог яких позивача притягнуто до дисциплінарних стягнень, спростовуються самим підписом позивача про ознайомлення з вказаними інструкціями та телеграмами (т.1 а.с. 90, т.2. а.с. 115).
Також позивач посилається на те, що відповідачем не було видано їй ані наказу про звільнення, ані трудову книжку.
Однак, вказані твердження позивача повністю спростовуються наявною в матеріалах справи копією листа-повідомлення ПАТ Українська залізниця за підписом начальника виробничого підрозділу вокзал станції Київ-Пасажирський ОСОБА_8 від 06.06.2017 №1322, яким відповідач повідомив позивача про її звільнення 06.06.2017 за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України та висловив прохання з'явитися в відділ кадрів ПАТ Українська залізниця для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки (т. 2 а.с.113).
Факт отримання позивачем вказаного листа ще 09.06.2017 року підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с.114).
Крім того, відповідно до складеного працівниками ПАТ Українська залізниця акту від 06.06.2017 позивач ОСОБА_1 не з'явилась після оперативної наради до відділу кадрів для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки (т. 2 а.с. 112).
Твердження позивача, що її було звільнено без згоди профспілкового комітету всупереч положенням ст. 43 КЗпП, чим порушені її права, суд вважає безпідставними, виходячи з такого.
Відповідно до п. 10 ст. 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи
Відповідно до Постанови Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 травня 2015 року вбачається, що згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ч.1 ст. 40 і п. 2, 3 ч.1 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування такої відмови, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника). Тобто за змістом цієї норми суд, розглядаючи трудовий спір, має з'ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови, і не вправі давати оцінку обґрунтованості самого рішення. І лише у разі відсутності в рішенні обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та ч. 3 ст. 252 КЗпП звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 1 липня 2015 року у справі № 6-119цс15
Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються крім дотримання загальних норм.
Така згода профспілкового комітету на час винесення наказу про звільнення позивача (06.06.2017) начальником виробничого підрозділу вокзал станції Київ-Пасажирський не була отримана, що не заперечується сторонами.
Лише після звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України (14.11.2018) рішенням профспілкового комітету ПАТ Українська залізниця не надано згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
Разом з тим, відсутність такої згоди на час звільнення позивача не є підставою для його поновлення, оскільки КЗпП України (ч. 9 ст. 43 КЗпП України) передбачає, наявність під час судового розгляду можливість зупинити провадження у справі та запитати згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглянути спір по суті.
Оскільки у рішенні Первинної профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії Публічного акціонерного товариства Українська залізниця від 14.11.2018 немає правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивача ОСОБА_1, тому суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо звільнення позивача без такої згоди.
Крім того, суд бере до уваги, що лише після звільнення позивача (06.06.2017) листом Голови виборного органу Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії ПАТ Українська залізниця Федоренко О.П. від 12.06.2017 було повідомлено керівництво ПАТ Українська залізниця про створення цехового комітету та обрання до виборного органу позивача ОСОБА_1 як голови цехового комітету (т. 2 а.с.162).
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що звільнення позивача із займаної посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді.
Враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог стосовно поновлення на роботі, то в даному випадку задоволенню не підлягають.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9 роз'яснено, що встановлені ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Поважність причин пропуску строку це обставини, які свідчать про те, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх трудових прав.
Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 листопада2006 року в справі Красношапка проти України вказано, що робітник, який вважає себе незаконно звільненим роботодавцем, має значний особистий інтерес у отриманні судового рішення щодо правомірності такої міри.
Судом встановлено, та вказана обставина не заперечувалась позивачем, що остання дізналась про своє звільнення 06.06.2017, а з позовом про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач звернулась до суду 07.02.2018, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті (а.с. 2), тобто позивачем пропущено строки звернення до суду за вирішенням трудового спору, передбачені ст. 233 КЗпП України.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилається на те, що станом на дату подання позовної заяви вона не отримувала від відповідача ні копії наказу про звільнення, ні трудової книжки.
Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами позивача, що нею пропущено строк звернення до суду з поважних причин, оскільки ознайомлюватися та отримувати копію наказу про звільнення її з роботи 06.06.2017 за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин позивач відмовилася, про що працівниками ПАТ Українська залізниця було складено відповідні акти від 06.06.2017. Тобто, з 07.06.2017 починається перебіг строку для звернення до районного суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про поновлення на роботі, що є також підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст. 4 , 40, 43, ст. 233, 234, 235, 247, 252 КзпП України, 12, 13, 81, 141-142, 200, 263-265, 267, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , треті особи Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , Виробничий підрозділ Вокзал станції Київ - Пасажирський філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Відповідач: Публічне акціонерне товариство Українська залізниця : 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815.
Третя особа 1: Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії Публічного акціонерного товариства Українська залізниця : 03049, м. Київ, вул. Академіка Кобелєва, 3/8, код ЄДРПОУ 41328646.
Третя особа 2: Виробничий підрозділ Вокзал станції Київ - Пасажирський філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця : 01032, м. Київ, площа Вокзальна, 1.
Суддя О.В.Батрин
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.12.2018 |
Оприлюднено | 20.01.2019 |
Номер документу | 79277492 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Печерський районний суд міста Києва
Батрин О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні