Постанова

від 30.05.2019 по справі 760/4126/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6399/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 року місто Київ

справа № 760/4126/18-ц

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Батрин О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , треті особи: Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , Виробничий підрозділ Вокзал станції Київ - Пасажирський філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року позивач звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просила:

визнати незаконним та скасувати наказ №107/ос від 06 червня 2017 року про її звільнення, виданий начальником виробничого підрозділу Вокзал станції Київ - пасажирський філії Пасажирська компанія ПАТ Українська залізниця ;

поновити її на посаді квиткового касира категорії виробничого підрозділу Вокзал станції Київ - пасажирський філії Пасажирська компанія ПАТ Українська залізниця з 06 червня 2017 року;

стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 07 червня 2017 року та станом на день ухвалення рішення суду.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що з 30 грудня 2013 року вона працює у відповідача на посаді касира квиткового 1 категорії Центрального вокзалу квиткового цеху.

Вказувала, що 06 червня 2017 року її викликалидо начальника виробничого підрозділу Вокзал станції Київ з вимогою написати заяву про звільнення за власним бажанням, однак вона відмовилась писати таку заяву та повернулась на своє робоче місце . В подальшому їй повідомили про необхідність закриття і здавання каси та не було надано можливості продовжити виконувати свої обов`язки. При цьому, наказу про звільнення та трудову книжку їй видано не було.

Посилалася на те, що 09 червня 2017 року, маючи направлення на проходження обов`язкового чергового періодичного медичного огляду, вонавийшла на роботу , о 8 год. 00 хв. зробила відмітку в книзі явок працівників та зявилася в кабінет до начальника повідомити про те, що цього дня буде проходити обов`язковий черговий періодичний медичний огляд. Однак, начальник Чередник Д.А. сказав написати заяву на звільнення, на що вона відповіла відмовою. Тоді начальник Чередник Д.А. повідомив, що в такому разі вона вже звільнена за ініціативою роботодавця.

Вказувала, що 10 червня 2017 року її також не допустили до виконання посадових обов`язків та черговий адміністратор повідомила, що вона вже звільнена та не має права заходити до каси, у зв`язку з чим вона звернулась з письмовою заявою до начальника виробничого підрозділу Вокзал станції Київ з проханням допустити її до роботи та ознайомити з графіком роботи, однак листом від 06 липня 2017 року її повідомлено про звільнення на підставі п.3 ст.40 КЗпП України та остаточний розрахунок по заробітній платі проведено 14 червня 2017 року.

Зазначала, що вона також зверталася з листами до відповідача з проханням надати копію наказу про її звільнення, копію трудової книжки та інші документи, що підтверджують порушення нею п.3 ст.40 КЗпП України, однак відповіді надано не було.

Вважає, що при її звільненні було порушено ч.1 ст.43,ст.235 КЗпП України, у зв`язку з чим просила задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано мотивованої правової оцінки її аргументам та аргументам представників Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії ПАТ Українська залізниця про те, що ні посадова інструкція касира квиткового касира 1 категорії, ні інструкція квиткового касира №588-Ц, не містить обов`язку позивача використовувати шаблони привітань пасажирів та пропонувати додаткову послугу - чай.

Вказувала, що в порушення п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику застосування судами трудових спорів судом першої інстанції не перевірено в чому конкретно проявилися порушення, що стало приводом для її звільнення та чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору.

Зазначала, що при розгляді даної цивільної справи судом першої інстанції неправомірно застосовано позовну давність ще й з власної ініціативи, оскільки не було взято до уваги те, що їй не було вручено ні копії наказу про звільнення, ні трудову книжку.

Посилалася на те, що судом першої інстанції було невірно зроблено висновки про правову необґрунтованість відмови профспілкового органу у наданні згоди на її звільнення.

Вказувала, що судом першої інстанції належно не було досліджено накази №160/к від 25 жовтня 2016 року, №193/к від 16 грудня 2016 року та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та стосуються безпосередньо притягнення її до відповідальності на підставі вказаних наказів.

Зазначала, що відповідачем не було у визначеному порядку їй надіслано копії документів, що ним додавалися до відзиву, а тому суд першої інстанції не повинен брати до уваги відповідні докази, які подавалися відповідачем з власної ініціативи.

Відзиву на апеляційну скаргу позивача до Київського апеляційного суду не надійшло.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з вказаних підстав.

Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 30 грудня 2013 року позивач ОСОБА_1 працювала на посаді касира квиткового 1 категорії Центрального вокзалу квиткового цеху.

Відповідно до наказу (розпорядження) ПАТ Укрзалізниця №107/ос від 06 червня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) позивача ОСОБА_1 звільнено з посади касира квиткового 1 категорії квиткового цеху Цетрального вокзалу за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин на підставі наказу №160/к від 25 жовтня 2016 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності , наказу №93/к від 16 грудня 2016 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності , протоколу оперативної наради при начальнику вокзалу від 06 червня 2017 року за п.3 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до актів від 06 червня 2017 року позивач відмовилась надати письмове пояснення по факту зауважень, виявлених при прослуховуванні архіватора розмов касир-пасажир 05 червня 2017 року згідно з доповідною заступника начальника вокзалу Остринського А.С. від 05 чеврня 2017 року та відмовилась від ознайомлення з наказом про звільнення її з роботи 06 чеврня 2017 року за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2017 року Виробничим підрозділом Вокзал станції Київ - Пасажирський філії Пасажирська компанія ПАТ Українська залізниця за адресами проживання позивача було надіслано повідомлення, в якому останній повідомлялося про те, що наказом №107/0с від 06 червня 2017 року її було звільнено на підставі п.3 ст.40 КЗпП України та пропонувалося їй з`явитися до відділу кадрів для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки (т.2 а.с.113).

Вказане повідомлення позивач отримала 09 червня 2017 року на 29 червня 2017 року, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.114).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача із займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції,з огляду на наступне.

Згідно з ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов 'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з 'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Відповідно до Посадової інструкції касира квиткового І категорії Код КП-4211, затвердженої начальником вокзалу станції Київ-Пасажирський ОСОБА_4 . 12 січня 2016 року, з якою позивачка ознайомлена, до завдань та обовязків квиткового касира, зокрема, відноситься: пропонувати пасажирам, при оформленні проїзних документів, оформлення послуг оплати вартості чаю та постільної білизни з включенням їх вартості до проїзного документа (п.2.5); на робочому місці забороняється використання мобільних телефонів, знаходження особистих грошових коштів, оформлених та не викуплених проїзних документів (п.2.7); проводити розрахунок з пасажиром у відповідності до п.26 Постановою КМУ №252 Про порядок обслуговування громадян залізничним транспортом (п.2.8); при обслуговуванні пасажирів використовувати шаблон привітань затверджений ПАТ Укрзалізниця (п.2.23).

Згідно розділу 9 Порядок обслуговування пасажира при його зверненні до каси Інструкції квиткового касира №588-Ц від 31 грудня 2008 року, квитковий касир повинен не тільки достатньо володіти професійними навиками, але і чітко розуміти основні принципи етики; поняття етики в обслуговуванні включає в себе як культуру безпосереднього спілкування з пасажиром, так і культуру поведінки; квитковий касир повинен бути ввічливим та люб`язним, звертатись до пасажира тільки на Ви .

З матеріалів справи вбачається, що позивачка у 2016 році притягувалася до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а саме:

наказом №160/к від 25 жовтня 2016 року - за невиконання п.п.2.7, 2.8, 2.23 посадової Інструкції квиткового касира І категорії код КП-4211 та недотримання розділу 9 Порядок обслуговування пасажира при його зверненні до каси Інструкції квиткового касира № 588-Ц від 31 грудня 2008 року;

наказом №193/к від 16 грудня 2016 року - за неналежне виконання посадових обов`язків, передбачених п.2.23 Посадової інструкції касира квиткового 1 категорії При обслуговуванні пасажирів використовує шаблон привітань затверджений ПАТ Укрзалізниця та за порушення вимог телеграми ПАТ Укрзалізниця від 17 грудня 2015 року №Ц-9-2/90-15 та телеграми філії Південно-Західна залізниця від 21 грудня 2015 року №ЛВ-136, що виявилось в незастосуванні шаблону привітань.

З протоколу засідання оперативної наради під головуванням начальника виробничого підрозділу вокзал станція Київ-Пасажирський Чередника Д.А. від 06 червня 2017 року, на якому була присутня позивач, вбачається, що на розгляді засідання було питання щодо неналежного виконання посадових обов`язків касиром квитковим ОСОБА_1 , приводом до чого стала доповідна заступника начальника вокзалу Остринського А.С. від 05 червня 2017 року, відповідно до якої при проведенні вибіркової перевірки архівів роботи квиткових кас та прослуховування інформації програмно-апаратного комплексу реєстрації аудіо-інформації встановлено, що квитковий касир ОСОБА_1 , яка працювала 05 чеврня 2017 року в касі № 40, за період часу з 12:45 год. до 13:15 год. не користується шаблоном для касира квиткового щодо привітання пасажира, не пропонує додаткову послугу-чай. Також було зазначено, що касир квитковий ОСОБА_1 в період з 01 січня 2016 року по 02 червня 2017 року перебувала на лікарняному в загальній кількості 250 календарних днів, у зв`язку з чим та враховуючи настання права виходу на пенсію (досягнення пенсійного віку 07 травня 2017 року) їй було запропоновано написати заяву на звільнення з роботи у зв`язку з виходом вперше на пенсію (з можливістю виплати одноразової матеріальної допомоги), від чого вона відмовилася. Оскільки на момент проведення оперативної наради у позивача було в наявності два діючих дисциплінарних стягнення, а саме: наказ №160/к від 25 жовтня 2016 року, наказ №193/к від 16 грудня 2016 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності , нарада постановила звільнити з роботи 06 червня 2017 року касира квиткового 1 категорії ОСОБА_1 за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

За наведених обставин, з огляду на те, що до винесення наказу про звільнення позивачки було застосовано два дисциплінарні стягнення у вигляді догани за систематичне порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов`язків, які в силу вимог статті 151 КЗпП України, не були погашені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав у відповідача для звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ч.7 ст.43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з 'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України).

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

З матеріалів справи вбачається, що на час звільнення позивача згода профспілкового комітету начальником виробничого підрозділу вокзал станція Київ-Пасажирський не була отримана. Вказана обставина стронами не заперечувалася.

Відповідно до ч.9 ст.43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

14 листопада 2018 року, після звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України (06 червня 2017 року), рішенням Первинної Профспілкової Організації Вільної Профспілки Машиністів України Пасажирської Компанії Публічного Акціонерного Товариства Українська залізниця , що зафіксоване в протоколі, не надано згоди на звільнення ОСОБА_1 , на підставі відсутності правового обґрунтування звільнення та відсутності в діях ОСОБА_1 порушень обов`язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Так, в обґрунтованість відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , у протоколі Первинної Профспілкової Організації Вільної Профспілки Машиністів України Пасажирської Компанії Публічного Акціонерного Товариства Українська залізниця зазначено, зокрема, що резолютивна частина протоколу оперативної наради від 06 червня 2017 року, та наказ про звільнення ОСОБА_1 не містить конкретного зазначення про яке саме систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин йде мова. Посилання в протоколі оперативної наради при начальнику вокзалу від 06 червня 2017 року та в наказі про звільнення на порушення конкретних пунктів Посадової інструкції касира квиткового 1 категорії відсутні, як відсутні і конкретні вказівки коли, де і в чому

безпосередньо проявилося порушення позивачем трудової дисципліни. Не зазначено

також збитків чи будь-яких інших негативних наслідків для підприємства. Відсутні докази ознайомлення Позивача з текстом телеграми ПАТ Укрзалізниця від

17 грудня 2015 року №Ц-9-2/90-15 та докази належного запровадження керівництвом ВП

Вокзал ст. Київ - пас. серед обслуговуючого персоналу вокзальних комплексів

(квиткових касирів) шаблонів привітань пасажирів та докази ознайомлення ОСОБА_1

з такими нормативними документами.Крім того, у протоколі зазначено, що телеграми не є відповідними документами, де встановлюються посадові обов`язки працівників підприємства. Також ні в Посадовій інструкції касира квиткового1категорії, ні в Інструкції квиткового касира №588-Ц від 31 грудня 2008 року немає визначеного обов`язку працівника знати та дотримуватися телеграмних вказівок ПАТ Укрзалізниця . Відповідачем по справі не надано жодного доказу, який би підтверджував недотримання позивачем п.2.23 Посадової інструкції касира квиткового 1 категорії, як і не надано доказу, що підтверджував би ознайомлення ОСОБА_1 з належним чином затвердженим ПАТ Укрзалізниця шаблоном привітань.

Оцінючи рішення профспілкового органу на предмет наявності ознак обґрунтованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у рішенні Первинної Профспілкової Організації Вільної Профспілки Машиністів України Пасажирської Компанії Публічного Акціонерного Товариства Українська залізниця від 14 листопада 2018 року саме правового обґрунтування щодо незаконності звільнення ОСОБА_1 , оскільки висновок викладений у рішенні про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи, наданими сторонами доказами і поясненнями, а зроблений на підставі власного трактування обставин щодо причин звільнення позивачки.

При цьому, суд першої інстанції вірно урахував, що лише після звільнення позивача листом Голови виборного органу Первинної Профспілкової Організації Вільної Профспілки Машиністів України Пасажирської Компанії Публічного Акціонерного Товариства Українська залізниця від 12 червня 2017 року було повідомлено ПАТ Українська залізниця про створення цехового комітету та обрання до виборного органу ОСОБА_1 як голови цехового комітету.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Посилання в апеляційній скарги на те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано мотивованої правової оцінки її аргументам та аргументам представників Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Пасажирської компанії ПАТ Українська залізниця про те, що ні посадова інструкція касира квиткового касира 1 категорії, ні інструкція квиткового касира №588-Ц, не містить обов`язку позивача використовувати шаблони привітань пасажирів та пропонувати додаткову послугу - чай, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.

Відповідно до п.2.5, п.2.18, п.2.23 Посадової інструкції касира квиткового І категорії Код КП-4211, касир квитковий пропонує пасажирам, при оформленні проїзних документів, оформлення послуг оплати вартості чаю та постільної білизни з включенням їх вартості до проїзного документа; своєчасно, перед початком роботи, ознайомлюється з телеграмами, наказами, розпорядженнями; при обслуговуванні пасажирів використовує шаблон привітань затверджений ПАТ Укрзалізниця . З посадовою інструкцією касира квиткового ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис (том 1 а.с.88-90).

Шаблон привітань був оформлений розпорядженням ПАТ Укрзалізниця шляхом направлення телеграми від 17 грудня 2015 року №Ц-3-2/90-15, з якою позивачка 23 грудня 2015 року ознайомлена під підпис (том 2 а.с.115).

Відповідно до п.2.53 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27 грудня 2006 року №1196, під час оформлення проїзних документів квитковий касир або інший працівник, який одержує гроші під час розрахунку з пасажиром, повинен зясувати, чи згоден пасажир сплатити вартість за користування у вагоні постільними речами та інші послуги, що надаються суб`єктом господарювання.

Дотримання вимог Правил перевезень пасажирів, Інструкції квиткового касира №588-Ц, Посадової інструкції касира, інших нормативних документів, що регламентують порядок роботи касира квиткового передбачено п.4 трудового договору, укладеного між Відокремленим підрозділом вокзал станції Київ-Пасажирський й ОСОБА_1

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що посилання в апеляційній скарзі на те, що ні посадова інструкція касира квиткового касира 1 категорії, ні інструкція квиткового касира №588-Ц, не містить обов`язку позивача використовувати шаблони привітань пасажирів та пропонувати додаткову послугу - чай, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику застосування судами трудових спорів суд першої інстанції не перевірив в чому конкретно проявилися порушення, що стало приводом для звільнення та чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, не спростовують висновків суду про звільнення позивача у відповідності до вимог трудового законодавства. При цьому, такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи, дослідженим судом доказам та вимогам матеріального права.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було невірно зроблено висновки про правову необґрунтованість відмови профспілкового органу у наданні згоди на її звільнення є необгрунтованими, оскільки не містять доводів, в чому саме він є невірним, що свідчить лише про не згоду позивача з таким висновкому суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не було у визначеному порядку їй надіслано копії документів, що ним додавалися до відзиву, а тому суд першої інстанції не повинен брати до уваги відповідні докази, які подавалися відповідачем з власної ініціативи, колегія суддів відхиляє, оскільки ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано відповідача надати відповідні докази. Зазначене свідчить про те, що відповідачем надавалися докази на виконання ухвали суду.

Щодо доводів апеляційної скарги, що при розгляді даної цивільної справи судом першої інстанції неправомірно застосовано позовну давність ще й з власної ініціативи, оскільки не було взято до уваги те, що їй не було вручено ні копії наказу про звільнення, ні трудову книжку, колегія суддів зазначає наступне.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №6 (із змінами) Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов 'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з 'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.

При цьому, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Зазначених положень закону суд першої інстанції не врахував, оскільки судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову і за безпідставністю позовних вимог і через пропуск без проважних місячного строку звернення до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду висновок про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку для звернення до суду з позовними вимогами.

В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня2018 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення висновок судупро відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку для звернення до суду з позовними вимогами.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 31 травня 2019 року.

Головуючий:

Судді :