Постанова

від 20.12.2018 по справі 1140/1949/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 1140/1949/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року

у адміністративній справі № 1140/1949/18 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Знам'янського місьвиконкому про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 стосовно визнання протиправними дій фінансового управління Знам'янського місьвиконкому щодо: розрахунку та визначення їй суми середньої заробітної плати, яка визначається у випадках, передбачених чинним законодавством виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню з посади начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому; вказівки у виданих (наданих) відповідачем довідках від 25.09.2017 №296, від 28.02.2018 № 81, від 08.02.2018 №49 неправильно визначеної суми середньої заробітної, яка визначається у передбачених чинним законодавством випадках виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують її звільненню з посади начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому; врахування при визначенні середньої заробітної плати виплат здійснених з моменту ліквідації штатної посади начальника фінансовою управління Знам'янського міськвиконкому 01.07.2016 р. та до видання розпорядження про її звільнення 20.10.2016 р.; а також відмовлено у задоволені вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання фінансове управління Знам'янського міськвиконкому: здійснити розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи, що передують її звільненню з посади начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, без врахування виплат, що були здійснені після ліквідації штатної посади начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому з 01.07.2016 р.; видати ОСОБА_1 довідку про суму середньої заробітної платні обчислену відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, за останні 2 календарні місяці роботи на посаді начальника фінансового управління (а саме: травень, червень 2016р.), що передують її звільненню з посади начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому, без врахування виплат, що були здійснені після ліквідації штатної посади начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому з 01.07.2016 р.; та стосовно стягнення з фінансового управління Знам'янського міськвиконкому на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми вихідної допомоги у розмірі 1402,06 грн. і заробітної плати за серпень - жовтень 2016 року у розмірі 72,27 грн.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено позивачкою по справі з підстав неналежного дослідження судом першої інстанції фактичних обставин, які свідчать про неправильність розрахунку відповідачем її середньої заробітної плати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують її звільненню з посади начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому, та про оформлення відповідачем і надання довідок від 25.09.2017 №296, від 28.02.2018 № 81, від 08.02.2018 №49 в яких вказано неправильно визначені та відмінні одна від одної суми її середньої заробітної, які визначаються у випадках, передбачених чинним законодавством виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують її звільненню з посади начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому, з урахуванням при визначенні її середньої заробітної плати виплат здійснених з моменту ліквідації штатної посади начальника фінансовою управління Знам'янського міськвиконкому 01.07.2016 р. та до видання розпорядження про її звільнення 20.10.2016 р.

На зазначені у попередньому абзаці обставини позивачка в апеляційній скарзі посилається як на підставу вважати висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні її позову помилковими внаслідок неправильного застосування до спірних правовідносин положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 і порушення норм процесуального та матеріального права під час вирішення спору у цій справі, що на її думку свідчить про необхідність скасування рішення суду від 24 вересня 2018 року та прийняття у справі нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на відповідність нормам матеріального та процесуального права рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивачки без задоволення. Мотивуючи помилковість наведених позивачкою в апеляційній скарзі тверджень, відповідач посилаючись на приписи абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995року №100 вказує на те, що даний спірний випадок пов'язаний з діями щодо нарахування позивачці суми її середньоденної заробітної плати, а подією є звільнення її із займаної посади розпорядженням Знам'янського міського голови від 20 жовтня 2016 року №506-к, тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку про правомірність врахування відповідачем при здійсненні розрахунку суми середньоденної заробітної плати позивача останніх двох календарних місяців роботи, що передують її звільненню - серпень та вересень 2016 року..

Заслухавши пояснення сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги позивачки та доводи відзиву на апеляційну скаргу відповідача, судова колегія перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність застосування до них норм матеріального права, якими регулються спірні правовідносини, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволенні вимог апеляційної скарги позивачки та для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачку по справі розпорядженням Знам'янського міського голови №506-к від 20 жовтня 2016 року звільнено із займаної посади начальника фінансового управління на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (за скороченням штату) з 20.10.2016 р. (а.с.6).

Після звільнення позивачки, у зв'язку з ініційованими нею в суді спорів з приводу: незаконності розпорядження відповідача про її звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа № 389/2770/16а), стосовно не нарахування і не виплати компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні (справа №389/1297/17) та спору у цій справі (№ 1140/1949/18), фінансовим управлінням Знам'янського міськвиконкому видавалися довідки: №296 від 25.09.2017 р. про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно якої сума середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає 207,04 грн. (а.с.91); від 08.02.2018 про сплату ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати після звільнення з роботи, з якої вбачається, що при здійсненні розрахунків заборгованості відповідач виходив із суми середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 207,04 грн. (а.с.10); та №81 від 28.02.2018 про суму середньоденної заробітної плати позивачки для обчислення середнього заробітку за час затримки при звільненні 166,67 грн. (а.с.9), які на думку позивачки не відповідають дійсності і нормам чиного законодавства, що регулють порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції правильно акцентував увагу на тому, що вимоги позивачки у цій справі стосовно протиправності дій відповдача при розрахунку та визначенні їй середньої заробітної плати у довідках: №296 від 25.09.2017 р., від 08.02.2018 р., №81 від 28.02.2018 р., фактично пов'язані з іншими, ініційованиими раніше позивачкою спорами у адміністративних справах № 389/2770/16а, №389/1297/17, № 1140/1949/18, оскільки зазначені довідки надавалися в якості доказів в цих справах, та бралися до уваги і оцінювалися судами при розгляді тих справ по суті, що в свою чергу свідчить про відсутність в оскаржуваних позивачкою діях відповідача ознаків управлінської діяльності, які можуть бути оскаржені в судовому порядку у відповідності до положень ст.2 КАСУ, в якій чітко визначено завдання адміністративного судочинства та випадки оскарження до адміністративних судів рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

У даній справі вимоги позивачки стосовно протиправності вказівки відповідачем у виданих ним довідках від 25.09.2017 №296, від 28.02.2018 № 81, від 08.02.2018 №49 суми середньої заробітної, визначеної за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню з посади начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому серпень, вересень 2016 р.) - не підпадають під визначені у ст.2 КАСУ ознаки спору, що може бути ініційований задля захисту прав, свобод та інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства.

Вирішуючи вимоги позивачки у цій справі в частині протиправності дій фінансового управління Знам'янського місьвиконкому щодо розрахунку та визначення позивачці суми середньої заробітної плати, яка визначається у випадках, передбачених чинним законодавством виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню з посади начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому, та врахування при визначенні середньої заробітної плати виплат здійснених з моменту ліквідації штатної посади начальника фінансовою управління Знам'янського міськвиконкому 01.07.2016 р. і до видання розпорядження про її звільнення 20.10.2016 р., суд першої інстанції правильно спираючись на положення ч.І ст.27 Закону України "Про оплату праці" та абзацу третього пункту 2 і пункт 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (далі за текстом - Порядок №100), дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач розрахувавши середньоденну заробітної плати позивачки в сумі 207,04 грн. керувався саме наведеними положеннями Порядку, оскільки обчислював середньомісячну заробітну плату позивачки виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували події, з якою пов'язана відповідна виплата, нарахування якої було проведено шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, при визначені середньоденної заробітної плати шляхом діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Зокрема, при перевірці правильності нарахування позивачці суми її середньоденної заробітної плати, суд першої інстанції виходячи з того, що число відпрацьованих позивачкою робочих днів за серпень-вересень 2016 року становить - 1 день, правильно визначив, що ОСОБА_1 при здійсненні розрахунку суми середньоденної заробітної плати (в тому числі і за час затримки розрахунку) відповідачем мали враховуватися останні два календарні місяця роботи, що передували звільненню позивачки (серпень та вересень 2016 року), що складало 207,04 грн. за один день.

Судова колегія в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції у наведеній вище частині, оскільки відповідно до статті 27 Закону 108/95- та передбачених пунктом 2 Порядку №100 правил, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи, яким у даному випадку є - 20 жовтня 2016 року, а останні два місяця є - серпень та вересень 2016 року, в період яких позивачка відпрацювала лише один день, що нею ж самою не заперечується, а наведені в апеляційній скарзі позивачки доводи не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції і є лише помилковим розумінням положень чинного законодаства, яким регулюються спірні правовідносини.

Безпідставними судова колегія визнає доводи апелянта стосовно не з'ясування, не дослідження і не встановлення судом першої інстанції фактичних обставин щодо правильності нарахуванні їй заробітної плати, оскільки на момент обліку її робочого часу і обчисленні середнього заробітку у жовтні 2016 р. у штатній структурі відповідача була відсутня посада начальник фінансового управління у зв'язку з передчасною ліквідацією цієї штатної одиниці до її звільнення з посади, а відповідно на думку позивачки, розрахунок її середньоденного заробітку повинен був проовдитися відповідачем виходячи із розрахунку заробітної плати за травень (2449,18 грн.) та заробітної плати за червень (258,53 грн.), з урахуванням відпрацьованих нею 9 днів у травні і 1 дня у червні, що складає 2707,71 грн. за 10 днів, 270,77 грн. - за один день.

На спростування наведеної у попередньому абзаці помилкової позиції позивачки, судова колегія зазначає, що працівники, яких персонально попереджено про наступне звільнення, і посади яких вже вилучені із штатного розпису після затвердження нового штатного розпису, продовжуючи працювати ще не менше двох місяців - отримують заробітну плату, виплата якої здійснюється на підставі чинного трудового договору, дія якого ще не припинена (ст.94 КЗпП України).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім оплати часу відпусток) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Тобто, для позивачки, яка звільнена 20 жовтня 2016 року, останніми двома місяцями є - серпень та вересень 2016 року, а не травень та червень 2016 року.

Виходячи з того, що чинним законодавством не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані, з правилами Порядку № 100, позивачці, яка пропрацювала до дня свого звільнення не повні 2 календарні місяця, тобто протягом розрахункових місяців відпрацьовано один день, її середня заробітна плата правильно обчислена відповіачем виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (цей день).

Наведені вище висновки суду не спростовуються доводами апеляційної скарги позивачки та тією обствиною, що позивачка після скорочення штату з 01.07.2016 р продовжувала трудові відносини з відповідачем до 20.10.2016 р, оскільки дата звільнення позивачки переносилася не з ініціативи та не з вини роботодавця, а внаслідок тимчасової непрацездатності самої позивачки, що відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП позбавляла відповідача можливості звільняти позивачку з ініціативи установи в період її тимчасової непрацездатності

З огляду на встановлену судом першої інстанції у цій справі правомірність оскаржуваних дій відповідача стосовно розрахунку та визначення позивачці суми середньої заробітної плати, яка визначається у випадках, передбачених чинним законодавством виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню з посади начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому , колегія визнає обгрунтованою відмову судом у задоволені інших похідних вимог позивачки щодо зобов'язання фінансового управління Знам'янського міськвиконкому здійснити розрахунок її середньої заробітної плати без врахування виплат, що були здійснені після ліквідації штатної посади начальника фшансового управління Знам'янського міськвиконкому з 01.07.2016 р. та видати їй довідку про суму середньої заробітної плати, обчислену за 2 календарні місяці роботи на посаді начальника фінансового управління (а саме: травень, червень 2016 р.), і стягнення з відповідача недоотриманих сум вихідної допомоги та заробітної плати та інших вимог ОСОБА_1

Правильним на думку судової колегії є висновок суду першої інстанції про те, що факт зазначення відповідачем в довідці № 81 від 28.02.2018 суми середньоденної заробітної плати позивачки у розмірі 166,67 грн., тобто, суми без податків та обов'язкових зборів (а.с.9), ніяким чином не порушує права, свободи чи інтереси самої позивачки, а посилання останньої на лист Міністерства соціальної політики України від 05.12.2017 №2849/0/101-17/285 не свідчить про неправильність дій відповідача, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом та носить лише інформаційний характер, що також було роз'яснено позивачці у даному листі (а.с.54-55).

Стосовно інших, наведених позивачкою в апеляційній скарзі та в наданих до апеляційного суду додаткових поясненнях агрументів, судова колегія зазначає, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, національні суди не зобов'язані надавати докладні відповіді на кожен наведений позивачем аргумент, а оцінка фактів, які мають безспосереднє відношення до спірних у цій справі правовідносин досліджені і обґрунтовані належним чином.

Підсумовуючи наведені вище фактичні обставини та за результатом перевірки судового рішення у цій справі за доводами апеляційної скарги позивачки, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшла висновку про правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія чим вважає, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення. За вказаних обставин судова колегія визнає рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року достатньо вмотивованим та обгрунтованим, в якому правовий висновок суду ґрунтується на аналізі взаємозв'язку між правовими нормами, якими регулюються спірні правовідносини та належними доказами наданими сторонами у справі, тому підстав для задоволення апеляційної скарги позивачки не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322 325, 328 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року - залишити без змін

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник