Рішення

від 17.01.2019 по справі 923/741/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року Справа № 923/741/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., за участі секретаря Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техновіт Агро", АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34429213,

до: відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонські Аграрії", вул. 1 Травня, буд. 15, м. Гола Пристань, Херсонська область, ідентифікаційний код 40075574,

відповідача-2: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агроторг-приморськ", пров. Енгельса, буд. 9, м. Гола Пристань, Херсонська область, ідентифікаційний код 41032057,

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: директор ОСОБА_1, паспорт, Виписка з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ від 04.09.2017;

від відповідача-2: не з'явився;

в с т а н о в и в:

Ухвалою від 08.11.2018 суд закінчив підготовче провадження у справі та призначив судове засідання на 27.11.2018 для розгляду справи по суті, повідомив всіх учасників справи про призначення зазначеного судового засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання 27.11.2018 позивач не з'явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання 17.01.2019 позивач повторно не з'явився, про причини не повідомив.

Суд ухвалив розглянути справу без участі представників позивача та відповідача-2 на підставі наявних у справі матеріалів, яких достатньо для розгляду та прийняття рішення у справі.

Відповідно до позовної заяви позивач - ТОВ "Техновіт Агро", з урахуванням уточненого предмету позову щодо площі земельної ділянки, просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 26,0 га, кадастровий номер 6522383200:05:001:0580 від 17.10.2017, укладений між відповідачами - ТОВ "Херсонські аграрії" та СВК "Агроторг-приморськ", з моменту його укладення.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що спірний договір оренди суперечить актам цивільного законодавства, зокрема, що в Договорі оренди п. 5.1 сторонами визначено умову договору, яка передбачає, що земельна ділянка площею 26.0 га кадастровий номер 6522383200:05:001:0580, передається для ведення особистого селянського господарства, що на думку позивача суперечить положенням ст. 1 ЗУ Про особисте селянське господарство .

Позивач вказує, що фактично Відповідач використовує земельну ділянку кадастровий номер 6522383200:05:001:0580, для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, що не відповідає бажанням та намірам Позивача, на передачу земельної ділянками з таким характером використання. Вважає, що оскільки Відповідач відповідно до ст. 1 ЗУ Про особисте селянське господарство не є фізичною особою, він не може вести особисте селянське господарство та відповідно до ст. 33, ч. 3 ст.22 ЗК України, не може використовувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, зміст Договору оренди від 17.10.2017 року, укладений між ТОВ Херсонські аграрії та СВК Агроторг-приморськ щодо надання в оренду земельної ділянки площею 26.0 га кадастровий номер 6522383200:05:001:0580, суперечить актам цивільного законодавства.

Посилаючись на приписи ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, вважає, що є підстави для визнання недійсним договору, оскільки сторонами правочину не додержано в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідачами надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до яких відповідачі висловлюють аналогічну правову позицію, зазначаючи, що 17.10.2017 року між СВК "Агроторг-приморськ" та ТОВ "Херсонські аграрії" було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 26,0000 га, кадастровий номер: 6522383200:05:001:0580 терміном на 49 років з дати реєстрації договору. Даний договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Протягом 2017-2018 років відбувались електронні торги з продажу арештованого майна, зокрема земельних ділянок, переможцем яких став позивач ТОВ Техновіт Агро , який як новий власник земельної ділянки кадастровий номер: 6522383200:05:001:0580, звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що його право порушено укладеним попереднім власником договору оренди землі. Зокрема, посилаючись на те, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Цільовим призначенням земельної ділянки є ведення особистого селянського господарства", вважає, що спірна земельна ділянка може передаватися в оренду виключно лише фізичним особам.

Заслухавши представників учасників справи під час підготовчого провадження та розгляді справи по суті, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Між СВК "Агроторг-приморськ" як орендодавцем та ТОВ "Херсонські аграрії" як орендарем 17.10.2017 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 26,0 га, кадастровий номер: 6522383200:05:001:0580, терміном на 49 років з дати реєстрації договору (а.с. 15-19, 53-56), який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1354194065223 від 25.10.2017 року (а.с. 57).

Відповідно до свідоцтва від 03.04.2018 (а.с. 12), приватним нотаріусом посвідчено набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю "Техновіт Агро", АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34429213, на електронних торгах, Акт про які затверджено Державною виконавчою службою Голопристанського міського відділу ГТУЮ у Херсонській області, відповідно до яких переможцем торгів придбано земельну ділянку площею 26,0 га кадастровий номер 6522383200:05:001:0580.

Відомості про право власності внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 03.04.2018, реєстраційних номер об'єкта нерухомого майна 1354194065223.

Отже, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, орендарем вказаної земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1354194065223, є відповідач-1 - ТОВ "Херсонські аграрії".

Відповідно до листа від 23.05.2018 (а.с. 20-21) позивач як новий власник об'єкта оренди повідомив відповідача про набуття права власності, просив надати відповідь та вирішувати усі питання користування землею з ним.

Відповідач на письмове повідомлення та звернення не надав відповіді.

Позивач, вважаючи, що зміст договору оренди від 17.10.2017, укладеного між СВК "Агроторг-Приморськ" та ТОВ "Херсонські аграрії" стосовно оренди земельної ділянки площею 26,0 га кадастровий номер 6522383200:05:001:0580 суперечить актам цивільного законодавства, звернувся до суду з позовною заявою про визнання зазначеного договору недійним.

За таких обставин, між сторонами, зокрема між позивачем ТОВ "Техновіт Агро" та відповідачем-1 ТОВ "Херсонські аграрії" виникли земельні правовідносини, що регулюються нормами Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі , Цивільним та Господарським кодексами України.

Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін та які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частиною 2 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів, якими, зокрема, є визнання недійсним повністю або частково господарських договорів, що суперечать законодавству та порушують права і законні інтереси позивача.

Належним способом захисту слід вважати спосіб, який прямо передбачений законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів

Статтею 15 ЦК України також передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

При зверненні з позовом позивач посилався на ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, як на підставу визнання недійсним договору від 17.10.2017, укладеного між відповідачами з моменту його укладення на підставі того, що за умовами договору Орендар отримав в користування річ, яку як юридична особа відповідно до закону не має права отримувати та використовувати для сільськогосподарського виробництва.

Суд зазначає, що твердження позивача є помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до приписів статей 3 - 6 Закону України Про оренду землі об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі переданої у найом, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

У відповідності до приписів ст. 19 ЗК України (Категорії земель) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії, зокрема: землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Згідно ч. 3 ст. 22 ЗК землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Отже, зазначені норми законодавства встановлюють множинність способів використання власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі й передачі її громадянам - для ведення особистого селянського господарства, передачі в оренду юридичним особам тощо.

Наявність у договорі оренди та в державному реєстрі прав запису, що спірна земельна ділянка має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства не обмежує цивільних прав власника земельної ділянки у можливості педати її в користування будь-якій особі (фізичній або юридичній) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як земель сільськогосподарського призначення.

Отже, Позивач як новий власник земельної ділянки площею 26,0 га кадастровий номер 6522383200:05:001:0580, набув права Орендодавця за спірним договором, тому у порядку ст. 30 ЗУ "Про оренду землі" має право запропонувати Орендарю внести зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди, в якій зазначити нового Орендодавця та інші умови договору.

Таких пропозицій Позивач не вносив.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Таким чином, звертаючись з позовом про визнання недійсним оспорюваного ним договору від 17.10.2017, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: невідповідність змісту договору вимогам закону, недодержання встановленої законом форми договору, неправоздатність сторін за договором, а також у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони (сторін) при його укладенні.

Статтями 12, 627, 628 ЦК України, ст. 180 ГК України передбачений принцип свободи договору, яким гарантовано відсутність зовнішнього впливу інших осіб на учасників договору та їх право вільно, на власний розсуд розпоряджатися своїми цивільними правами при укладенні правочинів.

Із огляду на умови договору, суд прийшов до висновку, що договір за своєю природою є договором оренди, а його умови не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов'язаний, зокрема виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Головним критерієм відповідно до статті 19 Земельного кодексу України класифікації земель є їх основне цільове призначення, яке і впливає на зміст прав і обов'язків суб'єктів земельних правовідносин. Землі для ведення особистого селянського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва відносяться до однієї категорії п.а ч.1 статті 19 Земельного кодексу України "землі сільськогосподарського призначення".

Отже, використання землі провадиться в межах однієї категорії земель без зміни їх цільового призначення, оскільки зміна відбувається лише тільки при віднесені земель до тієї чи іншої категорії земель.

За такого правового регулювання твердження Позивача як нового власника переданої в оренду земельної ділянки про невідповідність договору законодавству України є помилковим, а вимога про визнання спірного договору оренди землі недійсним - безпідставною.

Статтею 4 ГПК України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування, мають право звернутися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Зазначені вище чинні норми права передбачають необхідність доведення наявності порушень прав і інтересів позивача при його звернені з позовом до господарського суду.

В ході розгляду справи по суті суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено факту порушення його прав та законних інтересів, оскільки в позовній заві не міситься обставин, які доводять наявність таких порушень умовами спірного договору від 17.10.2017 щодо використання Орендарем для ведення особистого селянського господарства, яке, як з'ясувалось в ході розгляду справи, є технічною помилкою при оформленні договору у письмовій формі.

Недоведеність зазначеної обставини є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає судові витрати по позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 238 - 241 ГПК України, суд,

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки площею 26,0 га, кадастровий номер 6522383200:05:001:0580 від 17.10.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонські Аграрії", вул. 1 Травня, буд. 15, м. Гола Пристань, Херсонська область, ідентифікаційний код 40075574, та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Агроторг-приморськ", пров. Енгельса, буд. 9, м. Гола Пристань, Херсонська область, ідентифікаційний код 41032057, - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2019.

Суддя П.Д. Пригуза