Постанова

від 15.01.2019 по справі 927/584/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. Справа№ 927/584/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Комунального підприємства Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 13.09.2018 (повний текст рішення складено 18.09.2018)

у справі № 927/584/18 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Комунального підприємства Чернігівбудінвест

Чернігівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛуСІ

про стягнення 14 696, 00 грн

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради (далі - КП Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради, позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛуСІ про стягнення 14 696, 00 грн, що становить вартість відшкодування понесених витрат по утриманню земельних ділянок площею 0,1651 га та 0,0668 га по вул. Любецька, 2-А у місті Чернігові. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що у КП Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради на праві постійного користування знаходилась земельна ділянка по вул. Любецькій, 2-а у м. Чернігові, на якій відповідач здійснював будівництво багатоповерхового житлового будинку. За твердженнями позивача, відповідно до напрацьованої практики на підприємстві, після завершення будівництва та оформлення декларації про готовність до експлуатації об'єкта, саме відповідач повинен був ініціювати припинення права постійного користування земельною ділянкою, звернувшись попередньо до позивача, а потім разом з позивачем звернутись до Чернігівської міської ради із відповідною заявою. Проте відповідач таких дій не вчинив, а позивач самостійно звернувся до Чернігівської міської ради із клопотанням, рішенням ради від 31.05.2018 КП Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради припинено право постійного користування земельною ділянкою. Позивач стверджував про неналежне виконання відповідачем своїх обов язків за Договором № 01-06/16 від 27.04.2016, за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання зі сплати позивачу витрат, понесених ним на утримання земельної ділянки у 2018 році на загальну суму 14 696,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відповідно до умов Договору 01-06/16 від 27.04.2016 він зобов'язався повністю профінансувати усі витрати, в тому числі витрати по утриманню земельної ділянки, необхідні для завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні позивача. Розмір таких витрат зазначається у Додаткових угодах до Договору, підписаних сторонами. За твердженнями відповідача, об'єкт, який був предметом Договору, введено в експлуатацію 08.06.2017, про що свідчить Декларація про готовність до експлуатації об'єкта, а 01.12.2017 відповідно до акту приймання-передачі основних засобів відповідач передав об'єкт в експлуатацію ПП Техкомсервіс . Оскільки об'єкт був зданий в експлуатацію, відповідач вважав, що він не зобов'язаний сплачувати позивачу витрати по утриманню земельної ділянки, а позивач міг і раніше звернутись до міської ради із клопотанням про припинення права постійного користування земельною ділянкою. Додаткові угоди №11 та №12, в яких вказано, що відповідач повинен сплатити позивачу витрати по утриманню земельної ділянки за 2018 рік, відповідачем не підписані. Заперечував також відповідач й проти того, що він скористався податковим кредитом з ПДВ, оскільки у нього були відсутні такі підстави тощо.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2018 у справі № 927/584/18 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, КП Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт не погоджується з висновкам суду про те, що Договір № 01-06/16 було укладено на строк до закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію, адже за змістом п. 19.2 Договору він діє до повного виконання зобов'язань. Крім цього, апелянт звертав увагу, що п. 3.2.4 Договору не обумовлено строку, протягом якого відповідач зобов'язувався сплачувати позивачу витрати на утримання земельної ділянки, що дає підстави вважати, що Договором такий строк не обмежено закінченням будівництва. На переконання апелянта, свідченням того, що Договір продовжив діяти й після завершення будівництва є здійснення відповідачем оплат на утримання земельної ділянки позивачу після оформлення Декларації про готовність об'єкта до експлуатації. За твердженнями апелянта, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тим фактам, що позивачем були понесені витрати на утримання земельної ділянки у вигляді податку на землю. Твердження суду про те, що відповідач або обрана ним експлуатуюча організація не могли звернутись до Чернігівської міської ради із заявою про набуття права користування земельною ділянкою, оскільки право користування земельною ділянкою перебувало у позивача, спростовується поданим ПП Техкомсервіс листом № 136 від 07.05.2018. За твердженнями апелянта, умовами Договору не обумовлено строк, протягом якого позивач повинен був відмовитись від зазначених земельних ділянок тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу й стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що суд першої інстанції вірно встановив, що згідно п.п. 2.3, 3.2.4 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання зі сплати позивачу витрат, в тому числі по утриманню земельної ділянки, необхідних для завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію на земельній ділянці, яка знаходилась у постійному користування позивача, але не будь-які витрати позивача, які фактично понесені ним у зв язку зі здійсненням інвестиційної діяльності. На переконання відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Договір укладено на строк до закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію і грошові зобов'язання відповідача спрямовані саме на досягнення цієї мети, а не взагалі на необмежений у майбутньому час, а отже обов'язок відшкодувати позивачу витрати по утриманню земельної ділянки відповідно до п. 3.2.4 Договору покладається на відповідача саме до закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію тощо.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 15.01.2019 представники сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень) не з'явились, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 02.11.2010 на підставі рішення Чернігівської міської ради від 02.03.2008 КП Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0668 га, яка розташована по вул. Любецькій, 2-а у м. Чернігові, для організації будівельного майданчика будівництва багатоквартирного житлового будинку.

27.04.2016 між КП Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради (позивач, сторона-1 за договором), ТОВ ЛуСі (відповідач, сторона-2 за договором), ТОВ Організаційне агентство Френдс (сторона-3 за договором) та ДП Укрсівербуд ЗАТ ДСК (далі - Сторона-4) укладено Договір №01-06/16 (далі - Договір), за умовами п.п. 1.1.1, 1.1.2 якого визначено терміни, зокрема, об'єктом є двосекційний багатоповерховий житловий будинок з автономним джерелом теплопостачання у кожній квартирі та нежитловими приміщеннями у підвалі та на першому поверсі по вул. Любецька, 2-А (будівельна адреса) м. Чернігів; земельна ділянка - (1) земельна ділянка площею 0,1651 га із кадастровим номером 7410100000:01:031:0175 по вул. Любецька, 2-А у м. Чернігові та (2) земельна ділянка площею 0,0668 га із кадастровим номером 7410100000:01:031:0179 по вул. Любецька, 2 у м. Чернігові, що разом також є будівельним майданчиком об'єкта.

За умовами Договору сторони домовились забезпечити виконання комплексу заходів, спрямованих на завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні сторони-1 згідно рішень Чернігівської міської ради від 02.03.2009 та від 31.01.2011 (п. 2.1 Договору).

Відповідно до 2.3 Договору сторона-2 зобов'язалася повністю профінансувати усі витрати, необхідні для завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні сторони-1.

До початку виконання робіт та до завершення будівництва об'єкта: а) у встановленому порядку надати стороні-4 будівельний майданчик (фронт робіт) і всю необхідну дозвільну та іншу супроводжувальну документацію; б) надати усім сторонам копії зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт; в) передати стороні-4 точки підключення інженерних мереж; г) передати стороні-4 оформлену заявку на проведення земляних робіт (п. 3.1.6 Договору).

Сторона-2 зобов'язала сплатити стороні-1 витрати по утриманню земельної ділянки (п. 3.2.4 Договору).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.4 Договору початок будівництва - ІІІ квартал 2016 року. Закінчення будівництва та здача об'єкта в експлуатацію запланована на IV квартал 2017 року. Введення об'єкта в експлуатацію здійснюється в порядку, встановленому чинними нормативними актами України.

За змістом п. 8.1 Договору сторона-1 передає стороні-4 на період будівництва і до його закінчення придатний для виконання робіт будівельний майданчик разом з усіма необхідними для користування документами.

У випадку невиконання (відмови від виконання) стороною-2 своїх зобов'язань за Договором, вона згідно п. 15.3 Договору зобов'язана відшкодувати стороні-1 усі витрати, документально підтверджені, що понесені стороною-1 за Договором.

Відповідно до п. 17.1 Договору будь-які зміни і доповнення до Договору мають силу лише у тому випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді і підписання усіма сторонами Договору.

Договір на підставі п. 19.2 вступає у силу з моменту підписання його всіма сторонами і діє до повного виконання зобов'язань.

Відповідно до акту приймання-передачі від 28.04.2016 до Договору сторона-3 передала, а сторона-4 прийняла фактично побудовану частину об'єкта та виконані будівельно-монтажні роботи.

28.04.2016 сторонами Договору підписано довідку про виконання стороною-3 своїх інвестиційних зобов'язань та набуття права отримати у власність усі приміщення підвального поверху та першого поверху першої секції об'єкта після введення його в експлуатацію.

Між сторонами Договору також підписано Додаткові угоди: №1 від 30.05.2016, №2 від 31.05.2016, №3 від 17.10.2016, №4 від січня 2017 року, №б/н від 20.02.2017, №5 від 10.05.2017, №6 від 15.05.2017, №7 від 14.07.2017, №8 від 22.08.2017, №9 від 30.10.2017, №10 від 31.10.2017.

Розмір та строки сплати відповідачем позивачу витрат по утриманню земельної ділянки в 2016 та 2017 роках зазначено в Додаткових угодах №1 від 30.05.2016 та Додатковій угоді від 20.02.2017 до Договору.

Додатковою угодою №1 від 30.05.2016 сторони погодили, що сторона-2 зобов'язалася відповідно до п.п. 3.2.4 підрозділу 3.2 Розділу 3 сплатити стороні-1 витрати по утриманню земельної ділянки в сумі 2 405,32 грн в наступні строки: до 30.07.2016 - 1 618,92 грн; до 30.10.2016 - 786,40 грн.

За змістом Додаткової угоди від 20.02.2017, сторона-2 зобов'язалася відповідно до п.п. 3.2.4 підрозділу 3.2 Розділу 3 сплатити стороні-1 витрати по утриманню земельної ділянки в 2017 році в сумі 11 518,00 грн в наступні строки: до 31.03.2017 - 2 879,50 грн; до 30.06.2017 - 2 879,50 грн; до 30.09.2017 - 2 879,50 грн; до 31.12.2017 - 2 879,50 грн.

На підтвердження сплати відповідачем витрат по утриманню земельної ділянки позивачем надано копії платіжних доручень №106 від 15.06.2017 на суму 2 879,50 грн, №320 від 26.10.2017 на суму 2 879,50 грн та №381 від 08.02.2018 на суму 2 879,50 грн. Інших платіжних доручень про сплату вказаних витрат за 2016 та 2017 роки суду не надано, проте позивач вказував, що заборгованості за ці роки відповідач не має і вимог про стягнення її з нього не заявлено.

Матеріалами справи встановлено, що 08.06.2017 в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності. У вказаній декларації щодо об'єкту за адресою: 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 2а, Добудова об'єкта незавершеного будівництва багатоповерхового житлового будинку з автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі та нежитловими приміщеннями в підвалі та на першому поверсі, з автостоянками, на земельній ділянці, яка надане в постійне користування зазначено, що вважати закінчений будівництвом об'єкт готовим до експлуатації.

Відповідно до акту приймання-передачі основних засобів від 01.12.2017 ТОВ ЛуСі передало ПП Технокомсервіс об'єкт в експлуатацію.

Згідно листа Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 24.01.2018 №01-08/264 нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Любецька, 2а, площею 668 м2 становить 1 517,10 грн/м2, а земельної ділянки площею 1651 м2 - 1 517,10 грн/м2.

Позивачем надіслано відповідачу Додаткову угоду №10 від 23.02.2018 до Договору, у якій вказано, що ії укладено сторонами, зокрема: сторона -2 зобов'язалася згідно п.п. 3.2.4 підрозділу 3.2 Розділу 3 сплатити стороні-1 витрати по утриманню земельної ділянки в 2018 році в сумі 10 556,00 грн в наступні строки: до 31.03.2018 - 2 639,00 грн; до 30.06.2018 - 2 639,00 грн; до 30.09.2018 - 2 639,00 грн; до 31.12.2018 - 2 639,00 грн. Ця Додаткова угода №10 від 23.02.2018 відповідачем не підписана.

Разом з чим, позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000043 від 05.03.2018 на суму 2 639,00 грн (витрати на утримання земельної ділянки), який відповідачем не оплачено.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Чернігівської міської ради від 29.03.2018 №29/VII-19 внесено зміни і доповнення до рішення міської ради від 30.01.2015 Про місцеві податки , відповідно до п. 5.1.2.9 якого розмір земельного податку для будівництва багатоквартирного житлового будинку, у тому числі з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, встановлено на рівні 1,5 відсотка нормативної грошової оцінки.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000048 від 31.03.2018, складений про те, що позивачем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по рахунку №СФ-0000043 від 05.03.2018: витрати на утримання земельної ділянки згідно Договору на суму 21 99,17 грн, відповідачем також не підписано.

13.04.2018 позивачем зареєстровано податкову накладну від 31.03.2018 на суму 2 199,17 грн, що становить витрати на утримання земельної ділянки за Договором.

В зв'язку з внесенням вищезгаданих змін, позивачем направлено відповідачу Додаткову угоду №11 від 02.05.2018, в якій вказано, що ії укладено сторонами, зокрема: сторона -2 зобов'язалася згідно п.п. 3.2.4 підрозділу 3.2 Розділу 3 сплатити стороні-1 витрати по утриманню земельної ділянки в 2018 році в сумі 50 134,10 грн в наступні строки: до 31.03.2018 - 2 639,00 грн; до 30.05.2018 - 15 831,70 грн; до 30.08.2018 - 15 831,70 грн; до 31.11.2018 - 15 831,70 грн.

Згадана Додаткова угода №11 від 02.05.2018 відповідачем не підписана.

Листом від 08.05.2018 №12 ТОВ ЛуСі повідомило позивача, що умови Договору виконані відповідачем в повному обсязі, об'єкт введено в експлуатацію та передано в експлуатацію експлуатуючій організації, а тому Додаткову угоду №11 від 02.05.2018 повернуто без підпису.

Разом з цим, позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000091 від 16.05.2018 на суму 15 831,70 грн (витрати на утримання земельної ділянки), який відповідачем не оплачено.

Рішенням Чернігівської міської ради від 31.05.2018 №31/VII-24 Комунальному підприємству Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради припинено право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 7410100000:01:031:0175) площею 0,1651 га по вул. Любецькій, 2-а, за згодою підприємства.

Позивачем направлено відповідачу Додаткову угоду №12 від 18.06.2018 до Договору, вона укладена сторонами, зокрема про таке: сторона-2 зобов'язується відповідно до п.п. 3.2.4 підрозділу 3.2 Розділу 3 сплатити стороні-1 витрати по утриманню земельної ділянки в 2018 році в сумі 14 696,00 грн в наступні строки: до 31.03.2018 - 2 639,00 грн; до 30.06.2018 - 12 057,00 грн (а.с. 65-66). Вказана Додаткова угода №12 від 18.06.2018 відповідачем підписана не була.

При цьому, позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000135 від 18.06.2018 на суму 12 057,00 грн (витрати на утримання земельної ділянки), який відповідачем оплачено не було.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000139 від 30.06.2018, складений про те, що позивачем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по рахунку №СФ-0000135 від 18.06.2018: витрати на утримання земельної ділянки згідно Договору на суму 10 047,50 грн, відповідачем не підписано.

Листом від 09.07.2018 №19 ТОВ ЛуСі повідомило позивача про те, що умови Договору виконані відповідачем у повному обсязі, об'єкт введений в експлуатацію та переданий в експлуатацію експлуатуючій організації, а тому Додаткову угоду №12 від 18.06.2018 повернуто без підпису.

12.07.2018 позивачем зареєстровано податкову накладну від 30.06.2018 на суму 10 047,50 грн, що становить витрати на утримання земельної ділянки за Договором.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи податкову декларацію зі сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік та платіжні доручення про сплату до бюджету податку на землю №23 від 20.02.2018 на суму 76 018,19 грн (за січень 2018 року), №7 від 28.03.2018 на суму 76 014,03 грн (за лютий 2018 року), №9 від 25.04.2018 на суму 75 946,21 грн (за березень 2018 року), №24 від 23.05.2018 на суму 166 364,34 грн (за квітень 2018 року), №10 від 25.06.2018 на суму 162 463,60 грн (за травень 2018 року), №7 від 26.07.2018 на суму 157 172,78 грн (за червень 2018 року).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України ).

Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір поєднує в собі елементи договорів будівельного підряду та інвестиційного договору, відтак на правовідносини, що склалися між сторонами, поширюються загальні положення про підряд та про інвестиційну діяльність .

За приписами ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором підряду на капітальне будівництво відповідно до ч. 1 ст. 318 ГПК України одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору (ч. 5 ст. 318 ГК України).

За змістом ст. 1 Закону України Про інвестиційну діяльність інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів), рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності), права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (ст. 2 Закону України Про інвестиційну діяльність ).

Відповідно ч. 1 ст. 9 згаданого Закону основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України) повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.п. 2.3, 3.2.4 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати позивачу витрат, в тому числі витрат по утриманню земельної ділянки, необхідних для завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користування позивача.

При цьому, розмір та строки сплати витрат по утриманню земельної ділянки Договором не визначено, вони зазначені в Додаткових угодах до Договору.

Договором (п. 17.1) сторони погодили, що будь-які зміни і доповнення до Договору мають силу лише у тому випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді і підписані усіма Сторонами Договору.

Як вище згадувалось, між позивачем та відповідачем підписано Додаткові угоди №1 від 30.05.2016 та від 20.02.2017, в яких сторони погодили розмір та строки сплати відповідачем витрат по утриманню земельної ділянки позивачу за 2016 та 2017 роки.

Як встановлено місцевим судом, зобов'язання по сплаті позивачу витрат по утриманню земельної ділянки за 2016 та 2017 роки відповідачем виконано в повному обсязі, що підтвердив й позивач.

З приводу зобов'язань відповідача сплатити позивачу витрати за 2018, то 08.06.2017 в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, у якій вказано - вважати закінчений будівництвом об'єкт готовим до експлуатації.

Відповідно до п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, в редакції, чинній на момент реєстрації Декларації, прийняття в експлуатацію об'єктів, які належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником Декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Оскільки будівництво об'єкту було завершено, він був прийнятий в експлуатацію 08.06.2017.

Як визначено укладеним сторонами Договором, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати позивачу витрати, необхідні для завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію.

Зобов'язання відповідача по сплаті витрат після завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію на будь-який інший час Договором не обумовлено.

Крім цього, Додаткові угоди до Договору №10 від 23.02.2018, №11 від 02.05.2018, №12 від 18.06.2018, в яких зазначено розмір та строки сплати відповідачем позивачу витрат по утриманню земельної ділянки в 2018 році, відповідачем не підписано, а отже ці додаткові угоди не мають жодної юридичної сили та не створюють жодних зобов'язань для відповідача.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм та умов Договору дає підстави вважати, що Договір укладений на строк до закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію й грошові зобов'язання відповідача спрямовано саме на досягнення цієї мети, а не на необмежений у майбутньому час.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обов'язок відшкодувати позивачу витрати по утриманню земельної ділянки на підставі п. 3.2.4 Договору покладається на відповідача саме до закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію. Відповідно доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Посилання позивача на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, відповідно до яких якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, вірно відхилені судом першої інстанції, адже приписи цієї правової норми не підлягають застосуванню при вирішення даного спору, оскільки є логічним продовженням ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, а переходу права власності на будівлю у спірних відносинах не відбулось.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Оскільки порядку передачі земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, Кабінетом Міністрів України не встановлено, надання у користування земельної ділянки здійснюється у загальному порядку, визначеного положеннями ст. 116, 122, 123 Земельного кодексу України із розробленням землевпорядної документації.

Тобто, у даному випадку після введення в експлуатацію і передачі експлуатуючій організації - ПП Технокомсервіс житлового будинку право постійного користування земельною ділянкою повинно набуватись підприємством і оплата здійснюватись у виді земельного податку саме підприємством, а не шляхом сплати витрат позивачу.

При цьому, ПП Технокомсервіс не могло звернутись до Чернігівської міської ради із заявою про набуття права постійного користування земельною ділянкою, оскільки право постійного користування земельною ділянкою перебувало у позивача.

Твердження позивача, що оскільки право постійного користування земельною ділянкою КП Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради припинено лише 31.05.2018, а відповідач, відповідно до напрацьованої практики на підприємстві, після завершення будівництва та оформлення Декларації про готовність до експлуатації об'єкта не ініціював припинення права постійного користування земельною ділянкою, звернувшись попередньо до позивача, тому відповідач повинен відшкодувати сплачену позивачем плату за землю у 2018 році у розмірі 14 696,00 грн, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані. Апеляційним судом в зв язку з цим встановлено, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що особа, яка здійснювала будівництво на земельній ділянці, що належить на праві постійного користування іншій особі, повинна ініціювати припинення такого права постійного користування, звернувшись до нього.

Крім цього, позивачем не доведено, що такий порядок є звичаєм ділового обороту, тобто правилом поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Натомість, позивач без будь-яких обмежень міг раніше, після введення об'єкту в експлуатацію, звернутись до Чернігівської міської ради з клопотанням про припинення права постійного користування земельною ділянкою. Доказів неможливості такого звернення позивачем суду не надано.

Доводи позивача про те, що відповідач не припинив сплачувати витрати по утриманню земельної ділянки після введення об'єкта в експлуатацію, а отже погодився з необхідністю сплачувати позивачу витрати до припинення права постійного користування земельною ділянкою, правомірно не прийнято до уваги судом першої інстанції. Так, відповідно до Додаткової угоди від 20.02.2017 відповідач зобов'язався сплатити позивачу витрати по утриманню земельної ділянки в 2017 у сумі 11 518,00 грн в наступні строки: до 31.03.2017 - 2 879,50 грн; до 30.06.2017 - 2 879,50 грн; до 30.09.2017 - 2879,50 грн; до 31.12.2017 - 2 879,50 грн, відтак сплативши позивачу витрати по утриманню земельної ділянки до кінця 2017 року, відповідач у такий спосіб лише виконав взяті на себе зобов'язання, визначені у Додатковій угоді від 20.02.2017.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення в відповідача на користь позивача витрат по утриманню земельної ділянки, понесених у 2018 році в розмірі 14 696,00 грн, які позивачем не доведено належними та допустимими доказами, відтак є такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта з приводу неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2018 у справі № 927/584/18 - без змін.

Матеріали справи № 927/584/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.01.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук