Постанова

від 17.01.2019 по справі 369/1587/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/215/2019 Головуючий у 1 інстанції - Ковальчук Л.М.

Унікальний номер справи № 369/1552/18 Доповідач - Андрієнко А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

ПоліщукН.В.

При секретарі Амборській Д.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Черемшина 2012 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за орендну плату,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року позивач ТзОВ Черемшина 2012 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за орендну плату, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

На обґрунтування позовних вимог вказував, що 01 січня 2015 року між ТзОВ Черемшина 2012 та ОСОБА_2 був укладений договір № 203 про оренду ліжко - місця в гуртожитку.

Згідно п. 1 умов договору ТзОВ Черемшина 2012 передав ОСОБА_2 у платне строкове користування 2 ліжко - місця в гуртожитку.

п. 3 договору передбачено, що ціна одного ліжко - місця становить 498,00 грн., загальна сума до оплати за два ліжко - місця складає 996 грн.

Станом на 31 січня 2018 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість в розмірі 25 699,62 грн., яка складається з суми основного боргу - 20 076 грн., суми інфляційних втрат - 2130,55 грн. та трьох відсотків річних - 3493,06 грн.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Черемшина 2012 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за орендну плату - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Черемшина 2012 заборгованість по орендній платі за проживання в кімнаті АДРЕСА_1, в загальному розмірі 25 699 грн. 62 коп., яка складається з суми основного боргу 20 076 грн., інфляційних втрат 2130,55 грн., 3 % річних 3493,06 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Черемшина 2012 судовий збір у розмірі 1 762 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, причину неявки суду не повідомив.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явилися.

Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у справі, уклавши договір оренди ( найму) житлового приміщення , власником якого є позивач у справі ТОВ Черемшина-2012 всупереч вимогам ст.ст. 810,815 ч.3, 526, 530 ЦК України, п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року №208 не виконує в повному обсязі взяті на себе зобов'язання передбачені п.4 Договору щодо своєчасної та повної оплати за користування орендованим приміщенням та станом на час звернення до суду має перед позивачем заборгованість по оплаті оренди ліжкомісць.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 01 січня 2015 року між ТзОВ Черемшина 2012 та ОСОБА_2 був укладений договір № 203 на оренду ліжко - місць в гуртожитку, згідно умов якого встановлено, що п. 3 договору ціна оренди одного ліжко - місця становить 498, 00 грн., в тому числі ПДВ 83,00 грн., за один календарний місяць та включає в себе плату за користування додатковим інвентарем, обладнанням та меблями, плату за комунальні послуги, фактичні витрати на утримання гуртожитку та прибудинкової території.

Згідно п. 1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування ліжко - місця для тимчасового проживання у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 4 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 - го числа кожного місяця за поточний місяць.

Згідно Свідоцтва про право власності ТзОВ Черемшина 2012 на праві приватної власності належать приміщення, загальною площею 5811 м. кв., які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Як вбачається з довідки про заборгованість за оренду 2-х ліжко - місць гуртожитку, що заборгованість ОСОБА_2 за користування кімнатою АДРЕСА_1 становить за період з березня 2016 року по січень 2018 року в загальному розмірі 25 699,62 грн., яка складається з суми основного боргу 20 076 грн., суми інфляційних втрат 2130,55 грн. та трьох відсотків річних 3493,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Частиною 1 статті 812 ЦК України визначено, що предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема, квартира або її частина, житловий будинок або його частина.

Статтею 820 ЦК України передбачено, що розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.

В силу ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, договором № 203 від 01 січня 2015 року, укладеного між сторонами, визначено термін дії договору з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року. ( Пункт 13 Договору)

Пунктом 3 даного Договору сторонами погоджено орендну плату за користування житловим приміщення у розмірі 498 грн. за ліжко - місце/місяць (а.с.7). Крім того сторони погодили, що зміни та доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін шляхом укладення Додаткової угоди в письмовій формі. (пункт 11 Договору). Аналогічна норма закріплена і в ст. 654 ЦК України.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає що відповідач у справі, уклавши договір оренди ( найму) житлового приміщення кімнати АДРЕСА_1 власником якого є позивач у справі ТОВ Черемшина-2012 всупереч вимогам ст.ст. 810, 815 ч.3, 526, 530 ЦК України, п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року №208 не виконує в повному обсязі взяті на себе зобов'язання передбачені п.4 Договору щодо своєчасної та повної оплати за користування орендованим житловим приміщенням та станом на час звернення до суду має перед позивачем заборгованість.

Доводи апелянта про те, що договір , на який послався суд першої інстанції, закінчився, а інший договір між сторонами укладений не був, а тому плата за користування ліжкомісцями за період 2016 року по січень 2018 року не підлягає стягненню, не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст.. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судом встановлено, що відповідач продовжує користуватися ліжкомісцями до моменту розгляду справи судом, про що він сам визнає у апеляційній скарзі.

Даних про те, що ним оренда ліжкомісця оплачена він суду не надав, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договір між сторонами продовжено, так як відповідач фактично користується ліжкомісцями, плату за таке користування він не вносить, тому з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, а також витрати, передбачені ст..625 ЦК України за порушення строків виконання зобов'язання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2019 року.

Суддя - доповідач:

Судді: