Постанова

від 10.01.2019 по справі 926/1190/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Справа №926/1190/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ЖБК Браухауз Гассе-2 від 24.10.2018

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.09.2018 (суддя Гончарук О.В., повний текст складено 04.10.2018)

у справі №926/1190/18

за позовом ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до відповідача-1 Обслуговуючого кооперативу ЖБК Браухауз Гассе-2 , м.Чернівці

до відповідача-2 приватного нотаріуса Макеєвої Надії Василівни, АДРЕСА_2про визнання недійсним рішення загальних зборів,

представники:

- від позивача - ОСОБА_4,

- від відповідача-1 - не з'явився,

- від відповідача-2 - не з'явився.

12.06.2018 до Господарського суду Чернівецької області надійшов позов ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу (надалі - ОК) ЖБК Браухауз Гассе-2 та приватного нотаріуса Макеєвої Надії Василівни про визнання недійсним рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу від 02.09.2017, що оформлені протоколом №3 від 02.09.2017 та про скасування запису про державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів та змін у складі засновників обслуговуючого кооперативу (а.с. 6-9).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.09.2018 (а.с. 119-122) позов у даній справі було задоволено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд визнав спір у даній справі корпоративним та дійшов висновку про задоволення позову на тій підставі, що спірні загальні збори членів обслуговуючого кооперативу були скликані без належного повідомлення позивача про них та проведені за відсутності кворуму

Дане рішення оскаржив відповідач-1, оскільки вважає, що при його прийнятті суд неповно з'ясував обставини, що мають значення у даній справі, визнав встановленими ті обставини, які не є доведеними, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а також порушив норми процесуального права і неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. При цьому відповідач-1 покликається на наступне:

1) рішення у справі було ухвалене без врахування відзиву на позовну заяву та долучених до відзиву доказів, які були подані відповідачем в межах строку, встановленого судом першої інстанції. При цьому, суд першої інстанції був обізнаний із тим, що 21.09.2018 відповідач-1 направив на адресу суду за допомогою засобів поштового зв'язку відзив на позовну заяву. Вказане свідчить про те, що оскаржуване рішення від 24.09.2018 було ухвалене із порушенням принципів верховенства права, рівності сторін, змагальності та диспозитивності;

2) на думку скаржника, позивач був обізнаний із фактом скликання спірних загальних зборів, про що свідчить його підпис на листі-вимозі від 25.07.2017 про скликання загальних зборів членів кооперативу, який був складений іншим членом кооперативу ОСОБА_5 Окрім того, позивачу було вручено особисто під розписку лист-повідомлення від 16.08.2017 про проведення відповідних загальних зборів;

3) судом першої інстанції надано невірну оцінку фактичним обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права та статуту обслуговуючого кооперативу, у зв'язку з чим зроблено передчасний висновок щодо відсутності кворуму на загальних зборах.

Позивач та відповідач-2 не виконали вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у даній справі та не подали письмових відзивів на апеляційну скаргу. Водночас, в судових засіданнях 17.12.2018 та 10.01.2019, представник позивача усно виклав позицію щодо апеляційної скарги відповідача-1 і просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Скаржник та відповідач-2 не забезпечили участі своїх представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм ухвали суду від 17.12.2018.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою, враховуючи завершення процесуального строку для розгляду апеляційної скарги, встановленого ст.273 ГПК України, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представників скаржника та відповідача-2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши подані ними докази на відповідність фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У ст. 20 ГПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Відповідно до ч. 1 зазначеної статті ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу (надалі - ГК) України. Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом (надалі - ЦК) України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, господарського спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом ч. 1- 3 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Згідно зі ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є зокрема господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно зі ст. 80 та ч. 1 ст. 83 ЦК юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах - встановлених законом.

Господарським товариством є юридична особа, статутний капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (ст. 113 ЦК України).

Подібні положення містяться також і в ст. 79 та в ч. 1 ст. 80 ГК України.

Відповідачем у справі є Обслуговуючий кооператив ЖБК Браухауз Гассе-2 .

Правовий статус кооперативів визначений Законом України Про кооперацію , а також положеннями їхніх установчих документів.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про кооперацію , кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Частиною 2 ст. 6 Закону України Про кооперацію визначено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу (ст. 2 Закону України Про кооперацію ).

Відповідно до п.1.1 статуту Обслуговуючого кооперативу ЖБК Браухауз Гассе-2 (а.с. 77-88) цей кооператив є неприбутковою організацією, створився і діє відповідно до Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів, Закону України Про кооперацію , на підставі рішення установчих зборів на добровільних засадах з метою забезпечення об'єктом нерухомого майна членів (асоційованих членів) кооперативу шляхом організації будівництва нежитлових приміщень та/або житлових будинків, за власні кошти, а також для наступної їх експлуатації обслуговування та управління.

Відповідно до п.3.3, кооператив є обслуговуючим непідприємницьким товариством та не має на меті одержання прибутку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не є господарським товариством в розумінні наведених вище норм, однак, як юридична особа, є суб'єктом господарювання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Під час визначення підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч.1 ст. 167 ГК України.

Згідно з ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 55 ГК України господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

З огляду на наведені положення ст. 55, 167 ГК України корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку у статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

В той же час, створення статутного капіталу не є характерною ознакою обслуговуючого кооперативу.

Частиною 5 ст. 23 Закону України Про кооперацію встановлено, що виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.

Отже, обслуговуючий кооператив не є прибутковою організацією і не має на меті одержання прибутку від здійснення власної господарської діяльності, тобто відповідач є суб'єктом некомерційної господарської діяльності. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу не є носіями корпоративних прав, а відносини між членами обслуговуючого кооперативу та кооперативом не є корпоративними, відповідно, спір у даній справі не є корпоративним.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про корпоративний характер спору у даній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №922/80/18.

Водночас, з огляду на суб'єктний склад учасників справи №926/1190/18, колегія суддів констатує неможливість застосування до спірних правовідносин положень п.10 ч.1 ст. 20 ГПК України.

Так, хоча відповідно до положень вказаної норми, юрисдикція господарських судів поширюється на справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, однак вона містить два винятки, відповідно до яких, до юрисдикції господарських судів не належать: 1) спори щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій; 2) спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Водночас, позивачем у даній справі є ОСОБА_2, який подавав позов у даній справі як фізична особа та який, відповідно до п.4.1 статуту кооперативу, є його учасником як фізична особа.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір у даній справі не відноситься до юрисдикції господарських судів, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У зв'язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню через порушення правил юрисдикції господарських судів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 278, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ЖБК Браухауз Гассе-2 задоволити частково.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.09.2018 у справі №926/1190/18 скасувати.

Провадження у справі №926/1190/18 - закрити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Обслуговуючого кооперативу ЖБК Браухауз Гассе-2 (м. Чернівці, вул. Лук'яна Кобилиці, 105, ідентифікаційний код 40285221) 5286,00 грн. судового збору за розгляд справи Західним апеляційним господарським судом.

Господарському суду Чернівецької області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складено 21.01.2019.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік