Рішення

від 14.01.2019 по справі 540/2319/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2319/18 10 год. 41 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю представників

позивача - Андрієць А.С., Мехтієва Фізулі Вагиф огли

відповідача - Балихіної В.В., Димченко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВІ" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

встановив:

12 листопада 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "КАВІ" звернулося до суду з позовом до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, у якому, з урахуванням заяви від 22.11.2018 р., просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA508030/2018/000010/2 від 01.11.2018 року.

Ухвалою суду від 28.11.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.12.2018 р.

Протокольною ухвалою суду від 19.12.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 14.01.2019 р.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що здійснює імпорт скляного посуду від іноземного виробника ООО " Посуда" ( Росія) протягом 2017 -2018 років. Так, у жовтні 2018 р. відповідно до зовнішньоекономічного договору поставки № 403 від 22.05.2017 р. та на підставі супроводжувальних документів позивачем було отримано від вказаного постачальника чергову партію товару ( столовий посуд) . З метою його митного оформлення позивачем було подано митну декларацію, в якій самостійно визначено митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), яка склала 1357294,64 російських рублів, на підтвердження якої надано митному органу повний пакет документів, передбачений ст. 53 МК України. Проте, 01.11.2018 р. відповідачем прийнято рішення № UA508030/2018/000010/2, яким скориговано митну вартість товару, та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508030/2018/00058, які на думку позивача є протиправними, оскільки прийняті всупереч статтям 53-55 МК України та спростовуються документами, наданими позивачем на підтвердження митної вартості товару, визначеної декларантом за основним методом, тобто за ціною контракту № 403 від 22.05.2017 р. Крім того, позивач вважає, що у митного орану відсутні законні підстави для застосування як другорядного, так і резервного методів для визначення скоригованої митної вартості товару, оскільки у відповідача наявна інформація щодо здійснення імпорту від ООО " Посуд" ( Росія) в Україну як за ідентичними так і за аналогічними цінами по іншим покупцям, а застосування інших другорядних методів на думку позивача є недоцільними через наявну можливість визначення митної вартості товарів за попередніми методами. Щодо застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості з використанням однієї ціни на всі товари в групі УКТ ЗЕД, то на думку позивача, є неправомірним, оскільки товари різні за характеристиками (розмір, літраж) хоч і відносяться до одного коду УКТ ЗЕД. Крім того, позивач вважає, що ані оскаржуване рішення, ані картка відмови в прийняті митної декларації всупереч положенням ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України не містять відомостей про те, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено через надання яких саме документів неможливо встановити складові митної вартості, що свідчить про суб'єктивний характер прийняття вказаних рішень. При цьому, позивач звертає увагу, що значна кількість попередніх митних декларації щодо ідентичного товару, отриманого ТОВ "КАВІ" від того самого постачальника, були оформлені митним органом без зауважень.

18.12.2018 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти позову, вважаючи, що оскаржуване позивачем рішення митного органу відповідає вимогам митного законодавства. Так, відповідач вказує, що за результатами перевірки поданої декларантом ТОВ "КАВІ" митної декларації з доданими до неї документами, а також за результатами надання декларантом на вимогу митного органу додаткових документів було встановлено, що всупереч розділу ІІІ зовнішньоекономічного договору декларантом не надано заявку на поставку, як письмовий доказ погодження умов договору, а надані декларантом витяги з каталогу не містять ціну, що підлягає сплаті за товар, тобто документально не підтверджують відомості про визначення митної вартості та не піддаються обчисленню. Крім того, наданий декларантом прайс - лист виробника не містить умов поставки, тоді як пунктом 1.2 зовнішньоекономічного договору визначені наступні умови поставки EXW або FCA. При цьому, в прайс - листі зазначено ціну "нетто руб.", тоді як жодний поданий разом з митною декларацією документ не містить "нетто" ціни та тлумачення (трактування) цього рівня ціни, відсутня інформація про те, чи включається до "нетто" ціни додаткові складові (витрати на навантаження товарів, упаковку - маркування, подачу транспортного засобу, експортні формальності тощо). З урахуванням викладених обставин відповідач дійшов висновку про неможливість визнання митної вартості товару, заявленої декларантом, у зв'язку з тим, що заявлено неповні відомості про складові митної вартості (фактурна вартість, транспорті витрати, витрати на страхування), а подані декларантом документи містять розбіжності. З урахуванням вищезазначеного відповідач зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є таким, що прийнято обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.05.2017 р. між продавцем ТОВ "Посуда" (Росія) та покупцем ТОВ "КАВІ" укладено договір поставки №403, згідно якому постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (м. Бор, РФ) або FCA (м. Бор) та передати у власність покупцю посуд зі скла, а також картонну упаковку, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах вказаного договору та додатків до нього.

Відповідно до умов вказаного договору позивач отримав від ТОВ "Посуда" (Росія) на умовах поставки FCA (м. Бор) столовий посуд із скла для пиття механічного виготовлення загальною кількістю 20346 шт., вартістю 361 409,4000 рос. руб. (товар № 1); столовий посуд із скла механічного виготовлення кількістю 8606 шт., вартістю 350574,3400 рос. руб. (товар №2); столовий посуд із зміцненого скла механічного виготовлення кількістю 8816 шт., вартістю 274 739,3800 рос. руб. (товар № 3); столовий посуд із скла механічного виготовлення для пиття на ніжці кількістю 6888 шт., вартістю 186203,0400 рос. руб. (товар № 4); інші вироби із скла механічного виготовлення, кількістю 1908 шт., вартістю 96804,7200 рос. руб. (товар № 5); столовий посуд із зміцненого скла для пиття механічного виготовлення, кількістю 2376 шт., вартістю 67245,3600 рос. руб. (товар № 6), столовий посуд із скла для пиття механічного виготовлення, кількістю 1440шт., вартістю 20318,4000 рос. руб.

30.10.2018 р. ТОВ "КАВІ" подано до ВМО №1 м/п "Херсон-Центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі митну декларацію, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту, а саме, у сумі 1 357 294,64 рос. руб. ( 581 831,493 грн.).

На підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 403 від 22.05.2017 р. та доповнення до нього, інвойс № 96022591 від 26.10.2018 р., інвойс № 96022592 від 26.10.2018 р., пакувальний лист № 96022591 від 26.10.2018 р., пакувальний лист № 96022592 від 26.10.2018 р., міжнародна товарно-транспортна накладна № 256249 від 26.10.2018 р.; сертифікат походження товарів № 8005002406 від 29.10.2016 р.; висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 17.08.2017 р. № 602-123-20-3/26302; рахунок перевізника № СФ-0000528 від 29.10.2018 р.; платіжне доручення на підтвердження оплати перевізнику № 918 від 29.10.2018 р.; договір на перевезення № 3/16/17 від 16.05.2017 р.; експортна декларація країни - відправника № 10103080/261018/0057594 від 26.10.2018 р.

За результатами перевірки вказаної декларації та поданих до неї документів за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками ( АСАУР) виявлено ризики та сформовано Перелік митних формальностей від 01.11.2018 р., відповідно якому на підставі ч. 3 ст. 53 МК України було запропоновано ТОВ "КАВІ" надати наступні відомості: банківські платіжні документи, що стосуються товару; платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс - листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Додатково повідомлено декларанта, що згідно з ч.6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь на вказане повідомлення митного органу, позивачем було надано наступні документи: проформа - інвойс №90252741 від 22.10.2018 р.; свіфт для підтвердження оплати постачальнику за попередніми поставками № 5680/231018 від 23.10.2018 р. до ВМД UA508030/2018/005900 від 25.09.2018 р.; витяги з каталогу; прайс-лист від виробника товару, що діє з 01.07.2018 р. по 31.12.2019 р., лист ООО "Посуда" від 18.01.2018 р. про акцію, бухгалтерські документи: прибуткова накладна № ПН-0000069 від 19.10.2018 р. до ВМД UA508030-2018-006399 від 19.10.18 р.; прибуткова накладна № ПН-0000070 від 22.10.2018 р. до ВМД UA508030-2018-006438 від 22.10.18 р.; видаткова накладна № РН-0000438 від 19.09.18 р.; видаткова накладна № РН-0000431 від 19.09.18 р.; видаткова накладна № РН-0000441 від 16.10.2018 р.

31.10.2018 р. посадовими особами відповідача проведено повний митний огляд з поглибленим обстеженням транспортного засобу та з вибірковим розкриттям та зважуванням пакувальних місць, у ході якого встановлено, що товар являє собою скляний посуд в асортименті (склянки, чашки в наборі з блюдцями, графіни, салатники, соусники, глеки, вази, пляшки, відра для льоду, тарілки, блюда, келихи, попільниці, кружки) в упаковках для роздрібного продажу та без індивідуального пакування, та спаковані у картонні коробки. На пакуванні наявне маркування "PASABAHCE" та відомості щодо виробника продукції. Також на пакуванні міститься інформація щодо артикулів товару, яка відповідає даним, заявленим декларантом а МД та товаросупровідних документах. Проведено повне вивантаження вантажу з транспортного засобу, розкладання по артикулам та перерахунок кількості одиниць товару кожного артикулу. Здійснено зважування кожного артикулу товару разом з пакуванням, в первинному пакуванні та без пакування. В оглянутому невідповідностей та порушень не виявлено.

01.11.2018 р. Митницею ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі прийнято рішення №UA508030/2018/000010/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Митниці ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд вказує наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначено у частині 6 статті 54 цього Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

При цьому, передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі 21-127а15, а також висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.10.2018 р. справа №816/921/17, адміністративне провадження №К/9901/709/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, позивач при декларуванні товару визначив митну вартість товару, виходячи з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов договору, інвойсу та інших документів постачальника, зокрема, митна вартість товару склала - 1 357 294,64 руб., вартість витрат на доставку товару до митного кордону України - 30 000 грн.

У рішенні про коригування митної вартості № UA508030/2018/000010/2 від 01.11.2018 р., митним органом визначено митну вартість товару за резервним методом згідно статті 64 Митного кодексу України, а саме: товару №1 в сумі 741 611,70 рос. руб., з розрахунку 36,45 рублів Російської Федерації за 1 штуку товару (20346 шт. х 36,45 = 741611,7 рублів Російської Федерації); товару №2 в сумі 677 206,14 рос. руб., з розрахунку 78,69 рублів Російської Федерації за 1 штуку товару (8606 шт. х 78,69 = 677206,14 рублів Російської Федерації); товару №3 в сумі 584236,32 рос. руб., з розрахунку 66,27 рублів Російської Федерації за 1 штуку товару (8816 шт. х 66,27 = 584236,32 рублів Російської Федерації); товару №5 в сумі 144511,92 рос. руб., з розрахунку 75,74 рублів Російської Федерації за 1 штуку товару (1908 шт. х 75,74 = 144511,92 рублів Російської Федерації); товару №6 в сумі 136311,12 рос. руб., з розрахунку 57,37 рублів Російської Федерації за 1 штуку товару (2376шт. х 57,37 = 136311,12 рублів Російської Федерації); товару №7 в сумі 46296 рос. руб., з розрахунку 32,15 рублів Російської Федерації за 1 штуку товару (1440 шт. х 32,15 = 46296 рублів Російської Федерації).

При цьому, у графі 33 вказаного рішення зазначено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено неповні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації.

На підставі наведеного відповідач дійшов висновку, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до частини другої статті 58 МК України не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не усі відомості й розрахунки підтверджені документально.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 ст. 53 Митного Кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З огляду на вказане, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Тобто, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, графа 33 оскаржуваного рішення не містить жодних конкретних підстав щодо не підтвердження декларантом числових значень складових митної вартості імпортованого товару та які саме документи містять розбіжності, а факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею обставин, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Щодо правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі наявної у митного органу інформації, то як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів у тому ж фізичному стані; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів у тому ж фізичному стані; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання і (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

При цьому, суд вказує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Однак, в ході розгляду справи представниками відповідача не надано доказів та не спростовано доводи позивача, викладені у позові щодо наявності у митного органу інформації щодо покупців - резидентів, які отримували від ООО " Посуд" ( Росія) імпортний товар ТМ " PASABAHCE", як за ідентичними так і за аналогічними цінами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду справи судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та, як наслідок, судом не встановлено порушення вимог статті 52 МК України в частині правильності визначення митної вартості товару. Відтак, рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів № UA508030/2018/000010/2 від 01.11.2018 року не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів відповідача, викладених у змісті відзиву на позовну заяву, а також висловлених представниками відповідача в ході розгляду справи, суд відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України не приймає їх до уваги як такі, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вирішення питання судових витрат, то відповідно до ч. 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "КАВІ" при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 2183,52 грн., що підтверджується платіжним документом № 938 від 06.11.2018 р.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений ТОВ "КАВІ" судовий збір у розмірі 2183,52 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд -

вирішив :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВІ" (місцезнаходження 73026, м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 103, кв. 152-А, код ЄДРПОУ 41281404) до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, буд. 13, код ЄДРПОУ 39624611) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів за № UA508030/2018/000010/2 від 01.11.2018 року.

Стягнути з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, буд. 13, код ЄДРПОУ 39624611) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВІ" (місцезнаходження 73026, м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 103, кв. 152-А, код ЄДРПОУ 41281404) судовий збір в сумі 2 183,52 грн. (дві тисячі сто вісімдесят три грн. 52 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 січня 2019 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 108020200