Постанова

від 21.01.2019 по справі 826/8248/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8248/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі сторін: представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача Доля Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

29.05.2018 р. ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа Публічне акціонерне товариство Київенерго (надалі - ПАТ Київенерго ), з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов'язати Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України розглянути заяву позивача від 14.03.2018 відповідно до відповідних заяв регулюється ст. 35-ст. 49 розділу VII Закону України Про захист економічної конкуренції (а.с.40).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 09.03.2018р. звернувся до відповідача із заявою щодо неправомірного застосування до нього тарифів на електричну енергію як для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідач листом від 27.03.2018р. безпідставно йому відмовив у задоволені цієї заяви, внаслідок чого позивач вважає, що відповідачем при розгляді його заяви було порушено п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2018 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законодавством, питання, порушені позивачем у заяві від 09.03.2018р., не можуть бути вирішені шляхом застосування положень законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки не належать до компетенції органів Антимонопольного комітету України.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2018 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Представник відповідача заперечувала проти її задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.313КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справу розглянуто в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 є власником нежилих приміщень № 1 та № 2 загальною площею 19,60 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено договором купівлі-продажу від 07.11.2008р. (а.с.12).

06.05.2011 р. АЕК Київенерго та ОСОБА_5 уклали договір про постачання електричної енергії № 31896 нежилого приміщення за вказаною адресою.

09.03.2018 р. позивач звернувся до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявою, в якій просив провести перевірку дотримання законодавства про захист економічної конкуренції ПАТ Київенерго та зобов'язати третю особу провести перерахунок вартості використаної позивачем електричної енергії з урахуванням тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для населення з 06.05.2011 р.(а.с.25).

Відповідач листом № 60-02-03/1093 від 27.03.2018 надав позивачу відповідь, в якій зазначено, що порушені в заяві питання не можуть бути вирішені шляхом застосування положень законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки не належать до компетенції органів Антимонопольного комітету України, доводи висвітлені у його заяві можуть бути вирішені в рамках повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (а.с.32).

Вказані обставини підтверджені відповідними належними, допустимими та достатніми доказами, і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України (надалі - Закон № 3659 антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 3 Закону № 3659 визначені завдання Антимонопольного комітету України, зокрема основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Статтею 7 Закону № 3659 передбачені повноваження Антимонопольного комітету України, зокрема п. 4 визначено право перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначено Законом України Про захист економічної конкуренції (надалі - Закон № 2210).

Економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (стаття 1 Закону № 2210).

Статтею 2 Закону № 2210 передбачено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

Враховуючи вищенаведені норми закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до повноважень відповідача відноситься здійснювати перевірки суб'єктів господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції, тобто щодо відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач, надаючи відповідь 27.03.2018р., діяв в межах та у спосіб визначений законодавством, питання порушені позивачем у заяві від 09.03.2018р. не можуть бути вирішені шляхом застосування положень законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки не належать до компетенції органів Антимонопольного комітету України.

Вказане апелянтом не спростовано.

Колегія суддів дійшла висновку, що всі наведені апелянтом аргументи колегією суддів вважаються такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, позовні вимоги не є обгрунтованими.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст постанови виготовлено 22.01.2019 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа - Публічне акціонерне товариство Київенерго , про зобов'язання вчинити дії, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель