Ухвала

від 18.01.2019 по справі 922/2866/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"18" січня 2019 р.Справа № 922/2866/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

без виклику представників сторін

розглянувши клопотання першого відповідача по справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код 14360570 до першого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астарта-ВВ", 64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Михайла Грушевського, 94, код 38076254 , другого відповідача - ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 про солідарне стягнення 372 572,01 грн. ВСТАНОВИВ:

19.10.2018 до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-ВВ" (як боржника за договором банківського обслуговування від 03.01.2013) та з ОСОБА_2 (як поручителя за договором поруки №POR1449836722777 від 14.12.2015) 372 572,01 грн. заборгованості за кредитом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018 справу було передано до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою суду від 22.10.2018 було залишено позовну заяву без руху.

Від позивача 06.11.2018 надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.11.2018 було відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження по справі.

Перший відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 1355 від 17.01.2019) в якому просить суд витребувати у позивача діючі Умови та правила надання банківських послуг.

Як вбачається з даних комп'ютерної мережі Діловодство спеціалізованого суду, вказане клопотання подано першим відповідачем після підготовчого засідання засідання, за результатами якого було оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження по справі та призначення справи до розгляду по суті.

Розглянувши зазначене клопотання суд дійшов висновку відмовити в його задоволенні виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

З клопотання першого відповідача не зрозуміло обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, не вбачається, що перший відповідач вживав будь-які заходи для отримання цього доказу від позивача самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, не зазначено причини неможливості отримати цей доказ самостійно.

Біль того, позивачем до своєї позовної заяви було надано витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", а саме тієї частини яку й просить витребувати перший відповідач.

Крім того, в своєму клопотанні, перший відповідач просить суд дозволити Товариству з обмеженою відповідальністю Астарта - ВВ надати відзив на позовну заяву після ознайомлення з повним текстом діючих Умов та правил надання банківських послуг.

Вирішуючи клопотання першого відповідача в цій частині суд зазначає, що по суті перший відповідач просить продовжити процесуальний строк, встановлений судом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає свої заперечення проти позову.

Частиною 8 цієї статті зазначено, що відзив подається в строк, встановлений судом є який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, а також встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву у 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження по справі.

Як зазначає сам відповідач 1 в своєму клопотанні, вказана ухвала отримана ним 10.11.2018, тобто строк на подання відзиву на позовну заяву сплив 25.11.2018.

Частиною другою етапі 119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично продовжувати або поновлювати процесуальний строк за наявності відповідного клопотання заявника. Заявник має враховувати, що звернення з клопотанням про продовження або поновлення процесуального строку покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що унеможливлюють виконання процесуальної дії у встановлений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, перший відповідач не звертався до суду з клопотанням про продовження йому строків на подання відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 119 ГПК України.

Крім того, як зазначає сам відповідач 1, адвокат, якого було залучено ним для надання правової допомоги 28.11.2018, ознайомився з матеріалами справи 03.12.2018.

Дані обставини підтверджуються й відомостями з журналу обліку заяв про надання доступу до матеріалів судових справ та судових рішень.

Як вже було зазначено судом вище, позивачем до своєї позовної заяви було надано витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", а саме тієї частини яку й просив витребувати перший відповідач та на необхідність ознайомлення з якими він потребує для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду, а також що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечено можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Право суду відновити пропущений процесуальний строк не пов'язується лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Отже, право на доступ до правосуддя не концентрується лише у праві подання до суду заяви, а також включає виконання заявником умов щодо прийнятності заяв, які регулюються нормами права, встановленими державою.

Таким чином, суд вважає, що у першого відповідача було достатньо часу для підготовки та надання відзиву на позовну заяву та подання його до суду з клопотанням про поновлення строку на його подання, чого не було зроблено першим відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Принцип розумності строків розгляду справи судом, задекларований у ч. 3 ст. 2 ГПК України, у тому числі, реалізується через норми процесуального закону, що встановлюють певні вимоги до форми, змісту заяв та клопотань, що подаються до суду та правил їх подання.

Відтак, відсутні правові підстави для продовження процесуального строку, встановленого законом.

Суд також зазначає, що згідно ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 42, 46, 80, 81, 119, 165, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "Астарта - ВВ" (вх. № 1355 від 17.01.2019).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали підписано 18.01.2019.

Суддя С.А. Прохоров