Постанова

від 14.01.2019 по справі 826/5828/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5828/16 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Сорочка Є.О.,

при секретарі Григорук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО-МОНТАЖ-ГРУП" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО-МОНТАЖ-ГРУП" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО-МОНТАЖ-ГРУП" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення форми Р від 22.09.2015 року № 0004302204 та № 0004312204.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО-МОНТАЖ-ГРУП" подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО-МОНТАЖ-ГРУП" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної перевірки діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО-МОНТАЖ-ГРУП" відповідач склав Акт перевірки від 28.07.2015 року № 3210/26-56-22-04-09/38538349 Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Електро-Монтаж-Груп з питань дотримання податкового законодавства за фінансово-господарськими відносинами з ТОВ Будресурс-К (код 38688468) за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновком Акта перевірки позивач порушив:

- п.п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 515918,00 грн;

- п.п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2013 року на загальну суму 543072,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач склав оскаржувані рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення форми Р від 22.09.2015 року № 0004302204 на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 644898,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 515918,00 грн., за штрафними санкціями - 128980,00 грн.); податкове повідомлення-рішення форми Р від 22.09.2015 року № 0004312204, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 678840,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 543072,00 грн., за штрафними санкціями - 135768,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказані податкові повідомлення-рішення було залишено без змін.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податковий Кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ, згідно з цим визначенням, повинен мати дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.

Так, п.п. 14.1.36 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом а п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що документально оформлені відносини позивача із ТОВ Будресурс-К не мали розумної економічної причини (ділової мети), вони не призвели до змін у майновому стані позивача. Так, наданою випискою з особового рахунку за 09.01.2014 року позивача підтверджено факт перерахування ідентичних сум коштів спершу від позивача на користь ТОВ Будресурс-К (304974,77 грн. за договором №2201 та 325982,62 грн. за договором № 2415), а потім у цей же день від Представництва БАН 2000 ГмбХ (304974,77 грн. за договором №124) і ТОВ ЮніТімГруп (325982,62 грн. за договором № 28) на користь позивача. Таким чином, позивач згідно з угодами в межах відносин з ТОВ Будресурс-К не планував і не отримав жодної економічної вигоди, що свідчить про відсутність здійснення реальних господарських операцій між позивачем і вказаним контрагентом, на підставі яких Товариство могло б формувати відповідну податкову звітність.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується положеннями ч. 6 ст. 78 КАС України, згідно з якими вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З долученої до матеріалів справи копії вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 року у справі № 524/10551/14-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Цим вироком встановлено, що ОСОБА_3 27.03.2013 року за попередньою домовленістю з невстановленими слідством особами, виконуючи відведену йому роль у реєстрації підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, на прохання невстановленої особи, за грошову винагороду у нотаріуса підписав як засновник статут ТОВ Будресурс-К (код 38688468), відповідно до якого став власником і засновником цього підприємства.

Як зазначалось вище, всі укладені між позивачем і ТОВ Будресурс-К первинні бухгалтерські документи, в т.ч. податкові накладні, на підставі яких позивач відобразив у податковій звітності за 2013 рік відповідні витрати та податковий кредит з ПДВ за грудень 2013 року, не були підписані уповноваженою особою - керівником ТОВ Будресурс-К ОСОБА_3

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У цьому випадку ТОВ Будресурс-К знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента позивача невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені ТОВ Будресурс-К , немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені ТОВ Будресурс-К .

Суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 року у справі № 21-3788а15.

Встановлені у вироку обставини щодо дій ОСОБА_3 в сукупності з дослідженими доказами у справі та встановленими фактами дають підстави для висновку про нереальність спірних господарських операцій між позивачем і ТОВ Будресурс-К внаслідок того, що первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовою особою контрагента, щодо якого встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 808/2459/17 (№ К/9901/4951/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні матеріали, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження валових витрат і формування податкового кредиту з ПДВ у межах взаємовідносин з ТОВ Будресурс-К , реальності господарських операцій із цим контрагентом, а також фактичного спричинення реальних змін майнового стану платника податків та, як наслідок, про наявність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтами доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243 , 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО-МОНТАЖ-ГРУП" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 21 січня 2019 року.